Рішення № 119267565, 23.05.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/708/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 18.12.2023 № 103230001805 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. ст. 49. 55 - 56 Закону України № 796-ХХ11 від 28.02.1991 Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, п. а ч. 1 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, як особі, яка проживала в населеному пункті - с. Губичі Ріпкинського району Чернігівської області, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення з 26 квітня 1986 року по 15 грудня 1989 року, з 26 лютого 1990 року по 09 квітня 2002 року, тобто не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року, що дає право на зниження пенсійного віку на шість років додатково на два роки як потерпілому від Чорнобильської катастрофи, який відпрацював на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 у зоні відчуження Чорнобильської АЕС не менше 10 років з зарахуванням страхового стажу у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора), що дає право на зменшення пенсійного віку, періоду роботи в Багатогалузевому підприємстві комунального господарства м. Славутич (Управлінні житлово - комунального господарства ВО Чорнобильська АЕС") 04.07.1990. 27.09.1990. 28.09.1990. 11.12.19900 11.03.1992. 13.03.1992. 23.03.1992. 26.08.1992. в Славутицькому філіалі Колективного будівельно - монтажного підприємства "Укренергобуд" з 04 червня 2002 року по 19 червня 2003 року; в Славутицькій філії Струм - Славутич" Приватного малого науково - впроваджувального інноваційного підприємства "Струм" з 17 березня 2005 року 16 червня 2006 року, в Компанії Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанії Буйг Траво Пюблік з 25 травня 2010 року по 31 грудня 2011 року, з 01 березня 2012 року по 30 березня 2012 року, з 16 квітня 2013 року по 30 квітня 2018 року, в зв`язку з досягненням віку 54 роки та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 з 14 грудня 2023 року пенсію за віком на пільгових умовах згідно ст. ст. 49. 55 - 56 Закону України № 196-ХХ11 від 28.02.1991 Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, п. а ч. 1 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, як особі, яка проживала в населеному пункті - с. Губичі Ріпкинського району Чернігівської області, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення з 26 квітня 1986 року по 15 грудня 1987 року, з 26 лютого 1990 року по 09 квітня 2002 року, тобто не менше трьох років років станом на 01 січня 1993 року, що дає право на зниження пенсійного віку на шість років та додатково на два роки як потерпілого від Чорнобильської катастрофи, який відпрацював на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 не менше 10 років з зарахуванням страхового стажу у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора) до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС за період роботи в Багатогалузевому підприємстві комунального господарства м. Славутич (Управлінні житлово - комунального господарства ВО "Чорнобильська АЕС") 04.07.1990. 27.09.1990. 28.09.1990. 11.12.19900 11.03.1992. 13.03.1992. 23.03.1992. 26.08.1992. в Славутицькому філіалі Колективного будівельно - монтажного підприємства Укренергобуд" з 04 червня 2002 року по 19 червня 2003 року: в Славутицькій філії Струм - Славутич" Приватного малого науково - впроваджувального інноваційного підприємства Струм" з 17 березня 2005 року 16 червня 2006 року, в Компанії Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанії Буйг Траво Пюблік з 25 травня 2010 року по 31 грудня 2011 року, з 01 березня 2012 року по 30 березня 2012 року, з 16 квітня 2013 року по 30 квітня 2018 року, в зв`язку з досягненням віку 54 роки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (3 категорії). З моменту народження - 13.12.1969 по 15.12.1987 та з 26.02.1990 по 09.04.2002 він постійно проживав та був зареєстрований у с. Губичі Ріпкинського району Чернігівської області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

В період з 01.09.1984 по 15.07.1987 навчався в Чернігівському середньому професійно-технічному училищі № 15 та їздив на навчання з місця свого проживання.

Не змінював своє місце проживання і під час роботи з 20.07.1987 по 04.12.1987 на Чернігівському радіоприладному заводі, з 13.03.1990 по 31.01.2000 під час роботи в Багатогалузевому підприємстві комунального господарства м. Славутич (яке в подальшому було перейменовано в Управління житлово - комунального господарства ВО "Чорнобильська АЕС"). На роботу доїжджав рейсовим автобусом як до м. Чернігова, так і до м. Славутича, враховуючи невелику відстань від с. Губичі до вказаних населених пунктів.

Лише на період проходження військової служби в лавах Радянської Армії з 15.12.1987 по 15.12.1989 був виписаний з місця свого постійного проживання.

У зв`язку з досягненням позивачем відповідного віку 54 роки, з урахуванням наявного загального та спеціального (пільгового) страхового стажу роботи на посадах та за професією в особливо шкідливих умовах праці, що дає право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до Списку № 1 зі зменшенням пенсійного віку, в період безперервної роботи в зоні відчуження Чорнобильської АЕС на умовах повного робочого дня в Багатогалузевому підприємстві комунального господарства м. Славутич (правонаступник КП "УЖКГ") 04.07.1990, 27.09.1990, 28.09.1990, 11.12.1990, 11.03.1992, 13.03.1992, 23.03.1992, 26.08.1992, в Славутицькому філіалі Колективного будівельно-монтажного підприємства "Укренергобуд" з 04.06.2002 по 19.06.2003; в Славутицькій філії "Струм - Славутич" Приватного малого науково - впроваджувального інноваційного підприємства "Струм" з 17.03.2005 по 16.06.2006, в Компанії Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанії Буйг Траво Пюблік з 25.05.2010 по 31.12.2011, з 01.03.2012 по 30.03.2012, з 16.04.2013 по 30.04.2018 відповідно до вимог ст. ст. 55 - 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 14.12.2023 звернувся до Відділу обслуговування громадян № 9 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області у м. Славутичі з заявою за призначенням пенсії за віком.

Проте, рішенням ГУ ПФУ у Волинській області № 103230001805 від 18.12.2023 відмовлено у призначенні пенсії відповідно статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993.

Позивач вважає рішення про відмову у призначенні пенсії незаконним та безпідставним, оскільки воно в повному обсязі суперечить вимогам законодавчо - нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини. Вказує на те, що до заяви надав необхідний перелік документів, що вимагаються відповідно до п. 2.1 розділу 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та які підтверджують його право на призначення пенсії згідно ст. 49, п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням наявного у нього загального та пільгового страхового стажу роботи за Списком № 1 більше 10 років (з врахуванням кратності рік за півтора).

Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та зазначив, що позивачу було відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у зв`язку з невиконанням вимоги про період проживання на території радіоактивного забруднення. А саме, з наданих позивачем документів для призначення пенсії було встановлено, що позивач в період з 01.09.1987 по 15.07.1987 навчався у Чернігівському СПТУ № 15, після закінчення якого з 20.07.1987 по 04.12.1987 працював токарем на Чернігівському радіоприладному заводі, з 13.03.1990 по 31.01.2003 на підприємстві комунального господарства «Славутич», що підтверджується записами трудової книжки позивача. Міста Чернігів та Славутич не належать до зони гарантованого добровільного відселення. Отже станом на 01.01.1993 останній прожив у зоні гарантованого добровільного відселення 01 місяць 13 днів, тобто менше 3 років.

Також вказує на те, що до позивача не застосовується початкова величина зниження пенсійного віку, оскільки ОСОБА_1 постійно не проживав та або постійно не працював у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31.07.1986.

Щодо зайнятості позивача на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, то зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, абзацу 5 частини третьої статті 24 Закону №1058 періоди роботи позивача з 27.09.1990 з 28.09.1990, з 04.06.2002 по 03.08.2002, з 04.08.2002 по 19.06.2003 зараховані до трудового стажу в полуторному розмірі, а до періоду роботи з 17.03.2005 по 16.06.2006 зараховано додатково ще один рік.

До пільгового стажу не зараховано періоди роботи позивача в Компанії Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанії Буйг Траво Пюблік з 25.05.2010 по 31.12.2011, з 01.03.2012 по 31.03.2012, з 16.04.2013 по 30.04.2018, з огляду на те, що ОСОБА_1 не скористався встановленим порядком підтвердження стажу роботи за ці періоди в Компанії Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанії Буйг Траво Пюблік, яка припинила свою діяльність в Україні та не звернувся до Комісії для підтвердження пільгового стажу роботи.

Для підтвердження цих періодів роботи позивач надав довідку Архівного відділу Славутицької міської ради, видану 01.06.2023 за вих.№ 05-04/218, яка не містить інформації, що позивач був зайнятий повний робочий день за професією або посадою, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи.

Враховуючи вищезазначене, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, як потерпілому від аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання (роботи) станом на 01.01.1993 не менше 3 років в зоні гарантованого добровільного відселення.

Право позивача на призначення пенсії на підставі пункту а частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункту 1 частини другої статті 114 Закону України №1058 ГУ ПФУ у Волинській області не розглядалося, оскільки для призначення цього виду пенсії не були подані необхідні документи, а саме довідки за формою додатку 5 Постанови №637.

Таким чином, з огляду на викладене, вважає, що відповідач у спірних правовідносинах, діяв правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач у відповіді на відзив не погодився з аргументами відповідача та просив позов задовольнити повністю, з підстав, наведених у позовній заяві (а.с. 159-169).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

14.12.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Відділу обслуговування громадян № 9 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Київській області у м. Славутичі із заявою про призначення пенсії за віком, до якої позивач долучив документи, перелік яких наведено у розписці-повідомленні (а.с. 138).

Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Волинській області та рішенням якого від 18.12.2023 №103230001805 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993.

Вказане рішення мотивоване тим, що відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, - мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1(чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на два роки понад передбачений цією статтею.

Згідно довідки Губицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить 0 років 04 місяці 13 днів, станом на 01.01.1993 1 місяць 13 днів. Згідно диплому Б № 022620 з 01.09.1984 по 15.07.1987 позивач навчався у Чернігівському СПТУ, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 з 20.07.1987 по 04.12.1987 працював на підприємстві в м. Чернігів, у 1990-2003 роках працював в м. Славутич Київської області, на територіях, що не відносяться до зони гарантованого добровільного відселення.

Страховий стаж заявника становить 38 років 01 місяць 18 днів, до якого зараховано всі періоди згідно поданих документів.

Одночасно зазначено, що до документів для призначення пенсії надано довідки про роботу за Списком №1, згідно яких стаж роботи за Списком №1 становить 2 роки 3 місяці 24 дні. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 25.05.2010 по 31.12.2011, з 01.03.2012 по 30.03.2012, з 16.04.2013 по 30.04.2018 згідно архівної довідки №05-04/218 від 01.06.2023, виданої архівним відділом виконавчого комітету Славутицької міської ради, оскільки довідкою не підтверджено роботу на пільгових умовах, також зазначено, що в разі ліквідації чи банкрутства підприємства, установи, організації стаж роботи підтверджується Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Не погодившись із цим рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує наступні правові норми.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII (далі Закон №796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, встановлено статтею 55 Закону №796-ХІІ. Згідно з частиною третьою цієї статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування і цього Закону.

Частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (пункт 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).

Виходячи із змісту суспільних правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986.

За змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Цією ж статтею визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1(чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на два роки понад передбачений цією статтею.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Отже, норми спеціального закону - Закону №796-XII застосовуються субсидіарно із нормами загального закону - Закону №1058-ІV, доповнюють і конкретизують їх.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону УкраїниПро загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженимпостановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі змінами).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).

Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ визначено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. У свою чергу частиною третьою статті 65 Закону №796-XII обумовлено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.

Отже, із системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01.01.1993. Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а, від 08.06.2022 у справі №805/3752/18-а, від 26.07.2023 у справі №460/2589/20.

Згідно рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 18.12.2023 №103230001805 пенсійний орган зазначив, що період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 04 місяці 13 днів.

З такими твердженнями відповідача суд не погоджується, враховуючи наступне.

Суд звертає увагу, що позивач має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), про що йому Чернігівською обласною державною адміністрацією видано відповідне посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с. 124), яке видається, зокрема, особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Судом встановлено, що таке посвідчення позивачу видане уповноваженим на те державним органом (Чернігівською ОДА), який при його видачі, перевіряв достовірність поданих позивачем документів.

Тобто, наявність у позивача чинного посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) підтверджує той факт, що станом на 01.01.1993 позивач проживав в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років та спростовує доводи відповідача з даного приводу.

Також згідно з довідкою, виданою Губицькою сільською радою Ріпкинського району Чернігівської області від 04.06.2023 № 234, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 26.04.1986 по 15.12.1987, з 26.02.1990 по 09.04.2002 був прописаний та проживав у с. Губичі Ріпкинського району Чернігівської області (а.с. 108).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи с. Губичі (Ріпкинського району Чернігівської області включено в перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Як слідує з матеріалів справи, фактичною підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII стало те, що позивач станом на 01.01.1993 прожив у зоні гарантованого добровільного відселення менше трьох років (0 років 04 місяці 13 днів), оскільки в період з 01.09.1984 по 15.07.1987 позивач навчався у Чернігівському СПТУ, з 20.07.1987 по 04.12.1987 працював на підприємстві в м. Чернігів, а в 1990-2003 роках працював в м. Славутич Київської області, тобто, на територіях, що не відносяться до зони гарантованого добровільного відселення.

З такими твердженнями органу Пенсійного фонду суд не погоджується та зазначає, що довідкою, виданою Губицькою сільською радою Ріпкинського району Чернігівської області від 04.06.2023 № 234 підтверджується факт реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_1 з 26.04.1986 по 15.12.1987, з 26.02.1990 по 09.04.2002 у с. Губичі Ріпкинського району Чернігівської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Верховним Судом у постановах від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 та від 17.06.2020 у справі № 572/456/17, від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23 сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.

У постанові від 19.09.2019 у справі№ 556/1172/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Суд наголошує, що позивач надав документ, що підтверджує його право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ, - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), який засвідчує той факт, що станом на 01.01.1993 він проживав в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Відповідачем як суб`єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнане недійсним, а наданий позивачу статус скасований; у цій справі відсутні підстави ставити під сумнів наданий позивачу статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

У постанові від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20 Верховний Суд також зазначив, що дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує факт реєстрації та проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Водночас суд зазначає, що місце навчання/роботи та місце проживання особи може не співпадати.

При цьому, відповідачем не враховано, що навчальний заклад (м. Чернігів) ,знаходився в одній області, що і місце проживання позивача, а підприємства, на яких працював позивач (м. Славутич Київської області) знаходились в сусідній області, що і місце проживання позивача, що давало можливість за наявності прямого транспортного сполучення добиратися рейсовим пасажирським транспортом з місця проживання позивача до місця навчання та роботи.

Разом з тим, суд зазначає, що у цій справі відсутні докази, які б свідчили про те, що позивач постійно проживав у період навчання та роботи, зокрема, з 26.04.1986 по 15.07.1987, з 20.07.1987 по 04.12.1987, та з 01.01.1990 - 31.12.1992 на території населеного пункту, яке не відноситься до території радіоактивного забруднення.

Таким чином, період навчання позивача у Чернігівському СПТУ, періоди роботи з 20.07.1987 по 04.12.1987 в м. Чернігів, а в 1990-2003 роках в м. Славутич Київської області не спростовують факту його проживання на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 не менше трьох років, який був перевірений при встановленні статусу позивача як потерпілої особи від наслідків Чорнобильської катастрофи комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утвореної уповноваженим органом та підтверджений довідкою органу місцевого самоврядування.

З наведених підстав суд відхиляє доводи відповідача стосовно відсутності необхідної тривалості періоду постійного проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 три роки.

Отже враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує фактичне проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 понад 3 роки, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону №796-ХІІ.

Водночас суд зазначає, що оскільки довідкою Губицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 04.06.2023 № 234 підтверджено фактичне проживання позивача ОСОБА_1 зокрема, з 26.04.1986 по 15.12.1987, з 26.02.1990 по 31.12.1992 в с. Губичі Ріпкинського району Чернігівської області, тобто у зоні гарантованого добровільного відселення, то це свідчить про можливість застосування до позивача початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки, передбаченої статтею 55 Закону №796-XII, так як обов`язковою умовою для такого застосування є постійне проживання особи у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС (з 26.04.1986 по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період).

Тобто, пенсійний вік для позивача підлягає зменшенню на 6 років.

Відтак, твердження відповідача про те, позивач прожив у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 менше 3 років є помилковими та не підтверджені належними і допустимими доказами.

При цьому, позивач посилаючись на норми статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи вказує на те, що йому, як потерпілому від Чорнобильської катастрофи, який відпрацював на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1(чоловіки - 10 років і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на два роки.

З оскаржуваного рішення від 18.12.2023 №103230001805 слідує, що стаж роботи позивача за Списком № 1 становить 2 роки 03 місяці 24 дні. В той же час, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 25.05.2010 по 31.12.2011, з 01.03.2012 по 30.03.2012, з 16.04.2013 по 30.04.2018 згідно архівної довідки №05-04/218 від 01.06.2023, виданої архівним відділом виконавчого комітету Славутицької міської ради, оскільки довідкою не підтверджено роботу на пільгових умовах, також зазначено, що в разі ліквідації чи банкрутства підприємства, установи, організації стаж роботи підтверджується Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с. 101-105) вбачається, що ОСОБА_1 працював в Компанії Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанії ОСОБА_2 в період з 25.05.2010 по 31.12.2011, з 01.03.2012 по 30.03.2012 на посаді машиніста бетононасосної установки, з 16.04.2013 по 30.04.2018 на посаді стропальника.

Згідно із частиною першою статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другомупункту 18цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.

Порядок застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджений наказомМіністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 р. за № 1451/11731 (даліПорядок № 383).

Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Дослідженням копії трудової книжки позивача судом встановлено, що записи про роботу позивача в Компанії Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанії Буйг Траво Пюблік в період з 25.05.2010 по 31.12.2011, з 01.03.2012 по 30.03.2012 на посаді машиніста бетононасосної установки, з 16.04.2013 по 30.04.2018 на посаді стропальника містять інформацію про період роботи позивача, однак не зазначено, в яких умовах позивач працював та не вказано характер виконуваної роботи.

Тобто, записи в трудовій книжці позивача за вказані періоди не містять жодної інформації про пільговий характер роботи позивача у вказані періоди, тому ці періоди згідно з пунктом 20 Порядку № 637 мають бути підтверджені уточнюючими довідками підприємств або їх правонаступника.

Судом також досліджено довідку, надану позивачем на підтвердження виконання робіт пільгового характеру.

Так, зі змісту архівної довідки №05-04/218 від 01.06.2023, виданої архівним відділом виконавчого комітету Славутицької міської ради слідує, що ОСОБА_1 дійсно працював у Компанії Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанії Буйг Траво Пюблік у вказані вище періоди та виконував роботу машиніста бетононасосної установки, а в період з 16.04.2013 по 30.04.2018 стропальника (а.с. 84-85).

Суд проаналізувавши зміст наданої довідки, зазначає, що у ній відсутні відомості про періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи.

Позивачем не надано довідки за встановленою формою згідно з Додатком 5 Порядку № 637 про стаж роботи, який підтверджує право на пільгове пенсійне забезпечення, безпосередню зайнятість на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, що видається на підставі первинних документів.

Суд зазначає, що видача уточнюючої довідки передбачена чинним законодавством України та має на меті забезпечення права особи на отримання пенсії, оскільки відомості, які в ній зазначаються, стосуються конкретної особи щодо періоду її роботи та умов праці, у зв`язку з чим при її видачі юридичні особи, установи, організації керуються винятково тими відомостями, які містяться в первинних документах.

Тобто уточнююча довідка є офіційним документом. Роботодавець за правильність відомостей, зазначених у ній, несе відповідальність, у зв`язку з чим підприємство не може на власний розсуд відкликати або скасовувати видану довідку. Тобто, період, що підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, визначає підприємство шляхом надання уточнюючої довідки.

Отже, відсутність підтвердження вказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування певних періодів роботи до пільгового стажу. Відповідно, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача зарахувати такий стаж роботи до пільгового страхового стажу за відсутності довідок, що уточнюють пільговий характер роботи позивача за вказані періоди.

Відповідальність за подання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Отже, з врахуванням наведеного, умова щодо зниження позивачу пенсійного віку додатково на два роки як потерпілому від Чорнобильської катастрофи, який відпрацював на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1(чоловіки - 10 років і більше), не виконується.

Водночас суд зазначає, що процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи: для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника; до 01 січня 2004 року, якщо в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях (їх правонаступниках), розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - підприємства, які розташовані на тимчасово окупованій території) визначено Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 (далі Порядок № 18-1).

Дія цього Порядку поширюється, на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці засписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України; на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років; у період до 01 січня 2004 року на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, та якщо в трудовій книжці є записи з виправленням або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи (далі - періоди роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території).

За змістом пунктів 3, 4, 6 Порядку №18-1 підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (далі - Комісії).

Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники профспілок та організацій Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об`єднань профспілок на національному рівні та регіональних організацій роботодавців та їх об`єднань.

Основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи.

Відповідно до пункту 11 Порядку №18-1 іззаявою про підтвердження стажу роботи(додаток 2) заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - його представник)) може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу. Для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, до заяви додаються: документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр); трудова книжка; документи (за наявності), видані архівними установами, зокрема: довідка про заробітну плату; копії документів про проведення атестації робочих місць; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати.

Для підтвердження періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, заявник (його представник) подає трудову книжку та зазначає у заяві дані про свідків (не менше двох), які знають заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (у тому числі в колгоспі) і мають документи про свою роботу за період, щодо якого вони підтверджуватимуть роботу заявника.

Заявник (його представник) може додатково подавати інші документи про стаж роботи.

Відповідно до пунктів 14-15 Порядку № 18-1 комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п`яти робочих днів з дня його прийняття повідомляють заявника про прийняте рішення. Рішення Комісій можуть бути оскаржені в Пенсійному фонді України або в судовому порядку.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що підтвердження періодів роботи на підприємствах, в разі їх ліквідації за відсутності правонаступника здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, є обов`язковими для органів пенсійного фонду України при виконанні покладених на них функцій.

Як зазначено вище, Порядком № 637 та Порядком № 18-1 визначено механізм підтвердження періодів роботи в разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника.

Судом встановлено, що відповідно до Протоколу Загальних зборів Виконавчого комітету від 25.05.2020 (а.с. 43-46) ухвалено рішення припинити та закрити Компанію Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанії Буйг Траво Пюблік в Україні, виконавця проекту (програми) міжнародної технічної допомоги: Грантова угода (Чорнобильський фонд «Укриття»: Новий безпечний Конфаймент).

Проте судом встановлено, що ОСОБА_1 до комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, із відповідною заявою не звертався, тобто позивач не дотримався встановленого порядку підтвердження пільгового стажу, за період роботи в Компанії Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанії Буйг Траво Пюблік.

При цьому суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні ГУ ПФУ у Волинській області роз`яснило позивачу порядок підтвердження на Комісії стажу спірного періоду роботи, що дає право на призначення пенсії.

Саме за результатами розгляду заяви Комісією повинно прийматися рішення про зарахування чи відмову в зарахуванні періоду роботи до стажу на пільгових умовах. Зазначені рішення є обов`язковими для пенсійних органів.

З врахуванням наведених норм законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач при розгляді заяви позивача від 14.12.2023 в частині зарахування до пільгового стажу періоду роботи у в Компанії Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанії Буйг Траво Пюблік, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Поряд з тим суд зазначає, що позивач не позбавлений права у встановленому порядку звернутися до комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, із вимогою про підтвердження пільгового стажу за період роботи в Компанії Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанії Буйг Траво Пюблік з 25.05.2010 по 31.12.2011, з 01.03.2012 по 30.03.2012, з 16.04.2013 по 30.04.2018, відтак взаємопов`язані позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та безпідставними та не підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про зарахування до пільгового страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС за період роботи в Багатогалузевому підприємстві комунального господарства м. Славутич (Управлінні житлово - комунального господарства ВО 'Чорнобильська АЕС") 04.07.1990, 27.09.1990, 28.09.1990, 11.12.1990, 11.03.1992, 13.03.1992, 23.03.1992, 26.08.1992, в Славутицькому філіалі Колективного будівельно - монтажного підприємства "Укренергобуд" з 04.06.2002 по 19.06.2003, в Славутицькій філії "Струм - Славутич" Приватного малого науково - впроваджувального інноваційного підприємства "Струм" з 17.03.2005 по 16.06.2006, в Компанії Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанії Буйг Траво Пюблік з 25.05.2010 по 31.12.2011, з 01.03.2012 по 30.03.2012, з 16.04.2013 по 30.04.2018, у полуторному розмірі (рік за півтора), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком №1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановами Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 року №250, від 30.06.1998 №982, від 07.02.2000 №223, від 29.01.2003 №137, від 27.04.2006 №571, від 10.09.2008 №831 (з наступними змінами) встановлено, зокрема, що особам, які постійно працюють або виконують службові обов`язки у зоні відчуження, час роботи або служби зараховується до стажу роботи та вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість яких повний робочий день дає право на пенсію на віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36).

Постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 №831 "Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження", яка відповідно до повноважень Кабінету Міністрів України, делегованих ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановлює правила пільгового обчислення стажу роботи в зоні відчуження, є самостійною правовою підставою для обчислення стажу роботи в зоні відчуження, який враховується при обчисленні коефіцієнту страхового стажу при визначенні розміру пенсії, незалежно від наявності підстав для застосування Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість яких повний робочий день дає право на пенсію на віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36.

Отже постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 №831 надано особам, які постійно працювали (працюють) або виконують службові обов`язки у зоні відчуження, додаткові соціальні гарантії при призначенні пенсії.

Згідно наданого ГУ ПФУ у Волинській області розрахунку стажу ОСОБА_1 період роботи з 27.09.1990 по 28.09.1990, з 04.06.2002 по 03.08.2002, з 04.08.2002 по 19.06.2003 зараховані до трудового стажу в полуторному розмірі.

Відтак у задоволенні позову в частині зарахування у полуторному розмірі періоду роботи позивача з 27.09.1990 по 28.09.1990, з 04.06.2002 по 03.08.2002, з 04.08.2002 по 19.06.2003 належить відмовити, оскільки такий період вже зарахований відповідачем, що підтверджується розрахунком стажу.

При цьому до періоду роботи 04.07.1990, 11.12.1990, 11.03.1992, 13.03.1992, 23.03.1992, 26.08.1992, з 17.03.2005 по 16.06.2006 застосовано кратність1. Тобто, відповідач протиправно не зарахував вказаний період роботи позивача у полуторному розмірі.

Щодо зарахування пільгового стажу за період роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі в Компанії Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанії Буйг Траво Пюблік з 25.05.2010 по 31.12.2011, з 01.03.2012 по 30.03.2012, з 16.04.2013 по 30.04.2018, то суд зазначає, що оскільки вказані періоди роботи позивачу взагалі не зараховані до пільгового стажу за Списком № 1, то суд позбавлений можливості надати правову оцінку доводам сторін про наявність/відсутність права щодо зарахування у полуторному розмірі вказаних періодів роботи позивача в Компанії Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанії Буйг Траво Пюблік.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що вимога позивача щодо зарахування пільгового страхового стажу за період роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі підлягає частковому задоволенню, а саме у полуторному розмірі необхідно провести зарахування стажу роботи за наступні періоди: 04.07.1990, 11.12.1990, 11.03.1992, 13.03.1992, 23.03.1992, 26.08.1992 в Багатогалузевому підприємстві комунального господарства м. Славутич (Управлінні житлово - комунального господарства ВО "Чорнобильська АЕС"), з 17.03.2005 по 16.06.2006 в Славутицькій філії "Струм - Славутич" Приватного малого науково - впроваджувального інноваційного підприємства "Струм".

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно відповідно до п. а ч. 1 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, то як слідує з рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 18.12.2023 № 103230001805 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тобто, право позивача на призначення пенсії на підставі п. а ч. 1 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ГУ ПФУ у Волинській області не розглядалося.

Про вказану обставину відповідач зазначив і у відзиві на позовну заяву.

Отже враховуючи наведене, суд позбавлений можливості надати правову оцінку доводам сторін про наявність/відсутність права позивача на призначення пенсії на підставі п. а ч. 1 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відтак позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Крім цього, суд зазначає, що згідно з вимогами частини першої статті 10 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №204/362/17 вказано, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою. При цьому за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. У цій же справі Верховний Суд вказав, що суд як орган, уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.

Тобто, повноважним органом для обрахунку та призначення пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів. Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не надана оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 18.12.2023 № 103230001805 про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання повторно у встановленому законом порядку розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.12.2023 про призначення пенсії за віком, із зарахуванням до пільгового страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, періоди роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора) у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, а саме: 04.07.1990, 11.12.1990, 11.03.1992, 13.03.1992, 23.03.1992, 26.08.1992 в Багатогалузевому підприємстві комунального господарства м. Славутич (Управління житлово - комунального господарства ВО 'Чорнобильська АЕС"), з 17.03.2005 по 16.06.2006 в Славутицькій філії "Струм - Славутич" Приватного малого науково - впроваджувального інноваційного підприємства "Струм" та вирішити питання про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області необхідно стягнути на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог судовий збір в розмірі 605,60 грн, сплачений згідно з квитанцією від 10.01.2024 (а.с. 19).

Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 18.12.2023 № 103230001805 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.12.2023 про призначення пенсії за віком, із зарахуванням до пільгового страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, періоди роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора) у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, а саме: 04.07.1990, 11.12.1990, 11.03.1992, 13.03.1992, 23.03.1992, 26.08.1992 в Багатогалузевому підприємстві комунального господарства м. Славутич (Управління житлово - комунального господарства ВО 'Чорнобильська АЕС"), з 17.03.2005 по 16.06.2006 в Славутицькій філії "Струм - Славутич" Приватного малого науково - впроваджувального інноваційного підприємства "Струм" та вирішити питання про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).

Суддя Р.С. Денисюк