Рішення № 119267479, 23.05.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 травня 2024 р. Справа № 120/13795/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

07.09.2023 року керівник Немирівської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області звернувся в суд з адміністративним позовом до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправною, на думку позивача, бездіяльністю відповідача, що полягає у незабезпеченні проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) ландшафтного заказника "Широка Руда" орієнтовною площею 33 га на території Липовецької об`єднаної територіальної громади.

Ухвалою суду від 12.09.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

13.10.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що рішеннями 10 сесії 8 скликання Липовецької міської ради №179 та №183 від 25.02.2021 року завершено реорганізацію Іваньківської та Попівської сільських рад, з цього часу ландшафтний заказник "Широка Руда" перебуває у віданні Липовецької міської ради.

У зв`язку з тим, що питання виготовлення технічної документації із землеустрою щодо організації і встановлення меж ландшафтного заказника "Широка Руда" виникло у другій половині фінансового року, укладення договору по виконанню робіт із землеустрою неможливо реалізувати через те, що видатки на фінансування вказаної технічної документації рішенням про місцевий бюджет не передбачено.

Крім цього вказав, що прокурором не дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки прокурор може представляти інтереси держави у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

13.10.2023 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що вважає доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Рішенням Вінницької обласної ради 44 сесії 7 скликання №977 від 23.07.2020 року ландшафтний заказник "Широка Руда" орієнтовною площею 33 га на території Іваньківської сільської ради Липовецького району оголошено об`єктом природно-заповідного фонду місцевого значення, без вилучення із користування.

Департаментом агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації ландшафтний заказник "Широка Руда" передано під охорону та дотримання режиму територій Попівській сільській раді , про що 21.08.2020 року складено охоронне зобов`язання №120/20, яким останню зобов`язано забезпечити охорону та збереження території (об`єкта) природно-заповідного фонду в цілому.

Наказом Департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації №94 від 24.08.2020 року затверджено положення про ландшафтний заказник "Широка Руда", згідно з яким ландшафтний заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. Межі заказника встановлюються проектом землеустрою, оформлюються відповідними знаками та інформаційними матеріалами, відображаються у землевпорядній документації, обов`язково враховуються при реконструкції прилеглих територій.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №707-р від 12.06.2020 року "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області" та рішення Липовецької міської ради №32 від 09.12.2020 року "Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Липовецької міської ради", Липовецька міська рада є правонаступником, зокрема, Іваньківської та Попівської сільських рад.

10.08.2023 року позивач звернувся до Липовецької міської ради із листом, у якому просив повідомити чи розроблена та затверджена документація із землеустрою щодо організації і встановлення меж території ландшафтного заказника "Широка Руда".

Крім цього, 10.08.2023 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькі області із листом, у якому просив повідомити чи погоджено проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території ландшафтного заказника "Широка Руда" та чи видавались висновки про погодження проекту землеустрою уповноваженим органом.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькі області від 14.08.2023 року повідомлено Немирівську окружну прокуратуру про те, що у місцевому фонді документації із землеустрою відсутня документація на ландшафтний заказник "Широка Руда". Інформація про даний об`єкт не внесена до Державного земельного кадастру.

Листом Липовецької міської ради від 16.08.2023 року повідомлено, що інформація про розроблення чи затвердження документації із землеустрою щодо організації встановлення меж території, а також охоронні зобов`язання та положення про ландшафтний заказник "Широка Руда" відсутні.

На переконання позивача, відповідачем протягом тривалого часу не вжито заходів щодо винесення меж ландшафтного заказника "Широка Руда" та не закріплено його межі в натурі (на місцевості), що в свою чергу унеможливлює його належне використання та зберігання, тому існує ймовірність використання даної території не за цільовим призначенням, оскільки відсутні межі заказника і земельна ділянка не внесена до Державного земельного кадастру.

Немирівською окружною прокуратурою листом від 28.08.2023 повідомлено Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства. Крім цього, запропоновано надати інформацію чи не планує Інспекція самостійно звертатись до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Липовецької міської ради щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж ландшафтного заказника "Широка Руда".

Листом від 29.08.2023 року Державна екологічна інспекція у Вінницькій області повідомила, що Інспекція не має наміру звертатися до суду із позовною заявою та не заперечує щодо здійснення Немирівською окружною прокуратурою представництва інтересів в особі Інспекції з метою звернення до суду із позовною заявою.

Враховуючи необхідність реагування на виявлені порушення вимог законодавства, з метою їх усунення, керівник Немирівської окружної прокуратури звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" №1264-ХІІ від 25.06.1991 року (далі - Закон №1264-ХІІ) передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.

Згідно зі статтею 5 Закону №1264-ХІІ державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Пунктом "і" частини 1статті 19 Закону №1264-ХІІ передбачено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції приймають рішення про організацію територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Згідно з частиною 2 статті 61 Закону №1264-ХІІ до складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Відповідно до частин 2, 3 статті 2 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року (далі - ЗК України) суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно з пунктом "в" частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Пунктами "д", "к" частини 1 статті 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).

Згідно з частиною 1 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини 7 статті 79-1 ЗК України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Частиною 8 статті 79-1 ЗК України передбачено, що у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Згідно з частиною 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" №2456-ХІІ від 16.06.1992 року (далі - Закон №2456-ХІІ) межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Частиною 3 статті 26 Закону №2456-ХІІ передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Відповідно до частини 3 статті 60 Закону №2456-ХІІ органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Згідно із статтями 1, 2 Закону України "Про землеустрій" №858-IV від 22.05.2003 року (далі - Закон №858-IV) під проектом землеустрою розуміють сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Відповідно до статті 19 Закону №858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.

Згідно із статтею 20 Закону №858-IV землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Статтею 22 цього ж Закону передбачено, що підставою для здійснення землеустрою є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Згідно із статтею 25 Закону №858-IV одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Статтею 47 Закону №858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою, зокрема: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Таким чином, природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов`язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.

Наведене убезпечує від використання землі на території природно-заповідного фонду (в тому числі заказника) не за цільовим призначенням та запобігає її протиправному привласненню.

Судом встановлено, що відповідно до Положення "Про ландшафтний заказник місцевого значення "Широка Руда", затвердженого наказом Департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації №94 від 24.08.2020 року, ландшафтний заказник місцевого значення "Широка Руда" загальною площею 33 га входить до складу природно-заповідного фонду України та охороняється як національне надбання щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

Пунктом 7 положення встановлено, що межі заказника на місцевості встановлюються проектом землеустрою, оформлюються відповідними знаками та інформаційними матеріалами, наносяться на планово-картографічні матеріали, відображаються у землевпорядній документації, обов`язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій. До виготовлення проекту землеустрою із встановлення меж заказника на місцевості його межі визначаються відповідно до матеріалів проекту створення.

Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища визначені статтею 33 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР), відповідно до пункту 9 якого, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить таке делеговане повноваження як організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.

Відповідно пунктів 34, 37 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР, яка визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.

Статтею 25 Закону № 280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Так, відповідно до статті 19 Закону № 858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності; організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом; координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Частиною 1 статті 59 Закону №280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до пункту 34 та пункту 37 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.

Аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що до повноважень міських рад належить прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій , що підлягають особливій охороні; здійснення землеустрою, що включає в себе, зокрема встановлення і закріплення на місцевості меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного значення.

Як встановлено судом, листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькі області від 14.08.2023 року повідомлено Немирівську окружну прокуратуру про те, що у місцевому фонді документації із землеустрою відсутня документація на ландшафтний заказник "Широка Руда". Інформація про даний об`єкт не внесена до Державного земельного кадастру, заходи державного нагляду (контролю) не проводилися.

Суд зауважує, що відсутність вчинення заходів із проведення робіт з винесення меж території ландшафтного заказника місцевого значення, закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразка свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, що, зважаючи на правовий статус території природно-заповідного фонду, порушує встановлений порядок його охорони та використання.

До того ж, суд критично оцінює доводи відповідача про неможливість вирішення питання укладення договору на розроблення технічної документації із землеустрою щодо організації і встановлення меж ландшафтного заказника "Широка Руда" у зв`язку із відсутністю на це коштів у місцевому бюджеті на момент передачі заказника, з огляду на таке.

Судом встановлено, що згідно з відкритою інформацією, що міститься на офіційному сайті Липовецької міської ради, рішенням 26 сесії 8 скликання Липовецької міської ради №644 від 23.12.2021 року визначено дохід та видатки бюджету Липовецької територіальної громади на 2022 рік в сумі 196910463 грн.

Рішенням 44 сесії 8 скликання Липовецької міської ради №1111 від 22.12.2022 року визначено дохід та видатки бюджету Липовецької територіальної громади на 2023 рік в сумі 209794682 грн.

Оскільки, з моменту передачі ландшафтного заказника "Широка Руда"(лютий 2021 рік) до моменту звернення керівника Немирівської окружної прокуратури з цим позовом (вересень 2023 року), відповідачем двічі формувався місцевий бюджет Липовецької територіальної громади, суд доходить висновку, що відповідач мав реальну можливість виділення коштів на розроблення технічної документації із землеустрою щодо організації і встановлення меж ландшафтного заказника "Широка Руда".

Відтак, у контексті цієї справи, відсутні підстави вважати, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, реалізує дії щодо встановлення меж ландшафтного заказника.

Враховуючи, що відповідачем тривалий час не вживаються заходи з організації проведення робіт із винесення меж ландшафтного заказника "Широка Руда" та закріплення їх в натурі (на місцевості), за наявності визначеного законодавством обов`язку щодо вчинення таких дій, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову та, як наслідок, наявність підстав для їх задоволення.

Щодо доводів представника відповідача у відзиві на позовну заяву про відсутність підстав звернення прокурора із цим позовом, суд зазначає наступне.

За змістом статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У Законі України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях.

Відповідно до частини 3 статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення вказаних норм дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором, а також орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Постановою Кабінету Міністрів України № 275 від 19.04.2017 року затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України , пунктом 1 якого передбачено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

При цьому, згідно із положеннями цього нормативного документу саме Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі, про охорону і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема щодо додержання режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Таким чином, діяльність органу місцевого самоврядування щодо планування території природно - заповідного фонду є об`єктом контролю у сфері захисту довкілля та природних ресурсів і такий контроль уповноважені здійснювати органи Державної екологічної інспекції України.

Такий правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.12.2020 року у справі №809/807/17.

Відтак, ключовою підставою для визначення права прокурора на звернення до суду з цим позовом є встановлення факту невжиття Держекоінспекцією у Вінницькій області дій щодо захисту інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на запит прокурора щодо здійснення державного нагляду (контролю) Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області, листом від 29.08.2023 року повідомлено, що заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства в частині охорони і використання території та об`єктів природно-заповідного фонду Липовецькою міською радою та вжиття органом місцевого самоврядування заходів з винесення меж ландшафтного заказника місцевого значення "Широка Руда" в натурі (на місцевості) не вживались та не планують вживатись.

Вказане свідчить про невжиття Держекоінспекцією у Вінницькій області дій щодо захисту інтересів держави.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 25.01.2023 року у справі №380/8385/21 та від 28.02.2023 року у справі №380/9160/21.

Крім цього суд зазначає, що інтереси держави, у тому числі охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як охорона навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, та екологічних прав, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 року у справі №569/4123/16-а.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов до висновку, що поданий адміністративний позов прокурора має на меті захист інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відшкодуванню підлягають судові витрати лише у випадку, коли задоволено позов особи, яка не є суб`єктом владних повноважень або судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи те, що позивачем є суб`єктом владних повноважень та відсутні витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням експерти, підстави для відшкодування судового збору, на переконання суду, відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж ландшафтного заказника місцевого значення "Широка Руда" і закріплення їх в натурі (на місцевості).

Зобов`язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області забезпечити відповідно до вимог чинного законодавства України організацію проведення робіт із винесення меж ландшафтного заказника місцевого значення "Широка Руда" і закріплення їх в натурі (на місцевості).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Керівник Немирівської окружної прокуратури Вінницької області (вул. Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницька область, ЄДРПОУ 02909909);

В інтересах: Державна екологічна інспекція у Вінницькій області (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, ЄДРПОУ 37979894);

Відповідач: Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану, 4, м. Липовець, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04325957).

Суддя Дончик Віталій Володимирович