Рішення № 11931355, 17.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/34117.09.10

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Геката - 2"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Європіан Респонс"

про стягнення 77 261,56 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача Гаврилюк В.В. (дов. № 4 від 29.06.2010)

Від відповідача не з’явились

В судовому засіданні 17.09.2010 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Геката - 2" до товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Європіан Респонс" про стягнення заборгованості в розмірі 77261,56 грн. за неналежне виконання грошового зобов’язання за договором з надання послуг на митно-ліцензійному складі № 33-МЛС від 13.06.2008.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.06.2010 порушено провадження у справі № 50/341 та її призначено до розгляду на 30.06.2010.

Представник відповідача в судове засідання 30.06.2010 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 21.07.2010.

В судове засідання 21.07.2010 прибув представник позивача, дав пояснення по справі та подав клопотання про продовження строку розгляду справи на більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У зв’язку з нявкою представника відповідача в судове засідання, розгляду справи було відкладеного на 01.09.2010р.

Представник відповідача у судове засідання 01.09.2010 не з’явився, всіх витребуваних доказів суду не надав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судове засідання 01.09.2010 також не з’явився, всіх витребуваних доказів суду не надав, проте через Відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. У зв’язку з неявкою представник відповідача в судове засідання та задоволенням клопотання позивача, розгляд справи було відкладено на 17.09.2010.

В судовому засіданні 17.09.2010 позивач надав докази та дав додаткові пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідач в судове засідання повторно не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду з метою ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Геката - 2" (далі –позивач, виконавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Істерн Європіан Респонс" (далі –відповідач, замовник за договором) було укладено договір з надання послуг на митно-ліцензійному складі № 33-МЛС.

Відповідно до умов п. 1.1. договору, послуги МЛС слід розуміти, як послуги зберігання товарів або транспортних засобів під митним контролем, виконання завантажувальних та розвантажувальних робіт, а також декларування товару. Замовник після пред'явлення товару уповноваженій посадовій особі ВМО-4 та отримання відповідного дозволу на його зберігання на МЛС, передає товар виконавцю на зберігання до завершення процедури митного оформлення або заявлення в інший митний режим.

Згідно положень 4 розділу договору, строк зберігання імпортних товарів на МЛС не може перевищувати трирічного термін, а експортних товарів трьохмісячного терміну. До закінчення терміну зберігання товару на МЛС, він має бути оформлений у відповідний митний режим, або переданий власником товару чи уповноваженою ним особою на склади КРМ.

Відповідно до умов п.п. 6.1. та 6.2 договору, замовник сплачує послуги МЛС на підставі рахунку виставленого виконавцем протягом 3-х банківських днів від дати зазначеної у рахунку.

Умовами п.7.2.1 договору встановлений прямий обов’язок замовника своєчасно оплатити послуги виконавця та повернути витрати виконавця за митний збір.

Строк дії договору сторони визначили відповідно до положень 11 розділу договору, а саме договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2008. У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору, він вважається продовженим на аналогічний термін і на тих умовах, що передбачені цим договором.

Як встановлено судом, товариство з обмеженою відповідальністю "Геката - 2" виконало свої зобов’язання за договором шляхом надання відповідачеві послуг по зберіганню, згідно до декларації від 17.06.2008 товар: щітки ручні для прибирання підлог у комплекті з карт, коробкою прибули на південну митницю, в результаті проведення митного огляду товарів, Акт від 17.06.2008р. розпаковано 570 вантажних місць. Зазначений вище товар є не габаритним вантажем та має 70 м обслуговується по ціні 2,70 грн. на добу. Ціни за послуги визначені в додатку № 1 до договору № 33 МЛС від 13.06.2008. Загальна ціна товару переданого згідно декларації на МЛС становить 172 657,74 грн.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав взяті на себе зобов’язання, а саме відповідачем не було оплачено виставлені позивачем рахунки на оплату отриманих послуг відповідно до: - Акту надання послуг МЛС № 276 від 02.09.2008, рахунок-фактури № 276 від 02.09.2008 на загальну суму 5859,00 грн.;

- Акту надання послуг МЛС № 305 від 01.10.2008, рахунок-фактури № 305 від 01.10. 2008 на загальну суму 5670,00 грн.;

- Акту надання послуг МЛС № 329 від 04.11.2008, рахунок-фактури № 329 від 04.11.2008 на загальну суму 5859,00 грн.;

- Акту надання послуг МЛС № 357 від 01.12.2008, рахунок-фактури № 357 від 01.12.2008 на загальну суму 5670,00;

- Акту надання послуг МЛС № 13 від 09.01.200, рахунок-фактури № 13 від 09.01.2009 на загальну суму 5859,00 грн.;

- Акту надання послуг МЛС № 25 від 02.02.2009, рахунок-фактури № 25 від 02.02.2009 на загальну суму 5859,00 грн.;

- Акту надання послуг МЛС № 40 від 10.03.2009, рахунок-фактури № 40 від 10.03.2009 на загальну суму 5292,00 грн.;

- Акту надання послуг МЛС № 79 від 08.05.2009р, рахунок-фактури № 79 від 08.05.2009 на загальну суму 11529,00грн.;

- Акту надання послуг МЛС № 149 від 31.08.2009, рахунок-фактури № 149 від 31.08.2009 на загальну суму 23247,00грн.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за договором з надання послуг на митно-ліцензійному складі №33-МЛС від 13.06.2008 становить 74844,00 грн.

При дослідженні матеріалів справи суд встановив, що вищевказані акти надання послуг МЛС не підписані зі сторони відповідача.

Як зазначено в п. 6.6 договору, виконані роботи оформлюються актом виконаних робіт. У випадку відмови підпису акту виконаних робіт з боку замовника, замовник надсилає на адресу виконавця у термін п'яти робочих днів мотивовану відмову. У випадку невиконання цієї умови договору, роботи. виконані виконавцем автоматично вважаються виконаними якісно і в повному обсязі.

Позивач надав суду належним чином оформлені докази направлення відповідачеві актів надання послуг МЛС рекомендованою кореспонденцією, проте всі рекомендовані листи були повернуті відправникові з відміткою «за закінченням терміну зберігання». А також згідно акту від 20.05.2009 за підписом Вовка В.С. - керівник МЛС та Стопи К.Є.- ТОВ «Геката -2», підприємство відповідача не знаходиться за вказаною у договорі адресою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надсилав позивачу відмови від підписання актів прийняття послуг.

Отже, незважаючи на те, що акти приймання наданих послуг не підписаний відповідачем, з його боку заперечень щодо обсягів та якості наданих послуг не зроблено.

Таким чином, можна зробити висновок, що позивач належним чином надав відповідачу послуги на виконання договору з надання послуг на митно-ліцензійному складі №33-МЛС від 13.06.2008, а відповідач в односторонньому порядку безпідставно не сплачує надані позивачем послуги.

З огляду на викладене суд вважає що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 74844,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 74844,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором з надання послуг на митно-ліцензійному складі №33-МЛС від 13.06.2008 в сумі 74844,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договорами позивач просить суд стягнути з останнього 3 % річних в розмірі 2417,56грн.

В положеннях ст. 610 Цивільного кодексу України зазначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, 3 проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 74844,00 грн. суд погоджується з розрахунком 3% річних у розмірі в розмірі 2417,56 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором з надання послуг на митно-ліцензійному складі № 33-МЛС від 13.06.2008 в розмірі 77261,56 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд встановив, що позивач при зверненні з позовною заявою до суду сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в більшому розмірі, ніж передбачено законом.

Відповідно до положення пункту 13 статті 6 «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ», повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством, шляхом їх перерахування на рахунок платника, відкритий в установі банку, грошового переказу через іншу фінансову установу або відділення поштового зв'язку після звернення особи.

Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

Відповідно до ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Виходячи з матеріалів справи, суд встановив, що позивач по справі сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315,00 грн. про що свідчить додане до позовної заяви платіжне доручення № 134 від 24.09.2009.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2009р. № 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258", яка набрала чинності з дня її опублікування, а саме з 13.08.2009р. розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів за подачу господарської справи становить 236,00 грн.

В зв’язку з чим, згідно з п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»та Інструкції «Про порядок обчислення та справляння державного мита», затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15, роз’яснень Головного управління Державного казначейства України у м. Києві від 21.08.2007р. № 6/1-08/9036, внесені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягають поверненню з Державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Європіан Респонс" (04128, м. Київ, вул. Стеценко, 19, офіс 68; код ЄДРПОУ 34731495) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Геката - 2" (03680, м. Київ, вул. Малинська, 20; код ЄДРПОУ 30638212) основний борг в сумі 74 844 (сімдесят чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 2 417 (дві тисячі чотириста сімнадцять) грн. 56 коп., державне мито в сумі 772 (сімсот сімдесят дві) грн. 61 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Геката - 2" (03680, м. Київ, вул. Малинська, 20; код ЄДРПОУ 30638212) з Державного бюджету витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 79 (сімдесят дев’ять) грн. 00 коп. як таке, що внесене у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перераховане платіжним дорученням № 134 від 24.09.2009 Платіжне доручення № 134 від 24.09.2009 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 50/341

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 22.09.2010