Вирок № 119297403, 05.03.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/47529/23

Провадження №1-кп/761/2586/2024

В И Р О К

іменем України

05 березня 2024 року місто Київ

Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Шевченківського районного суду міста Києва, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023100100004609, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.11.2023 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, українця, громадянина України, із вищою освітою, неодруженого, маючого 2 (двох) неповнолітніх дітей (зі слів), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

установив:

І. Історія провадження.

22.12.2023 до Шевченківського районного суду міста Києва (вх. № 119232) від прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023100100004609, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.11.2023, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2023 визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 25.12.2023 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані ст.ст. 314-316 КПК України.

Ухвалою суду від 05.03.2024 у даному кримінальному провадженню призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

II. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

ОСОБА_3 , 23 жовтня 2023 року, приблизно о 20 годині 53 хвилин, тобто в період дії воєнного стану запровадженого з Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ затвердженого Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні, яким введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, перебуваючи у приміщенні магазину «Продукти-887», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Данила Щербаківського, 52, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є непомітними для оточуючих, діючи умисно, з корисливим мотивом, в умовах воєнного стану, таємно взяв з торгових полиць та поклав у власний поліетиленовий пакет білого кольору, який мав при собі, майно, яке належить ТОВ «АТБ-маркет» (код ЄДРПОУ 30487219): молочний шоколад «Мілка МММАХ» 276 г., у кількості 3 штуки, вартістю 116 грн. 24 коп. кожна, загальною вартістю 348 грн. 72 коп., молочний шоколад «Мілка ММАХ» 300 г. у кількості 2 штуки, вартістю 95 грн. 12 коп. кожна, загальною вартістю 190 грн. 24 коп., молочний шоколад «Мілка ММАХ Орео» 300 г., у кількості 1 штуки, вартістю 125 грн. 30 коп., молочний шоколад «Мілка ММАХ» NOISETTE 270 г., у кількості 2 штуки, вартістю 126 грн. 72 коп. кожна.

У подальшому ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав ТОВ «АТБ-маркет» (код ЄДРПОУ 30487219) майнової шкоди у розмірі 912 гривень 42 копійки.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

ІІІ. Позиція сторін судового провадження.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті підтримав у повному обсязі та просив визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Також прокурор зазначив, що 05.03.2024 Шевченківським районним судом міста Києва ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України та призначено останньому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. У зв`язку з чим, прокурор ОСОБА_4 просив на підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років та 1 (один) місяць.

Представник потерпілого у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , не оспорюючи час, місце,спосіб, мотив і мету, вид і розмір шкоди, форму вини за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.4 ст.185 КК України, визнав себе винним у повному обсязі та вказав, що дійсно, за вказаних в обвинувальному акті обставин, він вчинив дане кримінально каране діяння. Перелік та вартість викраденого не оспорював.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 , зокрема, заявив, що він у повній мірі усвідомив кримінально-протиправний характер своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам справи, які ним не оспорюються, є послідовними, логічними і правдивими, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченого змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

IV. Положення закону, яким керувався суд.

За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частина третя та четверта статті 349 КПК України - суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Допит обвинуваченого здійснюється обов`язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених частиною третьою статті 323 та статтею 381 цього Кодексу.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Згідно пунктів 3, 4 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», які віднайшли своє відображення у позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.09.2019 у справі № 725/2266/18, слідує, що крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.

Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_6 від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану на території України», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до ч. 4 ст. 185 КК України крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

Згідно з ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно зі ст. 66 КК України пом`якшуючими обставинами, зокрема є щире каяття обвинуваченого, яке полягає у визнанні обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі його час, місце та спосіб вчинення. Адже, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Також, при ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях по справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine заява № 39598/03) від 21.10.2011 року, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom) від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

ІV. Висновки та мотиви суду.

Після роз`яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, який надійшов до провадження суду, обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, із врахуванням заяви прокурора про відмову від допиту в судовому засіданні свідків, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно приписів ст. 12 КК України, відповідно є тяжким (ч. 4 ст. 185 КК України);

- особу винного, який офіційно не працевлаштований, не має офіційного джерела доходів, неодруженого, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, є особою, яка перебуває під наглядом у лікаря нарколога з 2000 року, з діагнозом: «розлади психіки і поведінки, внаслідок вживання наркотичних та інших психоактивних речовин. Вживання зі шкідливими наслідками», раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, відповідно до характеристики за місцем проживання характеризується посередньо, періодично притягувався до адміністративної відповідальності;

- обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Так, згідно зі ст. 66 КК України суд визнає пом`якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3 .

Обвинувачений повністю визнав свою вину, висловив щирий жаль з приводу вчинених дій та осуд своєї поведінки, проявив готовність понести кримінальну відповідальність за вчинене.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України відсутні.

При призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали.

На підставі викладеного, при наявності обставини, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України - щире каяття, яка була встановлена ще органом досудового розслідування, про що вказано в обвинувальному акті, з урахуванням особи обвинуваченого та обставин справи, суд вважає за пропорційне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Підстав для застосування положень статей 69, 75 КК України суд не знаходить, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак належних висновків для себе не зробив, знову вчинив умисний злочин, суспільно корисною працею не займався, що свідчить про його відверте небажання стати на шлях виправлення та характеризує його з негативного боку, вказує на схильність до неправомірної асоціальної поведінки, вчинення кримінальних правопорушень та небажання стати на шлях виправлення.

До обвинуваченого ОСОБА_3 вже застосовувався інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Однак, таке звільнення не мало належного виховного впливу на обвинуваченого, оскільки він після закінчення іспитового строку, знову скоїв новий злочин.

Наведені дані про особу обвинуваченого вказують про свідоме порушення закону, незважаючи на невідворотність покарання, що в свою чергу ставить під обґрунтований сумнів готовність останнього належно виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, на момент ухвалення даного вироку суду, вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 05.03.2024 у справі № 761/42014/23 ОСОБА_3 визнано винуватим за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п?ять) років. Строк відбування покарання ОСОБА_3 встановлено обчислювати з дня оголошення вироку, зарахувавши у строк відбування покарання ОСОБА_3 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув?язнення з 25.10.2023 по 26.10.2023 включно із розрахунку день за день.

Зважаючи, що злочин, за вчинення якого ОСОБА_3 засуджується даним вироком було ним скоєно до постановлення вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 05.03.2024 у справі № 761/42014/23, суд вважає за необхідне частково скласти покарання призначене даним вироком з покаранням, призначеним ОСОБА_3 за вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 05.03.2024 у справі № 761/42014/23 за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України.

Таким чином, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років та 1 (одного) місяця, зарахувавши у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 25 жовтня 2023 року по 26 жовтня 2023 року включно із розрахунку день за день, відповідно до вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 05.03.2024 у справі № 761/42014/23.

Отже, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного та особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Питання доцільності застосування запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та зважаючи на те, що відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами. Крім того, суд приймає до уваги факт того, що обвинувачений ОСОБА_3 перебуває під вартою за ухвалою Святошнського районного суду міста Києва в іншому кримінальному провадженні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 2, 7, 84, 185, 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд

постановив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, визначеними ч. 1 ст. 70 КК України частково скласти покарання, призначене ОСОБА_3 за вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 05.03.2024 у справі № 761/42014/23 з покаранням призначеним даним вироком, остаточно призначивши ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років та 1 (один) місяць, зарахувавши у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 25 жовтня 2023 року по 26 жовтня 2023 року включно із розрахунку день за день, відповідно до вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 05.03.2024 у справі № 761/42014/23.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з дня оголошення цього вироку, а саме з 05 березня 2024 року.

Речовий доказ у кримінальному провадженні:

- DVD-R диск, об`ємом 4,7 GB - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1