Ухвала суду № 11930261, 07.09.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2010 року справа №2а-13395/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів Горбенко К.П., Яманко В.Г.,

при секретарі Дегтярьовій А.М.,

за участю представника позивача Богдановой К.Х.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року по справі № 2а-13395/10/0570 за позовом Відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12 травня 2010 року № 0000241520/0, -

встановила:

У травні 2010 року Відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Добропіллявугілля» звернулося Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12 травня 2010 року № 0000241520/0.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 30 квітня 2010 року платіжним дорученням № 1 від 30 квітня 2010 року перерахував 50608,00 гривень в рахунок погашення ПДВ за березень 2010 року, згідно декларації, але відповідач надіслав повідомлення від 30 квітня 2010 року, яким здійснив розподіл сплаченої суми: 49345,69 гривень він погасив борг з ПДВ за 2007 рік та погасив частково нараховану пеню в сумі 1262,31 гривень, що на думку позивача суперечить чинному законодавству. За результатами перевірки граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань з ПДВ, відповідачем 07.05.2010 року складено акт, на підставі якого податковим органом винесено податкове повідомлення рішення № 0000241520/0 на суму штрафних санкцій у розмірі 24672,85 грн..

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року позов був задоволений.

Відповідач не погодився з рішенням суду і подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та винести нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказав, що з огляду на акт невиїзної документальної перевірки №487/15-2/05400661 від 07.05.10 року, картку особового рахунку з податку на додану вартість за січень квітень 2010 року, розрахунок штрафних (фінансових) санкцій, встановлено, що платник податків ВАТ ДХК «Добропіллявугілля» здійснювало погашення податкового збору та сплату до бюджету узгоджених сум податкових зобовязань з податку на додану вартість у загальній сумі 49345,69 грн. з порушенням граничних термінів сплати, в тому числі з затримкою понад 90 календарних днів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Відкрите акціонерне товариство Державна холдингова компанія «Добропіллявугілля», згідно свідоцтва про державну реєстрацію, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 24.02.1997 року (а.с.13), здійснює свою діяльність згідно Статуту у новій редакції (а.с.9-11), згідно довідки управління статистики у м. Добропіллі від 13.03.2007 р. знаходиться в ЄДРПОУ (а.с. 12).

У теперішній час ДХК «Добропіллявугілля» знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 06.09.2010 року.

ВАТ ДХК «Добропіллявугілля» знаходиться на податковому обліку у Добропільській об'єднаній державній податковій інспекції, 05 грудня 2002 року, зареєстровано як платника податку на додану вартість про що видано відповідне свідоцтво (а.с.14).

ВАТ ДХК «Добропіллявугілля» платіжним дорученням від 30 квітня 2010 року № 1 перерахував на користь державного бюджету України ПДВ у розмірі 50608,00 гривень за березень 2010 року, згідно декларації (а.с.17, 54).

06.05.2010 року відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ ДХК «Добропіллявугілля» з питання порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 06.05.2010 року, про що було складено відповідний акт № 487/15-2/05400661 від 07.05.2010 р. ( а.с 30 - 32).

Згідно висновків вказаного акту встановлені порушення пп. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» в частині своєчасності сплати суми узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 49345,69 гривень з затримкою платежу понад 90 днів - 49345,69 гривень.

12 травня 2010 року відповідачем на підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000241520/0 від 12 травня 2010 року (а.с.29).

Згідно вказаного податкового повідомлення-рішення позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у вигляді штрафу у розмірі 50 % на суму 24 672,85 гривень, з затримку на 93 календарних дні граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 49345,69 гривень.

Зазначене спірне повідомлення-рішення було прийнято відповідачем на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якої у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у визначених цією статтею розмірах.

Статтею 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами відповідачем здійснювався перерозподіл платежу, що був зроблений позивачем згідно платіжного доручення № 1 від 30 квітня 2010 року на суму 50608,00 грн., вказану суму було частково, на суму 6731,16 гривень, спрямовано на погашення суми податкового боргу з ПДВ нарахованої декларацією від 22.01.2010 року, та частково, на суму 42614,53 гривень, спрямовано на погашення суми податкового боргу з ПДВ нарахованої декларацією від 15.02.2007 року та визначено кількість днів затримки 93 по кожному випадку.

Вказані обставини також знаходять своє підтвердження згідно описової частини акту перевірки (а.с.31).

Крім того судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно ухвали господарського суду Донецької області від 28 січня 2010 року проводиться процедура приєднання ВАТ ДХК «Добропіллявугілля» до Державного підприємства «Добропіллявугілля».

Вказаною ухвалою затверджена мирова угода про прийняття ДП «Добропіллявугілля» за передавальним актом від ВАТ ДХК «Добропіллявугілля» майна, майнових прав і обовязків ( а.с. 18 -21).

Відповідно п. 1.3 зазначеної Мирової угоди було включено конкурсні вимоги кредиторів, в тому числі Добропільскої обєднаної державної податкової інспекції, на загальну суму 31706241,30 грн. ( а.с. 22 24). У вказану суму боргу входить і заборгованість позивача по ПДВ за визначений у даній справі період грудень 2006 року та січень 2007 року. Мирова угода погоджена відповідачем та термін сплати боргу по цій угоді ще не наступив, що позбавляє податковий орган права здійснювати зарахування поточних платежів на погашення мирової угоди.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що посилання позивача на вище вказані норми є помилковими, а податкове повідомлення № 0000241520/0 від 12.05.2010 року прийнято необґрунтовано, з чим погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Згідно п. 3 ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ платники податків і зборів зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.

Обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів припиняється із сплатою податку, збору, або його скасування або списання податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Тобто, у разі самостійного перерахування до бюджету суми податкового зобовязання, вважається, що такий платник виконав своє зобовязання зі сплати податку за визначеними ним періодами.

Згідно з п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнаються сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 16.4 ст. 16 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Суд апеляційної інстанції не приймає позицію відповідача викладену в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.1999 року № 679-ХІУ „Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України від 21.01.2004 року № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5,, цієї інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної інструкції реквізит „призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу".

Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність встановленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. Із наведено випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Суд вважає, що у даному випадку не підлягає застосуванню Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки відповідно податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або іншими законами з питань оподаткування.

В своїй апеляційній скарзі відповідач не заперечує того факту, що він самостійно на свій розсуд платіж за березень 2010 року направив на погашення зобовязання за грудень 2006 року та січень 2007 року.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами", який є спеціальним законом з податків питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Серед таких заходів немає зміни призначення платежу самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого п.7.7 ст. 7 Закону.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Таким чином у відповідача відсутні повноваження для перешкоджання праву платника податків самостійно розпоряджатися належними йому коштами при виборі податкових зобов'язань, які погашаються, суд вважає, що зарахування коштів іншим чином, ніж це визначено позивачем (окрім випадків з розподілом пені) у відповідних платіжних документах, не відповідає приписам законодавства.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду від 05 липня 2010 року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року по справі № 2а-13395/10/0570 за позовом Відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12 травня 2010 року № 0000241520/0 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року по справі № 2а-13395/10/0570 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена 08 вересня 2010 року.

Головуючий:І.В. Юрко

Судді:К.П. Горбенко

В.Г. Яманко