Ухвала суду № 119309616, 27.05.2024, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/128/24

№ 1-кп/183/1241/24

27 травня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілої ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у зв`язку із застосованим стосовно нього запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту, захисника на зміну обвинуваченому запобіжного заходу на особисте зобов`язання у кримінальному провадженні № 12023040000001100 від 10.10.2023, стосовно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська (нині м. Дніпро), громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

У провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у зв`язку із застосованим стосовно нього запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися судом при обранні та продовженні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не змінилися та продовжують існувати, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з`явилося, тому продовження строку дії домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.

Представник потерпілої ОСОБА_4 підтримав клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, посилаюсь на відсутність у цьому необхідності, оскільки він самостійно ледве пересувається, відтак не зможе переховуватися від суду чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник ОСОБА_5 з огляду на позицію свого підзахисного просив змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов`язання.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи заявлені сторонами кримінального провадження клопотання, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання доцільності продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у зв`язку із застосованим відносно нього запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, останнє з яких є тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_6 винуватим останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до восьми років. Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_6 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у разі визнання останнього винуватим у пред`явленому обвинувачені; та ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, оскільки останньому інкримінується вчинення злочину у сфері безпеки дорожнього руху, який класифікується як необережний злочин, і хоча ОСОБА_6 не позбавлений права керування транспортними засобами, він позбавлений можливості керувати належним йому транспортним засобом, який вилучений і перебуває в органу досудового розслідування.

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального провадження.

Ані обвинуваченим ОСОБА_6 , ані його захисником ОСОБА_5 будь-яких об`єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суду не надано, що є і підставою для відмови у задоволенні клопотання захисникапро зміну раніше обраного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на особисте зобов`язання.

Тому, на переконання суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у зв`язку із застосованим стосовно нього запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним у рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне продовжити строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у зв`язку із застосованим стосовно нього запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 194, 331, 371, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у зв`язку із застосованим стосовно нього запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту - задовольнити.

Продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у зв`язку із застосованим стосовно нього запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту до 26 липня 2024 року, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися без дозволу суду з місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на особисте зобов`язання - відмовити.

Повний текст ухвали складено і оголошено 28 травня 2024 року о 08 годині 10 хвилин.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1