Рішення № 11933258, 21.10.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2010 р. Справа № 3/123/10

за позовом:                     Відкритого акціонерного товариства «Миколаївський комбінат

хлібопродуктів»,

54042, м. Миколаїв, вул. 1-ша Слобідська, 122

до відповідача:          Товариства з обмеженою відповідальністю Хлібзавод № 3 «Галицькі хліба»,

54003, м. Миколаїв, вул. Акіма, 8

про                               стягнення заборгованості в сумі 74067,40 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Торлопова В.О., за довіреністю;

Від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом стягнути з відповідача 70800,00 грн. заборгованості та 3267,40 грн. пені.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору поставки № «К»- 3/21 від 14.05.10 р., норм ст.ст. 193, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 629 Цивільного кодексу України, та мотивовані тим, що продукцію на загальну суму 85800,00 грн. відповідач прийняв повністю, а оплатив лише частково в сумі 15000,00 грн.

Відповідач вимоги ухвали суду від 01.09.10р. не виконав, відзив по суті позовної заяви до суду не скерував, свого представника в судове засідання з невідомих причин не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії на зворотній стороні ухвали, данні довідки ЄДРПОУ станом на 07.09.10 р., поштове повідомлення з відміткою про повернення.

Отже, справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

За результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 ГПК України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд –

встановив:

14 травня 2010 р. між сторонами був укладений договір поставки № «К»- 3/21, згідно з умовами якого, позивач, як постачальник, передає у власність покупця, а відповідач, як покупець, приймає та оплачує борошно пшеничне та житнє, крупу ману в кількості, асортименті за цінами та у строк, що наведені у погоджених сторонами специфікаціях.

Пунктами 3.1 та 5.4 договору сторони визначили, що покупець здійснює оплату вартості продукції у термін 5 (п’ять) банківських днів з дня передачі продукції згідно з умовами цього договору. Продукція вважається переданою постачальником і прийнятою покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними сторонами товарно-транспортних накладних.

Матеріали справи свідчать, що згідно довіреностей, товарно-транспортних та видаткових накладних:

1). ТТН №СГП-00636, ВН № СГП –00642 від 17.05.10 р. на суму 11100,00 грн.;

2). ТТН № СГП-00638, ВН № СГП –00644 від 17.05.10 р. на суму 10350,00 грн.;

3). ТТН № СГП –00641, ВН № СГП –00647 від 18.05.10 р. на суму 11100,00 грн.;

4). ТТН № СГП-00644, ВН № СГП –00650 від 18.05.10 р. на суму 11100,00 грн.;

5). ТТН № СГП –00646, ВН № СГП –00652 від 18.05.10 р. на суму 10350,00 грн.;

6). ТТН № СГП –00648, ВН № СГП –00654 від 19.05.10 р. на суму 11100,00 грн.;

7). ТТН № СГП –00652, ВН № СГП –00658 від 19.05.10 р. на суму 10350,00 грн.;

8). ТТН № СГП –00657, ВН № СГП –00663 від 19.05.10 р. на суму 10350,00 грн.

Позивач передав, а відповідач отримав продукцію на загальну суму 85800,00 грн.

Довіреності ЯПР № 590572 від 17.05.10 р. та ЯПР № 590573 від 18.05.10 р. видані на Галицького, ТТН підписані водієм відповідача, видаткові накладні складені одноособово –продавцем (позивачем по справі).

Згідно з банківськими виписками наданими позивачем вбачається часткова проплата відповідачем за отриману продукцію в загальній сумі 15000,00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду доказів, які свідчать про належне виконання взятих на себе зобов’язань, а саме – повної сплати постачальнику грошових коштів за отриману продукцію.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 712, ст. ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що постачальник 01.06.09 р. звертався до покупця з претензією № 52, в якій пропонував останньому добровільно погасити заборгованість в розмірі 3381,37 грн. Але, як свідчать матеріали справи дана претензія була залишена підприємцем без відповіді.

Таким чином, дослідивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані позивачем докази, суд встановив, що борг відповідача перед позивачем має місце та складає в розмірі 70800,00 грн. (85800,00-15000,00).

За правилами ст. 610, п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Саме пунктом 3.2 договору сторони обумовили, що у випадку прострочення термінів платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у вказаному періоді, від простроченої суми за кожний день прострочення. Нарахування пені не обмежується будь-яким строком.

Виходячи з наведених норм діючого законодавства, умов договору поставки, та беручи до уваги прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань, позивач цілком правомірно нарахував боржнику до стягнення пеню в розмірі 3267,40 грн.

Оскільки, в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені права та законні інтереси позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Хлібзавод № 3 «Галицькі хліба» (54003, м. Миколаїв, вул. Акіма, 8, код ЄДРПОУ 23623136) на користь Відкритого акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»(54042, м. Миколаїв, вул. 1-ша Слобідська, 122, код ЄДРПОУ 00952114) –70800,00 грн. основного боргу, 3267,40 грн. пені, 740,67 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.          

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

25.10.10 р.

Суддя