Рішення № 119268625, 24.05.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2024 р. справа № 300/1806/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Соболик Оксана Василівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач), звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, за змістом якого просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській та Закарпатській областях № 091630017753 від 13.11.2023 в частині не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 періоду його роботи з 28.09.1990 по 10.05.1994 (3 роки 7 місяців 12 днів) згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком з 20 вересня 2023 року період його роботи з 28.09.1990 по 10.05.1994 (3 роки 7 місяців 12 днів).

Позовні вимоги, мотивовані тим, що позивач 07 листопада 2023 року звернувся до ГУ Пенсійного фонду в Івано-Франківській області із заявою та підтверджуючими документами щодо призначення йому пенсії за віком. Заява про призначення пенсії ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності розглядалася спеціалістами Дніпропетровської та Закарпатської областей, якими було прийнято рішення №091630017753 від 13.11.2023 щодо призначення пенсії за віком. Відповідно до вказаного рішення, ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком з 20 вересня 2023 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням страхового стажу 39 років 2 місяців (коефіцієнт стажу - 0,39167) та заробітної плати за період з 01.07.2000 по 30.09.2023 (згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу), коефіцієнт заробітку становить 4,21724. Сторона позивача вказує, що при призначенні пенсії до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано період його роботи з 28.09.1990 по 10.05.1994 (3 роки 7 місяців 12 днів) згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 , у зв`язку із внесенням запису про прийняття та звільнення з роботи з порушенням, а саме: відсутня назва установи при внесенні запису про прийняття на роботу та виправлення в даті звільнення не завірено належним чином. Позивач вважає, що відповідачем протиправно не враховано вказаний період роботи, чим грубо порушив право позивача на належний рівень соціального забезпечення у зв`язку із втратою працездатності та досягнення пенсійного віку.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху (а.с.45).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.63-64).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 15.04.2024, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 07.11.2023 про призначення пенсії за віком. Головними управліннями Пенсійного фонду України в Дніпропетровській та Закарпатській областях, з врахуванням принципу екстериторіальності, за результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї документів прийнято рішення від 13.11.2023 № 091630017753 про призначення пенсії за віком відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням страхового стажу 39 років 2 місяців (коефіцієнт стажу 0,39167) та заробітної плати за період з 01.07.2000 по 30.09.2023 (згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу), коефіцієнт заробітку становить 4,21724. Звернуто увагу, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 092350006231 від 22.03.2023 відмовлено в призначенні пенсії за віком з причин відсутності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії. Водночас, представник відповідача зазначила, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи: з 28.09.1990 по 10.05.1994 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня назва установи при внесенні запису про прийняття на роботу та виправлення в даті звільнення не завірено належним чином. Представник відповідача вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування прийнято правомірно. З урахуванням викладеного, просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с.64-71).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 06.05.2024, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила з аналогічних підстав (а.с.79-80).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області правом подання відзиву не скористався.

Згідно вимог частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.11.2023 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Заява про призначення пенсії ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності розглядалася спеціалістами Головних відділень ПФУ Дніпропетровської та Закарпатської областей, якими було прийнято рішення № 091630017753 від 13.11.2023 щодо призначення пенсії по віку.

Так, відповідно до вказаного рішення, ОСОБА_1 призначено пенсію по віку з 20.09.2023 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням страхового стажу 39 років 2 місяців (коефіцієнт стажу - 0,39167) та заробітної плати за період з 01.07.2000 по 30.09.2023 (згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу), коефіцієнт заробітку становить 4,21724. (а.с.73-74).

Як зазначає представник позивача, при призначенні пенсії до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано період його роботи з 28.09.1990 по 10.05.1994 (3 роки 7 місяців 12 днів) згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.75).

Відповідно до листа ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 07 лютого 2024 року №1577-373/С-02/8-0900/24 з`ясовано, що спеціалістами ГУ ПФУ в Дніпропетровській та Закарпатській областях зазначений період роботи ОСОБА_1 не зарахували у зв`язку із внесенням запису про прийняття та звільнення з роботи з порушенням, а саме: відсутня назва установи при внесенні запису про прийняття на роботу та виправлення в даті звільнення не завірено належним чином (а.с.26-27).

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Як встановлено судом, відповідно до спеціалістами Головних відділень ПФУ Дніпропетровської та Закарпатської областей прийнято рішення № 091630017753 від 13.11.2023, відповідно до якого ОСОБА_1 призначено пенсію з 20.09.2023 з урахуванням страхового стажу 39 років 2 місяців (коефіцієнт стажу - 0,39167) та заробітної плати за період з 01.07.2000 по 30.09.2023 (згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу), коефіцієнт заробітку становить 4,21724, що не заперечується сторонами (а.с.73-74).

Водночас, на думку сторони позивача, при призначенні вищевказаної пенсії пенсійним органом до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано період його роботи з 28.09.1990 по 10.05.1994 (3 роки 7 місяців 12 днів) згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 , з приводу цього, суд зазначає наступне.

Частинами 2, 4 статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній.

У пунктах 1 та 2 Порядку зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року №110 (надалі Інструкція № 58), встановлено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3. Інструкції № 58).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4 Інструкції № 58).

Пунктом 2.14 Інструкція № 58 встановлено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки Відомості про роботу пишеться: прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у Класифікаторі професій.

Відповідно до пункту 2.15 Інструкції № 58, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 15.08.1979 зазначено період його роботи з 28.09.1990 по 10.05.1994 (а.с.34-39), а саме:

- з 28.09.1990, відповідно до наказу № 193-к від 27.09.1990, прийнятий на роботу інженером-конструктором ІІІ категорії в ВК-2;

- з 18.12.1991, відповідно до наказу № 89 від 12.12.1991, згідно наказу Міністерства сільського господарства України іменувати Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК УДКТІ Агротранс;

- з 03.01.1994, відповідно до наказу № 2-п від 03.01.1994, переведений на посаду інженераконструктора ІІ категорії в відділ ВК-2;

- з 10.05.1994, відповідно до наказу № 55-к від 04.05.1994, звільнений з роботи за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (по угоді сторін).

Водночас, як встановлено зі змісту Форми РС-право при призначенні пенсії ОСОБА_1 спеціалісти Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській та Закарпатській областях при рішення № 091630017753 від 13.11.2023 дійсно не врахували оскаржуваний період (а.с.75).

Так, підставою не врахування періоду роботи позивача 28.09.1990 по 10.05.1994, слугували доводи відповідача щодо порушення заповнення трудової книжки останнього, що не дає законних підстав відповідачу зарахувати до стажу вищевказані періоди роботи, однак, суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до положень Порядку ведення трудових книжок колгоспників врегульовано Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, а також Порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженого постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року № 162 та Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічні норми встановлені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, відповідно до пункту 1 якого, як вже зазначено судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Наявність певних виправлень не може бути розцінена відповідачем як відсутність записів в трудовій книжці чи відсутність трудової книжки в цілому.

Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.

Суд звертає увагу, що позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення трудової книжки, а отже не може бути обмежений в праві неврахування до трудового стажу періоду роботи на підприємстві внаслідок порушення відділом кадрів правил оформлення записів у трудовій книжці.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що наведений відповідачем аргумент не може бути підставою для відмови позивачу для визначення загального трудового стажу на підставі трудової книжки, оскільки внесення записів до трудової книжки не здійснювалось позивачем.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Суд наголошує, що необхідною підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не формальна правильність записів у трудовій книжці.

Слід зазначити, що у разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу чи розбіжностях у поданих документах, відповідач мав право отримати будь-які необхідні документи або інформацію безпосередньо від позивача, підприємства, а не відмовляти позивачу в призначенні пенсії.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Суд вказує, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо оскаржуваних періодів роботи відповідачем до суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при зарахування періодів роботи позивача до страхового стажу.

Вирішуючи спір по суті, суд також зважає на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.11.2020 у справі № 677/831/17, де Верховний Суд звернув увагу на те, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу.

Відповідач, маючи низку повноважень, визначених частиною 1 статті 64 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», жодних дій спрямованих на дотримання конституційного права на пенсію не вчинило, поклавши весь тягар відповідальності на позивача.

У доповнення вищевказаному, слід також зазначити, що позивач не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку/інструкції заповнення трудової книжки, а наявність недоліків у трудовій книжці, на які посилається пенсійний орган як на підставу неврахування періодів до стажу, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивачки періодів її роботи згідно із записами у трудовій книжці.

Враховуючи наведене, суд дійшов до переконання, що відповідачем протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача період його роботи з 28.09.1990 по 10.05.1994.

Суд зазначає, що рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 за № 091630017753 від 13.11.2023 приймалося спеціалістами обох пенсійних органів, а саме: спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській та Закарпатській областях, так, у зв`язку з цими обставинами не доцільно буде зобов`язувати останніх зарахувати до стажу певний період роботи, в силу не визначеності відповідального пенсійного органу, внаслідок чого, надаючи об`єктивну оцінку факту порушеного права позивача, враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, суд дійшов висновку, що для забезпечення верховенства права в спірних правовідносинах, необхідно зобов`язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи період його роботи з 28.09.1990 по 10.05.1994.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів в повному об`ємі правомірності своїх дій.

За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими, внаслідок чого, адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 13.03.2024 підтвердив сплату судового збору на суму 1211,20 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн. та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській та Закарпатській областях № 091630017753 від 13.11.2023 в частині не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 періоду його роботи з 28.09.1990 по 10.05.1994.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) період роботи з 28.09.1990 по 10.05.1994.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063, пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88008) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018),

Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094),

Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063, пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88008).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.