Рішення № 11932363, 08.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/33108.09.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Строй ЛТД»

третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Український будівельний центр»

прозвернення стягнення на заставлене майно СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача Козак О.Д., гол. юр-т, дов. №2763 від 31.08.2010; від відповідача не зявився;

від третьої особи не зявився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБіЛізинг»(далі позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Строй ЛТД»(далі відповідач) про стягнення основної суми боргу 49749,48 грн., пені 2 756,11 грн., інфляційних витрат 4491,05 грн., 3% річних 1012,21 грн. та штраф 4080 грн., що разом становить 62088,85 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно ТОВ «Глобал-Строй ЛТД»,а саме:

- вантажний боровий автомобіль МАЗ 53371 029, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, рік випуску 1994, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, видане ВРЕР 12 УДАІ м. Києва 25.03.2009;

- вантажний бортовий тентовий автомобіль ГАЗ 3307, реєстраційний номер НОМЕР_4, номер шасі НОМЕР_5 НОМЕР_6, рік випуску 2005, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7, видане ВРЕВ-12 УДАІ м. Києва 25.03.2009.

Встановити спосіб реалізації заставленого майна за договором застави майна (майнова порука) №090625-07/З від 26.06.2009, передбачений ч.4 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»шляхом проведення публічних торгів з реалізації заставленого майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач належним чином виконав умови Договору лізингу та передав третій особі в користування предмет лізингу, а останній в свою чергу, зобовязувався прийняти майно та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки визначені договором фінансового лізингу від 20.08.2008 №080820-140/ФЛ-Ю-Е (далі Договір лізингу).

Натомість, третя особа свої зобовязання перед позивачем не виконала, в звязку з чим, за останньою рахується заборгованість за лізинговими платежами за період з червня листопада 2009 року в сумі 49749,48 грн.

В звязку з неналежним виконанням третьою особою своїх зобовязань за Договором лізингу, позивач звернувся з вимогою до відповідача, як заставодавця з вимогою про звернення своїх вимог за рахунок заставленого майна боржника.

Ухвалою суду від 18.06.2010 було порушено провадження у справі № 34/331, розгляд справи було призначено на 12.07.2010 та залучено в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Український будівельний центр».

У судове засідання 12.07.2010 відповідач та третя особа не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату та час проведення судового засідання повідомлені належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвали суду, якими сторін повідомлено про розгляд справи надсилались за адресами зазначеними у позовній заяві, та які підтверджується наданими позивачем Витягами з Єдиного реєстру державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.07.2010.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судові засідання 08.09.2010 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.08.2008 між позивачем (Лізингодавець) та третьою особою (Лізингоодержувач) укладено Договір лізингу, предметом якого є надання Лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в Специфікації (додаток №2 до договору, далі майно, або предмет лізингу) для підприємницьких цілей у власність господарській діяльності Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до п.3.1 договору лізингу, Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору) та пунктів 3.4.1-3.4.5 цього договору. Лізингові платежі включають:

-платежі, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна (п.п.3.1.1);

-винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з урахуванням користування, вказаного в пунктах 3.4.1 3.4.5 договору.

Згідно специфікації (додаток №2 до Договору лізингу) предметом лізингу є автомобіль, 2008 року випуску, обєм двигуна 2460 куб.см., модель ГАЗ 2752-414, вартість якого 102000 (з ПДВ).

16.04.2009 між позивачем та третьою особою було укладено додаткову угоду до Договору лізингу, якою сторони вирішили викласти п.п.3.3, 17.2, 18.10, 18.11 в іншій редакції.

В подальшому, 22.04.2009 між позивачем та третьою особою було укладено ще одну додаткову угоду, якою Лізингоодержувач визнав, що станом на 22 квітня 2009 року Лізингоодержувач має перед Лізингодавцем прострочену заборгованість за нарахованими та несплаченими лізинговими платежами за договором в розмірі 32 690,69 грн., що включає в себе:

- прострочену заборгованість по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна в розмірі 10 710,97 грн. (в т.ч. ПДВ 1 785,16 грн.) (п.п.1.1);

- прострочену винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно в розмірі 21 979,72 грн. з урахуванням коригування, передбаченого пунктами 3.4.1 - 3.4.4 Договору лізингу, в тому числі податок на додану вартість, нарахований згідно п.3.4.3 Договору лізингу, в розмірі 1901,88 грн. (п.п1.2).

Зазначена сума заборгованості за нарахованими та несплаченими лізинговими платежами без урахування податку на додану вартість, нарахованого згідно п.3.4.3 Договору лізингу та суми компенсації витрат Лізингодавця, нарахованих відповідно до п.18.2 Договору лізингу, еквівалентна З 885,57 доларів США за курсами гривні до долару США на дату їх нарахування згідно умов Договору.

Лізингоодержувач також визнав, що станом на 3 квітня 2009 року Лізингоодержувач, окрім простроченої заборгованості за лізинговими платежами, має перед Лізингодавцем також прострочену заборгованість по сплаті штрафних санкцій в розмірі 2 642,12 грн. (без ПДВ). Сторони погодили, що зазначена заборгованість сплачується Лізингоодержувачем в повному обсязі не пізніше 31 грудня 2009 року. За порушення сплати зазначеної простроченої заборгованості Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню відповідно до умов пункту 11.2.1. Договору.

При цьому, Лізингоодержувач визнав свою прострочену заборгованість з нарахованих та несплачених лізингових платежів за Договором перед Лізингодавцем в розмірі, зазначеному у п.1 цієї додаткової угоді та зобов'язується сплачувати її відповідно до Графіку сплати лізингових платежів № 2 (додаток № 1 до цієї Додаткової угоди) з коригуванням їх розміру по курсу на дату фактичної сплати згідно пунктів 3.4.1-3.4.4 Договору.

Як слідує з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобовязання та передав в користування відповідачу предмет лізингу, на підставі підписаного сторонами акту прийому-передачі майна.

Третя особа зобовязувалась виплатити позивачеві лізингові платежі відповідно до п.3.1 договору лізингу та Графіку сплати лізингових платежів до цього договору.

Однак, третя особа, всупереч прийнятих обовязків, зобовязання щодо сплати авансового лізингового платежу та періодичних лізингових платежів не виконала.

Згідно наявних в матеріалах справи документів на день прийняття рішення умови Договору лізингу третьою особою не виконані, кошти не повернуті.

Стаття 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, загальний розмір заборгованості третьої особи за лізинговими платежами становить 49749,48 грн., а саме:

з 26.06.2009 існує заборгованість на суму 2631,79 грн. (рахунок - фактура № СФ-909137 від 26.06.2009);

з 27.07.2009 заборгованість збільшилась на суму 8169,87 грн. (рахунок - фактура № СФ-910870 від 27.07.2009);

з 27.08.2009 заборгованість збільшилась на суму 8359,35 грн. (рахунок - фактура № СФ-912727 від 27.08.2009);

з 25.09.2009 заборгованість збільшилась на суму 15052,51 грн. (рахунок - фактура № СФ-914440 від 25.09.2009);

з 27.10.2009 заборгованість збільшилась на суму 7928,81 грн. (рахунок - фактура № СФ-916149 від 27.10.2009);

з 27.11.2009 заборгованість збільшилась на суму 7607,15 грн. (рахунок - фактура № СФ-917690 від 27.11.2009).

Відтак, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за лізинговими платежами в сумі 49749,48 грн. правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п.п.11.2.1 п.11.2 Договору лізингу, за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 даного договору та Графіком сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору), та інших платежів, передбачених договором Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню. Якщо у разі несвоєчасної сплати Лізингоодержувачу лізингових платежів Лізингодавець буде змушений нести збитки (в тому числі повязані з збільшенням процентної ставки за використання кредитних коштів, або інші), Лізингоодержувач у термін 5 банківських днів відшкодовує ці збитки після отримання відповідної вимоги від Лізингодавця.

Відповідно до п.п.11.2.3 п.11.2 Договору лізингу за неподання інформації про стан та місцезнаходження предметі лізингу третя особа зобовязана сплатити позивачу штраф у розмірі 1% від загальної вартості предмету лізингу на момент укладення договору за кожен випадок такого порушення.

Як було зазначено вище, загальна вартість предмету лізингу на момент укладення за Договором лізингу становить 102000 грн.

Оскільки, звіти не здавали протягом 4-х кварталів, позивач скористався наданим йому правом та нарахував третій особі штраф за 4 квартали в сумі 4080 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 2756,11 грн. пені, 4491,05 грн. інфляційних втрат, 1012,21 грн. 3% річних та 4080 штрафу. Розрахунок пені, інфляційних втрат, 3% та штрафу річних відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам Договору лізингу.

З метою забезпечення вимог Заставодержателя (позивача), які виникають з Договору лізингу між позивачем та відповідачем укладеного договір застави майна (майнова порука) №090416-12/З від 16.04.2009, за умовами якого Заставодавець (відповідач) заставив на умовах застави майн (далі предмет застави), а саме:

- вантажний боровий автомобіль МАЗ 53371 029, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, рік випуску 1994, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, видане ВРЕР 12 УДАІ м. Києва 25.03.2009;

- вантажний бортовий тентовий автомобіль ГАЗ 3307, реєстраційний номер НОМЕР_4, номер шасі НОМЕР_5 НОМЕР_6, рік випуску 2005, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7, видане ВРЕВ-12 УДАІ м. Києва 25.03.2009.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 1 Закону України «Про заставу»визначено, що застава це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Як зазначено у статтях 3-4 Закону України «Про заставу», заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Згідно статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У випадку невиконання або порушення боржником умов Договору лізингу, Заставодержатель має право отримувати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами в повному обсязі вимог, включаючи основну суму боргу, відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання, включаючи пеню та інші штрафні санкції, а також видатки, по зверненню стягнення на предмет застави та його реалізацію.

Відтак, вимога позивача про звернення стягнення на заставлене майно відповідача, в рахунок погашення заборгованості третьої особи перед позивачем є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 4 частини 2 статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»визначено, зокрема, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник саме з його вини.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Звернути стягнення на заставлене майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Строй ЛТД»(02002, м. Київ, вул. Панельна, буд. 3, квартира 6, ідентифікаційний код 34291513), а саме:

- вантажний боровий автомобіль МАЗ 53371 029, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, рік випуску 1994, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, видане ВРЕР 12 УДАІ м. Києва 25.03.2009;

- вантажний бортовий тентовий автомобіль ГАЗ 3307, реєстраційний номер НОМЕР_4, номер шасі НОМЕР_5 НОМЕР_6, рік випуску 2005, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7, видане ВРЕВ-12 УДАІ м. Києва 25.03.2009 в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Будівельний Центр»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, б.9, нежиле приміщення 69, ідентифікаційний код 32925860П/р) в сумі 62088 (шістдесят дві тисячі вісімдесят вісім) грн. 85 коп., яка складається з:

- 49749,48 грн. - основного боргу;

- 2 756,11 грн. - пені;

- 4491,05 грн. інфляційних витрат;

1012,21 грн. 3% річних;

4080 грн. штрафу перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г, ідентифікаційний код 33880354) за договором фінансового лізингу від 20.08.2008 №080820-140/ФЛ-Ю-Е.

Встановити спосіб реалізації заставленого майна за договором застави майна (майнова порука) №090625-07/З від 26.06.2009, передбачений ч.4 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»шляхом проведення публічних торгів з реалізації заставленого майна.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Строй ЛТД»(02002, м. Київ, вул. Панельна, буд. 3, квартира 6, ідентифікаційний код 34291513) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г, ідентифікаційний код 33880354) 620 (шістсот двадцять) грн. 89 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б.