Рішення № 119330975, 16.05.2024, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2024 Справа № 917/253/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-Страхування", вул. Велика Кільцева, будинок 56, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08131

до Військової частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

про відшкодування шкоди в порядку суброгації,

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2 .

Обставини справи: Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-Страхування" звернулося з позовом до Військової частина НОМЕР_2 відшкодування шкоди в порядку суброгації у розмірі 88 725,69 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП.

Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує, посилаючись на те, що ОСОБА_3 є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_3 видане 09.11.2016), тому його цивільно - правова відповідальність застрахована відповідно до вимог Закону, а він звільняється від обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності на території України і, відповідно, відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є ОСОБА_3 , проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Щодо включення до суми відшкодування шкоди в порядку суброгації вартості заднього ліхтаря кришки багажника та вартості його заміни в сумі 9932,86 грн, відповідач зазнає, що вказана вимога Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-Страхування» є безпідставною та не обґрунтованою, оскільки пошкодження заднього ліхтаря кришки багажника не пов`язане з ДТП та виявлено власником автомобіля лише через три місяці після ДТП та огляду як представниками СТО, страховика та власником автомобіля, так і судовим експертом ОСОБА_4 . Вказане ушкодження могло бути спричинено іншим чинником у будь який період, як до моменту ДТП, так і протягом трьох місяців з моменту ДТП до моменту виявлення.

Також зазначає, що позивач не надав належних та допустимих доказів, що вказані пошкодження спричиненні саме внаслідок ДТП, а відтак вимога Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-Страхування» про стягнення з військової частини НОМЕР_1 вартості заднього ліхтаря кришки багажника та вартості його заміни в сумі 9932,86 грн не підлягає задоволенню.

Щодо вартості відновлюваного ремонту колісного транспортного засобу TOYOTA RAV4, реєстраційний номер КА6954ET в сумі 78 792,83 грн, вважає її не обґрунтованою та такою, що не відповідає фактичним ушкодженням транспортного засобу та кон`юнктурі ринку.

Отже, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-Страхування» до військової частини НОМЕР_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації в сумі 88 725,69 грн вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.02.2024 суд залишив позовну заяву без руху на підставі частини 1статті 174 Господарського процесуального кодексу України, встановив спосіб усунення недоліків позовної заяви та строк усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивач, у встановлений судом строк, усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.02.2024 суд прийняв позов до розгляду й відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

13.03.2024 від відповідача надійшло клопотання (вх. № 3432) про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням та викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.03.2024 постановлено cправу № 917/253/23 розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначити на 10:00 02.04.2024.

02.04.2024 від відповідача надійшло клопотання про проведення транспортно-товарознавчої експертизи (вх. № 4416).

Суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання за необґрунтованістю та безпідставністю.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.04.2024 суд зобов`язав відповідача надати суду реєстраційний документ транспортного засобу КАМАЗ № 4281Р1 та відклав підготовче засідання на 15:50 16.04.2024.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.04.2024 суд закрив підготовче провадження у справі 917/253/24 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 14:30 16.05.2024.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

26.07.2022 ОСОБА_5 та ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» уклали договір добровільного страхування наземного транспорту CLAU-26465 (надалі Договір страхування).

Предметом Договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом Toyota RAV 4, реєстраційний номер НОМЕР_4 (надалі Застрахований ТЗ).

13.07.2023 на вул. Саксаганського в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП) за участю Застрахованого ТЗ та транспортного засобу КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_3 .

Станом на 13.07.2023 військова частина НОМЕР_1 використовувала в своїй діяльності транспортний засіб КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_5 , згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2023.

Як убачається з матеріалів справи, 13.07.2023 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 виконував свої службові обов`язки, керуючи транспортним засобом КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_5 , відповідно до шляхового листа № 839 від 13.07.2023.

Так, ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_5 , допустив порушення ПДР України, внаслідок чого скоїв зіткнення зі Застрахованим ТЗ.

По факту дорожньо-транспортної пригоди стосовно ОСОБА_3 складено адміністративний матеріал за статтею 124 КпАП України (порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів), який направлений до Шевченківського районного суду міста Києва для подальшого прийняття рішення (справа про адміністративне правопорушення № 761/26618/23).

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 761/26618/23 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України.

Саме винні дії ОСОБА_3 стали причиною скоєння ДТП, внаслідок якої було пошкоджено Застрахований ТЗ.

Відповідно до схеми місця ДТП від 13.07.2023, довідки НПУ від 28.07.2023 про ДТП ОСОБА_3 керував транспортним засобом КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_5 , за відсутності полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до інформації Централізованої бази даних МТСБУ, по відношенню до транспортного засобу, реєстраційний номер НОМЕР_5 , відсутні відомості щодо чинного на момент ДТП полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Зазначене також підтверджується листом Військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2023.

Вказане свідчить, що в порушення вимог ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_5 , експлуатувався за відсутності чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом з цим, відповідно до листа Військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2023, ОСОБА_3 має статус учасника бойових дій (посвідчення від 09.11.2016, серія НОМЕР_3 ).

Відповідно до звіту про оцінку КТЗ (а. с. 31 - 44) вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota RAV4, д/н НОМЕР_4 становить 99 068,50 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт № від 25.10.2023 № ВДиСА-065290 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota RAV4, д/н НОМЕР_4 становить 78 792,83 грн.

Під час проведення відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota RAV4, д/н НОМЕР_4 виявлено приховані дефекти (пошкодження), які неможливо було виявити при візуальному огляді/чи не були враховані раніше, пошкодженого ТЗ, а саме: задній ліхтар кришки багажника тріснутий під накладкою кришки багажника з лівої сторони.

Відповідно до акту виконаних робіт від 25.10.2023 № ВДиСА-065290 (копія в матеріалах справи, а. с. 66) вартість робіт (ліхтар задній) складає 9 932,86 грн.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди від 25.08.2023 та з листом щодо вимоги про відшкодування шкоди від 09.11.2023.

У відповідь на вимогу про відшкодування шкоди листом від 01.09.2023, відповідач відмовився компенсувати завдані збитки.

Як зазначає позивач, лист від 09.11.2023 відповідачем проігноровано, залишено без будь-якої відповіді.

21.07.2023 до ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» звернувся ОСОБА_5 із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування.

27.07.2023 ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» згідно з Договором страхування на підставі зазначеної заяви і страхового акту № 16276 від 25.07.2023, керуючись рахунком від 21.07.2023, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 78 792,83 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5566 від 27.07.2023.

23.10.2023 до ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» звернувся Страхувальник з заявою про виплату (доплату) страхового відшкодування у зв`язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування. Підстава виявлення під час ремонту прихованих пошкоджень Застрахованого ТЗ внаслідок ДТП.

25.10.2023 ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» згідно з Договором страхування на підставі зазначеної заяви і страхового акту № 17066, виходячи з рахунку від 20.10.2023, здійснило виплату (доплату) страхового відшкодування в розмірі 9 932,86 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 6726 від 25.10.2023.

Загальний розмір виплаченого ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» у зв`язку з пошкодженням Застрахованого ТЗ в ДТП склав 88 725,69 грн (78 792,83 грн + 9 932,86 грн).

Станом на дату подання цього позову та розгляду справи відповідачем шкода не відшкодована.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам господарський суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки (частина 1 статті 1187 Цивільного кодексу України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів), відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Разом з цим, згідно зі статтею 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їх працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України убачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

Так, Верховний Суд в постанові від 10.08.2022 під час розгляду справи № 904/6092/21 зробив наступний правовий висновок: «Стаття 1187 Цивільного кодексу України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, зокрема, відповідно до частини другої, таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями статті 397 Цивільного кодексу України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України).

Положення частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України).

У такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія».

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки відшкодовується таким роботодавцем, а не безпосередньо винним водієм.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.12.2018 (справа № 426/16825/16-ц) на підставі аналізу норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу дійшла висновку про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб`єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Ураховуючи, що ОСОБА_3 на момент ДТП був військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 ; транспортний засіб КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_5 , використовувався в діяльності Військової частини НОМЕР_1 ; ОСОБА_3 керував транспортним засобом КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_5 , у зв`язку з виконанням своїх службових обов`язків, відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок зазначеної ДТП, спричиненої з вини ОСОБА_3 , покладається на Військову частину НОМЕР_1 .

Як установив суд, загальний розмір виплаченого ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» у зв`язку з пошкодженням Застрахованого ТЗ в ДТП склав 88 725,69 грн (78 792,83 грн + 9 932,86 грн).

Визначення розміру шкоди на підставі документів СТО (ТОВ «ВІДІ АВТОСТРАДА»), що є офіційним дилером автомобілів марки «Toyota» в Україні та має в своєму складі сертифіковану станцію технічного обслуговування) відповідає вимогам закону.

Крім того, звіт про визначення вартості матеріального збитку є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу (оскільки оцінювач безпосередньо не здійснює відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу). Фактичний же розмір витрат на відновлювальний ремонт Застрахованого ТЗ, а відтак і розмір понесених збитків, підтверджується відповідними документами станції технічного обслуговування, які чітко відображають вартість відновлювального ремонту Застрахованого ТЗ.

Саме такий підхід відповідає правовій позиції, що була висловлена Верховним судом при розгляді справи № 147/66/17.

Суд вважає доведеною позивачем належними засобами доказування вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля у розмірі 88 725,69 грн.

Відповідно до статті 108 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика (ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ»), який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки. Страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Посилання відповідача, як на підставу відмови в позові, на те, що ОСОБА_3 є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_3 видане 09.11.2016), суд відхиляє з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 905/1391/19 викладено наступні правові висновки: «Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону 1961-VI учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю І групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності на території України.

Тобто, законодавець, надавши відповідну пільгу, яка є виключно особистою пільгою особи, а не її роботодавця-власника транспортного засобу, визначив, що якщо особа правомірно експлуатує свій транспортний засіб, то вона звільнена від обов`язкового страхування і в такому випадку гарантом відшкодування шкоди виступає МТСБУ - позивач. Водночас, відповідна пільга не розповсюджується на юридичних осіб власників транспортних засобів.

Посилання судів попередніх інстанцій, як на підставу для відмови у позові, на пункт 13.1 статті 13 Закону 1961-VI та рішення Конституційного Суду України від 23.12.2014 у справі № 1-6/2014, яким розтлумачено положення пункту 13.1 статті 13 Закону 1961-VI, є помилковим, оскільки, як зазначено вище, дана пільга є виключно особистою пільгою особи, а не її роботодавця-власника транспортного засобу, а у своєму рішенні Конституційний Суд України розтлумачив даний пункт Закону у розрізі поняття "належність" транспортних засобів учасникам бойових дій, інвалідам війни, інвалідам I групи та її види. Так, вказаним рішенням визначено, що транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій та інвалідам війни, що визначені законом, інвалідам I групи є такі наземні транспортні засоби, якими вони володіють не тільки на праві власності, а й на будь якій іншій правовій підставі (договір підряду, оренди тощо).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що, судами помилково ототожнено поняття "особа, яка несе відповідальність за завдану шкоду" та "особа, яка завдала шкоду".

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Отже, статус учасника бойових дій не розповсюджується на відповідальність роботодавця-власника джерела підвищеної небезпеки під час виконання трудової діяльності учасником бойових дій».

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Системний аналіз статті 22 Цивільного кодексу України, частини другої статті 1192 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту.

Зазначені правові висновки зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, Верховний Суд в постанові від 27.07.2022 у справі № 910/15796/20.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодекс України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-Страхування" (вул. Велика Кільцева, будинок 56, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08131, код ЄДРПОУ 35429675) в рахунок відшкодування шкоди 88 725,69 грн в порядку суброгації та 2 422,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 27.05.2024.

Суддя Дмитро СІРОШ