Постанова № 119278981, 17.05.2024, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1393/24 2-а/335/45/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого суддіРоманько О.О., за участі секретаря судового засідання Гутник Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 107Б, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, Департаменту патрульної поліції, третя особа: поліцейський Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Кирило Владислав Сергійович, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1326144 від 28 січня 2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

06.02.2024 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя звернувся ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, Департаменту патрульної поліції, третя особа: поліцейський Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Кирило Владислав Сергійович, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1326144 від 28 січня 2024 року.

12.02.2024 судом було винесено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

15.02.2023 позивачем було надано клопотання про усунення недоліків.

В обґрунтуванняуточнених позовнихвимог позивачзазначав,що 28січня 2024року поліцейським2взводу 1роти 2батальйону УППв Запорізькійобласті сержантомполіції КириломВладиславом Сергійовичембуло винесеновідносно неїпостанову пронакладення адміністративногостягнення посправі проадміністративне правопорушенняу сферітранспорту,зафіксоване нев автоматичномурежимі серія ЕНА № 1326144, згідно якої її було притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Підставою длявинесення посадовоюособою відповідачапостанови сталонібито порушенняпозивачем п.12.4ПДР,відповідно доякогоу населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

У зв`язку з цим, посадовою особою відповідача прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1ст.122 КУпАПта накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн., яку вона вважає незаконною.

Суть постанови, яка оскаржується полягає в тому, що гр. ОСОБА_1 28 січня 2024 керуючи автомобілем «Subaru Impreza» з номерним знаком НОМЕР_1 була зупинена співробітником поліції, який вимагав надати йому документи визначені пункті 2.1 Правил дорожнього руху України, надавши документи він провів розгляд справи та пішов в службовий транспортний засіб та через деякий час повернувся до транспортного засобу позивача та надав постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Постановою поліцейського 2 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції Запорізькій області серія ЕНА № 1326144 від 28.01.2024 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що 28.01.2024 року об 11:42 в м. Запоріжжя по Прибережна автомагістраль, керуючи транспортним засобом «Subaru Impreza» з номерним знаком НОМЕР_1 здійснила перевищення встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті більше як на 20 км/год, а саме 75 км/год. чим порушила п.12.4 ПДР України.

Позивач зазначає, що зазначена постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням її прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню. При цьому зазначає, що, у відповідності до ч.2 ст. 77 КАС України: «В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані незалежних від нього причин».

Додатково зазначено, що начальнику Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капітану поліції Олександру Борзенко направлено адвокатський запит № 01/24 від 01.02.2024 р. з проханням надати відеозапис з приладу TruCam 008388, за 28 січня 2024 року об 11 год. 37 хв. 32 сек. в м. Запоріжжя, Прибережна автомагістраль, біля буд. 74-а, бульвар Шевченко стосовно ОСОБА_1 ..

Також, у відповідному адвокатському запиті зазначено, що відповідь прохали надати в приміщення УПП в Запорізькій області ОСОБА_1 з повідомленням про дату та час за тел. 0954239675. В разі необхідності, DVD диск для запису відеофайлу буде наданий ОСОБА_1 під час отримання відповіді. При цьому, на момент подачі позовної заяви відповідь на адвокатський запит не отримано.

Додатково позивач заначила, що у поліцейського ОСОБА_2 , не було підстав для винесення постанови оскільки була відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.

Вважає, що постанову винесено з істотним порушенням її прав та правових гарантій. Постанову винесено «на місці вчинення правопорушення» (просто на дорозі) та відразу після того, як правопорушення, нібито, було вчинено. За таких умов вона не мала часу та відповідно, фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП України, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, тощо. В даному випадку справа про адміністративне правопорушення повинна була розглядатися за місцем його вчинення, тобто - за місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, поліцейський ОСОБА_2 положень закону не дотримався та розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу.

Крім того, поліцейський ОСОБА_2 проігнорував вимоги ч.2 ст. 33 КУпАП.

Як вбачається з оскаржуваної постанови серії ЕНА № 1326144 від 28.01.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення, а є лише посилання на TruCam 008388. Таким чином, в порушення ч. 3 ст. 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано інших доказів вчинення правопорушення.

Додатково вказала, що в постанові серії ЕНА № 1326144 від 28.01.2024 в пункті 6 (вид адміністративного стягнення), вказано невідомий вид стягнення (340 грн., триста сорок гривень), адже відповідно до КУпАП санкція за ст. 122 передбачена у вигляді «п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». В пункті 7 (До постанови додаються), відсутні будь-які докази відповідно до ст. 251 КУпАП, а лише зазначене TruCam 008388.

Сам бланк постанови не відповідає технічному опису бланка постанови про накладенні адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відповідно до наказу МВС від 07.11.2015 №1395, його розміри повинні становити: Бланк постанови у справі про адміністративне правопорушення являє собою комплект із двох аркушів паперу розміром 210 х 297 мм (±0,5 мм), масою 80 г/м2 і складається з постанові та відривної квитанції, надрукованих на самокопіювальному папері, а розмір постанові яку надав позивачу інспектор становить 200 на 275 мм.

Також в позові зазначила, що при винесенні даної постанови поліцейський ОСОБА_2 не ознайомив позивача з правами передбаченими статтями 55, 56 Конституції України, статтею 268, 287, 289, 307 308 КУпАП.

Позивач прохаласкасувати постановупро накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серія ЕНА №1326144 від 28.01.2024 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. та стягнути з відповідачів на її користь судовий збір.

В судове засідання позивач не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, наполягала на задоволенні позову (а.с.45,47,50).

Відповідач в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. 22.02.2024 року до суду було надано відзив по справі, в якому зазначено про розгляд справи за їх відсутності (а.с.29-32). Позовні вимоги не визнають повністю, прохали відмовити в задоволенні позову, додали до матеріалів справи відеозапис.

Третя особа в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, пояснень щодо позову не надавав.

06.03.2024 позивачем було надано відповідь на відзив, в якому зазначені заперечення стосовно відзиву відповідача з посиланням на судову практику.

В зв`язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч.4 ст.229 КАС України.

Відповідно до ч. 4ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись із позовною заявою, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позиції учасників справи, та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, суд встановив наступні обставини.

Згідно ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено,що 28січня 2024року поліцейським2взводу 1роти 2батальйону Управлінняпатрульної поліціїЗапорізькій областіКирилом В.С.було винесеновідносно позивачапостанову пронакладення адміністративногостягнення посправі проадміністративне правопорушенняу сферітранспорту,зафіксоване нев автоматичномурежимі серія ЕНА №1326144, згідно якої останню було притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до змісту постанови, 28.01.2024 об 11:42 в м. Запоріжжя по вул. Прибережна автомагістраль, керуючи транспортним засобом «Subaru Impreza» з номерним знаком НОМЕР_1 гр. ОСОБА_1 здійснила перевищення встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті більше як на 20 км/год, а саме 75 км/год., чим порушила п.12.4 Правил дорожнього руху (надалі ПДР), та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 122 КУпАП.

Замір швидкості руху здійснювався приладом ТгuСаm ІІ LТІ 20/20 номер ТС008388, чим порушеноп. 12.4 Правил дорожнього руху, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306та скоєно адміністративне правопорушення, за яке ч. 1ст. 122 КУпАПпередбачена адміністративна відповідальність.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою та притягненням до адміністративної відповідальності, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при розгляді позову звертає увагу на приписист. 251 КУпАП, якими передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд дослідивши матеріали справи зазначає, що вони не містять доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС Українита належно підтверджували факт допущення позивачем порушенняПДР, відповідальність за яке передбачено ч. 1ст. 122 КУпАП.

Так, позивачем вказано про наявність сумнівів щодо коректності результатів вимірювання.

Вимірювач, яким здійснювався замір швидкості транспортного засобу - лазерний LTI ТгuСаm II. Вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI ТгuСаm II призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів (ТЗ) в ручному або автоматичному режимах. Вимірювач відноситься до мобільних або ручних (залежно від ступеню участі оператора у процесі роботи вимірювача) дистанційних приладів контролю за дотриманнямправил дорожнього руху.

Пункт 12.4 ПДРУкраїни передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частина 1ст. 122 КУпАПпередбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Відповідно дост. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписамист. 222 КУпАПоргани Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуютьсяправил дорожнього руху, зокрема частини перша, друга, третя і п`ята статті 122.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами ч. 1ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію»(далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України.

Згідно з п. 8 ч. 1ст. 23 Закону № 580-VIIIполіція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначенихзаконом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Частиною 2ст. 283 КУпАПвизначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Приписи ч. 3ст. 283 КУпАПвстановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Відповідно дост. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за якузакономпередбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зіст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимогзаконупри застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленимизакономспособами.

Приписамист. 245 КУпАПвстановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності ззаконом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАПзакріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У розумінніст.72Кодексу адміністративногосудочинства України (далі -КАС України)доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2ст. 77 КАС Українивстановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Згідно зст. 31 Закону «Про Національну поліцію» № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону № 580-VIIIвстановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.

Тобто, положенняЗакону № 580-VIIIнадають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Як було зазначено, відповідно до оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв`язку з порушеннямПДРза перевищення встановленої швидкості руху в межах населеного пункту.

У постанові вказано, що швидкість автомобіля під керуванням позивача вимірювалась приладом TruCam.

Контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70ПДР), оскільки вимоги ч. 2ст. 40 Закону № 580-VIII, передбачають, що інформація щодо встановленої відеотехніки і сама відеотехніка фіксації правопорушень повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідно доПравил дорожнього рухузнак 5.70 «Фото, відеофіксування порушеньПравил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннямиПравил дорожнього рухуза допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Разом з тим, суд зауважує, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписамист. 40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпеченняправил дорожнього руху.

Отже, відповідно до наведеної норми працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.

Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч. 2ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.

Такого ж висновку дійшов у своєму рішенні Шостий апеляційний адміністративний суд у справі № 758/8181/23 від 24.01.2024.

Відповідачем не надано до суду доказів того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, а також того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.70.

Навпаки у відзиві на позов зазначено, що вимірювач швидкості в момент фіксації поді перебував у руках інспектора.

Водночас, суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядкуст. 40 Закону № 580-VIII, а лист директора ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» від 01.10.2019 року за вих. № 16289/41/35/02-19 про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху на який посилається представник відповідача у відзиві, але не долучає до матеріалів справи (а.с. 35) не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушеньправил дорожнього руху.

Тобто, з матеріалів справи неможливо встановити об`єктивну сторону згаданого вище правопорушення, оскільки відсутні належні докази вчинення такого правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що імперативними положеннями ч. 2ст. 77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд звертає вказує, що ані оскаржувана постанова, ані матеріали справи не містять достатніх відомостей про факт належної фіксації допущеного правопорушення належно встановленим технічним приладом.

Натомість притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відтак, на переконання суду, з огляду на відсутність належних доказів допущення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1ст. 122 КУпАП, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірним.

Разом з тим, суд відкидає доводи позивача про розгляд справи у неналежному місці, та зазначає, що за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.02.2018 року по справі 536/583/17, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначенихзаконом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених вКУпАП.

Відповідно дост. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

На підставі вказаного, суд вважає необхідним стягнути з Департаменту патрульної поліції, на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору за даним позовом в сумі 605 грн. 60 коп..

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 73, 79, 132, 139, 159, 205, 211, 217, 227, 228, 238-239, 241, 246, 250, 255,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, Департаменту патрульної поліції, третя особа: поліцейський Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Кирило Владислав Сергійович, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1326144 від 28 січня 2024 року задовольнити.

Скасувати постановупро накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серія ЕНА № 1326144 від 28 січня 2024 року, прийняту поліцейським Управління патрульної поліції в Запорізькій області та відповідно до якої на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 340 гривень 00 копійок.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення- закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, яке знаходиться за адресою: вул. Федора Ернста, буд. 2, м. Київ, 03048) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Повний текст рішення суду складено 22.05.2024.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Інформація відповідно до п. 4 ч. 5ст. 246 КАС України:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Вільнянським РС УДМС України в Запорізькій області від 08.09.2016.

Відповідач: Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, яке знаходиться за адресою: вул. Федора Ернста, буд. 2, м. Київ, 03048).

Суддя: О.О. Романько