Ухвала суду № 119346969, 28.05.2024, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

28 травня 2024 року

Справа №328/1625/20

Номер провадження 6/337/167/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Салтан Л.Г.

за участю секретаря Трегуб Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ»,

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. звернулась до суду із поданням, у якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до погашення заборгованості за виконавчим документом у справі № 328/1625/20 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Глобал Спліт» заборгованість за кредитним договором №IKAPNAIG.24535.001 від 10.02.2012 р. у розмірі 78 421,35 грн., яка складається з: заборгованість по тілу кредиту - 43 966,37 грн.; заборгованості за відсотками - 15 083,99 грн.; три відсотки річних - 5 322,99 грн.; збитки від інфляції - 14 048 грн. та судові витрати у розмірі 2102 грн.

Подання обґрунтовано тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни (надалі-приватний виконавець) знаходиться виконавче провадження № 64300673 з виконання виконавчого листа № 328/1625/20 виданого 23.11.2020 Токмацьким районним судом Запорізької області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Глобал Спліт» заборгованісті за кредитним договором №IKAPNAIG.24535.001 від 10.02.2012 р. у розмірі 78 421,35 грн., яка складається з: заборгованість по тілу кредиту - 43 966,37 грн.; заборгованості за відсотками - 15 083,99 грн.; три відсотки річних - 5 322,99 грн.; збитки від інфляції - 14 048 грн. та судових витрат у розмірі 2102 грн.

Вжитими виконавцем заходами встановлено, що інформація щодо джерел отримання доходів боржником в ДРФО, ПФУ відсутня, боржник на обліку в органах ДФС не перебуває, за боржником зареєстрований транспортний засіб -HYUNDAI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за період з 27.01.2021 по: 20.05.2024 відомості щодо перетинання кордону боржником відсутні, відповідно до інформації ПФУ відсутні дані про отримання доходу, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржникиком не зареєстровані об`єкти нерухомості, відкритих рахунків у банках немає, за інформацією Мінсоцполітики України боржник не зареєстрована як внутрішньо переміщена особа.

Надіслати боржнику документи виконавчого провадження неможливо у зв`язку з тим, що він зареєстрований на тимчасово окупованій території. Проте, боржник обізнаний про існування боргових зобов`язань. В України існує можливість дізнатись про судові рішення і виконавчі провадження з відкритих реєстрів, а також із застосунку «Дія», Єдиного реєстру боржників, які діють через систему Інтернет і доступні в тому числі і на тимчасово окупованих територіях України. Боржник був обізнаний про укладений кредитний договір і відповідно у нього існують кредитні зобов`язання. Ухилення боржника полягає також в тому, що він не здійснює реєстрацію на підконтрольній території і переховується таким чином від суду та приватного виконавця.

З дати відкриття виконавчого провадження та станом на день звернення до суду з даним поданням, з боржника на користь стягувача стягнень не було, жодних дій для реального, фактичного та в повному обсязі виконання боржник не вчинив, з жодними заявами, клопотаннями до приватного виконавця не звертався, про зміну адреси не повідомляв.

Такі дії свідчать про свідоме ухилення боржника від виконання рішення, порушуючи право стягувача на володіння своїм майном, тому дієвим заходом вважає обмеження боржника у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов`язань.

Приватний виконавець Матвійчук Н.Є., у судове засідання не з`явилась, від заявника надійшла заява про слухання справи без її участі.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали подання, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни (надалі-приватний виконавець) знаходиться виконавче провадження № 64300673 з виконання виконавчого листа № 328/1625/20 виданого 23.11.2020 Токмацьким районним судом Запорізької області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Глобал Спліт» заборгованість за кредитним договором №IKAPNAIG.24535.001 від 10.02.2012 р. у розмірі 78 421,35 грнта судових витрат у розмірі 2102 грн.

Згідно з виконавчим документом місце проживання боржника ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_1 , тобто на непідконтрольній території України.

На час звернення з поданням до суду, судове рішення боржником не виконано.

Як на підставу вимог подання про заборону виїзду за межі України боржнику, державний виконавець посилався на те, що ОСОБА_3 не виконує зобов`язання, покладні на нього судом. Отже, вважає, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

П. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно із ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Згідно з ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно свою власну. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Ст. 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Таким чином, для вирішення питання про обмеження у праві виїзду за межі України боржника згідно вказаних правових норм необхідним елементом є пропорційність втручання у конвенційне право особи на вільне пересування, наявність справедливого балансу між публічним інтересом у демократичному суспільстві щодо належного виконання обов`язкових рішень суду та інших органів чи посадових осіб та міжнародних гарантій на вільне пересування особи, який забезпечується державним примусом у разі умисного невиконання боржником своїх обов`язків перед стягувачем, а застосоване державою відповідно до закону та з легітимною метою обмеження ефективно забезпечує виконання боржником цього обов`язку.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Ст. 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Відповідно до ст. 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованого Законом України від 11 вересня 1997 року) та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" в демократичному суспільстві заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдані суспільними інтересами.

Відтак, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питань, що пов`язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян, зокрема - щодо обмеження їх у праві виїзду за межі України, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина.

Як вбачається з вище наведеного, законодавством встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч.6 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, викладених у Листі від 01.02.2013 року, "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону N 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону N 606-XIV, позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання".

Саме державний виконавець зобов`язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Як випливає з аналізу наведених положень закону, підставою обмеження особи у праві виїзду за межі України є не лише наявність невиконаних зобов`язань, покладених на боржника - фізичну особу судовим рішенням, а також винна поведінка цієї особи, яка полягає в ухиленні від виконання таких зобов`язань.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд вважає, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Судом встановлено, що державним виконавцем будь-яких доказів, що свідчать про навмисне чи інше свідоме ухилення боржника від виконання обов`язків, покладених на нього рішенням суду, до суду надано не було. Крім того, обґрунтовуючи своє подання, приватний виконавець не зазначив та обґрунтував, які саме дії чи бездіяльність боржника ОСОБА_1 свідчать про її ухилення від виконання рішення суду, і не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх доводів.

Матеріали справи не містять відомостей про отримання боржником копій постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, ухилення боржника від виконання свого зобов`язання, крім того, взагалі не має даних, що ОСОБА_3 знав про рішення суду про стягнення з нього коштів та існування даного виконавчого провадження, а тому суд приходить до висновку про відсутність на даний час законних підстав для застосування до боржника ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Доводи приватного виконавця про те, що боржнику ОСОБА_1 який зареєстрований на непідконтрольній Україні території, повинно бути відомо про наявність відкритого виконавчого провадження - а отже він обізнаний про існування боргових зобов`язань на користь стягувача, які не виконує, є голослівними, оскільки з доданих до подання матеріалів вбачається, що боржник ОСОБА_1 фактично необізнаний про відкриття вказаного виконавчого провадження, оскільки за текстом подання копії постанов виконавчого провадження, як це передбачено Законом України «Про виконавче провадження», боржнику не направлялись через відсутність поштового зв`язку з непідконтрольною територією.

Крім того, при зверненні до суду з зазначеним поданням приватний виконавець не навів жодних доказів про те, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язань та має намір виїхати за кордон, а покликався, як на підставу для обрання такого обмеження боржнику тільки на те, що останній має боргові зобов`язання.

За вище наведених обставин, враховуючи, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є виключним засобом, який може бути застосовано, зокрема, з метою захисту прав і свобод інших осіб, в даному випадку стягувача, із урахуванням практики Європейського суду з прав людини приходить до висновку, що обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за кордон при відсутності переконливих доказів її ухилення від виконання рішення суду, порушує принцип пропорційності і не слугує меті стягнення боргу, а фактично перетворюється на формальне покарання боржника, суд вважає, що подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.33 Конституції України, ст.313 ЦК України,ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в їзду в Україну громадян України», ст.2,4,5,12,13,76-82,89,258-260,441 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгеніївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.Г. Салтан