Ухвала суду № 119274699, 23.05.2024, Балаклійський районний суд Харківської області

У Х В А Л А

Іменем України

№ 610/3360/23 № 1-кс/610/423/2024м. Балаклія23 травня 2024 року

Слідчий суддя Балаклійського районного суду Харківської області ОСОБА_1

за участю

прокурора: ОСОБА_2 ,

підозрюваного: ОСОБА_3 ,

захисника: ОСОБА_4 ,

секретаря: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12023221080001037 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця смтЧервоний Донець Балаклійського району Харківської області; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; громадянина України; з повною загальною середньою освітою; офіційно не працевлаштованого; розлученого; раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,

в с т а н о в и в:

Погоджене з прокурором клопотання обґрунтовано повідомленням про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

Саме цей вид запобіжного заходу необхідний для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

o переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

o незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;

o вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор клопотання підтримав із наведених у ньому підстав, вважав за можливе визначити заставу у виді 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання, свою вину визнав, просив застосувати стосовно нього запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою. Пояснив, що в січні 2023 року поїхав працювати в с.Шабельники Золотоніського району Черкаської області. Повернувшись звідти 10.05.2024 поселився в с-щі Слобожанське Чугуївського району Харківської області. Слідчого про зміну місця знаходження і місця проживання не повідомляв.

Захисник заперечувала проти задоволення клопотання. Зазначила, що ризики, на які вказує прокурор, відсутні, ніякими доказами не підтверджуються; підозрюваний вину визнає, раніше не судимий. Від органу досудового розслідування не переховувався, а працював в Черкаській області. Просила застосувати більш м`який запобіжний захід.

Судом встановлено, що слідчим відділенням ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023221080001037 від 19.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України.

27.12.2023 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, - ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, - письмове повідомлення про яке 27.12.2023 вручено йому особисто під підпис.

Він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин:

«Згідно з обліковою карткою до військового квитка НОМЕР_1 ОСОБА_3 , визнано придатним до військової служби в мирний час та зарахований у запас від 18.10.2007.

При проходженні медичного огляду ОСОБА_3 військово-лікарською комісією визнано придатним до проходження військової служби у Збройних Силах України, про що 07 грудня 2023 року складено відповідну довідку №9.

Після проходження останнім указаного медичного огляду т.в.о. начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , об 09.30 годині 11 грудня 2023 року, ОСОБА_3 , який відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є військовозобов`язаним, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 , вручено бойову повістку для подальшого прибуття на 06.00 годину 15 грудня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військової служби під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України №65/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року».

Надана стороною обвинувачення сукупність матеріалів кримінального провадження на даному етапі кримінального провадження, до моменту вирішення обвинувачення по суті, є достатньою для обґрунтованості повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, що підтверджується:

1)Даними протоколу допиту свідка ОСОБА_8 , яка пояснила, що з 05.12.2023 по 07.12.2023 відбулася військово-лікарська комісія військовозобов`язаних осіб, зокрема, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повністю пройшов всю медичну комісію, та за результатами якої був визнаний придатним до військової служби.

2)Даними протоколу допиту свідка ОСОБА_7 , який пояснив, що 11 грудня 2023 року о 09.30 год, ОСОБА_3 , який відповідно ч.9 ст.1 до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є військовозобов`язаним, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 вручено бойову повістку для подальшого прибуття на 06.00 год 15 грудня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військової служби під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 24.02.20222 №65/2022 «Про загальну мобілізацію».

3)Даними протокол тимчасового доступу до речей і документів, на підставі якого вилучено документи, які в подальшому визнано речовими доказами, а саме: довідку військово-лікарської комісії громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , картку обстеження та медичного огляду громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розписку про отримання повістки громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14 березня 1984 року №9627/81 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 23 жовтня 1994 року №14310/88 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

До того ж у п.48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року №42310/04, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року №12244/86, 12245/86, 12383/86 «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року №14310/88 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» від 13 листопада 2007 року №35615/06).

Встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

У розумінні Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року №33977/96 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суттєвим є той фактор, що про підозру ОСОБА_3 повідомлено 27.12.2023, що стало початком притягнення його до кримінальної відповідальності, тому ризик втечі фактично виник лише з цієї дати і в подальшому лише збільшується внаслідок наближення моменту можливого призначення передбаченого суворого покарання.

До того ж ОСОБА_3 достатньо тривалий час (з 27.12.2023 по 23.05.2024) переховувався від органу досудового розслідування, про зміну свого місця знаходження і місця проживання не повідомляв, на виклики слідчого не з`являвся, у зв`язку з чим 20.02.2024 досудове розслідування було зупинено, підозрюваного оголошено у розшук. Добровільно він до відділу поліції так і не з`явився. 23.05.2024 його було затримано поліцейськими на підставі ухвали слідчого судді від 20.03.2024 про надання дозволу на затримання з метою приводу

Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань у кримінальному провадженні - спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань тощо.

Підозрюваний раніше не судимий, має повну загальну середню освіту, офіційно не працевлаштований, розлучений, за місцем проживання характеризується в цілому посередньо, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Переконання про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам ґрунтується на: тяжкості кримінального правопорушення і тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а це нетяжкий злочин, в сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років, вчинений в умовах воєнного стану, у тяжкий для держави та людей час, що може свідчити про підвищену суспільну небезпеку останнього.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Із урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, слідчий суддя вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Це рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини («Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України»), згідно з якою суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Застосування запобіжного заходу необхідно для забезпечення здійснення досудового розслідування, яке з об`єктивних причин не закінчено на даний час. Дотепер обвинувальний акт до суду не надходив.

Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, натепер не встановлено.

На цьому етапі кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, остаточної правовій кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення тощо.

Відповідно до вимог ст.182-183 КПК України, із урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, виключних обставин, майнового і сімейного стану, віку підозрюваного, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд вважає можливим визначити достатню для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків заставу у розмірі 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 24224 гривні із розрахунку (3028грнх8). Суд також вважає, що саме такий розмір застави буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не є завідомо непомірним для нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.176-201 КПК України,

п о с т а н о в и в:

1.Клопотання задовольнити повністю.

2.Застосувати допідозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування - до 08.00 години 21 липня 2024 року.

3.Визначити заставу у розмірі 24224 гривні, яку необхідно внести до закінчення строку тримання під вартою на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області.

4.При внесенні визначеної застави звільнити ОСОБА_3 з-під варти, покласти на нього обов`язки:

1)прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою;

2)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

4)носити електронний засіб контролю.

5.Попередити заставодавця, що в разі не виконання покладених на нього та самого підозрюваного обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

6.Зобов`язати слідчих, які здійснюють досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_3 про тримання під вартою останнього.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання її копії.

Слідчий суддя ОСОБА_1

(отримувач коштів: ТУ ДСА України у Харківській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; код банку отримувача (МФО): 820172; банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; рахунок отримувача: UA208201720355299002000006674; призначення платежу: (застава, справа № __, підозрюваний ___ (прізв., ініціали), платник ___ (прізв., ініціали) (Балаклійський районний суд Харківської області).