Рішення № 119268601, 24.05.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2024 р. справа № 300/1651/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Третякова Людмила Федорівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач), звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач), в якому просить суд:

- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 084250001021 від 01.02.2024;

- зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу періоди її роботи за списком № 2: з 01.04.1996 по 01.03.1998 на посаді палатна-санітарка (молодший медичний персонал); з 01.03.1998 по 31.03.2012 на посаді молодшої медичної медсестри; з 01.04.2012 по 31.03.2020 на посаді молодшої медичної медсестри;

- зобов`язати відповідача призначити з 25.01.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Позовні вимоги, мотивовані тим, що за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 01.02.2024 № 084250001021 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до статті 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу, в тому числі, на пільгових умовах. Представник позивача вказала на те, що відповідачем до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи: з 01.04.1996 по 01.03.1998 на посаді палатна-санітарка (молодший медичний персонал); з 01.03.1998 по 31.03.2012 на посаді молодшої медичної медсестри; з 01.04.2012 по 31.03.2020 на посаді молодшої медичної медсестри у Комунальному некомерційному підприємстві «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради. Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, при цьому, безпідставно не врахувавши вищевказані періоди роботи, оскільки на момент звернення за призначенням пенсії в неї були всі підстави для призначення пенсії на пільгових умовах.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.14).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на електронну адресу суду 01.04.2024, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, розглянувши заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи, 01.02.2024 прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії за № 084250001021 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Повідомлено позивача, що до пільгового стажу не зараховано період роботи згідно довідки від 09.06.2022 № 83 та від 28.12.2023 за № 429, оскільки в матеріалах справи відсутня інформація щодо структурного підрозділу та номеру робочого місця, протягом трудової діяльності позивача в КНП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Запорізької обласної ради». З урахуванням викладеного, представник відповідача вважає, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області правомірно відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 спірні періоди роботи. Окрім того, вказала на те, що повноваження Пенсійного фонду України в даних правовідносинах є дискреційними та виключною компетенцією ГУ ПФУ в Івано-Франківській області. Внаслідок чого, просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с.107-114).

10.04.2024 від представника позивача через Підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив (а.с.122-125).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 25.01.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 01.02.2024 № 084250001021 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та повідомлено, що страховий стаж становить 47 років 8 місяців 14 днів, стаж роботи за Списком № 2 не визначений, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Зазначено, що до стажу роботи за Списком № 2 не зараховано періоди роботи згідно довідок, які підтверджують спеціальний трудовий стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці № 83 від 09.06.2022 та №429 від 28.12.2023, оскільки в матеріалах справи відсутня інформація щодо структурного підрозділу та номеру робочого місця, протягом трудової діяльності заявниці в КПП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Запорізької обласної ради» (а.с.40).

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У спірних правовідносинах із 01.01.2004 таким законом є Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, жінки, які народилися з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року, після досягнення 54 років 6 місяців.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV: жінкам на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до статті 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, судом встановлено, що позивач 25.01.2024 подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV. Однак, рішенням від 01.02.2024 № 084250001021 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, оскільки в матеріалах справи відсутня інформація щодо структурного підрозділу та номеру робочого місця, протягом трудової діяльності заявниці в КПП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Запорізької обласної ради». Окрім того, вказано, що довідки за № 83 та № 429 про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній не відповідають пункту 20 Додатку № 5 Порядку, водночас, вказано, що в трудовій книжці позивача та в пільговій довідці інформація щодо робочого місця позивача відсутня (а.с.40).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників при обчисленні стажу роботи, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року №383, при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що діяли на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь час роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умовою підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 вересня 1992 року і за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 вересня 1992 року.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що в трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с.28-34), зокрема, наявні такі запис про роботу:

- з 01.08.1989 переведена на посаду санітарки-ванниці в Гуляйпільській психіатричній лікарні, відповідно до Наказу № 55 від 31.07.1989;

- з 01.04.1996 переведена на посаду палатної санітарки Гуляйпільській психіатричній лікарні, відповідно до Наказу № 27от від 02.04.1996;

- з 01.03.1998 посада «палатна санітарка» перейменована на посаду «молодша медична сестра (палатна)»;

- з 18.08.2003 - Гуляйпільська психіатрична лікарня перейменована на Комунальну установу «Гуляйпільська психіатрична лікарня»;

- з 01.04.2012 на підставі Національного класифікатора України посада «молодша медсестра (палатна) змінена на посаду «молодша медична сестра (санітарка-палатна);

- з 31.03.2020 звільнена у зв`язку з переведенням у Комунальне некомерційне підприємство «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради;

- з 01.04.2020 прийнята по переводу в КНП «ОКЗНПВ» ЗОР на посаду 0,5 ст. молодшої медичної сестри (приймального відділення) та 0,5 ст. молодшої медичної сестри (лабораторії) в клініко-діагностичну лабораторію;

- з 13.10.2020 звільнено у зв`язку із скороченням штату працівників.

На підставі рішення Запорізької обласної ради від 26.12.2019 № 5 припинено комунальну установу «Гуляйпільська психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради шляхом приєднання до комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради.

В подальшому, на підставі рішення Запорізької обласної ради від 27.02.2020 № 13 створено комунальне некомерційне підприємство «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної радив результаті перетворення комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи та підтверджує роботу позивача у оскаржені періоди. Тобто, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться всі відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача відповідачем суду не надано, внаслідок чого, останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем при призначення пенсії.

Отже, позивач у спірні періоди згідно записів трудової книжки здійснювала свою трудову діяльність у КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради.

Більше того, у контексті оцінки спірних правовідносин, зокрема, в частині періоду роботи позивача у КНП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Запорізької обласної ради», який позивач просила зарахувати до пільгового стажу з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком № 2, суд виходить із того, що відповідно до пункту 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Слід зазначити, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі Постанова КМУ від 16.01.2003 № 36), яка була чинною до 03.08.2016 право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 мають працівники, які безпосередньо обслуговують хворих у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях), будинках дитини, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині (позиція 24 Розділу XXIV «Охорона здоров`я та соціальна допомога»).

24.06.2016 Кабінет Міністрів України своєю Постановою № 461 затвердив Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та, відповідно, Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Крім того, Постановою КМУ від 24.06.2016 № 461 було визнано такою, що втратила чинність, зокрема, Постанову КМУ від 16.01.2003 № 36.

03.08.2016 Постанова КМУ від 24.06.2016 № 461 набрала чинності.

Згідно з положеннями Постанови КМУ від 24.06.2016 № 461 до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах належить професія молодших спеціалістів з медичною освітою, молодших медичних сестер, молодших медичних сестер з догляду за хворими та сестер-господинь (пункт 24 в підрозділу «Працівники, які безпосередньо обслуговують хворих» Розділу XXIV «Охорона здоров`я та соціальна допомога»).

Отже посада молодша медична сестра психіатричного відділення передбачена Списком № 2.

Суд зазначає, що відповідно до довідки від 09.06.2022 № 82, виданої Директором КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради, позивачка зазначена, як така, що працювала в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради, з 11.05.1988 по 13.10.2020 на посадах машиніста з прання білизни і спецодягу, санітарки-ванниці, палатної-санітарки, молодшої медичної сестри (палатної), молодшої медичної сестри (санітарки-палатної), молодшої медичної сестри (приймального відділення) на 0,5 ст. та 0,5 ст. молодшої медичної сестри (лабораторії) (а.с.98).

Поряд із цим, як встановлено з уточнюючої довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 09.06.2022 № 83, позивач дійсно працювала повний робочий день з 01.08.1989 по 31.03.1996 на посаді санікарка-ванниця, що передбачено списком ІІ, розділ XXVI підрозділ 1. Постанова КМ СРСР від 22.08.1956 № 1173, списком ІІ, розділ XXІV Постанова КМУ від 26.01.191 № 10, списком ІІ, розділ XXІV Постанова КМУ від 11.03.1994 № 162, за період з 01.04.1996 по 01.03.1998 працювала повний робочий день з 01.08.1989 по 31.03.1996 на посаді палатна-санітарка (молодший медичний персонал), що передбачено списком ІІ, розділ XXІV Постанова КМУ від 11.03.1994 № 162, з 01.03.1998 по 31.03.2012 працювала повний робочий день на посаді молодша медична сестра (палатна) (молодший медичний персонал), що передбачено списком ІІ, розділ XXІV Постанова КМУ від 11.03.1994 № 162, списком ІІ, розділ XXІV, позиція 24в, Постанова КМУ від 16.01.2003 № 36, з 01.04.2012 по 31.03.2020 працювала повний робочий день на посаді молодша медична сестра (санітарка палатна), що передбачено списком ІІ, розділ XXІV, позиція 24в, Постанова КМУ від 16.01.2000 № 36, списком ІІ, розділ XXІV, Постанова КМУ від 24.06.2016 № 461. В розділі довідки «підстава для видачі» зазначено, що атестація по даній спеціальності проводилась (Наказ від 18.03.2007 № 16, Наказ від 29.02.2012 № 91, Наказ від 28.02.2017 № 93) (а.с.100-102).

Щодо довідки від 28.12.2023 за № 429 то суд звертає увагу, що у зміст даної довідки є аналогічний відомостям довідки від 09.06.2022 № 83 (а.с.105-106).

Суд також безпосередньо дослідив наявні у матеріалах справи копії наказів про затвердження результатів атестації робочих місць та переліків робочих місць, робіт, професій та посад, робітникам яких затверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку № 2 по КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради (а.с.46-85), на підставі яких у подальшому позивачу були видані довідки від 09.06.2022 № 82 та від 28.12.2023 за № 429 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Вказані документи у своїй сукупності засвідчують, що посада молодшої медичної сестри (санітарки палатної), на якій позивач працювала в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради, починаючи з 01.08.1989, належить до переліку посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Стосовно доводів відповідача про те, що довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній не відповідає пункту 20 Додатку № 5 Порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві.

При цьому, неналежний порядок ведення та заповнення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Відповідний правозастосовний підхід узгоджується з позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 21.02.2018 по справі № 687/975/17.

Згідно з частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, суд зазначає таке.

01 серпня 1992 року постановою Кабінету Міністрів України № 442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок № 442).

Так, пунктом 1 Порядку №442 визначено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 442 основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації (пункт 4 Порядку № 442).

Як встановлено пунктом 6 Порядку № 442 атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Пропозиції щодо внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, готуються Держпраці на підставі обґрунтованих та погоджених із МОЗ клопотань заінтересованих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, узгоджених із всеукраїнськими галузевими профспілками та об`єднаннями роботодавців, і подаються Мінсоцполітики до Кабінету Міністрів України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду у постановах від 11 вересня 2019 року (справа № 686/10117/16-а) та від 19 лютого 2020 року (справа № 520/15025/16-а) своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року № 520/15025/16-а зауважила, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Таким чином, наявність атестації робочого місця або ж відсутність відомостей про проведення атестації, не може бути визначальною обставиною, яка обумовлює право особи на пільгову пенсію, оскільки працівник не несе відповідальності за належне проведення атестації керівником підприємства, організації або ж за неналежну організацію такими проведення атестації.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Суд звертає увагу, що визначальною ознакою є факт роботи особи на посадах із особливо шкідливими і важкими умовами праці, що передбачені в Списку № 2 та характер роботи, які дають підстави для призначення пільгової пенсії.

З огляду на викладені обставини, приймаючи до уваги те, що зазначені відповідачем неточності не спотворюють фактичні дані та не перешкоджають встановити наявність пільгового страхового стажу у позивача, суд доходить висновку, що матеріали справи містять належні та достатні докази, що підтверджують наявність у позивача права на зарахування до його пільгового стажу періоду пільгової роботи з 01.04.1996 по 28.02.1998 на посаді палатна-санітарка (молодший медичний персонал); з 01.03.1998 по 31.03.2012 на посаді молодшої медичної сестри (палатної) (молодший медичний персонал); з 01.04.2012 по 31.03.2020 на посаді молодшої медичної сестри (санітарка палатна) (молодший медичний персонал) у КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради. Належних та достатніх доказів зворотного відповідачем не надано.

Що стосується позовної вимоги про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення, призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Суд зазначає, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії була обґрунтована відсутністю необхідного пільгового стажу. Враховуючи вищевказані висновки суду щодо необхідності зарахування до пільгового стажу позивача період її роботи в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради з 01.04.1996 по 28.02.1998 на посаді палатна-санітарка (молодший медичний персонал); з 01.03.1998 по 31.03.2012 на посаді молодшої медичної сестри (палатної) (молодший медичний персонал); з 01.04.2012 по 31.03.2020 на посаді молодшої медичної сестри (санітарка палатна) (молодший медичний персонал), внаслідок чого, відповідачу, слід повторно розглянути заяву позивача від 25.01.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 із врахуванням висновків суду про необхідність зарахування до пільгового стажу вищевказаний період роботи.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів в повному об`ємі правомірності своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 позивача звільнено від сплати судового збору за подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовної заяви у справі № 300/1651/24.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 01.02.2024 № 084250001021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) період роботи з 01.04.1996 по 28.02.1998 на посаді палатна-санітарка (молодший медичний персонал); з 01.03.1998 по 31.03.2012 на посаді молодшої медичної сестри (палатної) (молодший медичний персонал); з 01.04.2012 по 31.03.2020 на посаді молодшої медичної сестри (санітарка палатна) (молодший медичний персонал).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) невідкладно повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 25.01.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, із врахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.