Рішення № 119303123, 27.05.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6504/24

Провадження № 2/752/4232/24

РІШЕННЯ

Іменем України

27 травня 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») ОСОБА_2 (довіреність, а.с.29) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , у прохальній частині якого просила суд стягнути заборгованість за кредитним договором № 03288-10/2022 (без вказівки дати договору) у розмірі 18 625,00 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 04 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» (далі -ТОВ «ФК «Інвеструм») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 03288-10/2022, який підписано відповідачем електронним підписом, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

26 вересня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 26092023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 26092023 від 26 вересня 2023 року , ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 18 625,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 13 625,00 грн. - заборгованість за відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за пенею.

Позивач зазначив, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов`язання в повному обсязі та на умовах, передбачених договором.

Відповідач ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, відтак після відступлення позивачу права грошової вимоги, позивач набув права грошової вимоги до відповідачки, які позивач просить стягнути на його користь та стягнути судові витрати.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення сторін (а.с.35,36).

Копії ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками направлено відповідачу за адресою його реєстрації відповідно до інформації задекаларованого/зареєстрованого місця проживання особи (а.с.34).

Поштове відправлення повернулось до суду без вручення з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до наступних висновків.

На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 04 жовтня 2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 03288-10/2022, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвеструм» надало ОСОБА_1 фінансовий кредит у розмірі 5 000,00 грн. Кредитний договір підписано позичальником електронним підписом W 487. Тип кредиту: кредит; кредит надається строком на 20 днів, тобто до 23 жовтня 2022 року, зі сплатою 547,5% річних за користування кредитом від суми кредиту з розрахунку 1,50% на добу (а.с.4-6).

Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм», які розміщені на сайті -https://www.zecredit.com.ua; підписанням цього договору ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений, погоджується та зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання коштів у позику, підтвердив, що отримала інформацію від товариства до укладання договору (п. 1.8, 6.7,6.8 Договору).

Згідно пункту 6.1 договору, цей договір укладений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію (а.с.5).

Додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту № 03288-10/2022 від 04 жовтня 2022 року затверджено графік платежів до 23 жовтня 2022 року; проценти за користування кредитом - 1500 %; строк кредиту 20 днів; загальна вартість кредиту 6 500,00 грн.(а.с.7).

Інформація про кредитування містить наступні відомості: тип кредиту - позика, сума/ліміт кредиту - 5 000,00, строк кредитування - 20 днів, процентна ставка 1,50% на день середньоденний розмір процентів за користування позикою акційний, базовий (912,50% річних), 2,50% - базова процентна ставка за позикою (912,50% річних), загальні витрати за кредитом 1 500,00 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (в т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) -6 500,00 грн., реальна річна процентна ставка - 15349,41%, проставлено електронний підпис споживача ОСОБА_1 , W487 (а.с.8).

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19).

Вищевказаний кредитний договір підписаний відповідачкою електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

26 вересня 2023 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Інвеструм» укладено договір факторингу № 26092023, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвеструм» (клієнт) відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) право грошової вимоги до боржників (а.с.11-12).

Відповідно до умов договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові у розпорядження клієнту (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити фактору права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту) плату за користування кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору (п.1.1).

За п.1.2. договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається у момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників. В день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників, клієнт зобов`язується передати фактору інформацію згідно Реєстру боржників в електронному вигляді.

Згідно з пункту 1.3. договору факторингу, клієнт зобов`язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за кредитним договором фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства. Фактор має право звертатися з запитом до клієнта для отримання підтвердження виконання клієнтом свого обов`язку та повідомлення боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору.

Відповідно до копії Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 26092023 від 26 вересня 2023 року фактор ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв реєстр боржників кількістю 3291, після чого, з урахуванням пункту 1.2. договору факторингу від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. (а.с.13).

Згідно копії Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 26092023 від 26 вересня 2023 року, боржник ОСОБА_1 , ІПН боржника НОМЕР_1 , номер кредитного договору № 032288-10/2022, має заборгованість за основною сумою боргу 5 000,00 грн., з яких сума заборгованості за відсотками становить 13 625,00 грн., сума заборгованості за пенею 0,00 грн., сума за основною сумою боргу - 18 625,00 грн. Аналогічні дані наведені у розрахунку заборгованості за договором позики № 03288-10/2022 від 04 жовтня 2022 року за період з 29 вересня 2023 року по 29 лютого 2024 року (а.с.,14,15).

Матеріали справи не містять відомостей про повідомлення та направлення інформації ОСОБА_1 про відступлення прави вимоги за договором позики № 03288-10/2022 від 04 жовтня 2022 року, як то передбачено договором факторингу (п.1.3, а.с.11).

Оцінюючи доводи позивача на предмет набуття ним права грошової вимоги до відповідача за наведеними вище кредитним договором, який укладався останнім з ТОВ «Інвеструм», суд відзначає наступне.

Статтею 512 ЦК України визначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні. Так, положеннями статті визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

За договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Такі правові висновки щодо кваліфікуючих ознак договору факторингу виклала Велика Палата Верховного Суду в постановах від 11 вересня 2018 у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 у справі № 465/646/11, від 11 жовтня 2019 у справі № 910/13731/17 та від 10 жовтня 2020 у справі № 638/22396/14-ц.

Загальна сума відступлення прав вимоги, що відступаються ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором факторингу не визначена.

Слід також зазначати, що позивачем не у повному обсязі надано договір факторингу № 26092023 від 26 вересня 2023 року. Зокрема, договір містить 10 пунктів, в останньому пункті вказано реквізити сторін договору, проте паданий суду договір факторингу закінчується п.2.2.5 з урізаним текстом (а.с.12).

Акт прийому-передачі Реєстру боржників, який долучено до договору факторингу, також не містить загальної суми заборгованості, що відступається на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Належними та допустимими доказами відступлення права вимоги є докази, які підтверджують належність виконання правонаступником своїх фінансових зобов`язань за договором відступлення прав вимоги, у зв`язку з чим перехід прав та обов`язків до правонаступника можуть підтверджувати відповідні первинні документи щодо повної оплати відступлення права вимоги (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №910/16109/14).

Отже, як вбачається предметом укладеного 26 вересня 2023 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Інвеструм» договору факторингу № 26092023 є відступлення права вимоги за зобов`язаннями до боржників за плату.

Даних щодо здійснення оплати відступлення права вимоги позивачем за даними договорами не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищевикладеного випливає, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 755/2284/16-ц.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Суд вважає, що додатки до договору факторингу (акт прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників, в яких зазначено прізвище, ім`я та по батькові боржника, номер договору, дата його укладання та сума боргу) без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджує, яку суму коштів отримав відповідач за укладеним договором, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним, та яка частина сплачена не була стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування.

Долучені до позовної заяви документи (договір та додаток до нього, а також таблиця з персональними даними відповідача та умовами кредитування), не містять інформації щодо номера банківської картки відповідача та перерахунку кредитних коштів.

Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Враховуючи викладене, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, зокрема, позивачем не було надано належних та достатніх доказів у підтвердження надання відповідачу кредитних коштів та користування відповідачем кредитними коштами, а також доказів наявності заборгованості саме у визначеному у позові розмірі, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.

Відомості про учасників справи:

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено 27 травня 2024 року.

Суддя А.В.Слободянюк