Рішення № 119337639, 28.05.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2024 р. справа № 300/1374/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ), 26.02.2024 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також відповідач, ГУПФУ в Івано-Франківській області) та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі також відповідач, ГУПФУ в Харківькій області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліку (а.с.33-35).

Позивачем у зазначений строк недолік усунуто, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.40-41).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.01.2024 позивач звернувся до ГУПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій на пільгових умовах відповідно до п.4 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням ГУПФУ в Харківській області №092850020228 від 01.02.2024 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Свою відмову відповідач мотивував тим, що за наданими документами не зараховано період навчання згідно диплому НОМЕР_1 від 24.02.1990 з 01.09.1982 по 24.02.1990 так як період навчання перевищує встановлений термін і також у період навчання є факт роботи (з 15.08.1987 по 31.01.2002) та проходження військової служби (з 01.07.1983 по 11.05.1985). Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №092850020228 від 01.02.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди навчання на інженерно-педагогічному факультеті Московського інституту інженерів с-г виробництва ім. В.П. Горячкіна з 01.09.1982 по 30.06.1983 та з 12.05.1985 по 06.07.1987 та призначити пенсію за віком відповідно до п.4 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з моменту виникнення права на її призначення.

На адресу суду 29.03.2024 від відповідача, ГУПФУ в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених у позовній заяві вимог заперечив, зокрема зазначив, що до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 30.06.1983 та з 12.05.1985 по 06.07.1987 оскільки, згідно записів диплому НОМЕР_1 від 27.02.1990 та трудової книжки серії НОМЕР_2 неможливо встановити точні дати періодів навчання позивача. Просив відмовити у задоволенні позову (а.с.47-52).

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області ухвалу від 19.03.2024 про відкриття провадження у справі №300/1374/24 отримало 19.03.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 44).

Вказаною ухвалою від 19.03.2024 про відкриття провадження в адміністративній справі встановлено відповідачу з дня вручення цієї ухвали п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, і подання всіх письмових та електронних докази (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Однак, своїм правом на подання відзиву чи інших письмових доказів відповідач не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив такі обставини.

Відповідно до копії паспорта громадянина України НОМЕР_3 , який міститься у матеріалах справи, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7-9).

Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , позивач, зокрема, (запис №3) з 01.09.1982 зарахований в число студентів інженерно-педагогічного факультету на підставі наказу №222-к від 23.08.1982; (запис №5) про відрахування 06.07.1987 з інституту за власним бажанням на підставі наказу №57-Г від 06.07.1987 (а.с.11-12).

У військовому квитку серії НОМЕР_4 містяться дані про службу в лавах Армії з 01.07.1983 по 11.05.1985 (а.с.16-17).

26.01.2024 позивач звернувся до ГУПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій на пільгових умовах відповідно до п.4 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням ГУ ПФ України в Харківській області №092850020228 від 01.02.2024 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Свою відмову відповідач мотивував тим, що за наданими документами не зараховано період навчання згідно диплому НОМЕР_1 від 24.02.1990 з 01.09.1982 по 24.02.1990 так як період навчання перевищує встановлений термін і також у період навчання є факт роботи (з 15.08.1987 по 31.01.2002) та проходження військової служби (з 01.07.1983 по 11.05.1985) (а.с.25)

Вищезазначене рішення ГУ ПФ України в Харківській області продубльовано листом-відповіддю ГУ ПФ України в Івано-Франківській області від 02.02.2024 №0900-0208-8/6879 (а.с.24).

Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням, звернувся до суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також Закон №1058-IV).

Право і громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями статті 8 Сіамі Закону №1058-IV.

За змістом етапі 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №І788-ХІІ від 05.11.1991 (далі також - Закон №1788-Х1І) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України віл 12.06.1963 м № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі також - Порядок №і637).

Пунктом і Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періодп роботи.

Тобто, прийняття па підтвердження стажу роботи, зокрема, довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відсутні відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці про роботу особи на підприємстві.

Як зазначалося судом вище, до заяви позивача про призначення пенсії додана трудова книжка серія НОМЕР_5 . У трудову книжку внесено відомості Московським інститутом інженерів с-г виробництва ім. В.П. Горячкіна. а саме;

- запис №3 про зарахування позивача до числа студентів інженерно-педагогічного факультету 01.09.1982 ( наказ №222-к від 23.08.1982):

- запис №5 про відрахування позивача 06.07.1987 з інституту за власним бажанням (наказу №57-Г від 06.07.1984) (а.с.11-12).

В військовому квитку серії НОМЕР_4 містяться дані про службу в лавах Армії з 01 липня 1983 року по 11 травня 1985 року (а.с.16-17).

Вказані записи засвідчені відтиском печатки Московського інституту інженерів с-г виробництва ім. В.П.Горячкіна.

У вищезазначені періоди діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок па підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Дсржкомпраці СРСР від 20.07.74 № 162 (у редакції постанови Дсржкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252, із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412) (далі - Інструкція №162). Дана Інструкція втратила чинність після вступу в дію Інструкції №58.

29.07,1993 року прийнята Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства прані України, Міністерства юстиції України. Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (далі також - Інструкція №58).

У п.1.1. Інструкції №162 передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Аналогічні положення містяться і в пункті 1.1 Інструкції №58: "Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника".

Відповідно до п. 2.15. Інструкції №162, студентам, учням, аспірантам та клінічним ординаторам, які мають трудові книжки, навчальний заклад (науковий заклад) вносить записи про час навчання у денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, у партійних школах та школах профруху. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів,

Періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу при обчисленні пенсії та періоди до 01.01.2004 згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення", а після 01.01.2004 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас до страхового: стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004. Зокрема, й періоди навчання за денною (очною) формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно п. д) ч.З ет.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Оскільки в трудовій книжці позивача містяться дані про його навчання і є окремо запис про службу в Радянській армії, то ГУ ПФУ в Харківській області повинен був зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання у денному відділенні інженерно-педагогічного факультету Московського інституту Інженерів с-г виробництва ім. В.П.Горячкіна. а саме: з 01.09.1982 по 30.06.1983 та з 12.05.1985 по 06.07.1987.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, в якій зокрема зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці,

Таким чином, відповідач безпідставно не зарахував до мою страхового стажу періоди навчання на інженерно-педагогічному факультеті Московського інституту інженерів с-г виробництва ім. В.П.Горячкіна з 01.09.1982 по 30.06.1983 та з 12.05.1985 по 06.07.1987, а саме: 2 роки 11 місяців 25 днів.

Відповідно до запису у трудовій книжці позивача за №20, ОСОБА_1 , з 13 вересня 2023 року продовжує працювати, в тому числі працював на час звернення до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення мені пенсії.

Як зазначено у рішенні ГУ ПФУ в Харківській області від 01.02.2024 №092850020228 про відмову у призначенні пенсії позивачу, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 21 рік 09 місяців 06 днів.

Отже, з урахуванням спірного часу навчання та проходження військової служби, загальний страховий стаж складає більше 25 років.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`явку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів і забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторним шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складе органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та або безпосередньою участю v здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації прози України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і її я того частини першої статті 10-1 зазначеного 'Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Особи, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України, та надання їм соціальних гарантій" з числа осіб, зазначених у статтях 10 і 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", продовжують користуватися правом на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до цього пункту, передбаченим для членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, без заміни відповідного посвідчення;

Отже, на момент звернення до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області позивачу виповнилося 55 років, страховий стаж складає понад 25 років, тобто, позивачем дотримано всі необхідні умови для призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч,1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom, № 44277/98).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон, стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic, № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Аналізуючи поняття якість закону, Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі Солдатенко проти України 9№2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам доступності, передбачуваності та зрозумілості; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як закон, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах Сєрков проти України, заява № 39766/05, пункт 51; Редакція газети Правоє дело та Штекель проти України, заява №33014/05, пункт 51, 52; Свято-Михайлівська Парафія проти України, заява №77703/01, пункт 115; Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), №18139/91, пункт 37; Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№1) (SundayTimes v. The United Kingdom (№1) 6538/74 пункти 48-49); Мелоун протии Об`єднаного Королівства (Malone v. The United Kingdom), № 8691/79, пункт 66); Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції (Margareta and Roger Andersson v. Sweden), заява №12963/87, п. 75; Круслен проти Франції (Kruslin v. France), №11801/85, п. 27; Ювіг проти Франції (Huvig v. France), № 42921/09, пункт 26; Аманн проти Швейцарії (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у даному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час розгляду справи відповідачі доводи позивача не спростували.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією №19 від 08.03.2024.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ - 14099344, Майдан Свободи, Держпром, 3, під. 2, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення дій - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №092850020228 від 01.02.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) до страхового стажу періоди навчання на інженерно-педагогічному факультеті Московського інституту інженерів с-г виробництва ім. В.П. Горячкіна з 01.09.1982 по 30.06.1983 та з 12.05.1985 по 06.07.1987 та призначити пенсію за віком відповідно до п.4 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з моменту виникнення права на її призначення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ - 14099344, Майдан Свободи, Держпром, 3, під. 2, м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.