Вирок № 119296114, 27.05.2024, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/13065/14-к

Номер провадження 1-кп/711/5/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2024 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси судовий розгляд кримінального провадження за звинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград, громадянина України, з середньою технічною освітою, не працюючого, одруженого, не судимого, мешканця АДРЕСА_1 ,

в скоєнні кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч.2 ст. 289 КК України,

встановив:

ОСОБА_6 , 17.02.2014 року близько 23:00 год., за попередньою змовою з двома невстановленими особами, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом заволодів автомобілем «Тойота Корола» д.н.з. НОМЕР_1 , що належав на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за наступних обставин.

Так, 17.02.2014 року, приблизно о 23:00 год., ОСОБА_6 , який є мешканцем м. Кропивницький, перебуваючи в м. Черкаси, поблизу будинку АДРЕСА_2 , з використанням спеціально підготовлених пристроїв, відчинив двері автомобіля «Тойота Корола» номерний знак НОМЕР_1 вартістю 81186 грн. 15 коп., який належав потерпілім ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , проник в нього та завів двигун.

Один із співучасників замінив на вказаному автомобілі номері знаки на номерні знаки Російської Федерації «к517он 150RUS». Обвинувачений ОСОБА_6 , виконуючи свою роль у реалізації спільного злочинного наміру, сів за кермо вказаного транспортного засобу і незаконно заволодівши ним, з місця вчинення злочину зник у супроводі співучасників злочину, які рухались на автомобілях « ОСОБА_9 » і «Ауді». На автодорозі сполученням «Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань» у напрямку м. Сміла обвинувачений зупинився поблизу перехрестя в напрямку с. Дубіївка Черкаського району і біля 01 години 18.02.2014 р. вказані автомобілі були помічені працівниками ДАІ, які намагались перевірити у них документи, але один із співучасників на автомобілі «Ауді» поїхав у напрямку с. Дубіївка, інший на автомобілі «Лексус» - у напрямку м. Сміла, а обвинувачений ОСОБА_6 на викраденому автомобілі попрямував у бік м. Черкаси, намагаючись втекти від переслідування працівників ДАІ, і звернув у сторону с. Хутори на автодорогу «Канів-Черкаси-Кременчук», але не вибрав безпечної швидкості, не врахував стану дорожнього покриття, що було вкрите ожеледицею, а тому під час проїзду Т-побідного перехрестя з автодорогою у напрямку до с. Вернуни Черкаського району неподалік ПАТ «Азот» не справився з керуванням, виїхав на узбіччя і скоїв наїзд на перешкоду (дерево), внаслідок чого пошкодив автомобіль, завдавши потерпілим. ОСОБА_5 та ОСОБА_10 матеріальних збитків на 81186 грн.15 коп., що більше ніж у 133 роки перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є значною матеріальною шкодою.

Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_6 умисно вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної матеріальної шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_6 винуватим себе не визнав та показав, що що його основним засобом заробітку є ремонт автомобілів. По оголошенням в Інтернеті він знаходив розбиті автомобілі, купував їх, ремонтував та реставрував, після чого продавав та заробляв на цьому певні кошти. В лютому 2014 року він натрапив на оголошення на веб-ресурсі «Авторіа» про продаж автомобіля «Тойота Корола». В оголошенні містився номер телефону. Зателефонувавши за вказаним номером він спочатку не дозвонився, оскільки абонент був поза зоною зв`язку. Через деякий час, йому на мобільний телефон, який він використовував виключно для оголошень передзвонив чоловік та спитав чи телефонував він йому. Він відповів, що дзвонив стосовно оголошення про продаж автомобіля. Чоловік представився як ОСОБА_11 і запропонував придбати в нього нерозмитнене авто за низькою ціною. Дана пропозиція була вигідною, тому він погодився на неї. Вони домовилися 17.02.2014 року зустрітись в м. Черкаси. Взявши з собою грошові кошти в сумі 3000 доларів США, він, 17.02.2014 року автобусом приїхав до м. Черкаси. Прибувши до Черкас, він зателефонував ОСОБА_11 . В телефонній розмові ОСОБА_11 запевнив, що автомобіль «Тойоту Королу» він обов`язково пригонить цього ж дня, але потрібно буде зачекати, оскільки він затримується в м. Києві в своїх справах. Він поїхав додому до свого знайомого на ім`я ОСОБА_12 , який проживає АДРЕСА_3 . Весь час він перебував вдома у свого знайомого ОСОБА_12 . Приблизно о 21.30 год. йому зателефонував ОСОБА_11 , спитав де він та вони домовились зустрітись мікрорайоні « ОСОБА_13 », неподалік від місця де проживав ОСОБА_12 . О 22.00 год. він зустрівся з ОСОБА_11 і ОСОБА_11 разом з невідомим йому чоловіком пригнали автомобіль «Тойота Королла» на місце зустрічі. Автомобіль з особливою уважністю не розглядав так як ціна була вигідною. Оглянувши авто ззовні, автомобіль був цілий, двигун був заведений, працював добре. На автомобілі були російські номерні знаки. Його влаштувала пропозиція ОСОБА_11 і вони з ОСОБА_11 домовились про те, що його проведуть за місто, оскільки вони місцеві. На його прохання надати документи на авто ОСОБА_11 відповів, що віддасть їх коли вони виїдуть за місто. З дозволу ОСОБА_11 він сів за кермо автомобіля Тойота Королла, та рушив за автомобілем ОСОБА_11 Пересуваючись в напрямку м. Сміла виїхавши за межі міста Черкаси вони зупинили на узбіччі дороги, де він вийшов з автомобіля Тойота Королла і пересів в автомобіль «Лексус», за кермом якого був ОСОБА_11 та в середині автомобіля він передав йому кошти в сумі 3000 доларів США. В цей момент до них ззаду під`їхав автомобіль схожий на «Ауді», одночасно з ним, з протилежного напрямку з переду під`їхали два автомобілі працівників ДАІ. Автомобіль «Ауді» різко рвонув вперед та поїхав. ОСОБА_11 заспокоїв його та запевнив, що все в порядку. Після цього ОСОБА_11 вийшовши з автомобіля «Лексус» підійшов до працівників ДАІ та перемовився з ними кількома словами. ОСОБА_11 повернувся до « ОСОБА_9 » та запропонував йому сісти за кермо автомобіля «Тойота Корола» та їхати за ним . Все не відбувалось дуже швидко. Від`їхавши вперед, ОСОБА_11 різко розвернувся в інший бік та дуже швидко поїхав від нього, залишивши самого в автомобілі «Тойота Корола». В цей час він зрозумів, що сталось щось не те що обіцяв ОСОБА_11 Поки він розвернувся ОСОБА_11 вже не було видно та наздогнати його не мав змоги. Зрозумів, що більше чекати нічого в тому числі і документів на авто. Почав їхати в сторону ОСОБА_14 траси та одразу натрапив на екіпаж працівників ДАІ та вирішив без документів не зупинятись. На дорозі була ожеледиця та не розгледівши знаку повороту він не справився з керували автомобілю і злетів з дороги із кювет, де його і знайшли працівники ДАІ.

Після ДТП він був затриманий працівниками міліції, які застосовували до нього тортури з метою вимагання коштів і примушування обмовити себе у вчиненні крадіжки автомобіля.

Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_6 , вина останнього у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю доводиться зібраними по справі доказами, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги, а саме:

- показами ОСОБА_5 , яка будучи допитаною як потерпіла показала суду, що вона та її чоловік мали у власності автомобіль «Тойота Корола» д.н.з. НОМЕР_1 . 17.02.2014 року увечері її чоловік ОСОБА_4 залишив автомобіль біля будинку АДРЕСА_2 , біля магазину «Моллі». Весь вечір вони перебували вдома. Близько 01-01.30 год. 18.02.2014 року на телефон її чоловіка зателефонували працівники міліції та повідомили що викрали автомобіль.

- показами ОСОБА_4 , який будучи допитаним як потерпілий показав суду, що у сімейній власності мав автомобіль «Тойота Корола», д.н.з. НОМЕР_1 , яким вони користувалися разом із дружиною. 17.02.2014 року о 20:30 год. він приїхав додому та поставив автомобіль біля будинку АДРЕСА_2 , зі сторони магазину «Моллі». Ключі від автомобіля він нікому не віддавав, вони постійно знаходилися в квартирі. Близько 01.30 год. 18.02.2014 року на його мобільний телефон зателефонували та повідомили, що їхній автомобіль викрали.

- показами ОСОБА_15 , який будучи допитаним як свідок показав суду, що станом на лютий 2014 року він працював на посаді ДПС взводу супроводження УМВС України в Черкаській області в ніч з 17.02.2014 року на 18.02.2014 перебуваючи на чергуванні та знаходячись в автомобілі «Шкода-Октавія», разом з ОСОБА_16 відпрацьовували с. Дубіївка Черкаського району. Повертаючись з с Дубіївка, разом з іншим екіпажем, помітили, що їм назустріч рухається автомобіль «Ауді». Вони включили на автомобілі проблискові маячки, але оскільки була ожеледиці, вони його не переслідували. Перед поворотом на автодорогу «Черкаси-Сміла» на узбіччі вони помітили два автомобілі «Лексус» та «Тойоту» сірого кольору. Не зупиняючись біля вказаних автомобілів, вони поїхали в напрямку с. Білозір`я. Повертаючись з с. Білозір`я, та під`їжджаючи до перехрестя Черкаси-Сміла-Дубіївка-Хацьки вони побачили вказані автомобілі, які рухалися зі сторони с Дубіївка, вирішили їх зупинити та перевірити. Коли автомобіль «Тойота» під`їжджав до них, він включив проблискові маячки, автомобіль прийняв вправо, призупинився. Коли його напарник вийшов із службового автомобіля, водій автомобіля «Тойота-Королл» різко рушив у напрямку руху. Ними було прийнято рішення наздогнати вказаний автомобіль. Автомобіль «Тойота» постійнго знаходився в зоні їхнього зору, але все більше віддалявся. Перед перехрестям доріг в районі КП с. Руська-Поляна, автомобіль зменшив хід та здійснив поворот направо в напрямку с. Хутори. Вони переслідували його до «Т-образного» перехрестя, де водій не впорався з керування та злетів у кювет. Вони помітили, що водій не може самостійно вибратися з автомобіля, оскільки автомобіль був пошкодження а водій мав тілесні ушкодження. Вони допомогли йому вибратися з автомобіля і він представився ОСОБА_17 . На автомобілі були номерні знаки РФ. Будь-яких документів ОСОБА_17 при собі не мав, Під час огляду автомобіля, в салоні був виявлений страховий поліс на автомобіль, який співпадав із знайденим, однак числився на номерних знаках НОМЕР_1 та по вказаних документа належав ОСОБА_18 та водійські права на ім`я останнього. В замку запалювання він побачив насадку від відкрутки. В подальшому на місце події прибула карета ШМД та слідчо-оперативна група Придніпровського РВУМВС, Наступного дня він дізнався що автомобіль був викрадений, а прізвище ОСОБА_19 .

Допитаний судом свідок ОСОБА_20 показав, що в лютому місяці 2014 року приблизно о 17-18 годині до нього додому несподівано завітав обвинувачений, якого він знав через спільного знайомого, пробув у нього кілька годин і повідомив, що прибув у м. Черкаси для придбання автомобіля.

Також, на спростування доводів сторони обвинувачення, за клопотання сторони захисту, в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 .

Свідок ОСОБА_21 показав, що він підробляв випадковими заробітками. Оскільки він має автомобіль, у лютому 2014 року точний час не пам`ятає на його телефон зателефонували невідомі особи та запропонували забрати ОСОБА_6 з ІТТ в м. Черкаси, якого раніше він не знав. Він з дружиною обвинуваченого, приїхав з м. Кропивницького у м. Черкаси, забрав ОСОБА_6 з ІТТ та відвіз його в обласну лікарню м. Кропивницький. Під час поїздки ОСОБА_6 виглядав погано та повідомив що його били та катували. На його обличчі були садна. Поїздку оплачувала дружина ОСОБА_6 . Скільки коштів він отримав, та чому не повіз ОСОБА_6 до лікарні в м. Черкаси ОСОБА_21 пояснити не міг. Після цієї події він ОСОБА_6 більше не бачив.

Свідок ОСОБА_22 показав, що в лютому 2014 року на автомобільному ринку м. Кропивницький зустрів ОСОБА_6 , який повідомив що хоче придбати автомобіль в м. Черкаси за 3000 доларів США. Він повідомив ОСОБА_6 що в м.Черкаси у нього є товариш - ОСОБА_20 . Після цього він подзвонив ОСОБА_20 та повідомив його що до нього має приїхати ОСОБА_6 , який хоті придбати автомобіль «Тойота-Корола». Про продаж такого автомобіля ОСОБА_6 дізнався з оголошення. Через деякий час він зателефонував до ОСОБА_6 , який повідомив йому що перебуває в лікарні після ДТП.

Свідок ОСОБА_23 показав, що у 2013-2014 роках він займав посаду голови громадської ради у Черкаській обласній державній адміністрації. 14.11.2014 року він був включений до виконавчого комітету Черкаської міської ради. Йому було відомо, що у колишній міліції була розроблена «схема», відповідної до якої під час продажі транспортних засобів працівники міліції затримували покупця транспортного засобу та вимагали в нього кошти. З застосуванням психологічного та фізичного насильства вимагали у осіб зізнання в незаконному заволодінні транспортним засобом. Аналогічна ситуація сталася з його племінником. З цього приводу він влаштовував пресконференції у засобах масової інформації та звертався до органів прокуратури Ті працівники, які це вчиняли були звільненні з ОВС. До нього зверталося багато людей, у тому числі і ОСОБА_6 , який повідомив що з нього працівники міліції вимагали кошти та з застосуванням психологічного та фізичного насильства намагалися отримати зізнання у вчиненні кримінального правопорушення незаконного заволодіння транспортним засобом. Зустріч зі ОСОБА_6 відбулася в офісі його організації.

Даючи оцінку показанням цих свідків, суд враховує що відповідно до вимогст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

У даному випадку суд не обґрунтовує своє рішення показаннями цих свідків, оскільки вони є допустимими, але не є належними, оскільки вони не підтверджують відповідно до ст. 85 КПК України існування чи відсутність обставин, які мають значення для даного кримінального провадження, не забезпечують виконання завдань кримінального провадження, а тому не можуть бути прийняті судом як належні.

Крім того, на підтвердження вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, стороною обвинувачення надані докази, які були досліджені судом, оголошені та перевірені на предмет їх достовірності та допустимості в судовому засіданні та прийнятті судом до уваги, а саме:

- протокол огляду місця події від 18.02.2014 року з додатком, згідно якого, огляд проведений в період часу з 02.20 год. до 02.40 год. слідчим Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_24 , на підставі вказівки оперативного чергового Придніпровського РВ м. Черкаси за адресою: АДРЕСА_2 . Огляд місця події був проведений за участі спеціаліста ОСОБА_25 з застосуванням фотографування цифровим фотоапаратом. Об`єктом огляду є площадка парковка, яка веде від проїжджої частини АДРЕСА_2 і на якій розташовані автомобілі (а.5-7 т.3 матеріалів кримінального провадження);

- протокол огляду місця події від 18.02.2014 року з додатком, згідно якого, огляд проведений в період часу з 04.45 год. до 05.10 год. слідчим Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_24 , на підставі вказівки оперативного чергового Придніпровського РВ м. Черкаси. Огляд місця події був проведений за участі спеціаліста ОСОБА_25 з застосуванням фотографування цифровим фотоапаратом. Об`єктом огляду є автомобіль «Тойота Корола», д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходится між деревами в лісополосі біля перехрестя вул. Першотравнева та автодороги Київ-Чигирин-Кременчуг. Автомобіль має пошкодження. В ході ОМП автомобіль було вилучено та доставлено до ОСОБА_26 (а.5-7 т.3 матеріалів кримінального провадження);

- висновок судової дактилоскопічної експертизи №65 від 18.03.2014 року, згідно якого на поверхні полімерного каркасу, в який був поміщений один з номерних знаків «к517он150RUS», вилучених 18.02.2014 року в ході ОМП з автомобіля «Тойота Корола», виявлено два сліди пальців рук. Дані сліди пальців залишені не ОСОБА_6 , в іншою особою (а.25-30 т.3 матеріалів кримінального провадження);

- висновок судово-медичної експертизи № 368 від 06.03.2014 року, згідно якого ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому четвертого ребра злів; забою з набряками та саднами м`яких тканин тім`яної ділянки голови, забоїв з набряками м`яких тканин передньої поверхні грудної клітки, забою з набряком, забою з набряком та крововиливом ділянки лівого плеча. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному в постанові про призначення експертизи та відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинити тривалий розлад здоров`я та до категорії легких тілесних ушкоджень (а.31-32 т.3 матеріалів кримінального провадження);

- висновок судової авто-товарознавчої експертизи №8/28 від 24.03.2014 року, згідно якого ринкова вартість автомобіля «Тойота Корола» н.з. НОМЕР_1 , станом на 17.02.2014 року складала 81186,15 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Тойота Корола» н.з. НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження складає 81186, 15 грн. (а.35-46 т.3 матеріалів кримінального провадження);

- висновок судово-психіатричної експертизи №398 від 08.08.2014 року, згідно якого ОСОБА_6 будь-яким хронічним психічним захворюванням, недоумством не страждає і не страждав на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення, збереженість у нього процесів мислення, пам`яті, інтелекту, достатній рівень соціальної адаптації свідчить про його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними. На період часу, до якого відноситься скоєння ОСОБА_6 інкримінованого йому правопорушення, у нього не відмічалось проявів тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки, в його поведінці не відображалося психопатологічної симптоматики що також свідчить про його здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними. На теперішній час ОСОБА_6 хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством або іншим хворобливими станом психіки не страждає, збереженість у нього процесів мислення , пам`яті, інтелекту, вольового контролю, критичних і прогностичних функцій свідчить про його здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними, правильно сприймати обставини, що мають значення по справі, приймати участь у слідчих діях і судовому процесі. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_6 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених ст. 94 КК України (а.64-77 т.3 матеріалів кримінального провадження);

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінального правопорушення (або таке, що готується) від 18.02.2014 року, відповідно якого, ОСОБА_5 18.02.2014 року о 02.10 год. повідомила працівника міліції про те, що в період часу з 20:30 год. 17.02.2014 року по 01:30 год. 18.02.2014 року невстановлена особа таємно заволоділа автомобілем «Тойота Корола» н.з. НОМЕР_1 , який стояв біля будинку АДРЕСА_2 (а.167 т.5 матеріалів кримінального провадження).

Також, органом досудового розслідування, на підтвердження вини обвинуваченого до суду надано для дослідження диски із відеозаписами із магазину «Моллі» та автозаправної станції «БРСМ», які суд визнає недопустимими доказами з урахуванням наступних положень КПК України

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч.1 ст.84КПК України).

Доказ визнаєтьсядопустимим,якщо вінотриманий упорядку,встановленому цимКодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ст. 86 КПК України).

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. (ч.2 ст. 93 КПК України).

Слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам (п.3 ч.2 ст. 40).

Під час виконання доручень слідчого, дізнавача, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів (крім підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України) не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора (ч.2 ст. 41).

Системний аналіз вказаних норм закону свідчить про те, що співробітники оперативного підрозділу мають право здійснювати процесуальні дії, у тому числі й збирати докази шляхом їх витребування від підприємств, установ та організацій, тільки на підставі письмового доручення слідчого, прокурора. Доказ, який здобутий співробітником оперативного підрозділу з порушенням такого порядку, є недопустимим.

У цьому кримінальному провадженні диски із відеозаписами із магазину «Моллі» та автозаправної станції «БРСМ» надавались начальнику відділу міліції, тобто керівникові оперативного підрозділу, а не слідчому чи прокурору, що випливає зі змісту заяви ОСОБА_27 - начальника СБ «Molli-5» та заяви адміністратора автозаправочної станції «БРСМ» ТОВ «Бел Оіл» (а.47,48 т.3 матеріалів кримінального провадження).

Сторона обвинувачення не довела перед судом те, що ці докази зібрані у порядку, встановленому КПК, тому вони є недопустимими.

Крім цього, сторона захисту заявила клопотання про недопустимість доказів, посилаючись на те, що 18.02.2014 року ОСОБА_5 звернулась з заявою про злочин до Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області. 18.02.2014 року старший слідчий ОСОБА_28 вніс до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 186 КК України. 18.02.2014 року начальник ВС Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області доручив проведення досудового розслідування старшому слідчому ОСОБА_28 18.02.2014 року старший слідчий ОСОБА_28 повідомив прокурора м. Черкаси про початок досудового розслідування. 18.02.2014 року з 02.20 год. до 02.40 год. огляд місця події на подвір`ї будинку АДРЕСА_2 провів слідчий ОСОБА_24 . При цьому, фото таблиця до протоколу ОМП від 18.02.2014 року складена старшим слідчим ОСОБА_28 , однак, у протоколі ОМП про існування фото таблиці не зазначено, а старший слідчий ОСОБА_28 не є учасником ОМП.

18.02.2014 року з 04.45 хв. до 05.10 год. слідчий ОСОБА_24 провів незаконний огляд місця події легкового автомобіля «Тойота Корола», в ході якого був вилучений вказаний автомобіль При цьому, фото таблиця до протоколу ОМП від 18.02.2014 року складена старшим слідчим ОСОБА_28 . однак, у протоколі ОМП про існування фото таблиці не зазначено, а старший слідчий ОСОБА_28 не є учасником огляду місця події.

18.02.210 року з 10.00 год. до 10.45 год. слідчий ОСОБА_24 провів незаконну слідчу дію огляд місця події і склав протокол огляду предметів в якому зазначив про вилучення предметів: рукавиць, металевого елементу, номерних знаків, слід речовини бурого кольору, викрутки, радіостанцію. При цьому, фото таблиця до протоколу огляду автомобіля від 18.02.2014 року складена старшим слідчим ОСОБА_28 , однак, у протоколі огляду предметів про існування фото таблиці не зазначено, а старший слідчий ОСОБА_28 не є учасником огляду предметів.

Таким чином, слідчий ОСОБА_24 не маючи повноважень слідчого в даному кримінальному провадженні провів слідчі дії огляди місця події і огляд предметів, незаконно оглянув володіння особи без ухвали слідчого судді, незаконно утримував вилучені речі без накладення арешту слідчим суддею, старший слідчий ОСОБА_28 долучив до незаконних оглядів складених не уповноваженою особою фото таблиці з фотознімків отриманих з невідомих джерел, що тягне за собою недопустимість доказів отриманих явно незаконним шляхом.

Відповідно до ст. 89 КПК України суд зобов`язаний визнати вищевказані протоколи огляду місця події від 18.02.2014 року, протокол огляду предметів від 18.02.2014 року, фото таблиці, предмети вилучені в ході вказаних слідчих дій: автомобіль «Тойоту Королу», рукавиці, металевий елемент, номерні знаки, слід речовини бурого кольору, викрутку, радіостанцію, які крім всього іншого стороні захисту не відкривались, недопустимими доказами.

Вирішуючи питання, щодо допустимості вказаних доказів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит;

Відповідно до положеньст.94 КПК Українисуд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності (прямо чи непрямо підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, як це встановлено уст.85 КПК України), допустимості (отримання у порядку, встановленому цим Кодексом, а саме уст.86 КПК України), достовірності (чи відповідає фактичним обставинам справи), а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно дорішення Конституційного суду України №12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими й використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав й свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Щодо протоколів огляду місця події від 18.02.2014 року.

Із змісту протоколу прийняття заяви про вчинене кримінального правопорушення (або таке, що готується) від 18.02.2014 року вбачається, що ОСОБА_5 18.02.2014 року о 02.10 год. повідомила працівника міліції про те, що в період часу з 20:30 год. 17.02.2014 року по 01:30 год. 18.02.2014 року невстановлена особа таємно заволоділа автомобілем «Тойота Корола» н.з. НОМЕР_1 , який стояв біля будинку АДРЕСА_2 (а.167 т.5 матеріалів кримінального провадження).

Відповідно до ч.2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань Положенняпро Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом Бюро економічної безпеки України.

18.02.2014 року старший слідчий ОСОБА_28 вніс до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 289 КК України. Разом з тим, час внесення відомостей до ЄРДР у ньому не зазначений (т.5 а.166 матеріалів кримінального провадження).

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 18.02.2014 року, огляд проведений в період часу з 02.20 год. до 02.40 год. слідчим Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_24 , на підставі вказівки оперативного чергового Придніпровського РВ м. Черкаси за адресою: м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра,21 м. Черкаси. Огляд місця події був проведений за участі спеціаліста ОСОБА_25 з застосуванням фотографування цифровим фотоапаратом. Об`єктом огляду є площадка парковка, яка веде від проїжджої частини АДРЕСА_2 і на якій розташовані автомобілі (а.5-7 т.3 матеріалів кримінального провадження).

Як вбачається з протоколу протокол огляду місця події від 18.02.2014 року, огляд проведений в період часу з 04.45 год. до 05.10 год. слідчим Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_24 , на підставі вказівки оперативного чергового Придніпровського РВ м. Черкаси. Огляд місця події був проведений за участі спеціаліста ОСОБА_25 з застосуванням фотографування цифровим фотоапаратом. Об`єктом огляду є автомобіль «Тойота Корола», д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходится між деревами в лісополосі біля перехрестя вул. Першотравнева та автодороги Київ-Чигирин-Кременчуг. Автомобіль має пошкодження. В ході ОМП автомобіль було вилучено та доставлено до ОСОБА_26 (а.5-7 т.3 матеріалів кримінального провадження).

Таким чином, вказані слідчі дії проведені слідчим ОСОБА_24 , який перебував у добовому чергуванні у складі слідчо-оперативної групи.

За змістом статей 223, 237 КПК огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження.

Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.

Схожість обшуку та огляду обумовлюється спільністю завдань цих слідчих (розшукових) дій - пошук і виявлення об`єктів, які мають значення доказу у кримінальному провадженні. Разом з тим обшук, на відміну від огляду, має примусовий характер, який проявляється в тому, що обстеження житла чи іншого володіння особи, а також особистий обшук можуть проводитися без згоди особи, яку обшукують, всупереч її волі.

Також відмінністю між обшуком та оглядом є конкретно визначений суб`єктний склад осіб, які можуть проводити вказані дії. У випадку проведення огляду це ті особи (слідчий, прокурор) які безпосередньо прибули на місці вчинення злочину.

Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. При наявності очевидних даних, які вказують на вчинення кримінального правопорушення і зумовлюють необхідність проведення огляду, слідчий чи прокурор приймає рішення про його проведення. Необхідність оперативного проведення огляду, надає право на таке проведення до внесення відомостей до ЄРДР, що є відмінністю від обшуку, який може бути проведений лише коли кримінальне провадження зареєстровано та відповідні відомості внесено до ЄРДР.

Як правило рішення слідчого, прокурора про проведення огляду, яке прийнято до внесення відомостей до ЄРДР, ніде спеціально не фіксується, оскільки необхідність вчинення таких дій зумовлена настанням невідкладного випадку та потребою зафіксувати дані про подію злочину. Таким чином, відмінністю між вказаними процесуальними діями є процесуальні підстави їх проведення. Для проведення огляду достатньо відповідного рішення слідчого, прокурора, яке не вимагає письмової форми, для проведення обшуку - виключно судове рішення. Наведене узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові Верховного Суду від 5 вересня 2019 року у справі № 518/203/17.

За таких обставин суд вважає, що станом на 18.02.2014 року вказана особа мала повноваження на вчинення такої слідчої дії як огляд місця події.

Враховуючи викладене, суд вважає вказані протоколи огляду місця події допустимими доказами.

Щодо фото таблиць, які є додатком до протоколів огляду місця події 18.02.2014 року.

Так, вказані протоколи була складені та підписані слідчим Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_24 , а фото таблиці до протоколів підписані старшим слідчим Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_28 . З протоколів огляду місця події вбачається, що під час проведення огляду.

Під час проведення процесуальної (слідчої) дії слідчий, прокурор може відповідно до частини2 статті71 КПК України залучити спеціаліста для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо). Застосовувати технічні засоби фіксації такої дії може особисто слідчий або прокурор. Отримані матеріали повинні бути долучені до протоколу слідчої дії як додатки. Ними можуть бути: спеціально виготовлені копії, зразки об`єктів, речей і документів; письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії; стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії; фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп`ютерної інформації; інші матеріали, що пояснюють і збагачують зміст протоколу.

Частиною 1ст.105КПК передбачено,що особою,яка проводилапроцесуальну дію,до протоколудолучаються додатки. Додатками до протоколу можуть бути: 1) спеціально виготовлені копії, зразки об`єктів, речей і документів; 2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії; 3) стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії; 4) фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп`ютерних даних та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

Фото таблиця додається до протоколу слідчої дії після її виготовлення. Станом на момент вчинення злочину та розслідування кримінального провадження це питання регламентувалося наказом МВС України від 30серпня 1999р. №682 «Про затвердження Настанови про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України», у якому зазначено, що виготовлення фотоілюстративного матеріалу для протоколу огляду виконується у п`ятиденний термін. За клопотанням слідчого у невідкладних випадках фотоілюстрації виготовляються негайно після повернення з огляду. Фотоілюстрації із супроводжувальним листом направляються слідчому або передаються йому під підпис у журналі реєстрації фоторобіт і витрат фотоматеріалів. Якщо результати фотозйомки виявились незадовільними (через несправність апаратури тощо), спеціаліст письмово повідомляє про це слідчого із зазначенням причин неможливості надання фотознімків. Плівка з відеозаписом зберігається у відеотеці експертно-криміналістичного підрозділу і за вимогою слідчого, суду надається для демонстрації.

На підставі цього, суд приходить до висновку, що фото таблиці до протоколів ОМП від 18.02.2014 року приєднанні до кримінального провадження уповноваженою особою слідчим, у чиєму провадженні перебувало кримінальне провадження, а тому суд вважає вказані докази допустимими.

Щодо протоколу огляду предметів від 18.02.214 року з фото таблицею, то суд вважає його недопустимим доказом, з огляду на наступне.

Так, 18.02.2014 року старший слідчий ОСОБА_28 вніс до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 289 КК України за №12014250050000353. Разом з тим, час внесення відомостей до ЄРДР у ньому не зазначений (т.5 а.166 матеріалів кримінального провадження).

18.02.2014 року заступник начальника СВ Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області доручив проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні слідчому ОСОБА_28 ( а.177 т.3 матеріалів кримінального провадження).

Зі змісту протоколу огляду предметів від 18.02.2014 вбачається, огляд проведений в період часу з 10:00 год. до 10:45 год., слідчим Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_24 в рамках кримінального провадження№12014250050000353, під час проведення якого на території Придніпровського РВ УМВС було оглянуто автомобіль «Тойота Корола», з якого вилучено металевий фрагмент з замка запалювання, державні номерні знаки України « НОМЕР_1 », державні номерні знаки РФ «к517он150RUS», викрутку з зеленим руків`ям, яка виявилася на передньому пасажирському сидінні, прорезинені перчатки салатового кольору, радіостанція KENWOOD, рукавиці чорного кольору, елементи обшивки автомобіля (а.12-16 т.3 матеріалів кримінального провадження).

Разом з тим, слідчий Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_24 , який після внесення відомостей до ЄРДР, не був наділений повноваженнями на розслідування кримінального провадження, та не був учасником слідчої групи, при поведені огляду проник в автомобіль «Тойота Корола», без належної правової підстави ухвали слідчого судді про проведення огляду або обшуку. Суд приходить до висновку про наявність сумнівів в законності проведення цієї слідчої дії і достовірності доказів, отриманих за результатами їх здійснення, покладених в основу обвинувачення.

Як наслідком, суд визнає недопустимим доказом протокол огляду предметів від 18.02.2014 року, який був проведений в період часу з 11:00 год. до 12.00 год. слідчим Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_28 , під час якого оглянуті предмети вилучені, під час проведення огляду автомобіля: металевий фрагмент з замка запалювання, державні номерні знаки України « НОМЕР_1 », державні номерні знаки РФ к517он150RUS, викрутку з зеленим руків`ям, рукавички робочі, які виготовлені із тканими зеленого кольору рукавички шкіряні чорного кольору, радіостанція KENWOOD, шматок тканини, форми наближеної до прямокутної (а.17-21 т.3 матеріалів кримінального провадження);

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, в їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що вони в цілому узгоджуються між собою, відтворюють обставини вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, а також доводять його вину у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

При цьому покази обвинуваченого про непричетність до інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, суд вважає неправдивими, оскільки вони спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами. Так підчас свого допиту обвинувачений показав що купляв вживані авто, ремонтував їх а подальшому продавав. При цьому стороною захисту не надано будь-яких доказів такої діяльності обвинувачено. Також не надано й доказів що станом на момент вчинення злочину, він був зареєстрований як приватний підприємець та мав право здійснювати таку діяльність. Крим того обвинувачений не міг чітко пояснити, хто ж був продавцем автомобіля, кому він належав, і чому при купівлі-продажу автомобіля він хоча і передав грошові кошти, але не отримав документи на придбаний автомобіль. Також ОСОБА_6 не міг пояснити чому він приїхав купувати автомобіль без посвідчення водія, достовірно знаючи, що керувати транспортним засобом без посвідчення водія заборонено. Крім того, розуміючи, що невідомі йому особи шахрайським шляхом заволоділи його грошовими коштами, він не зупинився, та не повідомив працівників міліції про відповідні обставини, а лише 18.08.2014 року звернувся до ОВС з заявою про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення (т 1. а.102 матеріалів кримінального провадження). Доводи обвинуваченого також оцінюється судом критично та розцінюється, як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин.

Посилання обвинуваченого про застосування до нього співробітниками міліції заходів фізичного та морального впливу під час проведення досудового слідства, були предметом дослідження у кримінальному провадженні №412014250000000185 від 21.07.2014 року., відомості за яким було внесено до ЄРДР за заявою ОСОБА_6 , про те, що в період часу з 18.02.2014 року по 21.02.2014 року працівниками Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області у приміщенні вказаного райвідділу застосували відносно нього заходи фізичного та психологічного впливу (т 1. а.102 матеріалів кримінального провадження) .

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Таким чином, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку, суд прийшов до висновку що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України доведена і суд кваліфікує дії останнього за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної матеріальної шкоди

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, його відношення до вчиненого, дані про його особу, який має постійне місце проживання, одружений, не працюючий, раніше не судимий, є інвалідом ІІ групи, на обліку у лікаря психіатра чи нарколога не перебуває.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд не вбачає.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, суд, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, та вимог ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень та враховуючи суспільну небезпеку злочинних діянь, яка визначається тим, що незаконні операції з психотропними речовинами та їх неконтрольований обіг спричиняють велику шкоду здоров`ю населення, ступінь тяжкості вчинених злочинів, а також відсутність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 можливе лише із застосуванням покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі.

Передумови для застосування при призначенні покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_6 положень ст. ст. 69, 69-1 КК України відсутні.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобіганню вчинення нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2ст. 289 КК Україниу виді конфіскації майна, суд зазначає, що і прокурор і потерпілий наполягали на призначенні обвинуваченому такого виду покарання.

Разом з тим санкція ч. 2 ст. 289 КК надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді конфіскації майна, так і не застосовувати такого покарання до особи. Указане положення закону України про кримінальну відповідальність має альтернативний характер застосування і це питання, як визначив законодавець, суд вирішує на власний розсуд залежно від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень, їх наслідків тощо.

Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу

На підставі зібраних у справі доказів, суд приходить до висновку про можливість не застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки прокурором не доведено, що обвинувачений на праві власності має будь-яке майно

При цьому в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив злочин 17.02.2014 року.

У відповідності до ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч.2 ст. 289 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно п. 4 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

Відповідно до ч.5 ст. 74 особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбаченихстаттею 49цього Кодексу.

Таким чином, інкримінований обвинуваченому злочин був вчинений ним 17.02.2014 року, з дня вчинення злочину мило більше десяти років, у зв`язку з чим приходить до висновку звільнити ОСОБА_6 від покарання, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, на підставі ч.5 ст. 74 КК України у зв`язку із спливом строків давності.

У вказаному кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_5 подано цивільний позов про стягнення із ОСОБА_6 на її користь моральної шкоди в сумі 40000 грн. Також у вказаному кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_4 подано цивільний позов про стягнення із ОСОБА_6 на його користь матеріальної шкоди в сумі 81186,15 грн. та моральної шкоди в сумі 80000 грн.

При вирішенні цивільних позовів суд керується вимогами ст.ст.128, 129 КПК України.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_5 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

Оскільки вказаний автомобіль станом на момент вчинення злочину був об`єктом спільної сумісної власності подружжя, але був зареєстрований на чоловіка ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , суд приходить до висновку д про відмову в задоволенні позову.

Що стосується позову ОСОБА_4 , то він підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Тойота Корола» н.з. НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження складає 81186, 15 грн., що підтверджується висновком судової авто-товарознавчої експертизи №8/28 від 24.03.2014 року.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 23 ЦК України що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.1 ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) від 31 березня 1995 року №4 із змінами і доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (стану здоров`я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступеня зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану тощо).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства ( пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Таким чином, суд враховує, що потерпілий ОСОБА_4 внаслідок викрадення його автомобіля та пошкодження обвинуваченим, зазнав матеріальної шкоди в сумі 81186, 15 грн. та моральної шкоди, яка виразилася в душевних страждання у зв`язку з пошкодженням його майна. З урахуванням принципу співмірності, справедливості та виваженості, та те, що на момент розгляду кримінального провадження автомобіль відчужено суд рахує за можливе визначити розмір морального відшкодування в сумі 5000 грн.

Оскільки суд приходить до висновку про звільнення ОСОБА_6 від покарання, розмір застави в сумі 48750 грн., який був внесений на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.02.2014 року слід повернути заставодавцю.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Судові витрати пов`язані із залученням експертів підлягають стягненню з ОСОБА_6 .

Керуючись ст. ст. 369-371, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання у зв`язку зі спливом строків давності, передбачених ст. 49 КК України

Заставу в сумі 48750 грн., яка була внесена на підставі ухвали слідчого судді Соснівськогорайонного суду м. Черкаси від 20.02.2014 року, після набрання вироком законної сили - повернути заставодавцю.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Цивільний позов потрепілого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 матеріальну та моральну шкоду в сумі 86186,15 грн.

Речові докази:

- автомобіль марки «Тойота-Корола», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_29 , залишити власнику, звільнивши від обов`язків відповідального зберігання,

- металевий фрагмент з замка запалювання, державні номерні знаки РФ «к517он150RUS», викрутку з зеленим руків`ям, прорезинені перчатки салатового кольору, радіостанцію KENWOOD, рукавиці чорного кольору, елементи обшивки автомобіля - знищити.

- два лазерних СD-R диску з відеозаписами, здійсненими 17.02.2014 року камерами спостереження на автозаправній станції «БРСМ» в м. Кіровограді та камерами спостереження магазину «Моллі» по вул. Героїв Дніпра в м. Черкаси залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати, пов`язані із залученням експерта в сумі 1106,82 грн.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

У відповідності до ч.15 ст. 615 КПК України, в умовах воєнного стану, судом проголошено вступну та резолютивну частини вироку після складання та підписання повного тексту вироку.

Гловуючий: ОСОБА_1