Рішення № 119342610, 28.05.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3411/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2024 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

її представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за адміністративним позовом

позивач ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса фактичного місця проживання (згідно позовної заяви):

АДРЕСА_1 );

представник позивача адвокат Теслюк Тетяна Юріївна

(79005, м. Львів, пр. Шевченка, 7, оф. 25)

до

відповідач Головне управління Національної поліції у Львівській області

(79000, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ: 40108833);

про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

I.Позиціїсторін таучасників справи,заяви,клопотання, інші процесуальні дії у справі

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області у якому просить:

- поновити строк на оскарження постанови від 23.03.2024 про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 181-1 КУпАП;

- витребувати у відповідача копію постанови від 23.03.2024 про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 181-1 КУпАП;

- скасувати постанову від 23.03.2024 про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 181-1 КУпАП;

- закрити провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 181-1 КУпАП;

- стягнути на її користь витрати на сплату судового збору.

В обґрунтування позову покликається на те, що оскаржуваною постановою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.181-1 КУпАП, диспозицією якої передбачено відповідальність за заняття проституцією, а також накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. Копію зазначеної постанови їй вручено не було, хоча вона і розписалася на оригіналі про її отримання. У подальшому, задля ознайомлення зі змістом постанови та реалізації права на її оскарження, представник позивача звернулась до відповідача з адвокатським запитом. Натомість, даний запит був залишений відповідачем без належного реагування.

Позивач стверджує, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про надання нею послуг інтимного характеру та зайняття проституцією.

Щодо обставин справи вказує, що вона займається підприємницькою діяльністю з надання послуг масажу. 23.04.2024, попередньо домовившись по телефону, на сеанс масажу до неї прийшов клієнт, який, як вона потім дізналася, був представником поліції на прізвище ОСОБА_3 . Разом з цією особою до її помешкання прийшло ще двоє осіб, які представились працівниками поліції. Ці особи повідомили, що складають на неї постанову про притягнення до відповідальності, чинили на неї моральний тиск, змусили підписати постанову та оплатити штраф за порушення наведене у ній.

Позивач наголошує, що вона не вчиняла правопорушення наведеного у постанові та вона не займається наданням послуг інтимного характеру за оплату, тобто проституцією. Жодних послуг громадянину на прізвище ОСОБА_3 вона не надавала.

З приводу неправомірних дій представників поліції нею подано заяву про вчинення кримінального правопорушення до відповідного підрозділу Державного бюро розслідувань

У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.04.2024 року позивачу поновлено строк оскарження відповідної постанови, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами встановленими статтею 286 КАС України, а також витребувано у відповідача копію оскарженої постанови.

14.05.2024 до суду з Управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області надійшла копія оскарженої постанови про притягнення позивача до відповідальності, до якої долучено копії протоколів допиту свідків у кримінальному провадженні, копія квитанції про оплату штрафу, копія рапорту поліцейського та витяг з бази даних щодо позивача.

Позивач та її представник у судовому засіданні, кожен окремо, заявлені вимоги підтримали та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач (уповноважений представник) у судове засідання повторно не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка відповідача, який є суб`єктом владних повноважень, відповідно до вимогст. 205 КАС України,не є перешкодою для розгляду справи, а тому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності осіб які не з`явились у судове засідання.

II.Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування

Суд, оцінивши доводи сторін, дослідивши наявні у справі документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступних доводів та мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України,завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1ст. 6 КАС України,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом встановлено, що постановою старшого оперуповноваженого в ОВС УМП ГУНП у Львівській області від 23 березня 2024 року ГБВ №911006, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.181-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн.

Зі змісту даної постанови, зокрема вбачається, що 23.03.2024 о 19:30 за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , займалася проституцією, а саме надавала платні інтимні послуги за грошову винагороду у розмірі 2600 грн., за одну годину таких послуг, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.181-1 КУпАП.

Частиною 1ст.181-1 КУпАП,встановлена відповідальність за заняття проституцією, що тягне за собою попередження або накладення штрафу від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 6 Конвенції також встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.

Разом з тим, розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй фактично пред`явлено «кримінальне обвинувачення» у його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися у світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання.

Так, Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Зокрема, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".

Процес у справі про адміністративне правопорушення цілком ув`язаний з вищезазначеними презумпціями процесу кримінального, оскільки Європейський суд уже визнавав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення (рішення по справах «Надточій проти України» та «Гурепка проти України»). Отже, адміністративні стягнення у даній категорії справ, мають каральний і стримуючий характер.

Таким чином, адміністративне правопорушення інкриміноване позивачу може бути віднесене до «кримінального обвинувачення», у розумінні статті 6 Конвенції, із поширенням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (в даному випадку особи уповноваженої на складання протоколу та збирання доказів у справі) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом відповідного розгляду. Уповноважений на розгляд справи орган не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії відображеній у протоколі, як суть правопорушення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву у доведеності вини особи.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення (в даному випадку орган який склав протокол та збирав докази у справі), був спростований фактами, встановленими на підставі належних та допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити усю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною у інкримінованих діях.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень, у даному випадку орган уповноважений на складання протоколу і збирання доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Зміст постановипро притягненнядо адміністративноївідповідальності маєвідповідати вимогам,передбаченим статтями283і 284КпАП України.Зокрема,постанова повиннамістити найменуванняоргану (прізвище,ім`я тапо батькові,посада посадовоїособи),який виніспостанову; датурозгляду справи; відомостіпро особу,стосовно якоїрозглядається справа(прізвище,ім`я тапо батькові(занаявності),дата народження,місце проживаннячи перебування; описобставин,установлених підчас розглядусправи; зазначеннянормативного акта,що передбачаєвідповідальність затаке адміністративнеправопорушення; прийняте у справі рішення.

Відносно спрощений порядок провадження у даній категорії справ, на відміну від, наприклад, справ які передаються на розгляд до суду, не звільняє орган уповноважений на прийняття рішення у справі дотриматись вимог закону щодо змісту прийнятого рішення, а також отримання у встановлений законом спосіб доказів які встановлюють факт вчинення правопорушення.

Належна вмотивованість процесуального рішення забезпечує дотримання принципу верховенства права, об`єктивності під час з`ясування обставин справи (оцінки доводів учасника провадження), дотримання основоположних прав та інтересів людини та громадянина під час провадження. У свою чергу, недотримання наведеної вимоги щодо наведення належних та достатніх мотивів у процесуальному рішенні може призвести до порушення загальних засад адміністративного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно ст. 251 КУпАП,доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимогст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2ст. 251 КУпАП,обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Згідно ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80і81(в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів),частина першастатті 44,стаття 89,частина другастатті 106-1, частиниперша,друга,третя,четвертаішостастатті 109,стаття 110, частина четверта статті 116-2,стаття 117, частинипершаідругастатті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста,восьма,десятаіодинадцятастатті 121,статті 121-1,121-2,частини першаідругастатті 121-3, частиниперша,друга,третя,четверта,шостаісьомастатті 122, частина першастатті 123,статті 124-1,125, частиниперша,другаічетвертастатті 126, частиниперша,другаітретястатті 127,стаття 127-3,частини першаідругастатті 127-4,статті 128-129, частина першастатті 132-1, частинипершаіп`ятастатті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята,десятаіодинадцятастатті 133-1,стаття 135,стаття 136(за винятком порушень на автомобільному транспорті),стаття 137, частиниперша,другаітретястатті 140,статті 148,151, частинишоста,сьомаівосьмастатті 152-1,статті 161,164-4,стаття 175-1(за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради),статті 176,177, частинипершаідругастатті 178,статті 180, 181-1,частина першастатті 182,статті 183,192,194,195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Відповідно до ст. 258 КУпАП, протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбаченихстаттями 70,77,частиною третьоюстатті 85,статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,частиною першоюстатті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,статтею 107(у випадках вчинення правопорушень, перелічених участині третій статті 238),частиною третьоюстатті 109,статтею 110, частинами першою,другоюітретьоюстатті 114,статтею 115, частинамипершою,другоюстатті 116-1, частинамипершою,другоюітретьоюстатті 116-3,статтями 119,134,135, частинамипершою,другою,третьоюіп`ятоюстатті 185-3,статтею 197(при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження),статтею 198(при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), а такожстаттями 202-203-1,204-2,204-4(у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в`їзду-виїзду) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбаченихчастиною другоюстатті 122-2, частинамидругою,третьоюстатті 132-1,статтею 132-2цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимогстатті 256цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченогостаттею 185-3цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбаченихстаттею 132-2цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позивач стверджує, що жодного правопорушення вона не вчиняла, а доказів протилежного у матеріалах справи немає.

Разом з тим, суд не може залишити поза увагою те, що відповідач, в особі уповноваженого представника, відзиву на позовну заяву не подав.

До суду від відповідача, на виконання ухвали про відкриття провадження, в частині витребування оскарженої постанови, надійшла її копія.

Крім того, відповідачем до суду скеровано копії протоколів допиту свідків від 10.05.2024, 11.05.2024, 08.05.2024, які складено в межах кримінального провадження після винесення оскаржуваної постанови. З огляду на наведене такі докази не можна вважати належними, адже їх здобуто після винесення оскарженої постанови про притягнення позивача до відповідальності. Крім того, такі докази є недопустимими, адже вони отримані без дотримання процедури збирання доказів визначених КУпАП.

Наданий відповідачем протокол допиту свідка від 15.03.2024 не містить даних про особу свідка, відповідачем не наведено підстав ненадання такої інформації суду та він отриманий в межах кримінального провадження. З огляду на наведене, суд вважає цей доказ недопустимим, адже він здобутий поза межами провадження у справі про адміністративне правопорушення, тобто без дотримання встановленої процедури.

Долучений відповідачем рапорт старшого оперуповноваженого УМП ГУНП у Львівській області від 25.03.2024, також не можна вважати належним доказом, адже він здобутий (отриманий) після винесення оскарженої постанови.

У свою чергу, той факт, що позивач сплатила накладений на неї оскарженою постановою штраф, сам по собі не доводить вчинення нею правопорушення.

Виходячи із норм викладених у ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких доказів підтвердження факту вчинення позивачем інкримінованого правопорушення, оскільки жодних належних та допустимих доказів з цього приводу, окрім самої постанови, відповідачем суду не подано.

Оцінюючи доводи позивача та її представника щодо відсутності у діях ОСОБА_1 вини у вчиненні відповідного правопорушення, суд зазначає, що оскільки встановлено, що уповноваженими особами відповідача допущено істотні процесуальні порушення при розгляді справи, зокрема не дотримано порядку збирання доказів, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

У свою чергу, наявність чи відсутність у діях позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 181-1 КУпАП України, повинні бути досліджені та перевірені при новому розгляді справи уповноваженим на це органом, з наданням належної процесуальної оцінки усім доводам сторони захисту, в тому числі і тим доводам які висловлені суду.

Згідност.222 КУпАП,Органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ст. 181-1КУпАП. Отже, саме відповідач у даному випадку є належним органом уповноваженим на розгляд справи.

Суд вважає, що у даній справі відсутні законні підстави для закриття провадження на даному етапі адміністративного провадження, адже обставини на які посилається позивач підлягають належній перевірці під час нового розгляду справи уповноваженим на це органом.

Частиною 3статті 286 КАС Українипередбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки оскаржувана постанова підлягає скасуванню внаслідок її невідповідності вимогам закону та порушення процедури отримання доказів, суд вважає, що постанову старшого оперуповноваженого в ОВС УМП ГУНП у Львівській області від 23 березня 2024 року ГБВ №911006, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності слід скасувати, а матеріали адміністративної справи надіслати на новий розгляд.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення заявлених позивачем вимог.

У свою чергу, суд звертає увагу відповідача на необхідність врахування доводів наведених у даному рішенні під час нового розгляду справи.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.3ст. 139 КАС України,при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням наведеного, з огляду на задоволення лише однієї з двох (скасування постанови, закриття провадження) вимог позивача, частина сплаченого позивачем судового збору у розмірі 302,80 гривень підлягає стягненню на її користь зГоловного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 241-246,250 КАС України,

ухвалив:

Позовну заяву задовольнити частково.

Постанову старшого оперуповноваженого в ОВС УМП ГУНП у Львівській області від 23 березня 2024 року ГБВ №911006, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності зачастиною 1 статті 181-1 КУпАПі накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 гривень, скасувати та надіслати справу на новий розгляд до Головного управління Національної поліції у Львівській області.

У задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у розмірі 302 гривень 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса фактичного місця проживання (згідно позовної заяви):

АДРЕСА_1 );

представник позивача адвокат Теслюк Тетяна Юріївна

(79005, м. Львів, пр. Шевченка, 7, оф. 25);

відповідач Головне управління Національної поліції у Львівській області

(79000, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ: 40108833).

Повний текст судового рішення складений 28.05.2024 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький