Рішення № 119267545, 22.05.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/1455/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі ГУ ПФУ в Житомирській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Житомирській області №032950003845 від 02 серпня 2023 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з дня виникнення права на призначення пенсії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та є потерпілою (категорії 3), що підтверджується довідкою №1112 від 15 червня 2023 року.

Посилаючись на статтю 55 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі Закон №796-ХІІ) зазначає, що пенсії із зменшенням пенсійного віку призначаються особам, з числа потерпілих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема: - які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсія призначається із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, на три роки та додатково на один рік за два роки проживання, роботи, але не більше як шість років.

Відтак, наявність у позивача статусу особи, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи, з урахуванням її віку, тривалості страхового стажу, місця та строку проживання на забрудненій території, дають їй право на призначення пенсії відповідно до вимог статті 55 Закону №796-ХІІ , у зв`язку із чим, позивачка звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії із зниженням пенсійного віку та подала перелік необхідних документів.

Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області №032950003845 від 02 серпня 2023 року їй відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ у зв`язку з тим, що позивач прожила у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року менше 3 років, а саме 1 рік 6 місяців 00 днів. За доданими документами до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період проживання з 11.11.1986 по 29.08.1988 згідно довідки №1178 від 16.06.2023, оскільки у зазначений період вона згідно диплому ТВ №979981 від 26.06.1991 навчалась у м. Луцьку, а даний населений пункт не відноситься до зон радіоактивного забруднення.

Позивач не погоджується з рішенням відповідача 1 та вказує, що її право на призначення пенсії згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підтверджується копією паспорта, копією свідоцтва про народження, копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану, копією рішення суду про розірвання шлюбу по справі №164/1299/18; копією довідки №1112 від 15.06.2023; копіями дипломів, копією трудової книжки та показаннями свідків.

Крім того довідка №1112 від 15 червня 2023 року видана Волинською обласною державною адміністрацією, яку було долучено до заяви також підтверджує статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) (видається за умови проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років.

З наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Відповідачі у відзивах на позовну заяву (кожен зокрема) не визнали позовні вимоги та просили відмовити у задоволенні позову (а.с.61-63, 82-84). В обґрунтування цієї позиції відповідачі вказали, що за результатом розгляду документів, які були надані позивачем до заяви, обчислений період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року становить 1 рік 6 місяців 0 днів, що є недостатнім для набуття права на пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII. До періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період з 11.11.1986 по 29.08.1988, оскільки у зазначений період ОСОБА_1 згідно диплому НОМЕР_1 від 26.06.1991 навчалась у Луцьку, а даний населений пункт не відноситься до зон радіоактивного забруднення.

Оскільки період проживання (роботи) позивача з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року у зоні гарантованого добровільного відселення не підтверджено, то відсутні підстави для застосування положень статті 55 Закону №796-XII у цьому разі для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку.

Відповідачі вважають, що оскаржуване рішення є законним, а підстави для його скасування відсутні.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується довідкою №1142 виданою Волинською обласною державною адміністрацією 15 червня 2023 року (а.с.11).

26 липня 2023 року позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, додавши необхідні документи (а.с. 11-16).

ГУ ПФУ в Житомирській області 02 серпня 2023 року прийняло рішення №032950003845, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки не підтверджено постійне проживання станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років в зоні гарантованого добровільного відселення.

У рішенні зазначено, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії (дата звернення 26 липня 2023 року) вік заявниці становив 56 років. Страховий стаж становив 36 років 06 місяців 22 дні, при необхідному 21 рік. ОСОБА_1 станом на 01 січня 1993 року прожила у зоні гарантованого добровільного відселення 1 рік 06 місяців 00 днів, загальний період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення становить 31 рік 11 місяців 16 днів. За доданими документами до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період з 11.11.1986 по 29.08.1988, оскільки у зазначений період ОСОБА_1 згідно диплому НОМЕР_1 від 26.06.1991 навчалась у Луцьку, а даний населений пункт не відноситься до зон радіоактивного забруднення (а.с.18).

Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-XII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, встановлено статтею 55 Закону №796-ХІІ.

Так абзацом першим частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи - особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац п`ятий пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).

За змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Отже, право на застосування положень статті 55 Закону №796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі мінами).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Підставою для відмови ОСОБА_1 ГУПФУ в Житомирській області у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку (рішення від 02 серпня 2023 року №032950003845) відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ вказано непідтвердження фактичного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 01 січня 1993 року.

Виходячи із змісту суспільних правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року необхідно обраховувати від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Постанова №106).

При вирішенні спору суд враховує, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).

Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.

Системний аналіз наведених положень Закону №796-XII вказує на те, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року.

Відповідно до довідки №1112 від 15 червня 2023 року виданої Волинською обласною державною адміністрацією ОСОБА_2 належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 3 та має право на пільги та компенсації встановлені Законом України №796-ХІІ.

З довідки №1736 від 27.10.2023 виданої виконавчим комітетом Маневицької селищної ради вбачається, що ОСОБА_1 дійсно видавалось посвідчення громадянки, яка постійно проживала чи працювала у зоні гарантованого добровільного відселення серії Б №095204 від 11.12.1992 (категорія 3) (а.с.40).

Довідкою №1740 від 27.10.2023 виконавчого комітету Маневицької селищної ради підтверджується, що на заміну Чорнобильського посвідчення серії НОМЕР_2 від 11.12.1992 ОСОБА_1 було видано довідку №1112 потерпілої від Чорнобилської катастрофи від 15.06.2023 згідно протоколу засідання регіональної комісії визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян, витяг №99 (а.с.42).

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 народилася в селі Троянівка Маневицького району Волинської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.8).

Згідно з довідкою виконавчого комітету Маневицької селищної ради від 16 червня 2023 року №1178 (а.с.21) позивач з 11.11.1986 по 29.08.1988 та з 02.07.1991 по даний час дійсно постійно зареєстрована та проживає в селі Черськ Маневицького району, яке згідно постанови КМУ від 23 липня 1991 року №106 включене до переліку населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС і віднесено до зони гарантованого (добровільного відселення) (а.с.21).

Виходячи зі змісту відзиву на позов, ГУ ПФУ в Житомирській області заперечує можливість проживання позивача у селі Троянівка Маневицького району Волинської області під час навчання у Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки (з 11 листопада 1986 року по 29 серпня 1988 року, тобто у населеному пункті (м. Луцьк), який відповідно до Постанови №106 не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Дійсно, згідно записів трудової книжки НОМЕР_4 від 16 серпня 1986 року вбачається, що ОСОБА_1 з 01 вересня 1986 року по 15 серпня 1991 року зарахована студенткою історичного факультету Луцького педагогічного інституту (записи №№ 3-4).

Відповідно до диплому з відзнакою ТВ № 979981 позивач в 1986 році вступила до Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки і в 1991 році закінчила повний курс названого інституту за спеціальністю історія, рішенням Державної екзаменаційної комісії від 22 червня 1991 року ОСОБА_1 присвоєна кваліфікація вчителя історії і суспільствознавства та радянського права середньої школи, 26 червня 1991 року видано диплом за реєстраційним № НОМЕР_5 .

Суд з цього приводу зауважує, що відомості диплому (трудової книжки) самі по собі не можуть спростовувати факт проживання позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років, який був перевірений при встановленні їй статусу потерпілої особи від наслідків Чорнобильської катастрофи комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утвореної уповноваженим органом.

Крім того, загальновідомим є те, що навчання в інституті переривалося на період канікул, виробничої практики та відповідачем не може заперечуватися можливість позивача приїжджати від місця навчання до місця проживання (відстань між населеними пунктами близько 96 км) в домогосподарство батьків в селі Троянівка Камінь-Каширського району Волинської області.

Разом з тим, суд зазначає, що у цій справі відсутні докази, які б свідчили про те, що позивачка постійно проживала у період навчання з 11.11.1986 по 29.08.1988 на території населеного пункту, яке не відноситься до території радіоактивного забруднення.

Таким чином, період навчання позивача у Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки не спростовує факту проживання позивачки на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 не менше трьох років, який був перевірений при встановленні статусу позивача як потерпілої особи від наслідків Чорнобильської катастрофи комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утвореної уповноваженим органом.

Водночас суд зазначає, що у період з 26.04.1986 по 01.01.1993 реєстрацію та облік громадян за місцем проживання було регламентовано Положенням про паспортну систему в СРСР, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 28.08.1974 №677 (далі - Положення №677), Постановою Ради Міністрів СРСР "Про деякі правила прописки громадян" від 28.08.1974 №678, Тимчасовою інструкцією про порядок документування і прописки (реєстрації) громадян, затвердженою наказом Міністерства внутрішніхсправ України від 03.02.1992 №66-дск.

Зазначеними нормативними актами було передбачено прописку, як форму реєстрації та обліку населення за місцем проживання, що встановлювала необхідність отримання дозволу органів внутрішніх справ на прописку (виписку) в усіх без винятку населених пунктах України.

Згідно з пунктом 22 розділу ІІІ Положення №677, громадяни прописуються за місцем проживання. Громадяни, які прибули на тимчасове проживання із однієї місцевості в іншу на строк більше півтора місяця прописуються тимчасово, а ті, що прибули на строк до півтора місяця реєструються в установленому порядку.

Тобто, прописка громадянина за певною адресою здійснювалася за конкретним місцем проживання, була обов`язковою, а дотримання умов прописки перевірялося уповноваженими особами органів внутрішніх справ.

Окрім того, письмовими поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 додатково підтверджується та обставина, що ОСОБА_1 у період з 23 листопада 1966 року по 11 вересня 1992 року постійно проживала в батьківському будинку в АДРЕСА_1 (а.с. 72, 75, 78).

Водночас суд нагадує, що позивачка має статус особи, яка потерпіла від Чорнобилської катастрофи (категорія 3), що підтверджується довідкою №1112 від 15 червня 2023 року виданою Волинською обласною державною адміністрацією.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі №569/7589/17 серед іншого зазначалось: Таким чином, право на пенсію відповідно до Закону №796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У розглядуваній справі відповідачами не заперечується наявність у ОСОБА_1 довідки потерпілої від Чорнобильської катастрофи (яка видана взамін посвідчення). Підставою для відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку слугувало неможливість підтвердження факту постійного проживання у зоні посиленого гарантованого добровільного відселення протягом трьох років з моменту аварії до 01 січня 1993 року. Поряд з тим наявність у позивачки статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи 3 категорії та довідка про місце проживання від 16 червня 2023 року №1178 в сукупності з іншими дослідженими доказами вказують на дотримання умови щодо проживання на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років.

Отже, суд дійшов висновку про те, що рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області №032950003845 від 02 серпня 2023 року позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з тих мотивів, що період проживання (роботи) позивача на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, станом на 01 січня 1993 року становить менше трьох років.

З огляду на встановлені обставини та правове регулювання спірних правовідносин рішення ГУ ПФУ у Житомирській області №032950003845 від 02 серпня 2023 року є протиправним та підлягає скасуванню. Такий спосіб захисту є належним та достатнім, а тому не потребує додаткового визнання протиправними дій відповідача 1, адже результатом розгляду заяви позивача стало саме рішення відповідача 1, яке є предметом оскарження у даній справі.

Одночасно суд зауважує, що обов`язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55Закону №796є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Так в оскаржуваному рішенні ГУ ПФУ в Житомирській області від 02 серпня 2023 року №032950003845 зазначено, що у позивачки наявний страховий стаж 36 років 06 місяців 22 дні (при необхідному 21 рік).

Суд зазначає, що умова досягнення позивачем відповідного віку (на час звернення 56 років) та наявність у неї необхідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону №796-XII (21 рік), виконується.

Відтак суд приходить до висновку, що позивач, у відповідності до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на призначення пенсії зі зниженням, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, пенсійного віку.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру заявлених до ГУ ПФУ у Волинській області, суд враховує наступне.

Згідно з частиною першоюстатті 44 Закону №1058-IVзаява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону УкраїниПро загальнообов`язкове державне пенсійне страхуваннязатвердженийпостановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1(у редакціїпостанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Житомирській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.

Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.

Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов`язання призначити пенсію є саме ГУ ПФУ в Житомирській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 про призначенні пенсії та прийняв рішення про відмову.

Натомість, ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб`єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення/перерахунку).

При цьому у суду відсутні підстави вважати, що після призначення пенсії позивачу, ГУ ПФУ у Волинській області не проводитиме її виплату.

Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.

З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від №032950003845 від 02 серпня 2023 року та зобов`язання ГУ ПФУ в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 26 липня 2023 року (з дня звернення з заявою) та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Згідно із частиною першоюстатті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Житомирській області (яке протиправно відмовило позивачу у призначенні пенсії) необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1211, 20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 01.03.2024 (а.с. 29).

Керуючись статтями243-246,255,262,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, рішення та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №032950003845 від 02 серпня 2023 року про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 26 липня 2023 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати у сумі 1211, 20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 )

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, Житомирська область, м. Житомир, вул. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341).

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026 Волинська область, місто Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).

Суддя Т.М. Димарчук