Рішення № 119263272, 15.05.2024, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №278/952/24

Категорія 67

2/295/1475/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючої судді Семенцової Л.М.,

за участі секретаря Кирийчук А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 31.01.2024 між ним та відповідачем шлюб розірвано та визначено місце проживання сина ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від шлюбу також мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначив, що він з відповідачем домовились про те, що дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 буде знаходитися на його утриманні позивача, у зв`язку з чим вважає необхідним визначити місце проживання з ним.

Тому позивач просить визначити місце проживання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ним за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Богунського районного суду міста Житомира Семенцової Л.М. від 22.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Сторони та представник третьої особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином, направили до суду письмові заяви з проханням проводити судове засідання за їхньої відсутності. У поданій до суду заяві позивач вказав про підтримання позовних вимог, а відповідач у заяві зазначила, що позовні вимоги визнає.

Представник третої особи в заяві вказала про непідтримання позовних вимог, долучивши витяг з рішення та висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору.

Частиною ч. 3 ст. 211 ЦПК України передбачено право учасників справи заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права (статті12,81 ЦПК України).

Судом встановлено, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 31.01.2024 у справі № 278/5619/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа орган опіки та піклування Глибочицької сільської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, позов задоволено частково, розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладений 02.09.2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, за актовим записом № 1376, та визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із ОСОБА_2 . У задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області від 12.01.2022 № 33, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 12.01.2022 по теперішній час.

Як убачається з позовної заяви, сторони також проживають за цією ж адресою.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У постанові від 17.10.2018 в справі №402/428/16-ц Велика Палата Верхового Суду відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

При цьому під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю в контексті Декларації прав дитини слід розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частинами 4-6 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Аналіз змісту зазначеної норми СК України свідчить про те, що питання визначення місця проживання малолітньої дитини може бути вирішно органом опіки та піклування або судом лише у разі наявності спору між батьками щодо місця проживання дитини та за умови окремого проживання її матері та батька (ч. 1ст. 161 СК України).

Натомість, зі змісту позовної заяви, вбачається, що між ним та відповідачем відсутній будь-який спір щодо місця проживання їхньої малолітньої дочки, оскільки, вони обоє, як батьки, домовились на проживання дитини з батьком.

Тобто сторони визначили місце проживання дитини з батьком за взаємною згодою.

Не вбачається спору щодо місця проживання малолітньої дочки сторін і зі змісту заяви відповідача, поданої нею особисто до суду 23.04.2024, в якій вона вказала про визнання позову.

Факт відсутності між батьками спору щодо місця проживання дитини вбачається також і зі змісту висновку органу опіки і піклування виконавчого комітету Глибочицької сільської ради щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області від 23.11.2023 № 7, де вказано, що батьки дитини проживають на одній житловій площі та між ними відсутній спір і досягнута взаємна згода щодо визначення місця проживання та утримання дітей, а тому є недоцільним визначати місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з матір`ю ОСОБА_2 .

На підтвердження спільного проживання батьків з дітьми за адресою: АДРЕСА_1 та ведення спільного побуту до суду надано акт обстеження умов проживання від 13.05.2021, складений членами комісії Служби у справах дітей Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області, в якому, зокрема, вказано про наявність створених батьками для дітей належних умов проживання та їхнього всебічного розвитку.

Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дітей має передувати спір між батьками щодо місця їх проживання, а в даному випадку мати дитини, як до подання позову, так і під час розгляду справи, не заперечувала проти проживання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком, при цьому батьки проживають спільно з дітьми в одному помешканні, тому суд не приймає визнання відповідачем позову, оскільки воно суперечить закону, а також оскільки судом не встановлено порушення, невизнання або оспорюванення відповідачем немайнових прав позивача як батька його малолітньої дитини, які потребують судового захисту, позов не грунтується на положеннях закону та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 161 СК України, ст. ст. 4, 12, 76-82, 141, 259, 263-268, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітньої дитини відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Третя особа: виконавчий комітет Житомирської міської ради як орган опіки та піклування Житомирської міської ради (адреса: 12403, Житомирська обл., Житомирський район, с. Глибочиця, вул. М. Грушевського, 2, код ЄДРПОУ 04348289).

Повне рішення суду складено 23.05.2024.

Суддя Л.М. Семенцова