Ухвала суду № 119311370, 22.01.2024, Савранський районний суд Одеської області

Є.у.н.с.512/544/13-ц

Провадження №6/512/10/24

"22" січня 2024 р.

У Х В АЛ А

22 січня 2024 року Савранський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Бростовської Н.О.,

секретаря Пустовіт С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Саврань, Подільського району, Одеської області, заяву представника стягувача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» Бикової Вікторії Володимирівни, боржник ОСОБА_1 , про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання,

ВСТАНОВИВ:

Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулася до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа по цивільній справі №512/544/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» судового збору в сумі 1089,89грн., обгрунтовуючи вимоги тим, що постановою головного державного виконавця Савранського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кравця О.В. вказаний виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», але при поштовій пересилці його було втрачено. Також, представник стягувача просить поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, але, з урахуванням обставин справи, суд вважає, що їхня неявка не є перешкодою для розгляду заяви.

Суд, розглянувши вказану заяву, дійшов такого висновку.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення (ст.129 Конституції України).

Принцип обов`язковості судових рішень конкретизовано у ст.18 ЦПК України: судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (див. рішення від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) (п.40), від 20.07.2004р. у справі «Шмалько проти України»).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч.1 ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до п.п.17.4 п.17 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала.

Частиною 1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.6 цієї статті).

Відповідно до ч.1 ст.433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено, про що відповідно до ч.4 цієї статті суд постановляє ухвалу.

З огляду на зазначене, ЦПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документа з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати виконавчого листа. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого документа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат виконавчого документа має повністю відтворювати втрачений виконавчий документ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість, відсутність виконавчого документа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Суд визнає причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання поважними та вважає за необхідне поновити цей строк.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що обставини, на які посилається заявник, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.258, 260, п.п.17.4 п.17 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника стягувача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» Бикової Вікторії Володимирівни задовольнити.

Видати АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1-Д; фактична адреса: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50, дублікат виконавчоголиста від 10.02.2015р., виданого Савранським районним судом Одеської області 24.06.2015р. про стягнення судового збору в сумі 1089,89грн. по цивільній справі №512/544/13-ц за позовною заявою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Поновити АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1-Д; фактична адреса: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50, строк дляпред`явлення довиконання виконавчоголиста від 10.02.2015р., виданого Савранським районним судом Одеської області 24.06.2015р. про стягнення судового збору в сумі 1089,89грн. по цивільній справі №512/544/13-ц за позовною заявою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (ст.ст.354, 355, п.п.17.4 п.17 ч.1 Перехідних положень ЦПК України).

СУДДЯ (підпис)

Суддя Савранського районного

суду Одеської області Бростовська Н.О.