Ухвала суду № 119336672, 27.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 травня 2024 рокуСправа № 160/7627/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В. (м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5), перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

25.03.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/7627/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Позовна заява не відповідала вимогам, установленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому ухвалою суду від 26.03.2024 була залишена без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали суду від 26.03.2024, від позивача до суду надійшли уточнена позовна заява та заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 22.04.2024 продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, які зазначені в ухвалі суду від 26.03.2024, шляхом надання до суду позовної заяви, що відповідає вимогам п.2 ч.5 ст. 160 КАС України так встановено позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії цієї ухвали.

20.05.2024 до суду засобами поштового зв`язку від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено уточнену позовну заяву, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом 21.02.2024 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області № 10678-4634/Б-01/8-0400/24 в частині відмови у перерахунку пенсії із зарахуванням в подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 до 20.09.2023 включно;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області період роботи в протитуберкульозних закладах охорони здоров`я з 01.01.2004 по 20.09.2023 включно, зарахувати до стажу роботи в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії, із зарахуванням, згідно довідки Комунального підприємства «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» від 07.12.2023 № 541, періоду роботи в протитуберкульозних закладах охорони здоров`я з 01.01.2004 по 20.09.2023 включно до стажу роботи в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 16.04.2012 (дня призначення пенсії), з урахуванням виплачених сум.

Отже, позивач просить суд поновити ОСОБА_1 встановлений законом строк подання цієї позовної заяви, станом до дати фактичного розгляду адміністративним судом цієї заяви. В обгрунтування заяви позивач, посилаючись на практику Верховного Суду зазначає, що якщо не проведення виплати належної суми пенсії особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком. Отже, вважає, що нею не пропущено строк звернення до суду.

Перевіривши подані позивачем документи на усунення недоліків, розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає про таке.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження №К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Частиною 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач у позовній заяві просить суд зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії, із зарахуванням, згідно з довідкою Комунального підприємства «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» від 07.12.2023 № 541, періоду роботи в протитуберкульозних закладах охорони здоров`я з 01.01.2004 по 20.09.2023 включно до стажу роботи в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 16.04.2012.

З матеріалів позовної заяви видно, що позивачу була призначена пенсія 16.04.2012.

Поряд з цим, як зазначено вище, з позовом позивач звернулась до суду лише 25.03.2024 (згідно зі штемпелем на поштовому конверті 20.03.2024 позовна заява здана у відділення поштового зв`язку для відправлення до суду).

Таким чином, з позовними вимогами про здійснення перерахунку пенсії починаючи з 16.04.2012, позивач звернулась до суду поза межами строку, встановленого ст.122 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач, серед іншого, вказує на те, що на її звернення від 20.01.2024 відповідачем була надана відповідь від 21.02.2024 № 10867-4634/Б-01/8-0400/24, в якій зазначено про відмову у здійсненні такого перерахунку пенсії.

Суд зазначає, що звернення позивача з заявою у січні 2024 року та отримання відповіді на це звернення (від 21.02.2024) свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Оцінивши доводи, наведені позивачем в обгрунтування підстав для поновлення строку, суд зазначає, що положення ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» висувають вимоги про необмеженість строку щодо обов`язку перерахунку пенсії безпосередньо для суб`єкта владних повноважень, тому доводи позивача про необмеженість строку звернення до суду у цій справі є помилковими та до вказаного спору застосовується загальний шестимісячний строк звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено поважності причин пропуску строку для звернення до суду з цим позовом.

Поряд з цим, суд ураховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі №1140/2132/18, в якій зазначено, що судами встановлено, що позивач є пенсіонером МНС та перебуває на обліку в ГУПФУ в Кіровоградській області і отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 73% грошового забезпечення.

Позивач звернувся до ГУ УПФУ в Кіровоградській області із заявою, в якій просив: роз`яснити причини та підстави звуження його конституційних прав після перерахунку пенсії з 01.01.2018, а саме - зменшення основного розміру пенсії із 73 % до 68% грошового забезпечення; поновити конституційні права на отримання пенсії шляхом повернення основного розміру пенсії, здійснити відповідний перерахунок пенсії .

Листом від 15.03.2018 № 4385/04-19 відповідач повідомив позивача, що перерахунок пенсії здійснено за чинною на час перерахунку редакцією ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою визначено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Підстави для обчислення пенсії виходячи із 73% від сум грошового забезпечення відсутні.

Вважаючи зменшення відсотків протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності дій відповідача в частині зменшення розміру відсотків грошового зобов`язання, з якого обраховується пенсія.

З вказаним висновком погодився апеляційний суд, однак дійшов висновку, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, поважних підстав пропуску строку останнім не наведено, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 по 15.03.2018 (включно) мають бути залишені без розгляду.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів Верховного Суду зазначила таке.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Вказаний висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Суд зауважує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Суд звертає увагу, що пенсію позивач отримує щомісяця, тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватись така виплата (з першого до першого числа).

В постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 дійшла висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Отже, отримання позивачем листа відповідача від 15.03.2018 №4325/04-19 на його звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Разом з тим, з позовом про здійснення перерахунку за період з 01.01.2008 позивач звернувся лише 01.08.2018, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду у справі №1140/2132/18 погодилась із висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Так, колегія суддів наголосила, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

До того ж, Верховний Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Однак, суд апеляційної інстанції залишив без розгляду вимоги за період з 01.01.2008 по 15.03.2018, проте враховуючи, що позов подано 01.08.2018, шестимісячний строк розпочинається з 01.02.2018.

Відтак, Колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що період позовних вимог, який залишено без розгляду визначено неправильно, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

З огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09 червня 2022 року у справі №1140/2132/18, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України суд має враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд зазначає про таке.

Як видно з матеріалів позовної заяви, позивачу призначена пенсія 16.04.2012. З квітня 2012 року позивач і просить суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок її пенсії.

Поряд з цим, з позовними вимогами до суду позивач звернулась 25.03.2024 (згідно зі штемпелем на поштовому конверті 20.03.2024 позовна заява здана у відділення поштового зв`язку для відправлення до суду), тобто, з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.

Таким чином, позивач пропустила строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Отже, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09 червня 2022 року у справі №1140/2132/18, суд зазначає, що позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок її пенсії з 16.04.2012 по 19.09.2023 підлягають залишенню без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Пунктами 1 та 9 ч.4 ст.169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про повернення позивачу позовної заяви в частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії, із зарахуванням, згідно з довідкою Комунального підприємства «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» від 07.12.2023 № 541, періоду роботи в протитуберкульозних закладах охорони здоров`я з 01.01.2004 по 20.09.2023 включно до стажу роботи в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 16.04.2012 по 19.09.2023.

Керуючись статтями 14, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку звернення до суду в частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії, із зарахуванням, згідно з довідкою Комунального підприємства «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» від 07.12.2023 № 541, періоду роботи в протитуберкульозних закладах охорони здоров`я з 01.01.2004 по 20.09.2023 включно до стажу роботи в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 16.04.2012 по 20.09.2023.

Повернути позивачу позовну заяву в наведеній частині позовних вимог.

Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 цього Кодексу.

Суддя Н.В. Кучугурна