Рішення № 119319617, 20.05.2024, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8367/24

провадження № 2-а/753/132/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.,

з секретарем судового засідання Власенком Д.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

інші учасники справи не з`явилися,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: поліцейський 2 взводу 2 роти ДПП батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Газда Владислав Сергійович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

24.04.2024 до Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: поліцейський 2 взводу 2 роти ДПП батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Газда Владислав Сергійович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП, а саме за перевищення швидкості руху на 54 км/год. в зоні дії дорожнього знаку 3.29 ПДР під час руху на ділянці 790 км. траси М06. Позивач вказує, що зазначені обставини інспектором патрульної поліції у спірній постанові не відповідають дійсності, оскільки на ділянці 790 км. траси М06 відсутні обмеження руху передбачені дорожніми знаками 3.29 та 3.31, 30.3., допустима швидкість руху на цій ділянці дорозі визначена не більше 110 км/год. За наслідком чого, позивач стверджує, що рухаючись на ділянці 790 км. траси М06 зі швидкістю 104 км/год, ним не було порушено жодних вимог ПДР. Вважає, що поліцейський розглянув справу в односторонньому порядку, не приймаючи до уваги його пояснення, не роз`яснюючи права та не надавши змоги скористатися правовою допомогою. Позивач зазначає, що фіксація порушення швидкісного режиму здійснювалася за допомогою лазерного вимірювача TruCam №ТС008374, в той час як контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відео фіксації (дорожній знак «5.70») відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про національну поліцію». Враховуючи вказані доводи, просить спірну постанову скасувати, а провадження у справі закрити.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу за вказаним позовом було розподілено судді Мицик Ю.С.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 25.04.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено дату, час і місце проведення судового засідання з повідомленням сторін по справі.

02.05.2024 до суду від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , з посиланням на його безпідставність.

В обґрунтування відзиву представник відповідача посилається на те, що 18.04.2024 під час несення служби працівниками управління патрульної поліці в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС 008374, за адресою: Закарпатська область, автомобільна дорога М-06 «Київ-Чоп» км. 790, було виявлено порушення правил дорожнього руху, а саме, водій транспортного засобу «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 104 (сто чотири) км/год, в зоні дії дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км», чим перевищив встановлене обмеження максимальної швидкості руху на 54 км/год, порушивши п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Відповідач зазначає, що вищезазначене адміністративне правопорушення було зафіксовано лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів ТruСАМ LTI 20/20 №ТС008374 та підтверджується відеозаписом із нагрудної камери поліцейського та роздруківкою із вищезазначеного лазерного вимірювача швидкості руху.

Відтак, представник відповідача вказує, що відповідно до покладених на поліцію завдань, інспектор належним чином відреагував на виявлене позивачем порушення Правил дорожнього руху та, відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», зупинив транспортний засіб «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_1 , у відповідності до встановленого законом порядку здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення та правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 122 КУпАП.

Від третьої особи пояснення на позов не надходили.

08.05.2024 від Департаменту патрульної поліції надійшло клопотання про долучення відеозапису події.

Ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання від 20.05.2024 клопотання відповідача про долучення доказів залишено без розгляду, оскільки до клопотання не долучено підтвердження направлення вказаного доказу на адресу позивача з описом вкладення.

В судовому засіданні 20.05.2024 позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд задовольнити.

Представник відповідача та третя особа в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.04.2024 о 12 год. 29 хв. інспектором Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Газда В.С. здійснено розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за наслідком чого винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1939771, якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП, застосовано до останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1700,00 грн.

Як вбачається з вказаної постанови, суть правопорушення полягає в тому, що 18.04.2024 о 12 год. 29 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись по автомобільній дорозі М-06 «Київ-Чоп» 790 км. здійснював рух зі швидкістю 104 км/год в зоні дії дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 50 км/год», чим перевищив максимальне обмеження швидкості на 54 км/год., що є порушенням п.12.9.б ПДР, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, 30.3, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.4 ст.122 КУпАП. Також у постанові зазначено, що швидкість руху вимірювалась технічним засобом TruCAM №ТС008374.

Макіян Г.М. будучи незгодним з вказаною постановою винесеною відносно нього, звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Згідно з ч. 3 ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі, зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).

Згідно п. 1.1. ПДР , ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р. передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.

Пунктом 12 Правил визначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (12.1.).

У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. (п. 12.4.).

Пункт 12.6. Правил передбачає, що поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю:

ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.

Згідно п. 8.1 Правил, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Пунктом 33 Правил встановлені заборонні знаки, якими зокрема є:

3.29 "Обмеження максимальної швидкості". Забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знаку.

3.31 "Зона обмеження максимальної швидкості". Забороняється в зоні (населений пункт, мікрорайон, зона відпочинку тощо) рух із швидкістю, яка перевищує зазначену на знаку.

Пунктом 12.9 Правил передбачено, що водієві забороняється зокрема б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Відповідальність зокрема за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг передбачено ч.4 ст. 122 КУпАП, якою встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

З урахуванням роз`яснення п.п. 4,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У постанові від 14.03.2018 року по справі №760/2846/17 Верховний Суд дійшов висновку, що обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Приймаючи вказані обставини, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, у відповідності до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП та піддано адміністративному стягненню, за перевищення швидкості руху на 54 км/год. в зоні дії дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 50 км/год», під час руху на транспортному засобі на ділянці автомобільної дороги М-06 «Київ-Чоп» 790 км, що є порушенням п.12.9.б ПДР.

В судовому засіданні судом також встановлено, що допустима швидкість руху для легкових транспортних засобів на вищезазначеній ділянці автомобільної дороги, поза межами зони обмежувальних дорожніх знаків та населених пунктів, допускається не більше 110 км/год.

Під час розгляду справи, представник відповідача будучи незгодним з заявленими позивачем вимогами надав до суду відзив на позовну заяву, а також роздруківку файлу з лазерного вимірювача швидкості руху TruCAM №ТС008374, яким здійснено вимірювання швидкості руху транспортного засобу під час керування позивачем, з якої вбачається, що остання містить інформацію: про дату - 18.04.2024; зафіксовану швидкість руху в 104 км./год.; зображення транспортного засобу «Lexus» з номерним знаком, який неможливо ідентифікувати; дистанцію на якій здійснювалось вимірювання швидкості руху: 294,5 м.; відомості щодо розташування пристрою TruCAM (широта та довгота).

Судом встановлено, що в оскаржуваній постанові, інспектором патрульної поліції також зазначено, що вимірювання швидкості транспортного засобу, яким керував позивач, здійснювалось лазерним вимірювачем швидкості TruCAM №ТС008374, який пройшов повірку, чинну до 07.11.2024.

Відповідно до вказаного свідоцтва, діапазон вимірювань швидкості становить від 2 км/год до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: ±2 км/год до 200 км/год; ±1 км/год в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.

Приймаючи викладене, суд вважає вказані докази належними та такими, що підтверджують факт руху автомобіля з реєстраційним номером « НОМЕР_1 », яким керував позивач, зі швидкістю 104 км/год. на ділянці автомобільної дороги М-06 «Київ-Чоп» 790 км.

Лазерний вимірювач TRUCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі.

Вказане спростовує доводи позивача про те, що вимірювання швидкості руху позивача було проведено за допомогою несертифікованого технічного засобу та всупереч положенням закону.

Поряд з цим, позивач вказує, що на 790 км. де було здійснено вимірювання швидкості руху транспортного засобу, яким він керував, відсутня дія дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 50 км/год», а відтак позивач здійснював дорожній рух в межах допустимої швидкості до 110 км/год.

В спростування вказаних обставин, представник відповідача не надав до суду жодного доказу.

Передумовою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності є встановлення факту перевищення швидкості транспортним засобом, яким керував позивач.

У такому випадку факт вчинення адміністративного правопорушення повинен бути підтвердженим:

- зафіксованою відповідними технічними засобами швидкості транспортного засобу;

- самого транспортного засобу (марка, модель, державний номерний знак):

- місце вчинення адміністративного правопорушення (зафіксована ділянка дороги, на якій встановлено дорожні знаки, які обмежують швидкість руху)

Відсутність одного із перелічених документально підтверджених фактів виключає подію адміністративного правопорушення.

Разом з тим, стороною відповідача не виконано свого обов`язку з доведення викладених у відзиві доводів та не надано до суду жодного доказу на підтвердження визначення місцевості та відстані автомобільної дороги за вказаними у роздруківці географічними координатами, як і доказів, що місцевість за даними координатами підпадає під дію дорожнього знаку 3.29 "Обмеження максимальної швидкості".

Будь-яких інших доказів відповідачем на підтвердження перевищення позивачем швидкості руху на 54 км/год. в зоні дії дорожнього знаку 3.29, чим порушено п.12.9.б ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.4 ст.122 КУпАП, до суду не надано.

За наслідком чого, суд доходить до висновку, що відповідачем всупереч вимог ч.2 ст.77 КАС України, факт порушення позивачем Правил дорожнього руху та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду не надано.

Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає достатніми підстави для скасування постанови серії ЕНА №1939771 від 18.04.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягаючою закриттю, за відсутністю події і складу правопорушення.

Щодо доводів позивача про порушення його права на захист, то суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 268 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, крім іншого, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.

Санкція частини 4 статті 122 КпАП України не передбачає застосування адміністративного арешту. Отже відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, а позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення до суду. Відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за пред`явлення даного позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 605,60 гривень.

З урахуванням задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 605,60 гривень.

Керуючись ст. 2, 22, 72, 73, 75-77, 139, 242-246, 250-251, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1939771 від 18.04.2024, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700 гривень 00 копійок.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст.122 КпАП України відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605 гривень 60 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Повний текст рішення складено 27.05.2024.

Суддя Ю.С.Мицик