Рішення № 11932313, 08.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/25908.09.10 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування»

до1) Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»

2) Військового апеляційного суду Центрального регіону України

простягнення 8432,28 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача –Амєліна О.О. (довіреність № 146 від 10.02.2010); від відповідача-1 –

від відповідача-2 –не з’явився;

не з’явився. СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа страхування»(далі –позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»(далі –відповідач-1) 8432,28 грн. майнової шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на підставі договору страхування № 206.0011074 від 24.0.2008, укладеним між позивачем та Ісаєвим О.П. (далі –Договір страхування), внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди (далі –ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Сузукі Гранд Вітра», державний номерний знак ВВ 2975 ВН (далі –автомобіль «Сузукі»), а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) отримано право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб –автомобіль «Фольксваген Пассат», державний номерний знак 2116 АІ (далі –автомобіль «Фольксваген»), яким скоєно ДТП, і водія якого визнано винним у її скоєні, застрахований відповідачем-1 на підставі полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5945205 від 04.02.2008, тому відповідач-1 зобов’язаний виплатити позивачу заявлену до стягнення суму.

Відповідач-1 письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

07.07.2010 ухвалою суду було залучено до участі у справі другого відповідача, а саме Військовий апеляційний суд Центрального регіону України (далі –відповідач-2).

Відповідач-2 письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

09.08.2010 позивач в порядку статті 22 Господарсько процесуального кодексу України (далі –ГПК України) подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути: з відповідача-1 майнову шкоду в порядку регресу в сумі 7922,28 грн.; з відповідача-2 франшизу в сумі 510 грн.

Розгляд справи відкладався.

Про поважні причини неявки в судове засідання представників відповідачів 1 та 2 суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів 1 та 2 не надходило.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з постанови Дарницького районного суду м. Києва від 20.11.2008 у адміністративній справі № 3-53883/2008, 13.10.2008 о 10 год. 50 хв. в м. Києві на Південному шляхопроводі була скоєна ДТП, а саме зіткнення автомобіля «Сузукі»із автомобілем «Фольксваген», яким керував Пасічник Ю.О.

ДТП сталася в результаті порушення Пасічником Ю.О. вимог пунктів 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаною постановою Дарницького районного суду м. Києва від 20.11.2008 у адміністративній справі № 3-53883/2008, відповідно до якої Пасічника Ю.О. визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Сузукі», який належить Ісаєву О.П.

20.01.2009 ЗАТ «Український центр після аварійного захисту «Експерт-Сервіс»складено висновок спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження № 4054, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Сузукі»в результаті його пошкодження при ДТП становить 8432,28 грн.

Автомобіль «Сузукі»було застраховано його власником у позивача відповідно до Договору страхування.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про страхування»страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про страхування»страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

На виконання вказаного Договору страхування на підставі заяви страхувальника від 17.10.2008, страхового акта № 2295.206.08.01.01 від 24.10.2008 позивач, сплатив ТОВ «Н20»суму страхового відшкодування в розмірі 8437,43 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7475 від 29.10.2008, копія якого міститься в матеріалах справи.

          Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 8437,43 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб –автомобіль «Фольксваген», яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Сузукі»належить відповідачу-2.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Фольксваген», що належить відповідачу-2 та перебуває у її володінні, встановлена у судовому порядку.

Відтак, відповідач-2 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Сузукі», в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Фольксваген»будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах була застрахована відповідачем-2 у відповідача-1 на підставі укладеного між ними полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5945205 від 04.02.2008, відповідно до умов якого ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25500 грн., франшиза становить 510 грн., а строк дії вказаного полісу з 04.02.2008 до 03.02.2009.

Відповідно до вказаного полісу відповідач-1 взяв на себе обов’язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу –автомобіля «Фольксваген», –і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність відповідача-2.

Таким чином, відповідач-1 є особою, яка зобов’язана відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу –автомобіля «Фольксваген», –і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність відповідача-2.

Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви.

25.02.2010, позивач на виконання приписів пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»листом № 499 направив відповідачу-1 вимогу з усіма необхідними документами щодо відшкодування майнової шкоди в порядку регресу. Про отримання відповідачем вказаної вимоги, зокрема, свідчить відбиток штампу відповідача-1 із вх. № 92 від 02.03.2010.

Відповідач-1 залишив вказану вимогу без відповіді, а вимоги позивача без задоволення.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Пунктом 12.1 статті 12 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач-1 повинен був здійснити виплату 7922,28 грн. майнової шкоди в порядку регресу (8432,28 грн. сума сплаченого позивачем страхового відшкодування –510 грн. франшиза), в строк відповідно до 02.04.2010.

Проте, відповідач-1, як у встановлений строк до 02.04.2010, свого зобов’язання щодо виплати 7922,28 грн. майнової шкоди в порядку регресу не виконав.

Відтак, враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, суд стягує з відповідача-1 майнову шкоду в порядку регресу в сумі 7922,28 грн.

Відповідно до частини 18 статті 9 Закону України «Про страхування»франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з пунктом 37.5 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Таким чином, згідно із приписами вказаних норм та пунктом 2 полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5945205 від 04.02.2008 сплата франшизи в сумі 510 грн. покладається на відповідача-2.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачі 1 та 2 не спростували належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Крім того, суд також зазначає, що частиною 5 статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідачі 1 та 2 не довели факт того, що шкоду автомобілю «Сузукі»було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надали доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.

Відповідно до статей 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволений позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»(01021, м. Київ, вул. Мечникова, 8, ідентифікаційний код 32071894) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування»(01025, м. Київ, вул. Десятина, 4/6, ідентифікаційний код 30968986, п/р 26507010601602 в ПАТ «Альфа-Банк»м. Києва, МФО 300346) 7 922 (сім тисяч дев’ятсот двадцять дві) грн. 28 коп. майнової шкоди, а також 95 (дев’яносто п’ять) грн. 83 коп. витрат по сплаті державного мита та 221 (двісті двадцять одну) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Стягнути з Військового апеляційного суду Центрального регіону України (01014, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, реєстраційний номер 10037442630) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування»(01025, м. Київ, вул. Десятина, 4/6, ідентифікаційний код 30968986, п/р 26507010601602 в ПАТ «Альфа-Банк»м. Києва, МФО 300346) 510 (п’ятсот десять) грн. франшизи, а також 6 (шість) грн. 17 коп. витрат по сплаті державного мита та 14 (чотирнадцять) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано (у зв’язку із перебуванням судді на лікарняному) 22.09.2010.