Рішення № 119261815, 20.05.2024, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2024 Справа № 914/3635/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянув матеріали заяви

про прийняття додаткового рішення у справі № 914/3635/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМОСФЕРА ІНЖИНІРИНГ СІСТЕМЗ», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРНОБУД», м. Львів

про стягнення 500 000,00 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/3635/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМОСФЕРА ІНЖИНІРИНГ СІСТЕМЗ», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРНОБУД», м. Львів про стягнення 500 000,00 грн.

18.04.2024 Господарським судом Львівської області у справі №914/3635/23 винесено рішення, яким позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРНОБУД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМОСФЕРА ІНЖИНІРИНГ СІСТЕМЗ» безпідставно збережені кошти у розмірі 500 000,00 грн та 7 500,00 грн судового збору.

08.05.2024 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМОСФЕРА ІНЖИНІРИНГ СІСТЕМЗ» надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №1790/24 від 08.05.2024).

Ухвалою суду від 09.05.2024 розгляд заяви про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, було призначено на 20.05.2024.

Сторони явку представників в судове засідання 20.05.2024 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 100 750,00 грн надано копії ордеру серії АІ №1527680 від 11.12.2023, договору №CRP500 про надання правової (юридичної) допомоги від 21.01.2022, додаткової угоди №1 від 11.12.2022 до договору про надання правової допомоги №CRP500 від 21.01.2022, акту №1 про надання правової допомоги від 11.12.2023 на суму 50 000,00 грн, додаткової угоди №2 від 03.05.2024 до договору про надання правової допомоги №CRP500 від 21.01.2022, акту №2 про надання правової допомоги від 03.05.2024 на суму 50 750,00 грн.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua) Агарков Богдан Миколайович має право здійснювати адвокатську діяльність відповідно до свідоцтва №21/1753 від 13.11.2018, виданого Радою адвокатів Закарпатської області.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 висловив правову позицію згідно котрої під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертої статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

Як встановлено судом у даній справі, витрати позивача на правничу професійну допомогу складаються як безпосередньо із послуг адвоката у розмірі 50 000,00 грн, так і винагороди за стягнення заборгованості («гонорару успіху») у розмірі 5% від стягнутої судом суми, яка становить 50 750,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Згідно п. 1 додаткової угоди №1 від 11.12.2022 до договору про надання правової допомоги №CRP500 від 21.01.2022, сторони дійшли згоди, що така правова допомога включатиме в себе, але не виключно:

- аналіз матеріалів, наданих клієнтом на ознайомлення, та судової практики; формування правової позиції;

- проведення переговорів зі сторонами спору особисто або засобами телефонного зв`язку, месенджерів, електронної пошти;

- підготовку та подання процесуальних документів до господарського суду;

- підготовку до судових засідань;

- представництво інтересів клієнта у судових засіданнях Господарського суду Львівської області без обмеження засідань та часу участі у них.

Сторони також погодили, що вартість правової (юридичної) допомоги, що надається клієнту в межах даної додаткової угоди, є фіксованою та складає 50 000,00 грн (п. 2 додаткової угоди).

Як вбачається з акту №1 про надання правової допомоги від 11.12.2023 на суму 50 000,00 грн, в ньому зазначено про належне та в повному обсязі надання послуг відповідно до договору про надання правової допомоги, з урахуванням додаткової угоди №2 від 03.05.2024. Тобто, в акті, який складений та підписаний сторонами 11.12.2023, сторони посилаються на додаткову угоду, яка складена і підписана сторонами пізніше та у якій сторони обумовили відшкодування «гонорару успіху». Водночас, в акті №2 про надання правової допомоги від 03.05.2024 на суму 50 750,00 грн також зазначено про належне та в повному обсязі надання послуг відповідно до договору про надання правової допомоги, з урахуванням додаткової угоди №2 від 03.05.2024, тобто відображено саме факт досягнення згоди щодо відшкодування «гонорару успіху».

Слід також зазначити, що акт №1 про надання правової допомоги від 11.12.2023, у якому безпосередньо і зазначено про надання послуг адвоката у розмірі 50 000,00 грн, складено ще до відкриття провадження у даній справі, тобто на момент його складення ще не було відомо про весь обсяг послуг, який передбачений п. 1 додаткової угоди №1 від 11.12.2022 до договору про надання правової допомоги №CRP500 від 21.01.2022, зокрема, і про участь адвоката у судових засіданнях.

Ознайомившись з вищезазначеними документами, оцінивши наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу (безпосередньо послуги адвоката) підлягають зменшенню до 15 000,00 грн. Наведений висновок суду обґрунтовується тим, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не є пропорційним до складності справи, так як за своєю категорією вона не є складною (позивачем заявлено лише одну позовну вимогу про стягнення 500 000,00 грн авансового платежу); наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи адвокатом підготовлено лише позовну заяву, протягом розгляду справи від позивача надійшли лише клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції та розгляд справи без участі представника позивача, розрахунок розміру позовних вимог не є складним та значним, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин під час розгляду справи у суді не змінювалося, адвокат взяв участь лише в одному засіданні із шести проведених у даній справі, яке тривало шість хвилин).

Стосовно вимоги заявника про стягнення з відповідача «гонорару успіху» адвоката у справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України» від 23.01.2014 (East/West., заява № 19336/04, § 268).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягненням обумовленого між сторонами успішного результату.

Відтак, чинним законодавством не заборонено право суду присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, за рахунок іншої сторони адвокатські витрати у меншому розмірі, який погоджений у договорі між адвокатом та його клієнтом.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Принцип пропорційності загально-правовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу, а під час розгляду питання про розподіл інших судових витрат - пункт 3 частини четвертої статті 129 ГПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів, суд прийшов до висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу («гонорар успіху») у розмірі 50 750,00 грн підлягають зменшенню. Наведений висновок суду обґрунтовується тим, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, ціною позову, значенням справи для сторін спору, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, обсягом письмових доказів, що містяться в матеріалах справи тощо.

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд також враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 12.01.2023 у cправі №908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Суд звертає увагу на те, що витрати на оплату «гонорару успіху» у розмірі 50 750,00 грн не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування, з огляду на обставини даної справи, матиме надмірний характер.

З огляду на зазначені мотиви, задоволення вимоги щодо стягнення «гонорару успіху» у розмірі 50 750,00 грн у даному конкретному випадку не відповідатиме принципам пропорційності та справедливості.

Враховуючи викладені вище аргументи, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення «гонорар успіху» підлягає зменшенню до 15 000,00 грн.

Також суд зауважує, що за наявності інших доказів надання послуг, зокрема, підписаного сторонами акту наданих послуг, сам факт неоплати таких послуг або подання неналежних доказів оплати, не може бути підставою для відмови у розподілі таких витрат між сторонами за результатами розгляду справи.

З огляду на викладене, керуючись 126, 129, 244 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМОСФЕРА ІНЖИНІРИНГ СІСТЕМЗ» про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРНОБУД», 79009, Львівська область, місто Львів, проспект Чорновола В., будинок 59 (ідентифікаційний номер 43468614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМОСФЕРА ІНЖИНІРИНГ СІСТЕМЗ», 01010, місто Київ, провулок Хрестовий, будинок 6 (ідентифікаційний код 42828431) витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 30 000,00 грн.

3.В задоволенні решти вимог позивача щодо покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката відмовити.

4.Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення складено 24.05.2024.

Суддя Мазовіта А.Б.