Вирок № 11929432, 01.10.2010, Підволочиський районний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2010 року справа №1-87/10

Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі : головуючої судді Кузьменко І.О.

при секретарі Сівчук Т.А.

з участю прокурора Самойлова П.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Підволочиськрго району Тернопільської області, громадянина України, з освітою середньо-спеціальною, не одруженого, не працюючого, проживаючого у АДРЕСА_1, раніше не судимого,-

за ч.І ст.296 КК, ст.128 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

13.06.2010р. біля 02-00год у с.Старий Скалат Підволочиського р-ну Тернопільської області підсудний ОСОБА_1, перебуваючи в нетверезому стані, знаходився біля будинку культури, тобто у громадському місці. Ігноруючи існуючі елементарні правила поведінки, моральності та добропристойності, виражаючи явну неповагу до суспільства, зневажаючи громадський порядок, бажаючись самоутвердитись в очах сторонніх осіб за рахунок приниження потерпілого, з хуліганських спонукань наніс удар рукою ззаду в шию гр.ОСОБА_2, який стояв на сходах. В результаті' злочинної діяльності ОСОБА_1 було завдано значної шкоди громадському порядку.

Крім того, під-час вчинення хуліганства стосовно ОСОБА_3, який стояв на сходах біля будинку культури у с.Старий Скалат, підсудний безпричинно наніс йому удар в шию ззаду, внаслідок чого потерпілий впав зі сходів і вдарився правою стороною обличчя на асфальтне покриття, в результаті чого отримав тяжкі тілесні ушкодження. При цьому підсудний ОСОБА_1не передбачав можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, тобто спричинення тяжких тілесних ушкоджень, хоча повинен був і міг їх передбачити.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину свою у вчиненому визнав повністю і пояснив, що він був нетверезим і дійсно вчинив хуліганські дії. Знаходячись біля будинку культури він, побачивши ОСОБА_3, якого знав поверхово і не перебував з ним у неприязних відносинах, він безпричинно вдарив його ззаду в шию, від чого той упав. Умислу на припинення ОСОБА_3, тілесних ушкоджень не мав. У вчиненому щиро розкаявся.

Потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що 13.06.2010р. біля 02-00 він вийшов із будинку культури і спускався по сходах, коли, у присутності інших громадян, до нього підійшов ОСОБА_1 і з вигляду будучи агресивним, у грубій формі запитав хто він такий. Коли ж він повернувся спиною і далі спускався по сходах то відчув як ззаду його вдарили по шиї, він не втримався на ногах і впав на асфальт. Від отриманих травм він лікувався, на обличчі залишився шрам, тобто у нього частково знівечене обличчя і він вважає це ушкодження тяжким. Під час досудового слідства ОСОБА_1 повністю відшкодував йому понесені кошти на лікування а також за причинену йому моральну шкоду а тому матеріальних претензій до нього він не має. Просить суд суворо не карати підсудного.

Згідно висновку судово-медичної експертизи у ОСОБА_3 виявлений рубець правої виличної ділянки, зважаючи на його розміри, виразність і властивості (утворює шкірну складку висотою до 0,15см. із зовнішнім кутом ока) є невиправним. Зазначена рана цієї ділянки, відповідно до п.2.1.8 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» - наказ МОЗ Укрч №6 від 17.01.1995р. може бути розцінена як тяжке тілесне ушкодження, якщо буде визнана такою, і знівечила обличчя, (а.с.75-79).

Оглянувши візуально потерпілого ОСОБА_3, суд виявив на його обличчі шрам і вважає що цей шрам знівечив його обличчя а тому таке тілесне ушкодження слід розцінювати як тяжке.

Крім власного визнання вини, підсудний ОСОБА_1, повністю погодився зі всіма доказами по справі, що були зібрані в ході попереднього слідства і підтверджували його винність у вчиненні злочину згідно пред'явленого .обвинувачення, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду. Проаналізувавши наведене у сукупності, суд вважає вину підсудного ОСОБА_1 доведеною повністю. Його дії слід кваліфікувати за ч.І ст.296 КК України, оскільки він вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю. Також його дії слід кваліфікувати за ст..128 КК України, т.я. він вчинив необережне тяжке тілесне ушкодження. Обираючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості скоєного, особу винного, що він характеризується позитивно. Пом» якшуючими вину обставинами суд вважає визнання вини, щире розкаяння, сприяння у розкритті злочину та добровільне відшкодування шкоди. Покарання суд вважає обрати у вигляді обмеження волі, однак приймаючи до уваги молодий вік ОСОБА_1, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше, то суд вважає що можливе виправлення засудженого без відбування покарання а тому його слід звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов»язки. Позов прокурора слід задовільнити по таких підставах:

Відповідно до ст..1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зо6ов»язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров»я на лікування потерпілого від цього злочину. А тому, оскільки внаслідок злочинних діянь ОСОБА_1 Скалатською комунальною районною лікарнею на лікування потерпілого ОСОБА_3. витрачено 1520,28 гр., що підтверджено розрахунком лікувальної установи, то суд вважає на підставі ст..1206 ЦК України, із засудженого стягнути в користь Підволочиської районної Ради, яка фінансує зазначену лікувальну установу, понесені витрати у цій сумі.

Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд -

Засудив:

ОСОБА_1 визнати винним за ч.І ст.296, ст..128 КК України і призначити йому покарання:

- за ч.І ст.296 КК України - три роки обмеження волі,

- за ст..128 КК України - два роки обмеження волі.

Із врахуванням вимог ст..70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбуття призначити : - три роки обмеження волі.

Керуючись ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з однорічним іспитовим строком.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїзжати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

Позов прокурора задовільнити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави в особі Підволочиської районної ради Тернопільської області витрати, понесені закладом охорони здоров»я на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 в сумі 1520гр. ( одну тисячу п»ять сот двадцять гривень) 28 коп., зарахувавши на рахунок бюджету Підволочиського району на рахунок №31415544700408 за кодом 24060300, код ЄДРПОУ -23588608 МФО -838012, банк одержувач ГУДКУ у Тернопільській області.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом 15 діб з дня проголошення вироку.

Суддя: