Рішення № 119273859, 20.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 рокуСправа №160/9219/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, 21028, ЄДРПОУ 13322403) в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 02.02.2024 року №046350015166 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 29.01.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що їй протиправно відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки на момент звернення із заявою про призначення пенсії досягла пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника (дружина), а тому має право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до ст.36 Закону №1058-IV.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 року відкрито провадження у справі № 160/5145/24 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

23.04.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому пенсійний орган зазначив про необґрунтованість позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні з огляду на наступне. Відповідач зазначає, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника є правомірним, оскільки на момент звернення із заявою про призначення пенсії досягла 60-річного віку, при якому необхідний страховий стаж становить 31 рік. Згідно трудової книжки та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача склав 30 років 01 місяць 00 днів, якого недостатньо для призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ч.1 ст.36 Закону №1058. Відповідач зазначив, що до страхового стажу позивача не зараховано: період отримання допомоги по безробіттю з 03.03.2011 року по 12.05.2011 року, оскільки інформація про таку виплату відсутня в даних індивідуальних відомостей про застраховану особу. При прийнятті спірного рішення, відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та чинним законодавством.

Відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст. ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копіє паспорта серії НОМЕР_2 , виданого 12.03.1999 Павлоградським РВ УМВС України в Дніпропетровській області.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , позивач 17.09.1993 року уклала шлюб з ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 16.12.2015 виконавчим комітетом Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

29 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказана заява розглянута за принципом екстериторіальності та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії №046350015166 від 02.02.2024 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Вказане рішення мотивовано наступним:

«Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 29.01.2024.

Померлий годувальник ( ОСОБА_2 ) був пенсіонером.

Згідно абз. 2 п.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», зокрема, дружина померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Згідно п.2 ст.36 непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема дружина, якщо вона є особою з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

Відповідно до ст.26 Закону пенсійний вік заявниці 60 років. Необхідний страховий стаж становить 31 рік.

Страховий стаж заявниці становить 30 років 1 місяць 0 днів.

Страховий стаж померлого годувальника становить 31 рік 0 місяців 06 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

До страхового стажу заявниці не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 03.03.2011 по 12.05.2011, згідно трудової книжки НОМЕР_5 від 16.11.1987 року, оскільки інформація про таку виплату відсутня в даних індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Висновок: відмовити у призначенні пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю у заявниці необхідного страхового стажу.

На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує».

Не погодившись з таким рішенням пенсійного органу, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058-ІV).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у ч.2 ст.32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21.11.2013 року по 21.02.2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Положеннями ч.3 ст.36 Закону України №1058-IV визначено, що до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Згідно з ч.1 ст.38 Закону України №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із ч.2 ст.36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону - довічно.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що необхідною умовою для призначення особі пенсії у зв`язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення факту непрацездатності такої особи.

Статтею 36 Закону України №1058-IV визначено поняття непрацездатної особи. Так, непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ст.26 Закону України №1058-IV пенсійний вік становить 60 років.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника вона досягла передбаченого ст.26 Закону №1058-IV пенсійного віку, тобто набула статусу непрацездатності, а тому мала право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Суд критично ставиться до доводів відповідача-2 щодо відсутності у позивача достатнього страхового стажу, передбаченого ст.26 Закону України №1058-IV, оскільки приписами ст.26 та ст.38 Закону України №1058-IV визначено, що підставою для відношення члена сім`ї до категорії непрацездатної особи є факт досягнення такою особою пенсійного віку, а не наявність у неї страхового стажу. Таке поняття, як «страховий стаж» є обов`язковою умовою стосовно годувальника, який помер, що прямо закріплено у ст.36 Закону України №1058-IV.

Відповідно до положень ч.3 ст.36 Закону України №1058-IV, ОСОБА_1 вважається непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника її чоловіка ОСОБА_2 , відтак має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Враховуючи викладене вище, суд доходить до висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 02.02.2024 року №046350015166 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 .

Разом з цим, суд вважає за необхідне зауважити, що згідно спірного рішення від 02.02.2024 року №046350015166 до страхового стажу позивача не зарахований період отримання допомоги по безробіттю з 03.03.2011 по 12.05.2011, однак наявність чи відсутність страхового стажу у непрацездатної особи яка була на утриманні у годувальника не впливає на наявність її права на отримання пенсії по втраті годувальника.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 29.01.2024 року, суд зазначає про таке.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій, суд вважає, що належним та ефективним способом порушених прав позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (суб`єкт призначення) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по втраті годувальника від 29.01.2024 року з урахуванням висновків суду у цій справі.

Щодо підстав розгляду заяви позивача Головним управління ПФУ в Дніпропетровській області та визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача про призначення пенсії та призначення пенсії, суд зазначає про таке.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви про призначення пенсії та винесення рішення за заявою позивача від 29.01.2024 року здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку.

Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви про призначення пенсії, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов`язок щодо розгляду заяви позивача при призначення пенсії саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, як визначений суб`єкт призначення.

Отже, у задоволенні позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області слід відмовити.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довели правомірності не зарахування позивачу періодів її роботи згідно трудової книжки до стажу, та неправомірно відмовили у призначенні пенсії за віком, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі 969,00 грн, що підтверджується квитанцією від 20.02.2024 року №6173-0275-0801-5736.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 484,48 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 02.02.2024 року №046350015166 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, 21028, ЄДРПОУ 13322403) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, яка подана 29.01.2024 року, з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, 21028, ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 484,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна