Ухвала суду № 119274466, 13.05.2024, Оболонський районний суд міста Києва

13.05.2024 Справа № 756/5973/24

Справа №756/5973/24

Провадження №2/756/3217/24

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

13 травня 2024 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Тиха О.О., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Київської міської ради про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з вказаним позовом.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подачу фізичною особою позовної заяви немайнового харарактеру справляється судовий збір 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в якому відповідна заява подається до суду.

Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлює прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року у розмірі 3028,00 гривень.

Згідно з ч.ч.1, 3 статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі №826/2429/18, від 20.02.2019 року у справі №823/1940/18, від 04.11.2020 року у справі №609/538/19, від 27.01.2021 року у справі 754/6573/13.

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України реалізовано за допомогою комп`ютерної програми документообігу загальних судів "Д-3". Дані щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять в автоматичному режимі до "Д-3", при цьому виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в обліково-статистичній картці справи, з записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позовної заяви долучено квитанцію № 0475-4833-1570-4935 від 09.01.2024 на суму 1 211,20 грн.

Однак за результатами проведеної судом перевірки сплати та зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України встановлено відсутність підтвердження казначейства про сплату і зарахування до Державного бюджету України судового збору за вказаною вище квитанцією по даній справі.

З урахуванням наведеного позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання даного позову у розмірі 1 211,20 грн. за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Оболон.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) - 899998 ; рахунок отримувача - UA718999980313111206000026006; код класифікації доходів бюджету - 22030101, або надати суду підтвердження зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору, сплаченого за квитанцією № 0475-4833-1570-4935 від 09.01.2024.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

При цьому суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху до усунення позивачем вищевказаних порушень ст. 177 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання вказівок суду у встановлений строк позовна заява буде вважатися неподаною і повернута їй.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://www.reestr.court.gov.ua.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Тиха