Рішення № 119303949, 27.05.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2024 року Чернігів Справа № 620/5690/24

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді ЖитнякЛ.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

-визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати нарахованої пенсії позивачу з 01.03.2024 з обмеженням її максимальним розміру без повної суми індексації згідно з постановами Кабінету Міністрів України від16.02.2022 №118, від24.02.2023 №168 та від23.02.2024 №185 та з 01.05.2024 зі зменшенням суми грошового забезпечення для обчислення пенсії з його законної 33419,50 грн (згідно оновленої довідки від04.04.2023 №ФЧ45575/ІІІ) на надуману суму грошового забезпечення 23728,70 грн (згідно устарівшої довідки від08.02.2021 №ФЧ45575);

-зобов`язати відповідача нарахувати та виплачувати пенсію позивачу з 01.03.2024 без обмеження її максимальним розміром включно з повною сумою індексації згідно з постановами Кабінету Міністрів України від16.02.2022 №118, від24.02.2023 №168 та від23.02.2024 №185 та з 01.05.2024 з усіх видів грошового забезпечення станом на 01.01.2022 згідно оновленої довідки від04.04.2023 №ФЧ45575/ІІІ, зберігаючи щомісячну доплату 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від14.07.2021 №713.

Позов мотивовано тим, що відповідач при здійсненні перерахунку пенсії протиправно обмежив виплату пенсії максимальним розміром, що на думку позивача, є грубим порушенням його прав.

Суд ухвалою від23.04.2024 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановив відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Відповідач, у встановлений судом строк, відзив на позов не надав.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від26.04.2021 у справі №620/2644/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/96506323) відповідача було зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) позивачу, згідно нової довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від08.02.2021 №ФЧ45575 про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019, із обов`язковим врахуванням додаткових видів грошового забезпечення та виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 65% від відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, з 01.04.2019 по 03.09.2019, у відповідності до вимог статей43і63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»,статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та з урахуванням положеньпостанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від14.08.2023 у справі №620/6960/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112811010) відповідача було зобов`язано з 01.02.2020, 01.02.2021 та 01.02.2022 здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідок від04.04.2023 №ФЧ45575/І, від04.04.2023 №ФЧ45575/ІІ та від04.04.2023 №ФЧ45575/ІІІ, станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та на 01.01.2022 відповідно з урахуванням індексації та з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від21.02.2024 у справі №620/994/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117155129) відповідача було зобов`язано провести з 01.07.2021 нарахування та виплату позивачу щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від26.03.2024 у справі №620/2714/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117920111) відповідача було зобов`язано здійснити перерахунок та виплатити позивачу пенсію з 01.02.2024 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням суми індексації пенсії, передбаченоїпостановами Кабінету Міністрів України від16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Позивач 01.03.2024 звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром з урахуванням індексації згідно з постановами Кабінету Міністрів України від23.02.2024 №185 та зберігаючи відсоткове значення розміру пенсії 65% грошового забезпечення (а.с.17).

З наданих відповідачем копій документів з пенсійної справи позивачем встановлено, що з 01.03.2024 відповідач провів перерахунок пенсії включно з сумою індексації згідно з постановами Кабінету Міністрів України від16.02.2022 №118 та від24.02.2023 №168, але протиправно обмежив пенсію максимальним розміром, а також не виплатив йому пенсію включно з сумами індексації, якв нарахована, але не виплачується у повному розмірі, а індексація згідно з постановою Кабінету Міністрів України від23.02.2024 №185 взагалі не нарахована.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернуся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).

Приписами частини 12 статті 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом і які були відряджені для роботи в органах державної влади та органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах та одержували заробітну плату в порядку і розмірах, установлених для працівників цих органів та організацій, пенсії обчислюються виходячи з посадового окладу, встановленого за аналогічною посадою відповідно для осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

08.07.2011 було прийнято Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011.

У відповідності до частини першої статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

За приписами абзацу першого пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

На підставі Закону №3668-VI були внесені, також, зміни і до статті 43 Закону №2262-ХІІ.

Частиною сьомою статті 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Згідно з протоколом перерахунку пенсії з 01.03.2024 (а.с.20) основний розмір пенсії позивача, виходячи з 65% грошового забезпечення, становить 21722,68 грн. З урахуванням індексації розмір пенсії склав 26263,86 грн (в тому числі 3041,18 грн суми індексації за 2022 рік та 1500,00 грн суми індексації за 2023 рік). Підсумок пенсії (з надбавками) склав 26263,86 грн. При цьому, пенсія фактично виплачується з урахуванням максимального розміру у розмірі 23610,00 грн.

Суд звертає увагу, що Рішенням Конституційного Суду України від20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від09.04.1992 №2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від20.12.2016 №7-рп/2016, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Верховний Суд постановах від09.09.2019 у справі №463/925/17, від14.05.2019 у справі №591/2109/17, від15.04.2019 у справі №127/4270/17, від31.01.2019 у справі №638/6363/17 зазначив: «…буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими».

Таким чином, з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З огляду на зазначене, суд вважає, що частиною сьомою статті 43 Закону №2262-ХІІ не встановлено обмеження максимального розміру пенсії позивача.

Отже, суд вважає, що дії ГУПФУ в Чернігівській області щодо обмеження максимального розміру десятикратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є протиправними.

Крім того, як вже було встановлено, позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За наведених обставин, суд зазначає, що відмова ГУПФУ в Чернігівській області у перерахунку і виплаті пенсії позивачу без обмеження граничного розміру є незаконною і необґрунтованою. Відповідно позовні вимоги в цій частині необхідно задовольнити.

За приписами частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України від23.02.2006 №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі Федоренко проти України (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch v. the United Kingdom №44277/98).

У пункті 57 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№23759/03 та №37943/06) та у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини «Сєрков проти України» (№39766/05) встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Суд зазначає, що хоча ця справа стосується податкового спору, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від28.08.2018 у справі №826/6382/17 та від16.10.2018 у справі №522/16882/17.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Крім того, у рішеннях ЄСПЛ у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Щодо індексації сум пенсії суд зазначає.

Відповідно до статті 2 Закону України від03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон - №1282-XI1) пенсії є одним із об`єктів індексації грошових доходів населення.

У вказаній статті також зазначено, що індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

16.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова №118), пунктом 2 якої установлено, що з 01.03.2022 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2021 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 вказаної постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

24.02.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168, відповідно до п.2 якої установлено, що з 01.03.2023 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України 2022 р., №18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2022 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений п.1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених п.10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

23.02.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова №185), пунктом 2 якої установлено, що розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., №18, ст. 968) та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Офіційний вісник України, 2023 р., №26, ст. 1475) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2023 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Як вже було встановлено, згідно з протоколу перерахунку пенсії позивача (а.с.20), відповідачем проведено нарахування індексації відповідно до постанов №118 та №168 з обмеженням її максимальним розміром, визначеним Законом №3668-VI. При цьому, індексація, передбачена постановою №185, не була нарахована.

Отже, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплачувати пенсію позивачу з 01.03.2024 без обмеження її максимальним розміром включно з повною сумою індексації згідно з постановами Кабінету Міністрів України від16.02.2022 №118, від24.02.2023 №168 та від23.02.2024 №185 необхідно задовольнити.

Звертаючи увагу на помилковість міркувань відповідача, суд повторно наголошує, що з 20.12.2016 частина сьома статті 43 Закону №2262-XII, яка визначала максимальний розмір пенсії військовослужбовців, втратила чинність на підставі рішення Конституційного Суду України від20.12.2016 №7-рп/2016.

Зазначене свідчить, що призначена позивачеві відповідно до Закону №2262-XII пенсія не підлягає обмеженню максимальним розміром.

Закон №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин в частині визначення максимального розміру пенсій військовослужбовців та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.

3 цих же підстав неможливо застосувати приписи Закону України від08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» в частині відповідних обмежень.

Аналогічна правова позиція неодноразово підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах від24.09.2021 (справа №370/2610/17); від21.12.2021 (справа №120/3552/21-a); від26.01.2022 (справа №569/2950/17); від17.02.2022 (справа №640/11168/20).

Щодо зменшення з 01.05.2024 суми грошового забезпечення для обчислення пенсії з його законної 33419,50 грн (згідно з оновленою довідкою від04.04.2023 №ФЧ45575/ІІІ) на надуману суму грошового забезпечення 23728,70 грн (згідно з довідкою від08.02.2021 №ФЧ45575) суд зазначає таке.

Відповідно до довідки від08.02.2021 №ФЧ45575, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 05.03.2019 для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.04.2019, розмір грошового забезпечення позивача складав 23728,70 грн. Згідно з довідкою від04.04.2023 №ФЧ45575/ІІІ виданою станом на 01.01.2022 для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2022, розмір грошового забезпечення позивача склав 33419,50 грн.

З протоколів перерахунку пенсії позивача (а.с.20,21) судом встановлено, що відповідачем з 01.03.2024 було здійснено перерахунок пенсії позивача, сума грошового забезпечення для обчислення пенсії була встановлена з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.01.2022 у розмірі 33419,50 грн (згідно з оновленою довідкою від04.04.2023 №ФЧ45575/ІІІ), але в подальшому, відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивача з 01.05.2024, суму грошового забезпечення для обчислення пенсії встановив у розмірі 23728,70 грн, визначеної станом на 05.03.2019. Такі дії відповідача суд вважає протиправними, оскільки вони звужують вже існуючий обсяг прав позивача набутих у своїй послідовності.

При цьому, суд, враховуючи встановлене порушене право зі зменшенням з 01.05.2024 суми грошового забезпечення для обчислення пенсії позивача, зауважує, що судовий захист повинен сприяти відновленню порушеного права особи, яка звернулась за таким захистом. При встановлені порушеного права позивача у спірних правовідносинах суд має вирішити питання про відновлення такого права. Суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З цього приводу суд також зазначає, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Суд також зазначає, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від11.10.2005 №8-рп/2005).

При цьому, принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Юридичною визначеністю обумовлюється втілення легітимних очікувань, тобто досягнення бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, в силу принципу незворотності дії закону в часі (ст.58 Конституції України), суб`єкт владних повноважень не наділений правом підміняти виконання останнього рішення суду попереднім.

З наведеного слідує, що обчислення пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного станом на 01.04.2019, за наявності у позивача права на обчислення пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного станом на 01.01.2022, що призводить до зменшення розміру пенсії, є звуженням змісту та обсягу вже існуючих у позивача прав і свобод.

Таким чином, проводячи перерахунок пенсії з 01.05.2024, виходячи з грошового забезпечення, визначеного в довідці від08.02.2021 №ФЧ45575, відповідач діяв необґрунтовано та протиправно, обравши найменш сприятливий для позивача варіант правової поведінки.

Відтак, позовні вимоги в цій частині необхідно задовольнити.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплачувати пенсію позивачу зберігаючи щомісячну доплату 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від14.07.2021 №713 суд зазначає, що позивачу було нараховано та виплачено щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від14.07.2021№713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», що підтверджуються рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від21.02.2024 у справі №620/994/24 та протоколом перерахунку пенсії (а.с.21).

Отже, в задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити, оскільки вказане вже вирішене судом і право позивача було захищене і на момент звернення не порушено.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати пенсії позивачу з 01.03.2024 з обмеженням її максимальним розміру без повної суми індексації та зобов`язання відповідача здійснити з 01.03.2024 нарахування та виплату пенсії позивачу з урахуванням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від26.03.2024 у справі №620/2714/24 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації, проведеної на підставі постанов Кабінету Міністрів України від16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та від23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, а також визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення з 01.05.2024 позивачу суми грошового забезпечення для обчислення пенсії та зобов`язання відповідача здійснити з 01.05.2024 перерахунок пенсії позивачу з урахуванням рішеннь Чернігівського окружного адміністративного суду від14.08.2023 у справі №620/6960/23 та від26.03.2024 у справі №620/2714/24, виходячи з грошового забезпечення визначеного станом на 01.01.2022, та здійснити виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум. В решті позову відмовити.

Згідно з частиною 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 з обмеженням її максимальним розміру без повної суми індексації.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.03.2024 нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від26.03.2024 у справі №620/2714/24 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації, проведеної на підставі постанов Кабінету Міністрів України від16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та від23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення з 01.05.2024 ОСОБА_1 суми грошового забезпечення для обчислення пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.05.2024 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням рішеннь Чернігівського окружного адміністративного суду від14.08.2023 у справі №620/6960/23 та від26.03.2024 у справі №620/2714/24, виходячи з грошового забезпечення визначеного станом на 01.01.2022, та здійснити виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908,40грн (дев`ятсот вісім гривень 40 коп.) судового збору відповідно до частини задоволених вимог.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940).

Повний текст рішення суду складено 27.05.2024.

Суддя Л.О. Житняк