Рішення № 119273966, 24.05.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 травня 2024 року Справа № 280/1323/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійною фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач 2), в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.10.2023 №262440020430 про відмову у призначення пенсії за вислугу років, ОСОБА_1 , відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.07.1991 №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 2-р/2019 від 04.06.2019;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплачувати з 02 жовтня 2022 року ОСОБА_1 , пенсію за вислугу років згідно із п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.07.1991 №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 2-р/2019 від 04.06.2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області при призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , зарахувати до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, згідно із п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.07.1991 №1788-ХІІ, період роботи з 11.10.2017 по 30.04.2022 та період навчання з 01.09.1988 по 15.06.1993.

Свої вимоги позивач мотивує тим, рішенням від 13.10.2023 №262440020430 відповідач 1 відмовив позивачеві в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю 26 років 6 місяців спеціального стажу відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення. За підрахунком відповідача 1, загальний страховий стаж склав 32 роки 08 місяців 24 дні, а спеціальний стаж (станом на 10.10.2017) - 23 роки 02 місяці 22 дні. До стажу роботи до 10.10.2017, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно з довідки від 05.10.2023 не враховано: період навчання з 01.09.1988 по 15.06.1993 в державному Слов`янському педагогічному інституті та період роботи на посаді вчителя інформатики в НВК «Ліцейшкола №14» з 11.10.2017 по 30.04.2022. Вважаючи це рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою судді від 14.02.2024 позивача звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви.

Ухвалою суддівід 14.02.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач 2 у поданому до суду відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначає, що відповідач 2 не вчиняв жодних дій у відношенні позивача які б порушили його право на пенсійне забезпечення. В обґрунтування заперечень послався на те, що відповідно до п. «е» ст.55 Закону № 1788 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: - з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; - з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; - з 1 квітня 2017 року по 11 жовтня 2017 року - не менше 26 років 6 місяців. Зазначає, що позивачем не наведено обґрунтованих аргументів необхідності застосування ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано жодного доказу на підтвердження того, що Пенсійний фонд ухиляється від виконання судового рішення та враховуючи відсутність обставин, які б свідчили про недобросовісність дій Головного управління. На думку відповідача 2 відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення у даній справі. Просить у задоволені позову відмовити.

04.03.2024 відповідачем 1 на виконання ухвали від 14.02.2024 надано копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Відповідач 1 у поданому до суду відзиві просить залишити без розгляду позовні вимоги в частині з 02.10.2022 по 08.08.2023, проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що позивач дізналася про своє ймовірне порушення права саме з рішення відповідача 1 від 13.10.2023, у зв`язку з чим позовні вимоги починаючи з 02.10.2022 розгляду та задоволенню не підлягають. Зазначає, що стаж педагогічної роботи це сумарна тривалість трудової діяльності педагогічних, науково-педагогічних працівників у закладах освіти на посадах, пов`язаних з навчальним, навчально-виховним процесом. Відповідно до п.«е» ст.55 Закону № 1788 право на пенсію за вислугу років визначається наявністю спеціального стажу роботи на посадах за переліком № 909. Виходячи з вищевказаного відповідач 1 вважає, що відсутні правові підстави у врахуванні до спеціального стажу роботи за вислугу років навчання в Державному Слов`янському педагогічному інституті. Зазначає, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Просить у задоволені позову відмовити.

Ухвалою від 24.05.2024 відмовлено у задоволені клопотання відповідача 2 про заміну неналежної сторони.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

ОСОБА_1 відповідно до паспорту громадянина України НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

З грудні 2015 року позивач є внутрішньо переміщеною особою та його фактичне місце проживання є АДРЕСА_2 , згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23.12.2015 №1413023331.

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.09.2023 №3004-7001883818, фактичним місцем проживання позивача з вересня 2023 року є АДРЕСА_3 .

05.10.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України « Про пенсійне забезпечення» з урахуванням п. 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За принципом екстериторіальності рішення про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та 13.10.2023 прийнято рішення №262440020430 про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років згідно п. "е" ст. 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", у зв`язку з відсутністю станом на 10.10.2017 необхідного спеціального стажу роботи на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років, а саме - 26 років 6 місяців. У рішенні вказано, що загальний страховий стаж роботи заявника складає 32 років 8 місяців 24 дні. Спеціальний страховий стаж, який дає право на даний вид пенсії станом на 10.10.2017 складає 23 років 2 місяці 22 дні.

Згідно розрахунку стажу для отримання права на пенсію за віком ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи до 10.10.2017 який дає право на призначення пенсії за вислугу років не враховано період навчання з 01.09.1988 по 15.06.1993 в державному Слов`янському педагогічному інституті. Окрім цього до спеціального стажу також не враховано період роботи на посаді вчителя інформатики в комунальному закладі «Маріупольській навчально-виховний комплекс «Ліцей-школа №14» Маріупольської міської ради Донецької області» з 11.10.2017 по 30.04.2022.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Щодо посилань відповідача на факт пропуску позивачем строку для звернення до суду із вказаним позовом, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом у лютому 2024 року, а про порушення своїх прав позивач дізнався з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.10.2023 №262440020430 про відмову у призначенні пенсії .

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон №1788-ХІ) та Законом України и від 09.07.2003 № 1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно зі статтею 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Так, Законом України від 02.03.2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набув чинності з 01.04.2015 пункт "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ викладений в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців.

В подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 року викладений у новій редакції, відповідно до якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема, станом з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців.

У свою чергу, Рішенням Конституційного Суду № 2-р/2019 від 04.06.2019 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII та № 911-VIII.

Конституційний Суд України вказав, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Таким чином, з 04.06.2019 пенсія за вислугу років на умовах пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII призначається незалежно від віку, але за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, не менше 25 років.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 по справі № 440/1286/20.

Відтак, з 04.06.2019 при вирішенні питання про призначенні позивачу пенсії за вислугою років відповідно до п."е" ст.55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII, виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.

Згідно із пунктом «д» статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач з 01.09.1988 по 15.06.1993 навчався у державному Слов`янському педагогічному інституті на підставі чого позивачу видано диплом спеціаліста НОМЕР_2 від 28.06.1993, реєстраційний номер №652, за спеціальністю вчитель праці та професійного навчання.

З диплома вбачається, що позивачу присвоєно кваліфікацію. спеціаліста: вчитель праці та професійного навчання.

Згідно із пунктом «д» статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Так, архівною довідкою від 02.10.2023 №06-10-375, яка видана Державним вищим навчальним закладом «Донбаський державний педагогічний університет», дипломом КЖ №900459 підтверджується період навчання позивача з 01.09.1988 по 15.06.1993 в державному Слов`янському педагогічному інституті.

Згідно ст. 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту» (далі Закон №103/98-ВР) час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу добувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

У Законі № 1788-XII йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «стаж страховий», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов`язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення. Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред`являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Вказане відповідає правовим висновка викладеним у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі 285/4112/14-а.

Згідно з ст.3 Закону №103/98-ВР професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.

Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар`єрного зростання впродовж життя.

Професійна (професійно-технічна) освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації.

Первинна професійна підготовка - це здобуття професійної (професійно-технічної) освіти особами, які раніше не мали робітничої професії, або спеціальності іншого освітньо-кваліфікаційного рівня, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності.

Допрофесійна підготовка - це здобуття початкових професійних знань, умінь особами, які раніше не мали робітничої професії.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що період навчання позивача у ВНЗ входить до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 442/4963/17 та у постанові Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 676/3013/17.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що дії відповідача 1 щодо не зарахування до спеціального страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1988 по 15.06.1993 в державному Слов`янському педагогічному інституті є протиправним.

Визначаючись щодо спірного питання про зарахування до спеціального стажу періоду роботи на посаді вчителя інформатики в «Маріупольській навчально-виховний комплекс «Ліцей-школа №14» Маріупольської міської ради Донецької області» (далі НВК «Ліцей-школа №14» з 11.10.2017 по 30.04.2022 суд зазначає наступне.

За приписами ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Тобто, аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.

При цьому пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці мають бути вказані періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, додаткові підтверджуючі довідки необхідно надавати у разі відсутності в трудовій книжці відповідних записів.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а та інших.

Відповідно до ч.1 і 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта. Рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Згідно ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено "Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (Перелік № 909), яким установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років: у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах - учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи; - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Разом з тим, відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, до посад педагогічних працівників відносяться, зокрема, вчителі, викладачі всіх спеціальностей, асистент вчителя, асистент вчителя-реабілітолога, старший викладач вищого навчального закладу I і II рівня акредитації, майстер виробничого навчання, педагог професійного навчання, старший вихователь, вихователь, асистент вихователя, соціальний педагог по роботі з дітьми з інвалідністю, логопед закладу охорони здоров`я та соціального забезпечення, методист, педагог-організатор, практичний психолог, соціальний педагог, керівник гуртка, секції, студії, інших форм гурткової роботи; концертмейстер, художній керівник, культорганізатор, акомпаніатор, екскурсовод, інструктор з туризму закладів освіти; старший вожатий, вожатий, вихователь-методист, музичний керівник, інструктор з фізкультури, інструктор з праці, інструктор слухового кабінету, фахівець (консультант) інклюзивно-ресурсного центру, старший керівник та керівник туристських груп (походу, екскурсії, експедиції) у позашкільних закладах; старший майстер у професійно-технічному навчальному закладі, перекладач-дактилолог; помічник директора з режиму, старший черговий з режиму, черговий з режиму у закладах освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги і реабілітації.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 виданої 20.02.1996, позивач у спірний період з 11.10.2017 по 30.04.2022 працював на посаді вчителя інформатики в «Маріупольській навчально-виховний комплекс «Ліцей-школа №14» Маріупольської міської ради Донецької області» (далі НВК «Ліцей-школа №14» з 11.10.2017 .

Крім того, індивідуальними відомостями про застраховану особу за формою ОК-5, довідкою від 05.09.2022 №37К, наказом про звільнення від 30.09.2022 №44К, які видані НВК «Ліцей-школа №14», підтверджується, що позивач працював з 02.08.2011 по 30.04.2022 на посаді вчителя інформатики в НВК «Ліцей-школа №14».

Довідкою від 05.09.2022 №37К, яка видана НВК «Ліцей-школа №14», з 01.05.2022 згідно наказу №12К «Про призупинення дії трудового договору з працівниками НВК «Ліцей-школа №14» дію трудового договору позивача було призупинено до відновлення можливості забезпечувати та виконувати роботу.

Відповідно до наказу про звільнення від 30.09.2022 №44К, яка видана НВК «Ліцей-школа №14», позивача було звільнено з 01.10.2022 з посади вчителя інформатики за згодою сторін на підставі заяви позивача.

З наданого розрахунку стажу для отримання права ОСОБА_1 на пенсію за віком до спеціального стажу роботи який дає право на її призначення враховано період роботи позивача на вказаній посаді, проте лише до 11.10.2017.

Так, 03.10.2017 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, яким з 11.10.2017 розділ XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV доповнено п.2-1.

Згідно п.2-1 розділ ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Також, Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до п.16 розділ ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції: "До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині обмеження права на пільговий стаж, здобутий після 11 жовтня 2017 року.

Згідно з ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що "положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності" (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України зазначає, що до основних обов`язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави. Гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.

Одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної.

Юридична визначеність є ключовою у питанні розуміння верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми.

Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

Отже, обмежуючи пунктом 2.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.11.2023 по справі № 240/24/21.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що період роботи на посаді вчителя інформатики в «Маріупольській навчально-виховний комплекс «Ліцей-школа №14» Маріупольської міської ради Донецької області» з 11.10.2017 по 30.04.2022 підлягає зарахуванню до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, згідно із п. «е» ст.55 Закону України №1788-ХІІ.

За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.10.2023 №262440020430, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії, є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов`язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку № 22-1, у редакції на час подання заяви про призначення пенсії, визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Таким чином, з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Отже, в даному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області, проте обов`язок виплати пенсії, залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем реєстрації пенсіонера, тобто у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Окрім того, і за приписамист.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписамист.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

При цьому, суд зазначає, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:

«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»

«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.»

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) ЄСПЛ вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 353/265/17 та від 04 травня 2022 року у справі № 805/5133/18-а.

Крім того, суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Визначаючись щодо дати призначення позивачу пенсії, суд зазначає наступне

Законом України від 20 березня 2023 року №2981-IX «Про внесення зміни до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії» (далі Закон №2981-IX) було доповнено пункт 14-6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV підпунктом 14-6.2 такого змісту: тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія за вислугу років призначається: - з дня, наступного за днем звільнення з роботи, яка дає право на таку пенсію, але не раніше 24 лютого 2022 року.

Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, який діє по теперішній час.

Відповідно до паспорту громадянина України НОМЕР_1 виданим Лівобережним РВ у м. Маріуполі ГУ ДМС України в Донецькій області 04.10.2016, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач з грудня 2015 року є внутрішньо переміщеною особою та його фактичне місце проживання є АДРЕСА_2 , згідно про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23.12.2015 №1413023331.

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.09.2023 №3004-7001883818, вбачається, що позивач з вересня 2023 року є внутрішньо переміщеною особою, та його фактичним місцем проживання є АДРЕСА_3 .

З вищевикладеного вбачається, що позивач з грудня 2015 року виїхав з тимчасово окупованої території місця реєстрації с. Хрещатицьке Кальміуський район Донецька область до м. Маріуполь Донецької обл., а потім після окупації м. Маріуполь з вересня 2023 року виїхав до м.Київ.

Відповідно до Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 вся територія Кальміуського району Донецької обл. входить до тимчасово окупованих територій з 07.04.2014, та вся територія Маріупольського району за винятком с. Заїченко, с. Пікузи входить до тимчасово окупованих територій з 05.03.2022.

Відповідно до довідки про звільнення від 30.09.2022 №44К, яка видана НВК «Ліцей-школа №14», ОСОБА_1 було звільнено з 01.10.2022 з посади вчителя інформатики за згодою сторін на підставі заяви позивача.

Так, позивач 05.10.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно п. 2-1 розділу розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з ст. 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Отже, пенсія позивачу має бути призначена саме з 02.10.2022, тобто з дня, наступного за днем звільнення з роботи, яка дає право на пенсію відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України №1788-ХІІ.

Керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про те, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років період навчання з 01.09.1988 по 15.06.1993 у державному Слов`янському педагогічному інституті та період роботи на посаді вчителя інформатики в «Маріупольській навчально-виховний комплекс «Ліцей-школа №14» Маріупольської міської ради Донецької області» з 11.10.2017 по 30.04.2022 та призначити з 02.10.2022 ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно із п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.07.1991 №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 2-р/2019 від 04.06.2019, а відповідача 2 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити її виплату, що є дотриманням судом гарантій про те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Щодо клопотання позивача щодо допущення до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості з виплати пенсії за вислугу років з 02.10.2022 ОСОБА_1 , у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що статтею 371 КАС України визначено судові рішення, які виконуються негайно.

Так, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до частин 1, 2 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Суд зазначає, що у даній адміністративній справі не вирішено питання про присудження (стягнення) на користь позивача пенсії, а прийнято рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії пов`язанні з призначенням та виплатою пенсії.

Тобто, спір у даній справі носив не майнових характер (визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії).

Судом не вирішується питання стягнення на користь позивача пенсії, не визначається її розмір, у тому числі і у межах місяця, що свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звернення до негайного виконання рішення суду.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконання судового рішення, то суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі, оскільки судове рішення є обов`язковим до виконання, у тому числі, в примусовому порядку, а за невиконання рішення суду передбачена відповідальність.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Доводи позивача та відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Згідно вимогстатті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позов слід задовольнити частково.

Ухвалою судді від 14.02.2024 позивача звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви, отже розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72, 77, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.10.2023 №262440020430 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, ОСОБА_1 , відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.07.1991 №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 2-р/2019 від 04.06.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років період навчання з 01.09.1988 по 15.06.1993 у державному Слов`янському педагогічному інституті та роботи на посаді вчителя інформатики в «Маріупольській навчально-виховний комплекс «Ліцей-школа №14» Маріупольської міської ради Донецької області» з 11.10.2017 по 30.04.2022 та призначити з 02.10.2022 ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно із п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.07.1991 №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 2-р/2019 від 04.06.2019, а Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити її виплату.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В.Стрельнікова