Рішення № 119255190, 13.05.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1618/24

Провадження № 2/761/5165/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря: Лишняк А.О.,

від позивача: представник ОСОБА_1 ,

від відповідача: представник ОСОБА_2 ,

від третьої особи: представник ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Укртранснафта», третя особа, без самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Саадулаєва А.І.

Позивач просить суд:

1. Стягнути з АТ «УКРТРАНСНАФТА» на користь ОСОБА_4 заборгованість з виплати повного розміру премії за результатами роботи у 2021 році в сумі 376296,00 грн.;

2. Стягнути з АТ «УКРТРАНСНАФТА» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 04.11.2023 року по день постановлення рішення суду, але не більш як за шість місяців, з розрахунку середньоденної заробітної плати (за робочий день) 8815,84 грн., що на момент звернення з позовом до суду становило 440792,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.01.2024 року відкрито провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.04.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 з 01.10.2018 року перебувала у трудових стосунках з відповідачем, працюючи на посаді заступника головного бухгалтера АТ «Укртранснафта». Наказом АТ «Укртранснафта» ОСОБА_4 з 03.11.2023 року звільнена з посади заступника головного бухгалтера начальника Відділу фінансової звітності АТ «Укртранснафта» за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України. Проте, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України позивачу в день звільнення не було виплачено всі суми, що належать їй. Враховуючи ці обставини, вважає, що порушене право позивача на отримання при звільненні залишку премії за 2021 рік в сумі 376296,00 грн. відповідно до вимог ст.ст. 116, 232 КЗпП України підлягає захисту у судовому порядку шляхом стягнення зазначеної заборгованості на користь позивача. Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 117 КЗпП України позивач вважає, що відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Середньоденна заробітна плата (за робочий день) складає 8815,84 грн.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що станом на дату направлення відповідного відзиву акціонером АТ «Укртранснафта» не було прийнято рішення щодо здійснення виплати 50 % фактичної суми річної премії за 2021 рік, відтак, станом на момент звільнення позивача, у відповідача були відсутні правові підстави для її виплати. В обхідному листі представник позивача зазначив про те, що йому письмово повідомлено про нараховані та належні йому при звільненні суми та про ознайомлення з їх розміром. При цьому необхідно зазначити, що премія, яка на думку позивача нібито підлягала виплаті, не могла бути виплачена позивачу при звільненні, так як не належала їй на день звільнення. Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, так як в день звільнення відповідач перерахував позивачу всі належні їй до виплати суми, а строк для виплати 50% річної винагороди на момент звільнення ще не настав.

Позивач подав до суду відповідь на відзив.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

Третя особа подала до суду письмові пояснення, в яких просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що виплата премії, як заохочувальної та компенсаційної виплати в структурі заробітної плати, є правом, а не обов`язком роботодавця та здійснюється за наявності фінансових можливостей відповідно до норм законодавства України, умов колективного договору, укладеного на підприємстві та правовим висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Позивач подала до суду пояснення в яких зазначила актуальних розрахунок середнього заробітку за весь час затримки розрахунку роботодавця з правцівником за період з 04.11.2023 року по 03.05.2024 року включно: 130р.д.х8815,84=1146059,20 грн.

В судовому засіданні, яке відбулось 13.05.2024 року, позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні, яке відбулось 13.05.2024 року, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

В судовому засіданні, яке відбулось 13.05.2024 року, представник третьої особи заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у письмових поясненнях.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, вислухавши сторони, врахувавши їх процесуальні заяви, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 24 жовтня 2016 року ОСОБА_4 прийнята на посаду заступника головного бухгалтера Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта».

28 жовтня 2016 року ОСОБА_4 переведена на посаду головного бухгалтера Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта».

01 жовтня 2018 року ОСОБА_4 переведена на посаду заступника головного бухгалтера AT «Укртранснафта».

01 серпня 2023 року ОСОБА_4 переведена на посаду заступника головного бухгалтера - начальника Відділу фінансової звітності.

03 листопада 2023 року ОСОБА_4 згідно з наказом AT «Укртранснафта» № 1108-К від 01.11.2023 звільнена з посади заступника головного бухгалтера - начальника Відділу фінансової звітності AT «Укртранснафта» за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України.

Згідно з пунктом 7.1 Статуту Товариства, засновником та єдиним акціонером Товариства є Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», ідентифікаційний код 20077720.

Відповідно до пункту 1.2 Статуту АТ «Укртранснафта», останнє входить до Групи Нафтогаз у значенні цього терміну, наданому у п. 1.6. Статуту. Інтереси Товариства співпадають з інтересами АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» як єдиного акціонера та корпоративного центру Групи Нафтогаз, що діє в інтересах всієї Групи Нафтогаз. Звітність Товариства включається до консолідованої звітності Групи Нафтогаз. Внутрішні документи Групи Нафтогаз є обов`язковими для Товариства після їх затвердження (або схвалення) загальними зборами акціонерів Товариства («загальні збори»).

До виключної компетенції загальних зборів належить:

- затвердження (або схвалення) внутрішніх положень (з урахуванням підпункту 10.2.13), регламентів, політик та інших внутрішніх документів, а також внесення змін до них, якими регулюються будь-які питання, пов`язані з діяльністю Товариства, зокрема як юридичної особи Групи Нафтогаз, та які впроваджуються з ініціативи загальних зборів (пп. 10.2.12 п.10.2 Статуту Товариства);

- поширення обов`язковості внутрішніх документів Групи Нафтогаз на Товариство відповідно до пункту 1.2 цього Статуту (пп.10.2.35 п.10.2 Статуту Товариства).

Пункт 10.1 Статуту Товариства передбачає, що загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності Товариства, у тому числі, що належать до компетенції генерального директора.

Порядок встановленняцілей таключових результатівна 2021рік у Товаристві визначено в Регламенті управління ефективністю діяльності персоналу Групи Нафтогаз, затвердженому 10 березня 2021 року правлінням акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (протокол №96), який є обов`язковим для Товариства відповідно до рішення акціонера Товариства від 10.03.2021 № 426.

Порядок здійсненняоцінки досягненняпоставлених Цілейта ключовихрезультатів за2021рік у Товаристві визначено в Регламенті управління ефективністю діяльності працівників НАК «Нафтогаз України» та інших юридичних осіб Групи Нафтогаз, затвердженому 27 червня 2022 року правлінням акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (протокол №197), який є обов`язковим для Товариства відповідно до рішення акціонера Товариства від 02.07.2022 №505.

Згідно з пунктом 8 резолютивної частини рішення правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 27 червня 2022 року (протокол № 197) визначено розрахунок і виплату річної премії за результатами досягнення індивідуальних цілей ЦКР з урахуванням фінансової можливості Компанії та юридичних осіб Групи Нафтогаз відтермінувати до прийняття відповідного рішення правління з цього питання.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення акціонера Товариства від 02.07.2022 №505 установлено, що оцінка досягнення індивідуальних цілей та ключових результатів працівників Товариства (далі - індивідуальні ЦКР) за 2021 рік здійснюється відповідно до пунктів 6, 7, 9 цього рішення.

Пункт 8 резолютивної частини рішення акціонера Товариства від 02.07.2022 № 505 визначає, що розрахунок і виплату річної премії за результатами досягнення індивідуальних ЦКР, з урахуванням фінансової можливості Товариства, відтермінувати до прийняття відповідного рішення акціонера Товариства з цього питання.

Порядок розрахунку та виплати працівникам НАК «Нафтогаз України», її відокремлених підрозділів, юридичних осіб Групи Нафтогаз окремих видів інших заохочувальних та компенсаційних виплат було затверджено 03 жовтня 2022 року правлінням акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (протокол №12-КГ), яке є обов`язковим для Товариства відповідно до рішення акціонера від 06.10.2022 № 537.

Згідно з пунктом 9 Порядку розрахунку та виплати працівникам НАК «Нафтогаз України», її відокремлених підрозділів, юридичних осіб Групи Нафтогаз окремих видів інших заохочувальних та компенсаційних виплат, встановлено, що виплата Річної премії 2021 проводиться на підставі наказів Компанії, її відокремлених підрозділів, юридичних осіб Групи Нафтогаз.

Пунктом 10 Порядку розрахунку та виплати визначено, що виплата Річної премії 2021 працівникам Компанії, її відокремлених підрозділів, юридичних осіб Групи Нафтогаз здійснюється з урахуванням фінансових можливостей Компанії, її відокремлених підрозділів, юридичних осіб Групи Нафтогаз у такому порядку:

- у жовтні 2022 року в розмірі 30 % фактичної суми Річної премії 2021, розрахованої відповідно до пункту 8 цього Порядку;

- у грудні 2022 року в розмірі 20 % фактичної суми Річної премії 2021, розрахованої відповідно до пункту 8 цього Порядку;

- із відтермінування іншої частини (50 %) фактичної суми Річної премії 2021 на 2023 рік.

На виконання порядку розрахунку та виплати працівникам НАК «Нафтогаз України», її відокремлених підрозділів, юридичних осіб Групи Нафтогаз окремих видів інших заохочувальних та компенсаційних виплат, АТ «Укртранснафта» 31 жовтня 2022 року виплатило ОСОБА_4 першу частину річної премії (30 %) за підсумками роботи за 2021 рік у розмірі 179493,19 грн. та 23 грудня 2022 року виплатило другу частину річної премії (20 %) за підсумками роботи за 2021 рік у розмірі 119662,13 грн.

29 грудня 2022 року засіданням правління АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» затверджено змінидо Порядкурозрахунку тавиплати працівникамНАК «НафтогазУкраїни»,її відокремленихпідрозділів,юридичних осібГрупи Нафтогаз окремихвидів іншихзаохочувальних такомпенсаційних виплат,затвердженого рішеннямправління АТ«Національна акціонернакомпанія «НафтогазУкраїни» від03жовтня 2022року,протокол №12-КІ, замінивши у підпункті 10.3 пункту 10 цифри та слова «на 2023 рік» словами «до прийняття відповідного рішення правління з цього питання».

07 вересня 2023 року АТ «Укртранснафта» видано наказ № 641 «Про зміну чинних умов праці працівників АТ «Укртранснафта», на яких поширюється система встановлення та оцінки ЦКР».

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 керівники функціональних напрямків AT «Укртранснафта» повинні були проінформувати підпорядкованих працівників згідно з додатком 1, на яких поширюється система встановлення та оцінки індивідуальних цілей та ключових результатів у 2021 році, яких оцінено в установленому порядку, яким визначено конкретний розмір одноразової винагороди за 2021 рік (далі - Річна премія) та які відповідно до наказу AT «Укртранснафта» від 31.10.2022 № 637-КІ отримали першу та другу частини Річної премії за 2021 рік у розмірі 50% фактичного розміру їхньої Річної премії до прийняття відповідного рішення акціонера з цього питання (рішення акціонера № 565 Акціонерного товариства «Укртранснафта» від 30 грудня 2022 р.).

13 вересня 2023 року ОСОБА_4 ознайомилась з наказом AT «Укртранснафта» від 07.09.2023 № 641 «Про зміну чинних умов праці працівників AT «Укртранснафта», на яких поширюється система встановлення та оцінки ЦКР», що підтверджується відповідним аркушем ознайомлення працівників функціонального напрямку «Управління бухгалтерським обліком».

13 жовтня 2023 року AT «Укртранснафта» наказом № 733-КІ «Про призупинення дії пункту 3 наказу Товариства від 31.10.2022 № 638-КІ» на виконання рішення акціонера № 565 AT «Укртранснафта» від 30 грудня 2022 р., призупинено дію пункту 3 наказу Товариства від 31.10.2022 № 638-КІ «Про виплату одноразової винагороди за результатами оцінки досягнення індивідуальних ЦКР, установлених на 2021 рік» щодо здійснення повної виплати Річної премії за 2021 рік у разі звільнення працівників Товариства до прийняття відповідного рішення з цього питання HAK «Нафтогаз України» - єдиного акціонера Товариства, що одноосібно здійснює повноваження загальних зборів акціонерів Товариства.

Згідно з наказом AT «Укртранснафта» від 01.11.2023 № 1108-К ОСОБА_4 звільнено з роботи 03 листопада 2023 року за власним бажанням, згідно з ст. 38 КЗпП України.

У пункті 3 наведеного вище наказу вказано, що виплату невиплаченої третьої частини премії за підсумками роботи у 2021 році у розмірі 50% фактичного розміру її Річної премії відтермінувати на підставі відповідного рішення акціонера від 02.07.2022 № 505 та наказу Товариства «Про зміну чинних умов праці працівників AT «Укртранснафта», на яких поширюється система встановлення та оцінки ЦКР» від 07.09.2023 № 641 та здійснити після прийняття відповідного рішення акціонером Товариства.

У наказі AT «Укртранснафта» від 01.11.2023 № 1108-К про звільнення ОСОБА_4 визначено підстави з яких встановлено здійснення відтермінування невиплаченої частини премії, а саме:

- Регламент управління ефективністю діяльності працівників HAK «Нафтогаз України» та інших юридичних осіб Групи Нафтогаз, що затверджений рішенням правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 27 червня 2022 року (протокол № 197), який впроваджено в AT «Укртранснафта» як обов`язковий згідно з рішенням акціонера № 505;

- Порядок розрахунку та виплати працівникам HAK «Нафтогаз України», її відокремлених підрозділів, юридичних осіб Групи Нафтогаз окремих видів інших заохочувальних та компенсаційних виплат, затверджений рішенням правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 03 жовтня 2022 року (протокол № 12-КІ);

- Рішення акціонера Товариства від 02 липня 2022 року № 505;

- Аркуш ознайомлення з наказом AT «Укртранснафта» «Про зміну чинних умов праці працівників AT «Укртранснафта», на яких поширюється система встановлення та оцінки ЦКР» від 07.09.2023 № 641;

- Аркуш ознайомлення з наказом AT «Укртранснафта» «Про впровадження змін до Регламенту управління ефективністю діяльності працівників HAK «Нафтогаз України» та інших юридичних осіб Групи Нафтогаз» від 12.10.2023 № 728.

В обхідному листі представник ОСОБА_4 зазначив про те, що йому письмово повідомлено про нараховані та належні йому при звільненні суми та про ознайомлення з їх розміром.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 55 Конституції України та статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі трудових. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту визначені в статті 16 ЦК України та КЗпП України.

Згідно із статтею 1 КЗпП України, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці (п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992).

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати (ч. 1 ст. 116 КЗпП України).

Статтею 97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних,компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про оплату праці» визначено наступну структуру заробітної плати:

- Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

- Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

- Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи на рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Виплата премії, як заохочувальної та компенсаційної виплати в структурі заробітної плати, є правом, а не обов`язком роботодавця та здійснюється за наявності фінансових можливостей відповідно до норм законодавства України, умов колективного договору, укладеного на підприємстві.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного суду:

- в постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 201/532/20 зазначено, що винагорода (премія) виплачується працівникові виключно за рішенням керівника, а тому не є обов`язковою;

- в постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 1840/2970/18 суд дійшов до висновку, що преміювання та встановлення відповідних надбавок провадиться у межах наявного фонду оплати праці та належить до дискреційних повноважень роботодавця. Крім того, право встановлення надбавок та премій належить саме до варіативних дискреційних повноважень, в силу яких роботодавець вільний у виборі в межах затвердженого кошторису встановлювати їх або не встановлювати.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненомупрацівникові суму строки,визначені статтею116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Частина 1 ст. 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (абз. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене та те, що Акціонером AT «Укртранснафта» наразі не прийнято рішення щодо виплати 50 % фактичної суми Річної премії 2021, у зв`язку з чим, відповідачем не було прийнято наказів про її виплату не тільки щодо позивача, але і щодо інших працівників Товариства, строк її виплати не настав, і позовна вимога є передчасною, оскільки право позивача не порушено, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відмову позивачу у задоволенні його позовної вимоги про стягнення заборгованість з виплати повного розміру премії за результатами роботи у 2021 році.

З огляду на те, що позовна вимога про стягнення заборгованість з виплати повного розміру премії за результатами роботи у 2021 році не підлягає задоволенню, та позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку є похідною, то вона не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

За нормами ст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Укртранснафта», третя особа, без самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення виготовлено 23 травня 2024 року.

Суддя: