Вирок № 119311804, 02.05.2024, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2898/22

Провадження № 1-кп/309/183/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю прокурора: ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_5

обвинуваченого: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022071050000226 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.06.2022 року щодо:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 1 ч. 1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_6 12 червня 2022 року приблизно о 20 годині 15 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «FORD MONDEO», д.н.з. НОМЕР_1 , діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, порушуючи вимоги п. 2.9 а) ПДРУ, зміст якого полягає в тому, що «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, рухаючись польовою дорогою в с. Іза, Хустського району, зі сторони лісу в сторону центральної дороги с. Іза, Хустського району, Закарпатської області, біля приміщення колишнього хімічного складу с. Іза, не дотримуючись вимог п.п. 1.7; 2.3 «б», 12.3; 10.1; 13.1; та 1.10. ПДРУ в частині тлумачення поняття «перешкода для руху» та «безпечний інтервал, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який стояв на правому краю дороги по напрямку руху автомобіля.

Внаслідок наїзду ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді: ушитої рани середньої третини внутрішньої поверхні лівої гомілки; саден тильної поверхні правої стопи, нижньої третини лівого стегна по передньо-зовнішній поверхні, нижньої третини правого стегна по передньо-внутрішній поверхні та закритого перелому діафізу лівої великогомілкової кістки із зміщенням, які згідно висновку проведеної судово-медичної експертизи №81/х від 27.06.2022 кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Невиконання водієм ОСОБА_6 вказаних вимог Правил дорожнього руху України стало причиною настання дорожньо-транспортної пригоди та знаходиться в прямому причинному зв`язку з отриманням ОСОБА_7 тілесних ушкоджень. Таким чином ОСОБА_6 порушив і вимоги п. 1.5 ПДР України, зміст якого полягає в тому, що «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків».

За вказане кримінальне правопорушення кримінальна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України визнав у повному обсязі, суду пояснив, що 12.06.2022 року приблизно о 16 годині, він поїхав на власному автомобілі марки «Форд Мондео» н.з. НОМЕР_1 в ліс, неподалік хім. складу в с. Іза. З лісу він повертався приблизно о 20 годині, точного часу не пам`ятає, в той час на вулиці вже сутеніло. По дорозі з лісу підібрав трьох хлопців, яких він взагалі не впізнає. Від`їхавши від лісу декілька метрів він побачив по середині дороги два автомобілі, марки не пам`ятає, які перегородили дорогу. На це він зупинився перед ними і попросив, щоб вони дали змогу йому проїхати, на що один з чоловіків, який стояв біля автомобіля висловився в його сторону нецензурною лайкою і наказав йому чекати. Через декілька хвилин вказані чоловіки сіли в автомобіль і поїхали в невідомому напрямку. Марки автомобілів він не пам`ятає. Після цього, доїхавши до приміщення колишнього хімічного складу с. Іза, вказані вище автомобілі знову перекрили дорогу і декілька чоловіків вийшло з автомобілів, скільки саме сказати не може. Тоді він зупинився і вийшов з автомобіля. Після чого один з них підбіг до нього і наніс йому один удар дерев`яною палицею в область щелепи і один удар в область затилка. Він одразу сів у власний автомобіль, та з метою уникнення нанесення тілесних ушкоджень, побоюючись за власне життя, почав рухатись в сторону центральної дороги с. Іза. В той момент через отримані травми він не усвідомлював, що він робить. Проїхавши декілька метрів, він зрозумів, що скоїв наїзд на одного з тих чоловіків, в зв`язку з чим зупинився і зателефонував на лінію НОМЕР_2 , та повідомив про даний факт. Після цього дочекався приїзду працівників поліції на місці вказаної події. Щиро кається у вчиненому, потерпілому ОСОБА_7 він повністю відшкодував витрати на лікування та матеріальні збитки.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 суду пояснив, що не пам`ятає фактичних обставин ДТП, вчиненого ОСОБА_6 12.06.2022 року. Пам`ятає лише те, що він стояв на польовій дорозі в с. Іза, Хустського району, біля приміщення колишнього хімічного складу с. Іза , увечері біля 20 год. 15 хв., він ішов додому з центру міста, і в цей момент його раптово збив автомобіль. Якої саме марки та моделі він не помітив. Після того як відчув удар, він одразу ж знепритомнів. Не бажає щоб обвинувачений був позбавлений волі. Крім того зазначив про те, що матеріальна шкода та витрати на лікування, спричинені кримінальними правопорушеннями йому відшкодовані. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_6 він не має.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286-1 КК України за кваліфікуючими ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, в стані сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує обставини, які пом`якшують покарання - визнав вину та щиро розкаявся, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, повністю відшкодував шкоду потерпілому.

Обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлені.

Обвинувачений ОСОБА_6 по місцю проживання характеризується позитивно (а.к.п. 87).

За обліковими даними Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області обвинувачений ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягався(а.к.п. 88).

Згідно відповіді з КНП «Лікувально діагностичний центр» Хустської міської ради» Хустської міської ради обвинувачений ОСОБА_6 в лікаря психіатра та лікаря - нарколога психо наркологічного відділення не лікується (а.к.п. 86).

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_6 вчинив необережне кримінальне правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є нетяжким злочином.

Обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий.

Також, суд враховує думку потерпілого, який згідно поданої заяви не має претензій до обвинуваченого матеріального та морального характеру, та просить його суворо не карати, зокрема не призначати йому покарання у виді позбавлення волі.

Згідно досудової доповіді складеної Хустським РВ №2 філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області ризик вчинення ОСОБА_6 повторного кримінального правопорушення є середній, ризик небезпеки його для суспільства, у тому числі для окремих осіб є середній, а тому виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства можливе.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі Суд) передбачено, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права". У справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що "досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним". У справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що "для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий надмірний тягар для особи".

З урахуванням вищенаведеного, призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів, як і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обтяжуючі відповідальність обвинуваченого обставини відсутні.

До пом`якшуючих обставин суд відносить те, що обвинувачений в скоєному щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину. Також суд враховує як пом`якшуючу обставину, те, що не зважаючи на важкий матеріальний стан обвинуваченого, він відшкодував заподіяну потерпілому злочином шкоду, про що потерпілий ОСОБА_7 написав відповідну заяву.

Крім того, вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд приймає до уваги думку потерпілого, який просить не призначати ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи позицію потерпілого, який просить суворо не карати обвинуваченого, наявність зазначених декількох обставин, що пом`якшують покарання, досудову доповідь, та дані про особу обвинуваченого, зокрема, що такий є особою молодого, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і впливають на пом`якшення покарання, а також враховуючи, що санкцією ч.1 ст. 286-1 КК України передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, яке виходячи зі специфіки КК України повинно відбуватися лише реально (можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності чи від призначеного покарання за даною нормою виключена), то на думку суду призначення ОСОБА_6 основного покарання навіть у мінімальному розмірі 1 рік позбавлення волі, як цього просить прокурор, буде явно несправедливим, зважаючи на викладені вище обставини. А тому суд прийшов до висновку за можливе застосувати до обвинуваченого норми ст. 69 КК України та призначити ОСОБА_6 більш м`який вид основного покарання, не зазначеного в санкції ст. 286-1 ч. 1 КК України, а саме у виді громадських робіт, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження скоєння ним нових злочинів. На думку суду таке призначене ОСОБА_6 покарання відповідатиме приписам ст. 65 КК України.

Судом встановлено, що 14.06.2022 року відносно ОСОБА_6 ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням суми застави.

14.06.2022 року заставодавцем ОСОБА_8 на підставі вищевказаної ухвали суду було внесено в якості застави 124050 (сто двадцять чотири тисячі п`ятдесят) гривень.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до приписів ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286-1 КК України, і призначити йому, із застосування мст. 69 КК України покарання у виді громадських робіт на строк 240 (двісті сорок) годин з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави.

Після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_8 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 сплачений розмір застави в сумі 124050 (сто двадцять чотири тисячі п`ятдесят) гривень, який згідно ухвали Хустського районного суду районного суду Закарпатської області від 14.06.2022 року був зарахований на депозитний рахунки згідно квитанції № 4531450093 від 14.06.2022 року: рахунок отримувача № UA198201720355209001000018501, отримувач коштів ТУ ДСА України в Закарпатській області (ДКСУ м. Київ), код отримувача: 26213408, банк отримувача: 820172, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, призначення платежу: застава по справі № 309/2151/22 (провадження № 1-кс/309/376/22).

Речові докази:

- автомобіль марки «FORD MONDEO», д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться на відповідальному зберіганні на спецмайданчику Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області повернути ОСОБА_6 ;

- слід одорології з керма автомобіля, який упаковано в спеціальний пакет PSP2143975; слід одорології з внутрішньої дверної водійської ручки автомобіля, який упаковано в спеціалізований пакет PSP2143985; слід одорології з важеля коробки перемикання швидкостей автомобіля, який упаковано в спеціалізований пакет PSP 2143983; змив з керма автомобіля, який упаковано в паперовий конверт; змив з важеля коробки перемикання швидкостей, який упаковано в паперовий конверт та змив речовини бурого кольору, з переднього правого колеса автомобіля, який упаковано в паперовий конверт, відповідно квитанції №678 від 19.07.2022 здані в кімнату зберігання речових доказів Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області - знищити;

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Хустський районний суд Закарпатської області.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Хустського

районногосуду ОСОБА_1