Постанова № 11929654, 23.07.2010, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2-а-4599/10/2270

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2010 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого суддіКовальчук О.К.

при секретаріБесарабі І.А.

за участі:представника позивача Романюка В.М.

представника відповідача Голобурди К.Є., Кравчук І.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Поділля" <3-тя особа >до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому <3-тя особа >про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

в поданій до суду позовній заяві позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Хмельницькому від 26.03.2010 року №0001482301/2/2825, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 56109,60 грн., прийняте на підставі акту перевірки №10755/23-6/34838424 від 03.11.2009 року.

На думку позивача, податкове повідомлення-рішення від 26.03.2010 року №0001482301/2/2825 є незаконним, оскільки викладені в акті перевірки висновки не відповідають фактичним обставинам, ґрунтуються на неналежних доказах та субєктивних припущеннях, зокрема:

відповідачем безпідставно включено до валового доходу кошти в сумі 78100,0 грн., які надійшли в касу підприємства від одного з його засновників ОСОБА_1 та внесені на розрахунковий рахунок позивача головним бухгалтером підприємства ОСОБА_8;

необґрунтованими є висновки відповідача щодо відсутності у позивача права на включення до валових витрат вартості експлуатаційних витрат з обслуговування орендованого приміщення в сумі 7312,0 грн., сплачених ТОВ «Домобуд» на підставі договору оренди нерухомого майна №49 від 01.11.2007 року;

не відповідають пп.7.3.2 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» висновки щодо відсутності у позивача права на включення до валових витрат витрат в сумі 186082,0 грн. - різниці між балансовою вартістю іноземної валюти, придбаної для оплати товару за зовнішньоекономічними контрактами за курсом НБУ на дату її придбання, та вартістю придбаного за валюту товару;

безпідставними є також висновки щодо завищення амортизаційних відрахувань на суму 4626,0 грн. на основні засоби 3 групи, оскільки їх придбання та введення в експлуатацію підтверджується наявними у позивача актами введення в експлуатацію, накладними та ВМД придбання та відомостями нарахування амортизації.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає спірне податкове повідомлення-рішення законним, оскільки факт порушення позивачем податкового законодавства встановлений плановою виїзною перевіркою і зафіксований актом №10755/23-6/34838424 від 03.11.2009 року. На думку відповідача:

кошти в сумі 78100,0 грн., які надійшли на розрахунковий рахунок позивача від ОСОБА_8, як внесок до статутного фонду, підлягають оподаткуванню відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як безповоротна фінансова допомога, оскільки вказана особа не є засновником позивача. Одночасно зазначає, що вказане порушення не вплинуло на донарахування податку на прибуток, а лише призвело до зменшення відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток за 2007-2008 роки на суму 78100,0 грн.;

витрати в сумі 7312,0 грн. на оплату експлуатаційних витрат ТОВ «Домобуд» не повязані з господарською діяльністю позивача, не підтверджені первинними документами, а тому не підлягають включенню до валових витрат;

витрати в сумі 186082,0 грн. на оплату курсової різниці у звязку із зміною валютного (обмінного) курсу валюти НБУ на дату придбання іноземної валюти, необґрунтовано віднесені позивачем до валових витрат у 2 кварталі 2009 року, оскільки відповідно до пп.7.3.2, пп.7.3.4. і пп.7.3.6. п.7.3 ст.7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» вартість іноземної валюти, придбаної для оплати товару, не підлягає перерахунку у звязку із зміною обмінного курсу НБУ.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному звязку та сукупності, суд встановив наведене нижче.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Текстиль Поділля» зареєстроване 20.12.2006 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, з 22.12.2006 року перебуває на податковому обліку у ДПІ в місті Хмельницькому.

Основними видами діяльності позивача є: оздоблення тканин та текстильних виробів; виробництво готових текстильних виробів, крім одягу; виробництво текстильних виробів, не віднесених до інших групувань; оптова торгівля текстильними товарами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

В жовтні 2009 року працівниками ДПІ у місті Хмельницькому проведена планова виїзна перевірки ТОВ «Текстиль-Поділля» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 201.22006 року по 30.06.2009 року, результати якої оформлені актом №10755/23-6/34838424 від 03.11.2009 року.

На підставі акту №10755/23-6/34838424 від 03.11.2009 року відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення від 16.11.2009 року №0003732301/0/9110, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 75642,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 16395,0 грн.

Зазначене податкове повідомлення рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку. За наслідками розгляду повторної скарги позивача відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.03.2010 року №0001482301/2/2825, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 56109,60 грн., в тому числі за основним падежем в сумі 46758,0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 9351,60 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення від 26.03.2010 року №0001482301/2/2825 базується на викладених в акті перевірки 10755/23-6/34838424 від 03.11.2009 року висновках відповідача щодо заниження валового доходу в сумі 48100,0 грн. по операції з отримання на розрахунковий рахунок коштів як внеску до статутного фонду від ОСОБА_8, яка не є засновником ТОВ «Текстиль-Поділля», та завищення валових витрат на суму 193394,0 грн., в тому числі по операції з оплати експлуатаційних витрат ТОВ «Домобуд» на суму 7312,0 грн., по операції з включення до валових витрат курсової різниці вартості іноземної валюти в сумі 186082,0 грн., придбаної для оплати товару відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, та завищенням амортизаційних відрахувань в сумі 4626,0 грн.

Відповідно до п. 4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Судом встановлено, що в період з вересня 2007 року по січень 2008 року в касу позивача від громадянина ОСОБА_1 надійшли кошти в загальній сумі 78100,0 грн. для поповнення статутного фонду. Внесення коштів оформлене прибутковими касовими ордерами №0010 від 06.09.2007 року, №0012 від 31.10.2007 року, №0015 від 27.11.2007 року, №0016 від 28.11.2007 року, №0017 від 30.11.2007 року і №0020 від 11.01.2008 року. Отримані готівкові кошти оприбутковані позивачем в касовій книзі у відповідні дні та відображені в бухгалтерському обліку по рахунку 46 «Неоплачений капітал». В той же день отримані готівкові кошти відповідно до видаткових накладних видані з каси головному бухгалтеру позивача ОСОБА_8 та здані нею в банк як внесок до статутного фонду, що підтверджується копіями банківської виписки.

Відповідно до п.2.1 Статуту ТОВ «Текстиль-Поділля» зареєстрованого 20.12.2006 року, в редакції від 17.02.2007 року, засновниками товариства є ОСОБА_9 та громадянин Турції ОСОБА_1. За змістом п.4.2 Статуту в редакції додатку від 10.08.2007 року, яка діяла на час існування спірних відносин, статутний фонд формувався за рахунок внесків ОСОБА_9 в сумі 50000,0 грн. (10 % статутного фонду) та ОСОБА_1 в сумі 450000,0 грн. (90 % статутного фонду). При цьому, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 46 «Неоплачений капітал» за 2007 та 2008 роки підтверджується, що статутний внесок ОСОБА_1 перевищує визначену Статутом суму.

Водночас, зі змісту зазначених вище оборотно-сальдових відомостей по рахунку 46 вбачається, що крім ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_1 до статутного фонду товариства внесені кошти в загальній сумі 78100,0 грн. громадянином ОСОБА_1, який не належить до складу засновників товариства.

В судовому засіданні судом не встановлено та не доведено позивачем, що громадянин ОСОБА_1 є співзасновником товариства, а відтак внесені ним в період з вересня 2007 року по січень 2008 року кошти в сумі 78100,0 грн. Зазначені кошти на дату розгляду спору не повернуті позивачем.

При цьому, суд відхиляє як непідтверджені доказами, пояснення представника позивача, який вказав що ОСОБА_1 і ОСОБА_1 це та сама особа, оскільки позивач сплачені ними кошти відображав по рахунку 46 окремими рядками.

Тому, суд вважає, що позивач помилково відобразив кошти внесені громадянином ОСОБА_1, як внесок до статутного фонду.

Положеннями пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що безповоротна фінансова допомога це зокрема сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Відповідно до пп.4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

З урахуванням викладеного, суд вважає обгрутнованими висновки відповідача щодо необхідності включення коштів в сумі 78100,0 грн. до бази оподаткування податком на прибуток на підставі пп.4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Разом з тим, зі змісту пояснень представника відповідача, розрахунку штрафних санкцій до спірного рішення та акту перевірки від 03.11.2009 року, вбачається, що вказане порушення (1 квартал 2008 року) у звязку з відємним значенням обєкта оподаткування у вказаний звітний період не вплинуло на прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, прийнятого з урахуванням порушень за 3 квартал 2008 року -2 квартал 2009 року.

В 2007-2008 роках позивач включив до валових витрат витрати в загальній сумі 7312,0 грн. на оплату експлуатаційних витрат ТОВ «Домобуд».

Судом встановлено, що на підставі договору оренди нерухомого майна №7 від 30.09.2008 року, укладеного з ТОВ «Домобуд», позивач орендує нежитлове приміщення складу, розташоване по АДРЕСА_1. Пунктом 3.7 договору оренди визначено, що вартість експлуатаційних витрат не включається до орендної плати і відшкодовується орендарем (позивачем) окремо.

Умовами попереднього договору оренди №31 від 01.02.2007 року між тими самими сторонами не був передбачений обовязок орендаря щодо відшкодування експлуатаційних витрат. Натомість на підставі усної домовленості з орендодавцем позивач зобовязався відшкодовувати орендодавцю експлуатаційні витрати на підставі актів виконаних робіт.

При цьому, сторони домовились, що включатимуть до експлуатаційних витрат, відображених в акта виконаних робіт вартість використаної позивачем електроенергії.

Підписавши оформлені ТОВ «Домобуд» щомісячні акти про виконання робіт (надання послуг) предметом яких є експлуатаційні витрати орендодавця, які підтверджують факт використання електроенергії, та оплативши зазначені послуги, позивач включав їх вартість до валових витрат відповідних звітних періодів та відображав відповідними записами в бухгалтерському обліку по рах. 632 «Розрахунки з постачальниками».

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13, яка займає посаду головного бухгалтера ТОВ «Домобуд» пояснила, що вказане підприємство щомісячно включало до актів виконаних робіт експлуатаційні послуги, які складаються лише з вартості електроенергії, використаної позивачем у орендованому приміщенні. Зазначені витрати визначались ТОВ « Домобуд» на підставі показів лічильника електроенергії, придбаного позивачем та встановленого ним в орендованому приміщенні по АДРЕСА_1. Одночасно пояснила, що в ході зустрічної перевірки, проведеної податковим органом, надала всі необхідні пояснення. Зазначила, що отримавши від позивача кошти в оплату експлуатаційних витрат, ТОВ «Домобуд» включав їх до валових доходів та зобовязань з ПДВ.

Суд враховує, що необхідність проведення зустрічної перевірки щодо взаєморозрахунків між ТОВ «Домобуд» та позивачем визнана самим відповідачем в процесі розгляду скарги ТОВ «Текстиль-Поділля» (службова записка начальника відділу апеляцій від 07.12.2009 року). Акт зустрічної перевірки відповідачем не наданий суду.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що на балансі позивача дійсно перебуває лічильник електроенергії, встановлений в орендованому приміщенні. При цьому, у складі витрат позивача за 2007-2008 роки відсутні витрати на оплату електроенергії енергопостачальній організації.

В той же час, в судовому засіданні відповідачем не спростований факт надання використання позивачем електроенергії ТОВ «Домбуд», вартість якої стала основою для формування експлуатаційних витрат орендованого позивачем приміщення у 2007-2008 роках.

Натомість, наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються факт надання цих послуг (постачання електроенергії), факт отримання позивачем результатів цих послуг, факт їх оплати позивачем, а також факт використання орендованого приміщення в господарській діяльності позивача для розміщення виробничого цеху.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, отримавши від ТОВ «Домобуд» послуги з експлуатаційного обслуговування орендованого приміщення, факт надання яких засвідчується щомісячними актами виконаних робіт, та оплативши їх позивач правомірно включав вартість експлуатаційних витрат до валових витрат відповідних звітних періодів.

В декларації з податку на прибуток за півріччя 2009 року №128477 від 10.08.2009 року та уточнюючому розрахунку до вказаної декларації від 05.10.2009 року позивач задекларував валові витрати в сумі 186082,0 грн.

Зазначені витрати сформовані позивачем у звязку з придбанням іноземної валюти та визначені як різниця між вартістю товару, отриманого відповідно до ВМД у 2008-2009 роках, та вартістю у гривнях придбаної у 2009 році іноземної валюти відповідно до обмінного курсу на міжбанківському ринку на дату її придбання для оплати вказаного товару.

Судом встановлено, що в 2 і 3 кварталах 2008 року та 1 кварталі 2009 року на виконання зовнішньоекономічних контрактів, укладених з YU-MEKS TEKSTIL INS GIDA SAN ve TIC.LTD.STI. і CELAL TEKSTIL SANAYI VE TICARET LTD.STI., відповідно до ВМД позивач отримав товар (тканину), та оприбуткувавши його, включив до валових витрат вартість вказаного товару в гривневому еквіваленті по курсу валюти на дату надходження товару.

Відповідно до абз.а) пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

З метою оплати придбаного товару у 1 і 2 кварталах 2009 року позивач придбав іноземну валюту відповідно до курсу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на дату придання валюти та перерахував її постачальникам товару. Факт придбання валюти та факт перерахування її постачальникам підтверджується заявами про купівлю іноземної валюти, платіжними дорученнями в іноземній валюті та банківськими виписками за відповідний період.

Придбавши валюту, позивач включив до валових витрат відповідних звітних періодів витрати в загальній сумі 186082,0 грн., які дорівнюють різниці між гривневою вартістю придбаного товару та гривневою вартістю придбаної іноземної валюти.

Зазначені операції відображені позивачем в податковому та бухгалтерському обліку, що підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток та журналом ордером №3 за 2009 рік по рахунку 632.

За змістом пп.5.2.9 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат по операціях, передбачених статтею 7 цього Закону.

Відповідно до пп.7.3.2 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Підпунктом пп.7.3.4 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що балансовою вартістю іноземної валюти вважається сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку).

Як зазначено в пп. 7.3.6. п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю.

На підставі наведених норм позивач визначив балансову вартість іноземної валюти, яка підлягала сплаті нерезидентам за поставлений товар.

Таким чином, під час здійснення імпорту товарно-матеріальних цінностей позивач відносив до валових витрат вартість таких цінностей відповідно до пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" на дату фактичного отримання товару згідно із вантажними митними деклараціями відповідно до курсу Національного банку України, встановленого до відповідної валюти, а після перерахування валюти нерезидентам та встановлення її балансової вартості відповідно до пп. 7.3.2 та пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 цього Закону уточнив свої валові витрати у відповідних періодах.

Судом враховується, що відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податку. У цьому разі положення п. 11.2 ст. 11 та п. 7.3 cm. 7 припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника податку щодо віднесення до валових витрат вартості імпортованих товарно-матеріальних цінностей та його права на уточнення валових витрат унаслідок визначення балансової вартості іноземної валюти після сплати кредиторської заборгованості.

Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо невідображення позивачем витрат в сумі 186082,0 грн. в бухгалтерському обліку, оскільки в процесі перевірки відповідач не вимагав від позивача журнал-ордер по рахунку 632, що підтверджується копіями запитів та акту перевірки.

Тому, викладені в акті висновки щодо відсутності відповідних записів в бухгалтерському обліку щодо наявності витрат в сумі 186082,0 грн. всупереч пп.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, базуються на припущеннях.

За таких обставин, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо завищення позивачем валових витрат 2 кварталу 2009 року на 186082,0 грн. у звязку відсутністю права на включення до валових витрат різниці між вартістю товару згідно із вантажними митними деклараціями та фактичною балансовою вартістю валюти, придбаної для оплати вказаного товару.

За період з 3 кварталу 2007 року по 2 квартал 2009 року у рядку 07 декларацій з податку на прибуток «Сума амортизаційних відрахувань» позивач задекларував амортизаційні відрахування у сумі 4626,0 грн.

Відповідно до пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Підпунктом 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають зокрема витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

У 2-му кварталі 2007 року позивач придбав основні фонди 3-ї групи (швейну машину та оверлоки), що підтверджується видатковою накладною №БР-00152 від 17.04.2007 року на суму 10945,80 грн. без ПДВ та ВМД ІМ-40 №400000000/7/001582 на суму 909 грн. без ПДВ. Загальна сума понесених витрат, на придбання основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому (2-й кв.2007р.) склала 11 854,80 грн.

З урахуванням приписів пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», придбане позивачем обладнання належить до 3 групи основних фондів.

За змістом пп.8.3.5 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться.

Відповідно до п.п.8.4.1 п.8.4 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Положеннями пп. 8.3.5 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться.

Балансова вартість 3 групи основних фондів у звязку з придбанням позивачем обладнання на початок розрахункового кварталу (3-й кв. 2007 року) складала 11854,80 грн. Сума нарахованої амортизації за розрахунковий квартал (3-й кв.2007р.) склала 711,29 грн., що становить 6% (що відповідає вимогам п.8.3.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), а загалом період з 3 кварталу 2007 року по 2 квартал 2009 року 4626,0 грн.

Факт придбання основних фондів та нарахування амортизації підтверджується дослідженими судом видатковою накладною №БР-00152 від 17.04.2007 року, ВМД ІМ-40 №400000000/7/001582, відомостями нарахування амортизації за 2007-2009 роки, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення основних фондів).

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази підтверджують правомірність здійснення позивачем амортизаційних відрахувань в сумі 4626,0 грн.

В той же час, суд вважає, безпідставними висновки відповідача щодо завищення амортизаційних відрахувань на вказану вище суму, які базуються на відсутності під час перевірки відомостей нарахування амортизації, технічних паспортів та актів введення в експлуатацію, оскільки:

акт перевірки від №10755/23-6/34838424 від 03.11.2009 року містить суперечливі дані щодо наявності (відсутності) відомостей нарахування амортизації під час проведення перевірки. Так, на сторінці 26 Акту відповідач вказує на наявність відомостей нарахування амортизації, а на сторінці 27 цього ж акту на їх відсутність;

відповідачем в судовому засіданні не наведено жодного нормативно-правового акту, нормами якого обовязковою умовою здійснення амортизаційних відрахувань є наявність паспорту відповідності та акту введення в експлуатацію на обєкт 3 групи основних фондів.

Натомість, за змістом пп.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначається шляхом застосування норм амортизації, визначених п.8.6 ст.8 цього Закону, до балансової вартості груп основних фордів на початок такого періоду, податковий облік якої відповідно до пп.8.3.5 п.8.3 ст.8 цього Закону ведеться незалежно від часу введення в експлуатацію. Нарахування амортизації груп 2, 3 і 4 основних фондів здійснюється з кварталу, наступного за кварталом оприбуткування матеріальних цінностей, що входять до складу цих груп.

Зазначеної позиції дотримується також ДПА України в Листі №3859/6/15-1116 від 21.04.2003 року «Щодо нарахування амортизаційних відрахувань».

Таким чином, наявні у позивача накладні та ВМД на придбання швейної машини та оверлків, які є підставою для оприбуткування вказаних основних фондів, одночасно є достатньою підставою нарахування амортизації в порядку визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З огляду на викладене, висновки відповідача щодо завищення позивачем амортизаційних відрахувань у сумі 4626,0 грн. суперечать Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Досліджуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 26.03.2010 року №0001482301/2/2825, суд враховує також наведене нижче.

Зі змісту акта перевірки №10755/23-6/34838424 від 03.11.2009 року (стор.30 акту) та декларацій з податку на прибуток за 2007-й, 2008-й роки та півріччя 2009 року вбачається, що позивач мав відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 2007 рік -84013,0 грн, за 2008 рік 81849,0 грн.

За змістом п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Однак, визначаючи за наслідками перевірки податкове зобовязання з податку на прибуток, відповідач не включив суму відємного значення обєкта оподаткування до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року, як того вимагає викладена вище норма Закону.

В судовому засіданні представник відповідача не пояснив суду причин та підстав порушення відповідачем приписів п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під час визначення обєкта оподаткування.

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене відповідачем не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 26.03.2010 року №0001482301/2/2825, тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись Законом України Про оподаткування прибутку підприємств» ст.ст. 11, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Поділля" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 26.03.2010 року №0001482301/2/2825.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 23 липня 2010 року

< чи набрала законної сили ><Дата набрання законної сили >

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук

"Згідно з оригіналом" СуддяО.К. Ковальчук