Рішення № 119316784, 27.05.2024, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/420/24

Номер провадження 2/350/231/2024

Р ІШ ЕН НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2024 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі :

головуючого судді Бейка А.М.,

секретаря судового засідання Маєвської С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Долинський відділ Державної виконавчої служби у Калуському районі, про стягнення неустойки (пені) на несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини,

з участю:

позивачки ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представниці третьої особи ОСОБА_3 ,

суд

в с т а н о в и в :

І. Стислий виклад позицій сторін:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Рожнятівського районногосуду Івано-Франківськоїобласті ізпозовною заявою та з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 у свою користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 37456 (тридцять сім тисяч чотириста п`ятдесят шість) грн. по виконавчому провадженню №350/92/20.

В обгрунтування позовних вимог позивачка зіслалася на те, що 01 жовтня 2018 року між нею та відповідачем було розірвано шлюб рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29.08.2018. Від спільного подружнього життя у них є троє неповнолітніх дітей, які після розірвання шлюбу проживають зі нею та знаходиться на її повному утриманні. Відповідно до рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15.01.2018 відповідач зобов?язаний сплачувати аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 2000 гривень, а сина ОСОБА_5 та дочки ОСОБА_6 у розмірі по 1500 гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

16.03.2020 старшим державним виконавцем Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області відкрито виконавче провадження № 2/350/164/2020. Однак, відповідач тривалий час офіційно не працює і будь-якої матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. Внаслідок невиконання відповідачем рішення суду від 15.01.2018 за ним утворилася заборгованість по виплаті аліментів на утримання дітей, яка станом на 01.05.2024, починаючи з квітня 2023 по квітень 2024 року, складає 37456 грн.

Кількість прострочених днів із 01 квітня 2023 року по 01 травня 2024 року становить 396 днів, у зв`язку з чим розмір неустойки (пені) за вказані періоди становить 80088 грн.

Однак, оскільки розмір неустойки (пені) за спірний період значно перевищує сукупний розмір заборгованості за аліментами, врахувавши загальні засади справедливості та розумності регулювання сімейних відносин, позивачка просить застосувати положення статті 196 СК України та стягнути з відповідача 37456 грн. Окрім цього, позивачка зазначила, що відповідач є працездатною особою, не має на утриманні інших неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, хронічних захворювань, які б перешкоджали йому виконувати свій обов?язок щодо утримання дитини - не має.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні визнав позовні вимоги та не заперечував щодо задоволення позову.

Представниця третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору головний державний виконавець ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечила щодо можливості задоволення позовних вимог позивачки, оскільки у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21.03.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, відкрив провадження у справі та призначив відкрите судове засідання з повідомленням учасників справи.

02.04.2024 позивачка подала до суду заяву про проведення підготовчого судового засідання без її участі (а.с.26).

22.05.2024 позивачка подала до суду заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 09.05.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті з повідомленням учасників справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с.6) суд встановив, що позивачка у справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Копією рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29.08.2018 у справі №350/1433/18 (а.с.10) підтверджено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано шлюб, укладений 22.04.2010 у Небилівській сільській раді Калуського району Івано-Франківської області за актовим записом №6.

Копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 (а.с.7), серії НОМЕР_3 (а.с.8) та серії НОМЕР_4 (а.с.9) підтверджено що у сторін по справі за час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі народилось троє дітей, а саме: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Копією виконавчого листа, виданого Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області 16.03.2020 (а.с.13) підтверджено, що розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, суд ухвалив змінити розмір аліментів, які стягуються з згідно з рішенням Рожнятівського районного суду від 15 січня 2018 року та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_2 , і.п.н. НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жительки АДРЕСА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у розмірі по 2000 (дві тисячі) гривень, сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у розмірі по 1500 (одна тисяча п?ятсот) гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів згідно із виконавчим листом №350/92/20 від 13.09.2020 (а.с.37, 44) вбачається, що станом на квітень 2024 року розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 37456 грн.

Вказаний розрахунок на момент вирішення даного спору не оскаржений та не визнаний необґрунтованим.

Згідно розрахунку позивачки, сума неустойки по несплаті відповідачем аліментів за період з квітня місяці 2023 року по травень місяць 2024 року становить 80088 грн.

Отже, між сторонами виник спір щодо стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

Беручи до уваги позицію позивачки та визнання позову відповідачем у судовому засіданні, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задоволити з таких підстав.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві.

Відповідно до ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст. 179 СК України).

Згідно з положеннями Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, а також ч.7, ч.8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

За змістом ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно із ч. 3 ст. 71 цього Закону визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).

Відповідно до ст. 196 СК України у разі виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

Абзацом першим частини першої статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (частина друга статті 196 СК України).

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання.

Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з відповідача ОСОБА_2 рішенням суду ухвалено стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі по 2000 (дві тисячі) гривень, сина ОСОБА_5 та дочки ОСОБА_6 у розмірі по 1500 (одна тисяча п?ятсот) гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Однак, відповідач не сплачує аліменти належним чином, у зв`язку з чим утворилась заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на квітень місяць 2024 року (включно) становить 37456 грн. При цьому, відповідач не надав жодних доказів того, що зазначена заборгованість утворилася не з його вини.

Будь-яких обставин, за яких можливо було б звільнити відповідача від неустойки за прострочення сплати аліментів, суду не наведено та доказів з даного приводу не надано.

Тому суд вважає, що заборгованість по аліментах виникла саме з вини відповідача і він повинен понести відповідальність, передбачену ст. 196 СК України, оскільки це буде відповідати, насамперед, інтересам неповнолітніх дітей сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

З урахуванням вищезазначеної позиції Верховного Суду розмір пені, за період з квітня місяця 2024 року по травень місяць (включно) 2024 року складає 80088 грн.

Частиною 1 ст. 196 СК України встановлено розмір стягнення судом неустойки (пені) - не більше 100 відсотків заборгованості за аліментами, у зв`язку з чим сума пені у цій справі не може бути більшою за 37456 гривень.

Отже, заявлений позивачкою розмір пені, який вона просить стягнути із відповідача відповідає вимогам ч. 1 ст. 196 СК України.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 з урахуванням збільшених позовних вимог є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

V. Розподіл судових витрат:

Беручи до уваги, що згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» позивачка була звільнена від сплати судового збору при поданні даного позову до суду, тому судовий збір в розмірі 1211,20грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі ст.ст.180, 194-196 СК України, ст.ст.256-258 ЦК України та керуючись ст.ст.76, 141, 247, 258, 259, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору Долинськийвідділ Державноївиконавчої службиу Калуськомурайоні Івано-Франківськоїобласті Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції,про стягненнянеустойки (пені)на несвоєчаснусплату аліментівна утриманнядитини задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з квітня місяця 2023 року по травень місяць (включно) 2024 року у розмірі 37456 (тридцять сім тисяч чотириста п`ятдесят шість) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211(однатисяча двістіодинадцять)гривень 20копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , житель АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Суддя А.М. Бейко