Рішення № 119330489, 21.05.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2024Справа № 926/3764/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖСЕРВІС I"

про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖСЕРВІС I"

про стягнення 7 917 487,15 грн

за участю представників:

від позивача: Кузьменко С.О.

від відповідача: Максименко Я.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖСЕРВІС І" про стягнення коштів в сумі 7917437,15 грн за неналежне виконання відповідачем умов укладеного сторонами державного контракту від 27.10.2021 № 362/7/21/176 на виконання робіт за державним оборонним замовленням, з яких: штрафні санкції в сумі 5515068,49 грн, інфляційні втрати в сумі 1914199,48 грн та 3 % річних в сумі 488219,18 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у позові Міністерства оборони України відмовлено повністю.

02.04.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДМОНТАЖСЕРВІС I» про ухвалення додаткового рішення призначено на 23.04.2024.

У судовому засіданні 23.04.2024 суд оголосив про відкладення розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДМОНТАЖСЕРВІС I» про ухвалення додаткового рішення у справі №926/3764/23 на 07.05.2024.

24.04.2024 через канцелярію суду від Міністерства оборони України надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.

06.05.2024 через систему «Електронний суд» від ТОВ «БУДМОНТАЖСЕРВІС I» надійшли заперечення на клопотання про зменшення витрат на професійну допомогу.

07.05.2024 через канцелярію суду від Міністерства оборони України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 07.05.2024 суд задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оголосив про відкладення розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДМОНТАЖСЕРВІС I» про ухвалення додаткового рішення на 21.05.2024.

У судовому засіданні 21.05.2024 представник позивача надав пояснення по суті заяви, проти задоволення заяви про стягнення витрат на професійну допомогу заперечив.

У судовому засіданні 21.05.2024 представник відповідача надав пояснення по суті заяви, підтримав заяву про стягнення судових витрат.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДМОНТАЖСЕРВІС I» про ухвалення додаткового рішення, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом встановлено, що при прийнятті судом рішення по справі №926/3764/23 не було вирішено питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу відповідача.

Згідно із ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.

У судовому засіданні 26.03.2024 представник відповідача зазначив про намір подати клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів з дня проголошення рішення.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження здійснених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем надано: копію договору про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) від 05.02.2019, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖСЕРВІС I" з Адвокатським об`єднанням «Максименко і Партнери»; копію додатку № 1 від 01.10.2023 до договору від 05.02.2019; Акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 26.03.2024 по договору про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) від 05.02.2019, копію свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю №5310 від 28.09.2012, копію ордера серії АІ № 1136404 від 10.08.2021.

Відповідно до п. 4.5. договору від 05.02.2019 щомісячно або за результатами наданих послуг Адвокатське об`єднання надає Клієнту акт наданих послуг та у разі необхідності звіт Адвокатського об`єднання і документи, що були складені Адвокатським об`єднанням у процесі виконання своїх зобов`язань за цим договором. В разі попереднього погодження сторонами письмового замовлення відповідно до п. 4.2. договору, акт наданих послуг має бути складений відповідно до умов такого замовлення.

За надані послуги Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню винагороду згідно формули та тарифів, вказаних у Додатку 1 до даного договору, розмір якої зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг (п. 5.1. договору від 05.02.2019).

Пунктом 5.3. договору від 05.02.2019 сторони погодили, що вартість наданих послуг, розрахована відповідно до п. 5.1. даного договору є гонораром Адвокатського об`єднання за надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) та поверненню не підлягає.

Відповідно до п. 1 додатку № 1 від 01.10.2023 до договору від 05.02.2019 сторони погоджують, що вартість юридичних послуг (адвокатської допомоги) адвоката під час представництва інтересів Клієнта у суді відповідно до тарифної сітки становить 7% від ціни позову, що становить 554 224,10 грн.

У пункті 2 додатку № 1 від 01.10.2023 до договору від 05.02.2019 сторонами погоджено наступний порядок оплат:

2.1. Аванс - 30% (протягом 20 днів з дати укладення цього додатку);

2.2. Гонорар за результатами розгляду справи в першій інстанції - 30% (протягом 20 днів з дати отримання повного тексту рішення суду);

2.3. Гонорар за результатами розгляду справи в апеляційній інстанції - 20% (протягом 20 днів з дати отримання повного тексту рішення суду, або закінчення строків на апеляційне оскарження);

2.4. Гонорар за результатами розгляду справи в касаційній інстанції - 20% (протягом 20 днів з дати отримання повного тексту рішення суду, або закінченню процесуальних строків на касаційне оскарження).

У пункті 3 Акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 26.03.2024 по договору про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) від 05.02.2019 вказано, що послуги з представництва інтересів Клієнта у першій інстанції у справі №926/3764/23 передані Адвокатом та прийняті Клієнтом у повному обсязі.

Відповідно до Акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 26.03.2024 по договору про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) від 05.02.2019 сторонами зазначено, що станом на 26 березня 2024 року у справі ухвалене рішення на користь Клієнта, відповідно вартість наданих ним послуг становить:

Відповідно до п. 2.1. Додатку 1 до Договору - 166 267,23 грн;

Відповідно до п. 2.2. Додатку 1 до Договору - 166 267,23 грн;

Вартість послуг наданих за цим Актом складає 332 534,46 грн (п. 4 Акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 26.03.2024).

Заперечення позивача щодо відсутності номеру справи в договорі про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) №б/н від 05 лютого 2019 року та в Додатку №1 від 01 жовтня 2023 року є безпідставними, оскільки в акті № 1 приймання-передачі наданих послуг від 26.03.2024, який складений на підставі договору про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) від 05.02.2019 та додатку № 1 від 01.10.2023, сторонами погоджено розрахунок вартості наданої правової допомоги у справі №926/3764/23.

Щодо відсутності детального опису виконання робіт, суд зазначає наступне.

Разом із запереченнями на клопотання позивача про зменшення витрат, відповідачем надано до матеріалів справи Акт виконаних робіт у справі №926/3764/23 від 26.03.2024.

Поряд з тим, відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначено гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Правова позиція викладена в пункті 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в пункті 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, з аналізу статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважила, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи позивача, з огляду на встановлений договором фіксований розмір гонорару, що становить 7% від ціни позову та надання відповідачем до матеріалів справи Акту виконаних робіт у справі №926/3764/23 від 26.03.2024.

Дослідивши надані відповідачем докази, суд дійшов висновку, що подані відповідачем докази понесення витрат на правничу допомогу стосуються розгляду Господарським судом міста Києва справи №926/3764/23, відповідачем та адвокатським об`єднанням визначено фіксований розмір адвокатського гонорару, який не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого на надання послуг адвокатом, у зв`язку з чим вартість послуг в сумі 332 534,46 грн є визначеною та суд позбавлений можливості втручатись в ці правовідносини.

Разом з тим, частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Як зазначено судом вище, позивачем подано клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу посилаючись, зокрема на те, що на думку позивача справа не була складною, не зрозумілий час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), невідомий обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, а також військову агресію Російської Федерації проти України, задіяння коштів Міноборони на підвищення обороноздатності держави.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5- 7, 9 статті 129 цього Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Однак, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.

Поряд з тим, основи організації оборони та повноваження державних органів по її забезпеченню, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлює Закон України "Про оборону України".

Статтею 3 Закону України "Про оборону України" передбачено, що підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого часу включає забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою та іншою технікою, а також створення високоефективних засобів збройної боротьби.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до статті 3 та частини першої статті 10 Закону України "Про оборону України", є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення до життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Оцінюючи обґрунтованість та співмірність заявлених до стягнення з Міністерства оборони України витрат на професійну правничу допомогу, судом враховано характер спірних правовідносин щодо виконання державного контракту від 27.10.2021 № 362/7/21/176 на виконання робіт за державним оборонним замовленням, предмет заявлених позовних вимог, обсяг підготовлених адвокатом документів.

Судом також враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням заяви про зменшення витрат на правничу допомогу та з огляду на предмет і підстави позовних вимог, незначної кількості доказів, беручи до уваги доводи позивача в частині задіяння коштів Міноборони на підвищення обороноздатності держави в умовах воєнного стану, оцінюючи витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів справи та з огляду на те, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, на переконання суду, не повністю відповідає критеріям співмірності, пропорційності та розумної необхідності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 166 267,23 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖСЕРВІС I" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, місто КИЇВ, проспект ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖСЕРВІС I" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26Б, ідентифікаційний код 35876701) витрати на правову допомогу у сумі 166 267,23 грн.

3. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано: 28.05.2024.

Суддя О.В. Гулевець