Ухвала суду № 119301648, 27.05.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 травня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/538/24

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Удовіченко С.О., розглянувши заяву Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про роз`яснення судового рішення у справі №440/538/24 за Кравченко Олени Геннадіївни в інтересах ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Лубенського відділу Управління ДМС України у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

03.05.2024 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про роз`яснення судового рішення у справі №440/538/24 за Кравченко Олени Геннадіївни в інтересах ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Лубенського відділу Управління ДМС України у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 заяву Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про роз`яснення судового рішення у справі №440/538/24 за Кравченко Олени Геннадіївни в інтересах ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Лубенського відділу Управління ДМС України у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії призначено до розгляду у письмовому провадженні.

21.05.2024 до суду надійшли заперечення представника позивача проти задоволення заяви відповідача.

Відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Згідно частини третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз`яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву про роз`яснення судового рішення, суд приходить таких висновків.

Кравченко Олена Геннадіївна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Лубенського відділу Управління ДМС України у Полтавській області в якому просить:

- визнати протиправною, викладену у листі-відповіді № К-52/6/5301-23/5301.4/173-23 від 14.12.2023 Управління Державної Міграційної Служби України у Полтавській області та №5330- 1288/5330.1-23 від 07.12.2023 та №5330-1316/5330.1-23 від 13.12.2023 Управління Державної міграційної служби у Полтавській області в особі Лубенського відділу відмову в оформленні та видачі неповнолітньому ОСОБА_1 2009 року народження, у зв`язку із досягненням ним 14-річного віку, паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до дії норм Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ,

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Полтавській області в особі Лубенського відділу Управління Державної міграційної служби України у Полтавській області, оформити та видати ОСОБА_1 2009 року народження, у зв`язку із досягненням ним 14-річного віку, без надання згоди на обробку та використання персональних даних, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до дії норм Положення про паспорт громадяни України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХП.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 по справі №440/538/24 позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Управління державної міграційної служби України в Полтавській області (вул. Пушкіна, 63, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 37829297) в особі Лубенського відділу УДМС у Полтавській області (вул. Монастирська, 4А, м.Лубни, Полтавська область) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною, викладену у листі-відповіді № К-52/6/5301-23/5301.4/173-23 від 14.12.2023 Управління Державної Міграційної Служби України у Полтавській області та №5330- 1288/5330.1-23 від 07.12.2023 та №5330-1316/5330.1-23 від 13.12.2023 Управління Державної міграційної служби у Полтавській області в особі Лубенського відділу відмову в оформленні та видачі неповнолітньому ОСОБА_1 2009 року народження, у зв`язку із досягненням ним 14-річного віку, паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до дії норм Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ. Зобов`язано Управління Державної міграційної служби України у Полтавській області в особі Лубенського відділу Управління Державної міграційної служби України у Полтавській області, оформити та видати ОСОБА_1 2009 року народження, у зв`язку із досягненням ним 14-річного віку, без надання згоди на обробку та використання персональних даних, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до дії норм Положення про паспорт громадяни України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХП.

Звертаючись до суду із заявою про роз`яснення судового рішення, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області просить роз`яснити порядок виконання рішення суду в частині видачі паспорта громадянина у формі книжечки особі, яка досягла 14-річного віку та без надання згоди на обробку та використання персональних даних.

У пункті 19 постанови "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20 травня 2013 року № 7 Пленум Верховного Суду України зазначає, що роз`яснення судового рішення можливо тоді, коли воно є незрозумілим. Поставлені у заяві питання розглядаються тільки судом, який ухвалив судове рішення. За правовою природою роз`яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз`яснення є його складовою, тому заява про роз`яснення судового рішення розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, про роз`яснення якого ставиться питання. В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Тобто, роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.

Підставою для роз`яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. При цьому суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення.

Тобто, процесуальна процедура роз`яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.

Вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а із змісту закону виходить, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз`яснення судового рішення.

Отже роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі, роз`яснено може бути рішення у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Аналогічний висновок міститься в ухвалі Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 823/361/18.

Зі змісту мотивувальної та резолютивної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 по справі № 440/538/24 судом встановлено, що суть тексту судового рішення ясна та не двозначна, труднощів в розумінні не викликає, тому розширеного тлумачення шляхом його роз`яснення та винесення процесуального документу з цього приводу не потребує.

Крім того, суд окремо зазначає, що згідно з частиною першою статті 6 Закону України від 01.06.2010 №2297-VI "Про захист персональних даних" (далі по тексту Закон №2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону №2297-VI).

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина п`ята та шостастатті 6 Закону №2297-VI).

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

При цьому, законодавством не врегульоване питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій законом України від 06.07.2010 №2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; …".

За практикою Європейського суду з прав людини, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" від 13.07.1995) під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".

Норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції.

Перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. (рішення Європейського суду з прав людини у справі "GropperaAG and Others v. Switzerland" від 28.03.1990).

Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у цьому випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачене.

Крім того, відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі "Х`ю Джордан проти Великої Британії" сформулював таку позицію: "Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу".

Позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Схожі висновки зазначені Верховним Судом у постанові від 20.03.2024 по справі № 560/3366/23.

З огляду на вищевикладене, та на те, що резолютивна частина рішення не передбачає незрозумілості при виконанні цього рішення, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви та відсутність підстав для її задоволення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про надання роз`яснення в адміністративній справі № 440/4365/20 слід відмовити.

Керуючись статтями 243-245, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л ИВ:

У задоволенні заяви Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про роз`яснення судового рішення у справі №440/538/24 за Кравченко Олени Геннадіївни в інтересах ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Лубенського відділу Управління ДМС України у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко