Рішення № 11933349, 19.10.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2010 р. Справа № 12/129/10

За позовом:Одеської залізниці, (65023, м.Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19),

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон” , (54002, м.Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1),

Про:стягнення коштів у сумі 20923,28 грн. Суддя А.К.Семенов

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Ніколащенко С.О. довіреність № 84 від 04.01.10р.

Від відповідача: Голубенко Д.К. довіреність № 421 від 25.02.10р.

СУТЬ СПОРУ: Одеською залізницею предявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон” про стягнення коштів у сумі 20923,28 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовуються неправильним зазначеням в накладній маси, вантажу.

Відповідач письмовій відзив по суті спору надав, проти позову заперечує у повному обсязі.

19.10.2010 року за згодою представників сторін відповідно до статті 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи.

Згідно залізничної накладної на групу вагонів № 44050634 відповідач відвантажив зі станції Глобине Південної залізниці 3 вагони вантажу –зерно кукурудзи, на власну адресу, а залізниця зобов'язалась доставити вагони на станцію призначення Миколаїв-вантажний Одеської залізниці і видати вантажоодержувачу.

02.05.2010 р. при прийманні поїзда № 2957 по станції Знам'янка Одеської залізниці у складі якого був вагон № 95310546 в результаті зважування на тензометричних динамічних вагах виявлено масу в вагоні:

№ 95310546 - бруто 56,8 т., бруто по натурному листу 85,3 т., що складає різницю 28,5 т.

03.05.2010 р. при контрольному зважуванні вищезазначених вагонів на статичних вагах згідно протоколу переваження було встановлено в вагоні:

•№ 95310546 брутто - 58000 кг., нетто - 35850 кг., тара - 22150 кг. по накладній: нетто - 86450 кг., що складає різницю у вазі проти накладної в сторону зменшення на 28450 кг.

Для засівдчення цього факту згідно ст. 129 Статуту залізниць України та Правил скла-дання актів, було складено комерційний акт № АА 054830/375.

Слідів втрати вантажу немає. Вагони прибули на станцію з непошкодженими пломбами (ЗПП), завантажувальні та розвантажувальні люка щільно прилягають, слідів течі вантажу немає, доступу до вантажу немає, що підтверджується актом № 12558.

Відповідно до вимог ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені в накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно з статтею 118 цього Статуту.

Ст. 118 Статуту залізниць України зазначений штраф передбачений у розмірі п'ятикратної вартості провізної плати за всю відстань перевезення.

Вартість перевезення складає 4090,00 грн.

За вказане порушення Одеською залізницею на відповідача нарахований штраф в розмірі 20450,00 грн. які позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, в зв'язку з затримкою вагона для виконання комерційних операцій Одеською залізницею на відповідача нараховано додаткові платежі у сумі 473 грн. 28 коп. (у тому числі ПДВ 20% - 78,88грн.) Всього позивач просить стягнути - 20923 грн. 28 коп.

В обґрунтування позову позивач посилається на ст.ст. 307, 315 ГК України, ст.ст. 920, 925 ЦК України, ст.ст. 118, 122, 129 Статуту залізниць України.

Відповідач, як вже вище вказано, проти позову заперечує з наступного.

-          відповідно договору № 04569 від 29.01.2009 року оформлення перевізних документів здійснювалось товарним касиром станції Глобино Південної залізниці, а не вантажовідправником ТОВ СП «Нібулон»та данні до накладної вносились уповноважним працівником станцій Глобино Південної залізниці.

-          в комерційному акті № АА № 054830/375 зазначено, що маса вантажу при завантаженні визначена відправником на елеваторних вагах, а зважування вагонів відбулося на 150 тонних вагонних вагах.

-          позивач не мав права подавити позов, оскільки перевізні документи на вантаж, відповідно окремого договору, оформлювались та заповнювались представником станції Глобино Південної залізниці.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезнення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частинами 1, 2, 3 статті 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Як передбачено статтею 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частинами 1, 2 статті 924 ЦК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Стаття 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 року № 457, Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Згідно залізничної накладної № 4405034 відповідач відвантажив зі станції Глобине Південної залізниці 3 вагони вантажу –зерно кукурудзи на власну адресу, а позивач зобов'язався доставити вагони на станцію призначення –Миколаїв-вантажний Одеської залізниці і видати вантажоодержувачу.

02.01.2010р. при прийманні поїзда № 2957, у складі якого були вагони №№ 95310546, 95323309 та 95750915, на станції Знам'янка Одеської залізниці в результаті зважування на тензометричних вагах виявлено масу в вагоні: № 95310546 –брутто 56,8 т, брутто по натурному листу 85,3 т., що склало різницю 28,5 т.

03.01.2010р. при контрольному зважуванні вищезазначених вагонів на статичних вагах, згідно протоколу переваження було встановлено в вагоні:

- № 95310546 брутто - 58000 кг, нетто - 35850 кг, тара - 22150 кг,

по накладній: нетто - 86450 кг, що складає різницю у вазі проти накладної в сторону зменшення на 28450 кг.

Згідно зі статтею 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі визначеному статтею 118 цього Статуту. Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, зокрема, стягнення штрафу у розмірі п’ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

З урахуванням наведеного, на підставі накладної № 44050634, комерційного акту № АА 054830/375/32, акту №12558 позивач нарахував відповідачеві штраф у 5-тикратному розмірі вартості перевезення по вагону № 95310546 – 4090 грн. х 5, що дорівнює 20450 грн.

Згідно ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Проте, як зазначено в комерційному акті № АА 054830/375/32: “маса вантажу при завантаженні визначена відправником на елеваторних вагах”.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Статтею 37 Статуту залізниць України та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси відправник зазначає у накладній.

Крім того, в комерційному акті зазначено, що зважування вагонів на станції Знам’янка одеської залізниці відбувалось на 150-тонних вагонних вагах, а тара визначалась з документів. Про той факт, що маса нетто вантажу не зважувалась окремо від маси тари свідчить запірно-пломбувальні пристрої у кількості 7 шт., які на момент одержання вантажу на станції призначення виявилися цілими та непошкодженим.

Згідно ст. 6 Статуту та пунктам 1.1-1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства траспорту України від 21.11.2000 року № 644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084 (далі–Правила №644), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.98 №460 "Про затвердження бланків перевізних документів".

Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п. 1.1).

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.

На кожну відправку вантажу відправник надає станції відправлення накладну (комплект перевізних документів) у паперовому або електронному вигляді (із застосуванням електронного цифрового підпису) (п. 1.2).

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. У графі "Правильність внесених у накладну відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду і розбірливо розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення (п.2.3 Правил).

Пунктом 1.6 вищеназваних Правил встановлено, що оформлені відправником перевізні документи перевіряються і візуються начальником станції або уповноваженим ним працівником станції.

Візування здійснюється після зазначеної перевірки і передує укладанню договору перевезення.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Однак, у накладній № 44050634 відсутній підпис відправника, яким би Відповідач по справі засвідчив би правильність відомостей внесених у накладну, а отже не може нести відповідальність за відомості вказані у накладній.

Отже, відповідач не довів, що маса вантажу та перевізні документи, перевірялась залізницею при прийнятті його до перевезення, а вага нетто, визначена в комерційному акті № АА 054830/375 на підставі документів без вивантаження та зважування зерна кукурудзи, є достовірною.

Відповідно до положення п. 27 Правил видачі вантажів встановлено, що норма недостачі або надлишку вантажів розраховується від маси нетто –для вантажів, які перевозяться без тари та упаковки.

Враховуючи вимоги вищенаведеної норми, позивачем не доведено яким чином зміг визначити масу вантажу у вагонах № 95310546, 95323309, 95750915 та встановити факт недовантаження вантажу не зважаючи безпосередньо масу нетто вантажу.

Статтею 22 Статуту залізниць України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 року № 457 (далі - Статут) встановлено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Згідно з пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику.

Відповідно до пункту 1.1 зазначених Правил, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну. Накладна є складовою частиною перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець, дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу.

Згідно з положенням статті 23 Статуту, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Частиною 1 статті 24 Статуту встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Відповідно до частини 2 статті 22 Статуту залізниць України, залізниця виконує додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів на підставі окремих договорів.

Згідно з положення вищевказаної норми між відповідачем та Статутним територіально-галузевим об'єднанням «Південна залізниця»укладено Договір № 04569 від 29.01.2009 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі -Договір).

На підставі Договору станцією Глобине Південної залізниці Відповідачу було надано послуги по заповненню комплексу перевізних документів, а саме накладної № 4405034, квитанції про приймання вантажу № 44050634 та інших. Факт виконання зазначених послуг підтверджується стягненням станцією Глобине Південної залізниці плати за заповнення документів внутрішнього сполучення у розмірі 31 грн. 80 коп., про що свідчить накопичувальна карта № 30040241 від 30.04.2010 року.

Таким чином, оформлення та заповнення комплекту перевізних документів 30.04.2010 року здійснювалось товарним касиром станції Глобине Південної залізниці за рахунок додаткових платних послуг, а не вантажовідправником - ТОВ СП «НІБУЛОН».

Тому товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН»не може нести відповідальність у вигляді сплати штрафу на підставі статті 122 Статуту залізниць України.

Отже в стягненні 20450 грн. штрафу слід відмовити.

Заперечення проти позову заяву на підставі того, що позивач не мав права подавати позов, оскільки перевізні документи на вантаж, відповідно окремого договору, оформлювались та заповнювались представником станції Глобино Південної залізниці необґрунтовано з наступних підстав.

Згідно п. 6.3 Роз`яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 р., статут не містить чітких приписів стосовно того, якій саме залізниці (відправлення, призначення чи транзитній) належить право вимагати стягнення вказаного штрафу, тому такі позови можуть заявляти як залізниці відправлення, так і призначення або транзитні.

Оскільки накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, що укла-дається вантажовідправником із залізницею згідно зі статтею 24 Статуту і вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то й відповідачем за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача має бути відправник вантажу.

В задоволені додаткових витрат в сумі 476 грн. 28 коп. слід відмовити з наступного.

Як вже вищенаведено, неправильне оформлення відомостей, щодо маси вантажу в накладній здійснено представником Одеської залізниці.

Отже, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України позивачем не доведено, що затримка вагона для виконання комерційних операцій Одеською залізницею відбулася саме з вини відповідача.

Враховуючи наведе, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку по-дання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апе-ляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Оформлене відповідно до статті 84 цього Кодексу, рішення підписано 25.10.2010 року.

Суддя