Ухвала суду № 119316729, 27.05.2024, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3401/23

Провадження № 1-кп/345/82/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.05.2024 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши усудовому засіданніклопотання прокурорапро продовженнязапобіжного заходуу видітримання підвартою таклопотання захисникаадвоката ОСОБА_3 про змінузапобіжного заходуна цілодобовийдомашній арештвідносно обвинуваченого ОСОБА_4 ,який обвинувачуєтьсяу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.307 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в:

в провадженні Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області перебувають матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 307 КК України.

Відносно ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 01.06.2024 включно.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_3 подала до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в якому просить змінити ОСОБА_4 запобіжний захід тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід - цілодобовий арешт за місцем фактичного проживання у АДРЕСА_1 .

Своє клопотання мотивує тим, що 03 квітня 2024 року ОСОБА_4 вчергове було продовжено запобіжний захід тримання під вартою із визначенням застави. Таким чином, ОСОБА_4 перебуває під вартою 15 місяців. Сторона захисту вдруге звертається до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою з визначенням застави на цілодобовий домашній арешт. Сторона захисту заявляє, що судом обраний запобіжний захід тримання під вартою з визначенням застави уже кореспондує до альтернативного запобіжного заходу. Таким чином суд погоджується, що при заявлених прокурором ризиках, ОСОБА_4 внаслідок своїх характеризуючих даних (відсутність судимостей, позитивні характеристики, єдиний доглядальник дідуся) може перебувати на свободі. ОСОБА_4 неодноразово зазначав, що він мав і буде мати належну процесуальну поведінку. У нього є обов?язок по догляду за престарілим дідусем, у якого немає більше доглядальників, так як батько ОСОБА_7 помер, а він був єдиною дитиною у своїх батьків, а ОСОБА_8 єдиний внук. Розмір застави є непомірно великий для обвинуваченого. Мати не в змозі сплатити заставу, інших родичів чи друзів, які б були спроможні це зробити, він не має, а тому відмова у зміні запобіжного заходу робить рішення суду несправедливим.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою терміном на 60 діб, обгрунтовуючи його ризиками, зазначеними у клопотанні, та посилаючись на матеріали кримінального провадження. Щодо задоволення клопотання захисника обвинуваченого заперечив.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав подане адвокатом ОСОБА_3 клопотання з підстав, викладених у ньому, та просив його задоволити. У задоволенні клопотання прокурора просив відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання, подане захисником ОСОБА_3 .

Заслухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Обвинуваченому ОСОБА_4 був обраний та продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою. Востаннє, ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.04.2024 продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) календарних днів до 01.06.2024, з визначеним розміром застави відповідно до ухвали суду від 21.07.2023 у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 268400,00 грн.

У зв`язку з тим, що судовий розгляд кримінального провадження на даний час триває, а строк дії обраного запобіжного заходу закінчується, то за клопотанням прокурора на розсуд сторін кримінального провадження винесено питання доцільності продовження заходу у виді тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.

Прокурор, посилаючись на вагомість доказів обвинувачення ОСОБА_4 , якого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, а також продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, вважає за необхідне продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Проаналізувавши наявні матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підставне, а тому обвинуваченому ОСОБА_4 термін обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно продовжити на строк 60 днів з 27.05.2024 по 25.07.2024 включно.

При цьому суд бере до уваги наступне.

Як зазначено в ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст.183КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 2 ст.177КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу або його зміни оцінка обґрунтованості підозри/обвинувачення не може бути надана через те, що особі висунуте обвинувачення і суд за наслідками дослідження наданих доказів має встановити, чи доведена винуватість особи поза розумним сумнівом. Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною.

Згідно зі ст. 178КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому - про його продовження, суд зобов`язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Суд враховує, що питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії», п. 30).

Таким чином, суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує тяжкість пред`явленого обвинувачення, а також ступінь суспільної небезпеки злочинних дій, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_4 .

Враховуючи обставини, за яких судом обвинуваченому було обрано та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд приходить до висновку, що прокурором у судовому засіданні доведено, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177КПК України, продовжують існувати, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, а також продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.

Водночас, при вирішенні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує особу обвинуваченого, а саме: його вік, стан здоров`я, те, що він не працює, не має постійного доходу, неодружений, раніше не притягався до кримінальної відповідальності. Згідно з витягом з рішення опікунської ради при Верхнянській сільській раді від 27.01.2023 № 1 рекомендовано на призначення опікуном ОСОБА_4 над дідусем ОСОБА_9 .

Водночас, те, що обвинуваченого рекомендовано на призначення опікуном над дідусем ОСОБА_9 , який потребує постійного догляду, не можуть бути беззаперечними підставами, відповідно до вимог КПК України, для зміни обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки такі враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, визначеними ст. 178 КПК України, а також ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, що йому інкримінується, яке відносяться до категорії особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, та не дає можливості перешкоджати правосуддю, ухилитися від суду.

А тому, враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, наявність ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що підстави, за яких було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, не пропали та мають високу вірогідність у зв`язку із можливістю найсуворішого покарання, а тому є виправданим продовження застосування запобіжного заходу на 60 днів.

Також суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 у справі "Марченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

При цьому, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, як про те клопоче сторона захисту, хоча і накладатиме на обвинуваченого менше обмежень та менший рівень страждання та труднощів, ніж звичайне тримання під вартою в установі виконання покарань, все одно становить собою позбавлення свободи у розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відповідно до практики ЄСПЛ. Крім того, домашній арешт, на думку суду, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та нівелювати встановлені ризики, а відтак і забезпечити дієвість даного кримінального провадження, з урахуванням характеру висунутого обвинувачення.

За таких обставин необхідно визнати, що через існування вказаних процесуальних ризиків лише тримання обвинуваченого під вартою забезпечить його належну процесуальну поведінку.

Запобіжний захід тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 . Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Водночас, в аспекті ч. 4 ст. 183 КПК України суд наділений диспозитивним правом визначати або не визначати розмір застави щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, і дискреційність повноважень суду вказує на те, що орган досудового розслідування та прокурор мають довести у своєму клопотанні про обрання запобіжного заходу необхідність не визначати розмір застави.

Частиною 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання переховуватися чи будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, враховуючи матеріальнестановище обвинуваченогота йогоособу,тяжкість злочину,в якомувін обвинувачується, беручидо увагифактичні обставинисудової справи,тривалість тастадію їїрозгляду,суд вважаєза доцільнезменшити обвинуваченомузаставу до80прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240,00 гривень, а також відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194КПК України, у разі внесення ним застави, покласти на обвинуваченого відповідні обов`язки.

Визначений судом розмір застави є обґрунтованим, оскільки такий розмір застави є пропорційним щодо конкретної особи, враховуючи дані, які містяться в матеріалах клопотання та кримінального провадження, а також буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та забезпечить виконання завдань кримінального провадження.

Підстав вважати вказаний розмір застави непомірним для обвинуваченого суд не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахування вищевикладених обставин, прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно задовольнити частково, а у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 139, 140, 177, 183, 321, 323, 327 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити частково.

У задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт відмовити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) календарних днів до 25.07.2024 включно.

Зменшити ОСОБА_4 розмір застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240,00 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Калуського міськрайонного суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265), у будь-який момент протягом строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В разі внесення визначеної в ухвалі суми застави, негайно звільнити обвинуваченого з-під варти та зобов`язати його прибувати за першою вимогою до суду.

Покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

- не відлучатися за межі місця проживання без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Визначені обов`язки покласти на обвинуваченого на строк два місяці з часу внесення застави. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Попередити обвинуваченого, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України з одночасним вирішенням питання, передбаченого ч. 10 ст. 182 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань (№ 12).

Копію ухвали для виконання направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№ 12), та вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 28.07.2023 о 09:00 год.

Суддя: