Рішення № 11934816, 29.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2010 р. Справа № 33/188-10

вх. № 7024/3-33

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Рязанцева Л.В., керівник, паспорт ММ 123972

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Водоканал" Лозівської міської ради, м. Лозова

до Житлово - будівельного кооперативу ім. космонавта Комарова м. Лозова

про стягнення 8841,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення згідно договору № 10 від 01.01.2006 року на відпуск води з комунального водопроводу та прийом стоків у комунальну каналізацію. Згідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума боргу становить 8841,76 грн., з яких 7630,84 грн. - сума основного боргу, 255,81 грн. - 3% річних, 787,76 грн. інфляційні витрати та 167,35 грн. - пеня. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує заборгованість у добровільному порядку.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги частково, зазначив про часткову сплату заборгованості.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

01.01.2006 року між Комунальним підприємством "Водоканал" Лозівської міської ради Харківської області (Водоканал) та Житлово - будівельним кооперативом № 2 ім. Комарова (Абонент) укладений договір № 10 про відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації. У відповідності до умов п. 2 договору, Водоканал зобов'язався забезпечувати Абонента питною водою, а також приймати від нього стічні води, а Абонент у свою чергу, зобов'язаний оплачувати рахунки надані КП "Водоканал".

Відповідно до п. 5 Договору, КП "Водоканал" з 31 числа поточного місяця по 2 число наступного місяця формує і надає "Абоненту" рахунок, який повинен бути оплаченим в 3-х денний строк з моменту пред'явлення.

11.05.2010 року між тими ж сторонами був укладений договір № 10 про надання послуг з водопостачання та водовідведення. У відповідності до умов п.1.1 договору, Водоканал зобов'язався забезпечувати Абонента питною водою, а також приймати від нього стічні води, а Абонент у свою чергу, зобов'язаний оплачувати рахунки надані КП "Водоканал". Відповідно до п. 5.7. договору розрахунок за спожиту воду та скид стічних вод "Абонентом" повинен бути здійснений в трьохдобовий строк з моменту пред'явлення рахунку.

З матеріалів справи встановлено, що КП "Водоканал" виконало свої зобов'язання по Договору у повному обсязі, та здійснило у період з 01.05.2008 року по 01.07.2010 року відпуск води з комунального водопроводу та прийом стоків в комунальну каналізацію. Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов’язання, не сплатив у визначені договором розмірі вартість наданих послуг, внаслідок чого за період 01.05.2008 року по 01.07.2010 року, за даними позивача, утворилась заборгованість в сумі 7630,84 грн.

Відповідач 21.09.2010 року надав до матеріалів справи оригінал платіжного доручення № 13 від 26.07.2010 року відповідно якого він перераховував позивачу 2000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості. Отже, позивач безпідставно заявив до стягнення зазначену суму, оскільки відповідач ло подачі позову до суду її сплатив, тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім того, під час розгляду справи відповідач також частково погасив заборгованість в сумі 2600,00 грн., про що свідчить оригінал платіжного доручення № 16 від 27.08.2010 року, який доданий до матеріалів справи. За таких обставин, суд дійшов висновку про припинення провадження по справі в частині заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 2600,00 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Отже, станом на час розгляду справи в судовому засіданні заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги водопостачання та водовідведення становить 3030,84 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 3030,84 грн. основного боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

В позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 782,76 грн., які нараховані за період з 01.06.2008 року по 01.07.2010 року, три відсотки річних у розмірі 255,81 грн., нарахованих за період з 08.06.2008 року по 20.07.2010 року та 167,35 грн. пені, нарахованих за період з 08.06.2008 року по 20.07.2010 року.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договорами був встановлений строк оплати наданих послуг, а саме - 3-х денний строк з моменту пред'явлення рахунку на сплату.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати обґрунтованість періоду щодо нарахування сум пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних.

Проте, дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач не надав суду доказів в підтвердження дат отримання відповідачем рахунків на сплату заборгованості за спірний період. За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 782,76 грн. інфляційних витрат, 255,81 грн. трьох відсотків річних та 167,35 грн. пені позбавлені фактичного обґрунтування, тому відмовляє в їх задоволенні.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 64,96 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 150,30 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, п. 1-1 ст. 80, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Житлово - будівельного кооперативу №2 ім. В. Комарова (адреса: 64600, Харківська область, м. Лозова, вул. К. Лібкнехта, б. 8, кв. 45, р/р 26002348078 ХГРУ "Приватбанк", МФО 351533, код 23141795) на користь Комунального підприємства "Водоканал" Лозівської міської ради Харківської області (адреса: 64600, Харківська область, м. Лозова, вул. Степова, 3, р/р 26007060012599 в ХГРУ "ПриватБанк", МФО 351533, код 33373500) - 3030,84 грн. заборгованості, 64,96 грн. витрат по сплаті державного мита та 150,30 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Припинити провадження по справі в частині заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 2600,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення 782,76 грн. інфляційних витрат, 255,81 грн. трьох відсотків річних та 167,35 грн. пені відмовити.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 04.10.2010 року.