Ухвала суду № 119334827, 22.04.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7011/23

Провадження № 2-др/752/56/24

У Х В А Л А

іменем України

22 квітня 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

за участі секретаря Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Вожакіної Тетяни Валеріївни про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція», ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2024 року представника відповідача ОСОБА_1 - адвокат Вожакіна Т.В. направила клопотання, яке надійшло до суду 09.04.2024 року, про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Управляюча компанія «Венеція», ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за змістом якої просить стягнути з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заяви зазначає, що у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Управляюча компанія «Венеція», ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Ухвалою від 19.05.2023 року по вищезазначеній справі відкрито провадження із призначенням до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовче засідання.

23.10.2023 року від позивача ОСОБА_2 надійшла заява про уточнення позовних вимог, де просить виключити з числа відповідачів - ОСОБА_1 .

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 31.01.2024 року позовну заяву ОСОБА_2 до ТОВ «Управляюча компанія «Венеція», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, в частині вимог до ОСОБА_1 , залишено без розгляду.

Відповідач доводить, що поніс судові витрати на послуги адвоката, розмір яких складає 12 000,00 грн., що підтверджує договором про надання правової допомоги та актом про надання юридичних послуг від 16.06.2023 року. З вказаних підстав просить покласти такі витрати на позивача.

Дослідивши заяву, суд дійшов такого висновку.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 31.01.2024 року позовну заяву ОСОБА_2 до ТОВ «Управляюча компанія «Венеція», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, в частині вимог до ОСОБА_1 , залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Питання розподілу між сторонами судових витрат цією ухвалою суд не вирішував.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно із ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 9 ст. 141 цього Кодексу.

За змістом ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Системний аналіз наведених норм процесуального права дає підстави вважати, що у разі залишення позову без розгляду вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат підлягають задоволенню у разі необґрунтованих дій позивача, або у випадках зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони.

Тобто, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Одночасно суд зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема,ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. ст. 55, ст. 124 Конституції України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, незалежно від обґрунтованості позову.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 1 ст. 44 ЦПК України, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок саме необґрунтованих дій позивача.

Звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок позивача відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Сам по собі факт залишення позивачем позову без розгляду за заявою позивача не може бути підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію здійснених ним витрат.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Подання до суду заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 28.01.2019 року у справі № 619/1146/17-ц, від 02.12.2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17.12.2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14.01.2021 року у справі № 521/3011/18.

Процесуальні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.

Серед іншого слід зауважити, що у цій справі суд не встановлював зловживання процесуальними правами з боку позивача, не застосовував до нього будь - яких заходів у зв`язку із зловживанням правами та позовну заяву залишив без розгляду за заявою позивача, а не через зловживання ним процесуальними правами.

Отже, підстав для констатування факту необґрунтованості дій позивача у зв`язку із зверненням до суду з цим позовом та із заявою про залишення її позову без розгляду не встановлено. Зворотного відповідачем не доведено.

Жодних доказів, які вказували на необґрунтованість дій позивача відповідачем не надано.

У заяві про стягнення судових витрат у розмірі 12 000,00 грн, пов`язаних із правовою допомогою, заявник не зазначив, які дії позивача у вказаній справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із залишенням позову без розгляду. У заяві вказано лише на норми ЦПК України та про наявність в матеріалах справи договору про надання правової допомоги, а також долучено до заяви акт про надання юридичних послуг.

Суд зазначає, що наявний відзив у матеріалах справи не є тим належним та достатнім доказом, який підтверджує необґрунтовані дії позивача при звернені до суду. Відзив по своїй суті містить лише виклад заперечень проти позову.

З огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

За встановлених фактичних обставин справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Вожакіної Т.В.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.5, 12, 13, 79, 81, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволені клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Вожакіної Тетяни Валеріївни про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція», ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.С. Хоменко