Ухвала суду № 119267873, 24.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 травня 2024 рокуСправа № 160/11457/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02.05.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій позивач з урахуванням адміністративного позову на виконання вимог ухвали суду від 07.05.2024 року просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) про відмову в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), пенсії за віком від 05.10.2023 року справа № 045750024376;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), до загального страхового стажу роботу в якості фізичної особи - підприємця у період з 18.01.1994 року по 04.08.2009 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 28.09.2023 року.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та 03.05.2024 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 року визнано неповажними ОСОБА_1 підстави пропуску строку звернення до суду із позовною заявою. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення слати судового збору до винесення судового рішення відмовлено. Означену позовну заяву було залишено без руху та надано було позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: позовної заяви та її копіями, відповідно до кількості учасників справи, у відповідності до вимог ст. 160 КАС України з максимально чітко і зрозуміло сформованими позовними вимогами виходячи із приписів ст. 5 КАС України; оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн.; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для його поновлення, аніж ті, які вказані у позовній заяві - якщо такі є (докази про те, що саме 30.11.2023 року позивач звернувся до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, 11.12.2023 призначено фахівця для складення процесуальних документів, правова позиція була узгоджена тільки 25.04.2024 року; докази щодо обставин непереробної сили, які заважали позивачу звернутися до суду у період з 06.10.2023 року по 27.11.2023 року, з 26.04.2024 року по 02.05.2024 року; докази отримання рішення про відмову у призначенні пенсії №045750024376 від 05.10.2023 року).

22.05.2024 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач зазначив, що він сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн. за подання до суду позовної заяви. Щодо строку звернення до суду із даною позовною заявою позивач зазначив, що відповідно до ч. 3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, пенсія як і заробітна плата мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції). Згідно з абзацом чотирнадцятим статті 1 Закону України № 2235-ІІІ «Про громадянство України» (в редакції Закону № 2663-IV) заробітна плата і пенсія включені до переліку законних джерел існування. Крім того позивач вказав, що для підтвердження звернення до системи безоплатної правничої допомоги надає копію заяви про надання БВПД, копію наказу про надання БВПД, копію наказу про уповноваження працівника, копію протоколу про узгодження правових питань.

Відтак, позивач просив суд: прийняти до розгляду позовну заяву про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії з уточненими позовними вимогами; долучити до матеріалів справи №160/11457/24 квитанцію про сплату судового збору; поновити для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пропущений строк звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

До означеної заяви позивач у якості як додатків зазначив: копію позовної заяви з уточненими позовними вимогами; докази відправлення позовної заяви відповідачу; квитанція про сплату судового збору; копія заяви про надання БВПД від 30.11.2023 року; копію наказу про надання БВПД №033-02-28/998-над. від 11.12.2023 року; копію розписки про отримання та ознайомлення з наказом про надання БВПД; копію наказу про уповноваження БВПД №033-02-15/633-упов. від 11.12.2023 року; копію протоколу узгодження правових питань №033-02-05-5/22 від 25.04.2024 року.

Разом з цим, вимоги ухвали суду від 07.05.2024 року позивачем не виконані.

Слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Так, позивачем на виконання вимог ухали суду від 07.05.2024 року до суду подано адміністративний позов, натомість його копію для вручення судом відповідачу останній не надав.

Варто зазначити, що згідно із ч.1 ст.167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Абзацом 10 ч.1 ст.167 КАС України визначено, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Натомість, у даній справі провадження у справі не було відкрито, а тому докази відправлення позовної заяви відповідачу судом до уваги не беруться. Адже ухвалою суду від 07.05.2024 року у резолютивній частині було зазначено про те, що позивачу слід усунути недоліки шляхом надання до суду: позовної заяви та її копіями, відповідно до кількості учасників справи, у відповідності до вимог ст. 160 КАС України з максимально чітко і зрозуміло сформованими позовними вимогами виходячи із приписів ст. 5 КАС України.

Крім того, згідно ст. 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).

Відповідно до ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України Про державний бюджет України на 2024 р. з 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.

Таким чином, позивачу у даному випадку при зверненні до суду з даним позовом позивачу належало сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну вимогу немайнового характеру) або ж навести обґрунтування та надати суду докази, які б свідчили про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

У заяві про усунення недоліків позовної заяви, позивач зазначив, що він сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн. за подання до суду позовної заяви.

До означеної заяви позивач у якості як додатків зазначив щодо квитанції про сплату судового збору.

В той же час, відповідний документ про сплату судового збору у сумі 1211,20 грн. серед додатків був відсутній, що підтверджено актом про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (паковання) від 22.05.2024 року №341, який складено фахівцями суду.

При цьому, в адміністративному позові, який був поданий позивачем на виконання ухвали суду від 07.05.2024 року, позивач зазначив, що його майновий стан не дозволяє сплатити навіть частково судовий збір, фактично він залишився без засобів до існування (довідка про доходи). Також позивач один працює та утримує сім`ю, винаймає житло. Таким чином, наразі позивач перебуває у вкрай скрутному матеріальному становищі та не має змоги сплатити судовий збір, додаткового доходу не має.

Слід зазначити, що частиною 2 статті 8 Закону № 3674-VI також визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті, а саме за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.01.2021 року у справі №0940/2276/18 вже зробила висновок щодо застосування наведених норм. Так, аналізуючи норми частини 1 статті 8 Закону № 3674-VI, Велика Палата зазначила, що, суд, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору особам, які не зазначені в статті 5 Закону № 3674-VI (цією статтею визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх судових інстанціях у силу закону відповідно до їх статусу або виходячи із чітко визначеного предмета спору), або у справах із предметом спору, не охопленим цією статтею, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов (передбачених статтею 8) для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Суддя наголошує, що з огляду на положення статті 8 Закону № 3674-VI, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, який є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

Доказами на підставі яких суд може вирішити питання щодо зменшення стороні розміру сплати судового збору є: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік (відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела / суми виплачених доходів та утриманих податків), а також інші документи, що підтверджують майновий стан сторони (див. ухвалу Судді Великої Палати Верховного Суду Кривенда О.В. від 14 лютого 2024 року у справі № 990/310/23).

ЄСПЛ (у рішеннях від 26.07.2005 у справі «Княт проти Польщі», від 26.07.2005 у справі «Єдамський та Єдамська проти Польщі») вказав, що, оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розміру заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану.

Тобто можливість особи розпоряджатися своїми коштами та майном повинна враховуватися судами при оцінці фінансового (майнового) стану цієї особи при вирішенні питань, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Дослідженням матеріалів, доданих до позову судом встановлено, що позивачем, окрім довідки ТОВ «Клевер В» від 30.04.2024 року про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період з травня 2023 року по квітень 2024 року у загальній сумі 86 224 грн., де склав податок з доходів фізичних осіб 15 520 грн.; довідки Пенсійного фонду України (Форма ОК-5), яка містить дані щодо суми заробітку для нарахування пенсії, страхового стажу, сплати страхових внесків за період з березня 2023 року по грудень 2023 року на загальну суму 68 253,26 грн. жодних інших доказів майнового стану не надано.

При цьому, позивачем до суду не надано довідку органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік (відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків), а також інші документи, що підтверджують майновий стан сторони, з яких можливо встановити, що розмір судового збору за подання цієї позовної заяви перевищує 5 відсотків розміру його сукупного річного доходу за попередній календарний рік.

Тому недоліки позову в частині сплати судового збору або обґрунтувань та надання суду доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, позивачем не виконані.

Окрім того, слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини 2 цієї статті 2 для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач 02.05.2024 року звернувся до суду з позовом про оскарження рішення про відмову у призначенні пенсії №045750024376 від 05.10.2023 року, а отже пропустив строк звернення до суду.

Позивач посилається як на поважну причину пропуску цього строку на власну необізнаність, яку усунув лише після звернення 30.11.2023 року до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. 11.12.2023 призначено фахівця для складення процесуальних документів, правова позиція була узгоджена тільки 25.04.2024 року.

Оцінюючи ці аргументи позивача суд зазначає, що необізнаність в правничих питаннях в принципі не є причиною для поновлення особі строку звернення до суду з позовом, оскільки у випадку необізнаності будь-хто може вчасно звернутися за професійною правничою допомогою, а у випадку скрутного фінансового становища особи - за безоплатною правничою допомогою, що фінансується державою.

При цьому, позивач не зазначив, які саме обставини непереробної сили заважали йому звернутися до суду у період з 06.10.2023 року по 27.11.2023 року (28.11 та 29.11 у 2023 році вихідні дні) та у період з 26.04.2024 року по 02.05.2024 року.

Щодо доводів позивача щодо відсутності необхідних фахових знань у галузі права, суд зазначає, що у постанові від 09.02.2023 року у справі № 360/3398/21 Верховний Суд дійшов висновку про те, що відсутність у позивача юридичної освіти чи необізнаність з нормами законодавства мають суб`єктивний характер та не є достатньою підставою для поновлення процесуального строку.

Таким чином, суд зазначає, що для як позивача так і для представника позивача останнім днем звернення до суду з позовом є 04.04.2024 року (якщо рахувати шестимісячний строк з дати отримання рішення про відмову у призначенні пенсії №045750024376 від 05.10.2023 року, про що зазначено позивачем у позові, який надійшов до суду 22.05.2024 року).

Варто врахувати, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 (справа №240/12017/19, адміністративне провадження №К/9901/15971/20) дійшов до таких правових висновків.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погодилася із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

У постанові від 13.02.2024 року у справі № 140/9165/23 Верховний Суд, звернув увагу на те, що питання поновлення пропущених процесуальних строків вирішується судом в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Найпоширенішими підставами, за яких може бути поновлений пропущений строк звернення до суду, є, зокрема, форс-мажорні обставини або такі, що перебували поза контролем особи (аварії, катастрофи, природні явища) та інші об`єктивні причини, що не залежали від її волі (тяжка хвороба, неправомірні дії інших осіб тощо). Водночас, у випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об`єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду.

Щодо аргументів позивача про запровадження воєнного стану в Україні.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку встановленого ухвалою суду задля залишення позовної заяви без руху.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено в Україні воєнний, який на даний час продовжено. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно з статтею 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Питання ж необхідності продовження процесуального строку, у випадку невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні позивача. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом в ухвалі суду від 07.03.2024 року у справі №380/2207/23.

Оскільки викладені в клопотанні доводи щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою, не підтверджені доказами щодо конкретних обставин і фактів, які їй об`єктивно перешкодили звернутися до суду протягом шестимісячного строку, підстави для поновлення пропущеного строку не підтверджені.

Відтак, оцінивши обставини зазначені позивачем як підставу для поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд визнає їх неповажними.

Отже, у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду із позовною заявою слід відмовити.

Тобто, станом на 22.05.2024 року вимоги ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 року позивачем не виконані.

Суд вважає, що позивачу надано достатньо часу з 11.05.2024 року (ознайомлення з ухвалою суду в електронному кабінеті ДІЯ-про що зазначено у заяві про усунення недоліків) по 22.05.2024 року на усунення недоліків адміністративного позову, з урахуванням можливого направлення документів засобами поштового зв`язку.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи, що позивачем вимоги ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 року про залишення позовної заяви без руху, станом на 22.05.2024 року не виконано, даний адміністративний позов з доданими до нього додатками підлягає поверненню позивачу.

Керуючись статтями 169, 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними ОСОБА_1 підстави пропуску строку звернення до суду із позовною заявою.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направити особі, яка її подала.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник