Ухвала суду № 119334983, 28.05.2024, Дарницький районний суд міста Києва

справа № 753/8063/22

провадження № 2-др/753/109/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2024 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Потапенко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», що є правонаступником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Брокбізнес», про ухвалення додаткового рішення суду щодо стягнення понесених витрат на правову допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Брокбізнес», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, сум, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду з 19 серпня 2022 року знаходилась справа за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ«Страхова компанія Брокбізнес», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за наслідками розгляду якої Дарницьким районним судом м. Києва постановлено рішення від 30 квітня 2024 року, яким позовні вимоги задоволено частково.

Представник відповідача Голяр І.С. , діючий на підставі довіреності від 15.12.2023 року (а.с.259), звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення суду по вказаній справі щодо вирішення розподілу судових витрат, як таких, що відповідачем понесені у загальній сумі 40 000 грн., й на підтвердження надання клієнту послуг за договором про надання професійної правової допомоги № 1201/0121 від 01.12.2021 року між сторонами 03.05.2024 року підписано акт прийому - надання правничої допомоги до Договору № 1201/0121 від 01.12.2021 року про надання професійної правової допомоги на загальну суму 40 000 грн. 00 коп. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС»40 000 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідач (заявник) в судове засідання не з"явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним повідомленням на офіційному сайті судової влади (суду), смс-провідомленням, та його неявка відповідно до ст.270 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви.

Позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явились, належним чином повідомлені про час та місце його проведення - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним повідомленням на офіційному сайті судової влади (суду), смс-провідомленням, їх неявка відповідно до ст.270 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви.

Позивачем ОСОБА_1 подано до суду заперечення від 22 травня 2024 року на заяву АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», що є правонаступником ПрАТ «Страхова компанія Брокбізнес», про ухвалення додаткового рішення по вказаній справі щодо стягнення понесених таким відповідачем витрат на правову допомогу, вважаючи її необґрунтованою та безпідставною, такою, що свідчить про бажання відповідача уникнути витрат за виплачене страхове відшкодування.

Так, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.4 ст. 270 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

А відповідно до ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Наведені обставини свідчать, що сторони завчасно повідомлені про розгляд заяви судом.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Зважаючи на положення ч.4 ст. 270 ЦПК України, суд визнав за можливе розглядати заяву за відсутності сторін, що узгоджується із вказаною нормою, на підставі доказів, наявних в матеріалах заяви та справи уцілому.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали заяви, вивчивши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що заява підлягає відмові у задоволенні із наступних підстав.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (ч.1 ст. 270 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.2-5 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Вирішуючи дану заяву, судом встановлено, що в провадженні цього суду з 19 серпня 2022 року знаходилась справа за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ«Страхова компанія Брокбізнес», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за наслідками розгляду якої Дарницьким районним судом м. Києва постановлено рішення від 30 квітня 2024 року, яким позовні вимоги задоволено частково.Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Брокбізнес», код ЄДРПОУ - 20344871, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платика податків - НОМЕР_1 , 40 712 грн. 14 коп. - страхового відшкодування, 398 грн. 42 коп. - судового збору, 1 650 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу, а всього - 42 760 (сорок дві тисячі сімсот шістдесят) грн. 56 (п`ятдесят шість) коп.

Справа розглядалась у порядку спрощеного провадження.

Представник відповідача АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС»Голяр І.С., діючий на підставі довіреності від 15.12.2023 року (а.с.259), звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення суду по вказаній справі щодо вирішення розподілу судових витрат, як таких, що відповідачем понесені у загальній сумі 40 000 грн., й на підтвердження надання клієнту послуг за договором про надання професійної правової допомоги № 1201/0121 від 01.12.2021 року між сторонами 03.05.2024 року підписано акт прийому - надання правничої допомоги до Договору № 1201/0121 від 01.12.2021 року про надання професійної правової допомоги на загальну суму 40 000 грн. 00 коп. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС»40 000 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу.

Позов ОСОБА_1 у цій справі рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 30 квітня 2024 року задоволено частково на суму 40 712 грн. 14 коп., що складає 22% від заявлених вимог (181 198 грн. 72 коп.).

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вимога відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 40 000 грн. 00 коп. згідно підписаного сторонами - ПАТ "СК "Брокбізнес"/АТ "СК "ББС Іншуранс" та АБ "Голяр і партнери" акту від 03.05.2024 року прийому надання правничої допомоги до Договору № 1201/0121 від 01.12.2021 року про надання професійної правової допомоги, зважаючи на положення ч.2, ч.2 ст. 137, ст. 141 ЦПК України, не підлягає задоволенню, враховуючи відсутність наданих до суду відповідачем доказів, які підтверджують здійснення вказаною сторною відповідних витрат. Тобто, такий заявник не підтвердив понесені витрати відповідно до п. 2 ч.2 ст. 137 ЦПК України, адже на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 137 ЦПК України).

За результатами розгляду справи, відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат, серед іншого - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 137 ЦПК України).

Окрім того, відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Європейський суд з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначив підхід вислітлений у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§95).

Хоча чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід враховувати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підставі вищевикладеного, п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України та, керуючись ст.ст. 137, 140, 141, 270, 353 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», що є правонаступником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Брокбізнес», про ухвалення додаткового рішення суду щодо стягнення понесених витрат на правову допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Брокбізнес», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - відмовити.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч.5 ст. 270 ЦПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ: