Рішення № 11931130, 17.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/45617.09.10 За позовом дочірнього підприємства "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до державного підприємства з комплектної поставки устаткування "Укренергокомплект"

про виконання обов’язку в натурі

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача           Баляба В.С. (дов. від 06.09.2010)

Від відповідача не з’явився

В судовому засіданні 17.09.2010 на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заставного майна по договору застави від 22.05.2009 на загальну суму 94 220,81 грн., оскільки останній - порушив умови договору позики від 22.05.2009 та не повернув у встановлений строк грошові кошти у розмірі 25 000, 00 грн..

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.07.2010 порушено провадження у справі №50/456 та призначено до розгляду на 29.07.2010.

Представники сторін в судове засідання 29.07.2010 не з’явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розгляд справи було відкладено на 06.09.2010.

Представник відповідача в судове засідання 06.09.2010 вдруге не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судове засідання 06.09.2010 з"явився представник позивача та надав пояснення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Розгляд справи було відкладено на 17.09.2010.

В судове засідання 17.09.2010 прибув представник позивача, дав пояснення по справі, подав додаткові докази та просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 17.09.2010 втретє не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.05.2009 між дочірнім підприємством «Київський облавтодор»відкритого акціонерного товариства Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України», (далі за текстом позивач, займодавець за договором позики, заставодержатель за договором застави), та Державним підприємством з комплектної поставки устаткування «Укренергокомплект», (далі за текстом відповідач, позичальник за договором позики, заставодавець за договором застави), було укладено договір безвідсоткової позики від (далі за текстом договір позики).

За умов договору позики(пункт 1 стаття 1) позивач зобов’язався надати відповідачеві безвідсоткову позику у розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень.

Згідно пункту 2 статті 1 договору позики позичальник зобов’язався повернути безвідсоткову позику у розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень позивачу у вказаний договором строк.

Як свідчать матеріали справи позивач належним чином виконав умови договору позики та передав вказану суму грошей відповідачеві, в підтвердження чого в матеріалах справи знаходиться платіжне доручення.

Пунктом 5 статті 2 договору позики встановлено, що строк надання позики позичальнику з моменту перерахування коштів наймодавцем й надходження суми на розрахунковий рахунок позичальника до 30.06.2009.

Відповідно до п. 1. статті 3 договору позики по закінченню строку, вказаного в п. 5 ст. 2 цього договору, позичальник зобов’язаний повернути позику в безготівковому порядку платіжним дорученням на розрахунковий рахунок наймодавця протягом 10 банківських днів.

Однак, умови договору позики, стосовно повернення позивачеві грошей, у зазначений цим договором строк - до 30.06.2009, відповідач не виконав, чим порушив договірні умови.

Одночасно з договором позики 22.05.2009 між дочірнім підприємством «Київський облавтодор»відкритого акціонерного товариства Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України»та Державним підприємством з комплектної поставки устаткування «Укренергокомплект»було укладено договір застави товару (далі за текстом договір застави).

Відповідно до п. 1.1. статті 1 договору застави у відповідності до цього договору заставодержатель має право у разі невиконання заставодавцем своїх обов’язків за основним договором одержати задоволення за рахунок передбаченого в ст. 3 цього договору заставленого майна(далі предмет застави), переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

Згідно п. 1.2. статті 1 договору застави під «основним договором»в цьому договорі розуміється договір безвідсоткової позики від 22.05.2009 укладений між заставодавцем та заставодержателем.

Пунктом 2.1. статті 2 договору застави передбачено, що заставою, що виникає на підставі цього договору, забезпечується виконання заставодавцем його обов’язків перед заставодержателем, які визначені у статті 1 основного договору і полягають у поверненні безвідсоткової позики в розмірі 25000,00 грн.

У ст. 3 договору застави вказано, що предметом застави за цим договором є 5 (п'ять) одиниць товару, а саме:

Підшипник 23092 у кількості 2,00 (двох) штук, вартістю 17583,34 гривень без ПДВ,

Підшипник 23092 у кількості 2,00 (двох) штук, вартістю 21060,00 гривень без ПДВ,

Підшипник 23092 у кількості 1,00 (однієї) штуки, вартістю 10000,00 гривень без ПДВ,

Кабель АВВГ 5x2,5 довжиною 19350,00 метрів, вартістю 20124,00 гривень без ПДВ,

Пружина 8СЯ 281.253 у кількості 30,00 штук, вартістю 9750,00 гривень без ПДВ.

Загальна вартість 5 (п'яти) одиниць товару з урахуванням ПДВ складає 94220,81 гривень.

Таким чином у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання по поверненню позики за договором позики, у позивача виникло право на звернення стягнення на предмет застави.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов”язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.І ст. 589 Цивільного Кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. У відповідності до ч.2 ст. 589 Цивільного Кодексу України, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Стаття 572 Цивільного кодексу України встановлює, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (правом застави).

Згідно з ст. 1 Закону України “Про заставу” застава –це спосіб забезпечення зобов’язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до ч. 1 ст. 574, ч. 1 ст. 576, ч. 1 ст. 583 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

У відповідності до ст. 19 Закону України “Про заставу” за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 20 Закону України “Про заставу” встановлює, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

У відповідності до ч. 1 ст. 591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з договору застави, позивачеві в заставу передано рухоме майно. Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов’язань, визначається Законом України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

У відповідності до ст. 24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Згідно ст. 20 Закону України “Про заставу”, реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Відповідно до ст. 21 Закону України “Про заставу”, реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, -виключно з аукціонів (публічних торгів).

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється па підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду, зокрема, зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача та спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що зобов’язання за договором позики в момент настання строку передбаченого цим договором виконано не було, вимоги позивача про звернення стягнення на заставлене майно відповідача підлягають задоволенню.

В заявлених вимогах позивач просить суд звернути стягнення на належне відповідачеві майно, не вказуючи спосіб такого стягнення, отже суд застосовує положення ч. 1 ст. 591 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 25 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” і встановлює спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача та стягуються на користь позивача.

Керуючись положеннями глави 16 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 47, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Звернути стягнення на предмет застави за договором застави б/н від 22.05.2009 для задоволення грошових вимог дочірнього підприємства "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Народного Ополчення, 11А, м. Київ, 01030, код ЄДРПОУ 03445665, р/р 2600701011437 в Київській філії ФВАТ «Кредо Банк») за договором безвідсоткової позики б/н від 22.05.2009, укладеним з державним підприємством з комплектної поставки устаткування "Укренергокомплект"(вул. Дорогожицька, 11/8, м. Київ, 01030, код ЄДРПОУ 00132842, р/р 26000302241903 у філії «Київське міське відділення Промінвестбанку»в м. Києві, МФО 322250) у сумі 25 000 (двадцять п’ять тисяч) грн. 00 коп., предметом застави за яким є 5 (п'ять) одиниць товару, а саме:

Підшипник 23092 у кількості 2,00 (двох) штук, вартістю 17583,34 гривень без ПДВ,

Підшипник 23092 у кількості 2,00 (двох) штук, вартістю 21060,00 гривень без ПДВ,

Підшипник 23092 у кількості 1,00 (однієї) штуки, вартістю 10000,00 гривень без ПДВ,

Кабель АВВГ 5x2,5 довжиною 19350,00 метрів, вартістю 20124,00 гривень без ПДВ,

Пружина 8СЯ 281.253 у кількості 30,00 штук, вартістю 9750,00 гривень без ПДВ.

Загальна вартість 5 (п'яти) одиниць товару з урахуванням ПДВ складає 94220,81 гривень.

3. Стягнути з державного підприємства з комплектної поставки устаткування "Укренергокомплект"(вул. Дорогожицька, 11/8, м. Київ, 01030, код ЄДРПОУ 00132842, р/р 26000302241903 у філії «Київське міське відділення Промінвестбанку»в м. Києві, МФО 322250) на користь дочірнього підприємства "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Народного Ополчення, 11А, м. Київ, 01030, код ЄДРПОУ 03445665, р/р 2600701011437 в Київській філії ФВАТ «Кредо Банк») 250(двісті п’ятдесят) грн. 00 коп. державного мита та 236(двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 21.09.2010