Рішення № 11931159, 16.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/13616.09.10 За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»

Про стягнення 9141,44 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Калінчук В.В. - представник за довіреністю № 044/24-47 від 12.01.10.

Від відповідача Ніколаєнко В.В. –представник за довіреністю № 1875 від 07.06.10.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 3887 оренди житлового приміщення від 07.10.05. в сумі 9141,44 грн. (4664,00 грн. –матеріальні збитки, 4477,44 грн. –неустойка).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору оренди житлового приміщення № 3887 від 07.10.05. своєчасно не звільнив орендоване приміщення, та не передав його по акту приймання-передачі позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.10. порушено провадження у справі № 30/136; розгляд справи було призначено на 25.05.10. о 11-00.

В судовому засіданні 25.05.10. представником позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»зазначає, що сума неустойки за період з 11.03.08. по 31.10.09. складає 6441,60 грн., розмір матеріальних збитків за період з 11.03.08. по 31.10.09. становить 3467,03 грн.

Представник відповідача в судове засідання 25.05.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 05.05.10. про порушення провадження у справі № 30/136 не виконав, але 25.05.10. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи № 30/136 в зв’язку з перебуванням повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»в черговій відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/136 відкладено на 10.06.10. о 10-30.

В судовому засіданні 10.06.10. представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»зазначає, що твердження позивача про те, що Договір № 3877 від 07.10.05. є продовженим на той самий строк і на тих саме умовах є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, відповідач зазначає щодо відшкодування матеріальних збитків з 11.03.08. по 31.10.09., а саме, згідно п. 22 Договору № 3877 вказано, що орендар сплачує орендну плату в сумі 5 грн. 28 коп., та посилається на те, що ним було сплачено орендну плату за даний період в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1411.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»не погоджується з позовними вимогами про стягнення матеріальних збитків з приводу повного погашення заборгованості та неустойки за користування житловим приміщенням поза строком дії Договору в зв’язку з тим, що передати за актом прийому-передачі приміщення було неможливо з незалежних від товариства причин, а саме відселити та надати інше житлове приміщення мешканцям, які постраждали внаслідок вибуху в будинку № 16 по вул. Червоноткацькій.

В судовому засіданні 10.06.10. сторонами було подано спільну заяву про продовження на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строку вирішення спору у справі № 30/136.

В судовому засіданні 10.06.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 17.08.10. о 10-00.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.10. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 30/136.

06.07.10. представником відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано клопотання, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»просить суд відкласти розгляд справи № 30/136, призначений на 07.07.10.

Господарський суд міста Києва відзначає, що в судовому засіданні 10.06.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 17.08.10. о 10-00, а не 07.07.10., як зазначає відповідач.

В судовому засіданні 17.08.10. представником позивача було подано доповнення та заперечення на відзив відповідача, відповідно до яких Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»зазначає, що перебіг позовної давності щодо стягнення з відповідача неустойки за користування житловим приміщенням поза строком дії договору, у зв'язку з вказаною частковою оплатою заборгованості, переривається та відраховується з 14.01.10., оскільки відповідач, частково сплативши позивачу збитки за фактичне користування житловим приміщенням, визнав свій борг перед позивачем та безпідставність користування житловим приміщенням.

Представник відповідача в судове засідання 17.08.10. не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.10. розгляд справи № 30/136 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 16.09.10. о 10-00.

В судовому засіданні 16.09.10. представником позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3467,03 грн. –матеріальних збитків та 6441,60 грн. –неустойки.

Представник позивача в судовому засіданні 16.09.10. підтримав свої уточнені позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представником відповідача в судовому засіданні 16.09.10. подано суду письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс» зазначає, що позов підлягає задоволенню частково, а саме, в сумі 1964,16 грн., оскільки нараховуючи неустойку позивач порушив положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, а тому неустойка повинна нараховуватись за період з 13.05.08. по 13.11.08.

Крім того, відповідач вказує на те, що вимоги позивача про стягнення матеріальних збитків не можуть бути задоволені, оскільки порушують положення ст. 232 Господарського кодексу України, де зазначено, що збитки відшкодовуються в частині, не покритій санкціями. Відповідно до п. 3.2.5. Договору встановлено, що за користування житловим приміщенням після закінчення терміну дії договору передбачена неустойка у розмірі подвійної орендної плати. У зв'язку з цим, матеріальні збитки, нараховані позивачем, не можуть бути відшкодовані.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/136.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської Ради від 01.03.01. № 217/1194 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП "Київжитлоспецексплуатація" було створено Комунальне підприємство "Спецжитлофонд".

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.11.01. № 2419 «Про будинки Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», будинок № 10 по вул. Борщагівській закріплено за Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»на праві повного господарського відання, як будинок маневреного фонду.

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.05. між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального значення «Спец житлофонд»(Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна житло - сервіс»(Орендар) укладено Договір оренди житлового приміщення № 3887 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець надає, а Орендар, на визначений у п. 5.1 термін, приймає в орендне користування житлове приміщення з характеристикою, викладеною у п. 1.2, оплатою, визначеною у розділі 2.

Згідно п. 1.2 Договору визначено, що предметом Договору є житлове приміщення: квартира № 178 у будинку № 10 на вул. Борщагівській, з характеристикою: житлова площа – 15,00 кв. м, загальна площа 31,00 кв. м.

Згідно п. 2.2 Договору, сторонами погоджено, що розмір орендної плати за користування спірним приміщенням становить 163,68 грн. на місяць.

У відповідності до п. 5.1 Договору, сторони погодили строк дії даного Договору з 07.10.05. по 01.04.06.

Частиною 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той же самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно зі ст. 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, законодавство передбачає можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так зі сторони наймача. Отже, для здійснення автоматичної пролонгації дії договору необхідна згода обох сторін. Бажання наймача продовжувати відносини найму у даному випадку висловлюється шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Щодо наймодавця, підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка висловлюється відсутністю заперечень і вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму. Таку заяву заінтересована сторона може також подати і до закінчення строку дії договору оренди, оскільки такі дії не суперечать Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та узгоджується з іншими нормативно-правовими актами.

Позивач вказує на те, що в зв'язку з тим, що після закінчення строку дії Договору відповідач продовжував користуватись спірним житловим приміщенням, у відповідності до вимог ч. 2. ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України, строк дії Договору було продовжено з 02.04.06. до 25.09.06., з 26.09.06. до 21.03.07., з 22.03.07. до 14.09.07., з 15.09.07. до 10.03.08.

Позивач зазначає, що оскільки строк дії Договору закінчився 10.03.08., відповідачу засобами поштового зв'язку було направлено заяву про припинення строку дії Договору від 11.03.08. № 044/24 - 2543 (повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.03.08.).

Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 5.3. Договору сторони визначили, що після закінчення терміну дії Договору, або у випадку відмови Орендаря від оренди житлового приміщення, житлове приміщення передається Орендодавцю за актом прийому - передачі.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що після закінчення строку дії Договору відповідач орендоване приміщення не звільнив та продовжував ним безпідставно користуватись з 11.03.08., в зв’язку з чим позивач на підставі норм ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на користь позивача неустойку в розмірі 6441,60 грн.

Крім того, в зв’язку з неповерненням відповідачем зазначеного приміщення, позивач просить стягнути з відповідача 3467,03 грн. матеріальних збитків. В обґрунтування вказаної вимоги позивач посилається на безпідставне використання відповідачем приміщення, внаслідок чого позивач не отримує орендну плату. Таким чином, позивач вважає, що неотримана орендна плата є збитками у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, а саме доходом, який би позивач міг реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України зазначено, що до складу збитків, зокрема, відноситься неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка задала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди чи неотриманого доходу відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Отже, з вказаних вище норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо б її право було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що будь-яких доказів наявності у позивача можливості передання спірного житлового у платне користування іншому орендарю після 10.03.08. суду не надано, а оскільки вимоги грунтуються на припущеннях, що позивач зміг би отримати прибуток в сумі 3467,03 грн., якби відповідачем було повернуто зазначене приміщення, суд визнає вимогу позивача про стягнення 3467,03 грн. матеріальних збитків недоведеною, у зв’язку з чим відмовляє у її задоволенні.

Крім того, позивач просить суд на підставі норм ст. 785 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 6441,60 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за використання відповідачем спірного житлового приміщення за період з 11.03.08 р. по 30.04.09., в зв’язку з чим суд встановив наступне.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідач після закінчення строку дії Договору житлове приміщення не звільнив та не передав його по акту приймання-передачі позивачу, в зв’язку чим порушив умови Договору оренди житлового приміщення № 3887 від 07.10.05.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Розмір такої неустойки встановлюється у сумі подвійної плати за користування річчю за період прострочення. Тобто при розрахунку неустойки наймодавцеві необхідно підрахувати вартість одного дня користування річчю, помножити цю суму на два та на кількість днів прострочення повернення речі.

Таким чином, за умовою вказаної вище правової норми позивач має право стягнути з відповідача неустойку за весь час безпідставного користування приміщенням без обмеження будь - якими строками, оскільки нормами ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення зобов’язання.

Крім цього, слід зазначити що відповідно до п. 3.2.5. Договору, сторонами погоджено, що Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування житловим приміщення за кожний місяць прострочення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при регулюванні спірних орендних правовідносин, ст. 785 Цивільного кодексу України є спеціальною по відношенню до ст. 232 Господарського кодексу України (яка є загальною та обмежує строк нарахування штрафних санкцій у всіх випадках, якщо інше не встановлено договором, або законом).

За таких обставин, з наведеного вище вбачається, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку, своє зобов’язання по поверненню орендованого житлового приміщення не виконав, в зв’язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»суми неустойки в розмірі 6441,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»(02094, м. Київ, проспект Юрія Гагаріна, 14-А, код ЄДРПОУ 32772152) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) 6441 (шість тисяч чотириста сорок одна) грн. 60 коп. - неустойки, 66 (шістдесят шість) грн. 31 коп. –державного мита та 153 (сто п’ятдесят три) грн. 42 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 3467 (три тисячі чотириста шістдесят сім) грн. 03 коп. матеріальних збитків - в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                 Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 20.09.10.