Рішення № 119312345, 27.05.2024, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/876/24

Номер провадження 2/573/242/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

( з а о ч н е )

27 травня 2024 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Замченко А.О.,

з участю секретаря Півньової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

26.04.2024 ОСОБА_1 здав на пошту позов до ТОВ «Мілоан», в якому вказує, що після блокування його рахунків йому стало відомо про відкриття виконавчого провадження №63033846 з примусового виконання виконавчого напису №13440, вчиненого 20.07.2020 приватним нотаріусом Гораєм О.С. про стягнення з нього на користь відповідача 24000 грн заборгованості. Жодних документів від відповідача або товариства він не отримував. Вважає, що виконавчий напис було вчинено з порушенням норм законодавства, зокрема, для його вчинення відповідачем не було надано оригінал нотаріально посвідченої угоди.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Горая О.С. від 20.07.2021 №13440 таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з 1211 грн 20 коп. судового збору та 6000 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 06.05.2024 відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 , його представник адвокат Вишковський Є.Л. не з`явилися (а. с. 29-30). Останній подав клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує, проти постановлення заочного рішення не заперечує (а. с. 7, 34-35).

Представник відповідача ТОВ «Мілоан» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а. с. 31). Про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав.

Треті особи приватний нотаріус Горай О.С., приватний виконавець Клименко Р.В. у судове засідання також не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (а. с. 32, 33). Про причини неявки суд не повідомили.

У зв`язку з тим, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву не подав, за згодою позивача було проведено заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.09.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Р.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №63033846 з примусового виконання виконавчого напису №13440, виданого 20.07.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілоан» заборгованості в сумі 24000 грн (а. с. 13).

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 87, 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

У постанові від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Згідно з п.п. 2.1 п. 2 гл. 16 р. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до п.п. 2.2 п. 2 гл. 16 р. ІІ вказаного Порядку в разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

На сьогодні чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. А зазначеним Порядком вчинення нотаріальних дій передбачено надсилання письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання боржнику та майновому поручителю для одержання виконавчого напису лише по іпотечним договорам.

Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати в позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику в порядку, визначеному статтею 84 Закону України «Про нотаріат».

Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

Саме такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №554/6777/17, від 30.09.2019 у справі 357/12818/17, від 10.01.2023 у справі №619/4933/20.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначив, що жодних документів від ТОВ «Мілоан» він не отримував, доказів зворотного відповідачем суду надано не було, тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Пунктами 3.1, 3.2 глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 були внесені зміни до вказаного Переліку, зокрема, його було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», пунктами якого було встановлено, що кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, належать до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а для одержання такого напису надаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у частині, зокрема, п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Як встановлено судом оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 20.07.2020, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (у редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів належать нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно». Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Доказів того, що кредитний договір був посвідчений нотаріально, суду надано не було, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі №172/1652/18.

З огляду на викладене, оскільки встановлена законом процедура стягнення боргу на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), тому суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, 2, 6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що 22.04.2024 між позивачем та адвокатом Вишковським Є.Л. було укладено договір про надання правової допомоги №22-04-24/1 щодо захисту та представництва інтересів ОСОБА_1 у справах про визнання такими, що не підлягають виконанню виконавчих написів №13440 від 20.07.2020 та №9673 від 08.07.2020, вчинених приватним нотаріусом Гораєм О.С. (а. с. 17-20).

Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору за послуги щодо надання правової допомоги клієнт виплачує адвокату гонорар у розмірі 12000 грн.

За домовленістю сторін оплата правової допомоги буде здійснюватися шляхом післяплати протягом п`яти днів з дня оголошення судом першої інстанції рішення, незалежно від результату розгляду справи, або в іншому порядку обумовленому сторонами в додатках до договору.

Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) за вказаним договором адвокатом надавалися наступні послуги щодо визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №13440 від 20.07.2020, з вказівкою витраченого часу та їх вартості: усна консультація 1 година 1000 грн; складання позовної заяви 4 години 4000 грн; витребування в приватного виконавця додаткових документів, які не були розміщені в електронному реєстрі виконавчих проваджень 1 година 1000 грн. Загальна сума витрат 6000 грн (а. с. 22).

Але матеріали справи не містять доказів того, що адвокат звертався до приватного виконавця із запитом щодо отримання додаткових документів виконавчого провадження, а в позовній заяві зазначено, що обставини викладені в ній підтверджуються виключно даними та документами, отриманими з реєстру виконавчих проваджень на підставі доступу до реєстру згідно з ідентифікатором, зазначеним у постанові про відкриття виконавчого провадження. А тому 1000 грн за витребування в приватного виконавця додаткових документів, які не були розміщені в електронному реєстрі виконавчих проваджень, стягненню не підлягає.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1211 грн 20 коп. судового збору та 5000 грн документально підтверджених судових витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 280-285 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, код ЄДРПОУ 40484607), треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35), приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 6, оф. 31), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №13440, вчинений 20 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» заборгованості в сумі 24000 (двадцять чотири тисячі) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» на користь ОСОБА_1 6211 грн 20 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідач має право подати протягом 30 днів з дня проголошення заочного рішення заяву про його перегляд до Білопільського районного суду Сумської області.

Суддя