Рішення № 119250702, 21.05.2024, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/301/24

21 травня 2024 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Куценка О. О., секретаря судового засідання Двібородчин І. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду селища Богородчани цивільну справу за позовною заявою представника ОСОБА_1 , який діє в інтересах позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

28 лютого 2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 серпня 2019 між АБ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 22039000141647, згідно якого відповідачці було надано кредитні кошти у сумі 55800,00 грн на строк 24 місяці з оплатою процентів у розмірі 0,001% річних за строкову заборгованість та в розмірі 56,00% річних за прострочену заборгованість, щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 14 серпня 2019 року по 13 лютого 2020 року в розмірі 5% від суми кредиту, з 14 березня 2020 року по 13 вересня 2020 року 4% від суми кредиту, з 14 вересня 2020 року по 13 березня 2021 року 3% від суми кредиту, з 14 березня 2021 року по 14 серпня 2021 року 1,95% від суми кредиту.

12 липня 2023 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №12/07/23, у відповідності до умов якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 12/07/23 від 12 липня 2023 від АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 на загальну суму 55572,66 грн.

29 січня 2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 29/01/24-01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило право грошової вимоги ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_2 за кредитним договором № 22039000141647 від 14 серпня 2019.

Відповідно до реєстру боржників від 29 січня 2024 до договору факторингу №29/01/24-01 від 29 січня 2024, до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_2 у розмірі 55572,66 грн.

Всупереч умовам кредитного договору та незважаючи на повідомлення відповідачка не виконала свого зобов`язання, а саме після відступлення позивачу права грошової вимоги вона не здійснювала платежі для погашення існуючої заборгованості.

Таким чином, ОСОБА_2 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Ейс» за кредитним договором № 22039000141647 від 14 серпня 2019 в розмірі 55572,65 грн, з яких 34723,89 грн - сума заборгованості за кредитом; 0,99 грн - сума заборгованості за відсотками; 20847 грн сума залишку прострочених комісій, яку позивач просить суд стягнути на свою користь, а також 4500,00 грн витрати на професійну правничу допомогу та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою суду від 29.02.2024 відкрито провадження у справі та з врахуванням вимогст. 274 ЦПК Українирозгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ТОВ «ФК «Ейс», будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання 21.05.2024 не з`явився, повноважного представника до суду не направив.

При цьому, в позовній заяві від 28.02.2024 представник ТОВ «ФК «Ейс» розгляд справи просить здійснювати за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, а також не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 21.05.2024 не з`явилася, належним чином повідомлялася про час, день та місце розгляду справи шляхом скеровування кореспонденції суду по місцю реєстрації та розміщенням на офіційному сайті суду оголошення про виклик відповідачки, однак, відзив до суду не подано, жодних заяв чи клопотань від відповідачки не надходило.

Згідно з положенням частини третьоїстатті 13ЦПК Україниучасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом статей43,44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною третьоюстатті 131ЦПК Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини першої, пунктів 1-2 частини другоїстатті 223ЦПК Українинеявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

При вирішенні питання щодо можливості проведення судового розгляду за відсутності відповідачки суд враховує, що провадження по даній справі відкрито 29.02.2024, строки для подання заяв по суті справи, визначених статями191,193,199ЦПК Українисплинули, а відзив та зустрічний позов на позовну заяву в строки встановлені ухвалою суду від 29.02.2024 відповідачкою подано не було.

Поряд з цим, частина 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободРади Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Крім того, відповідно до вимог ст.275 ЦПК Українисуд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на встановлення одночасного існування умов передбачених ч. 1ст. 280 ЦПК України, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

14 серпня 2019 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 22039000141647, за умовами якого банк надає клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених договором розмірах і строках та виконати свої зобов`язання за договором у повному обсязі (п. 1.1 договору).

Сума кредиту складає 55800,00 грн, строк кредитування 24 місяці, кінцева дата повернення кредиту 14.08.2021, цільове призначення на споживчі потреби, щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 14 серпня 2019 року по 13 лютого 2020 року в розмірі 5% від суми кредиту, з 14 березня 2020 року по 13 вересня 2020 року 4% від суми кредиту, з 14 вересня 2020 року по 13 березня 2021 року 3% від суми кредиту, з 14 березня 2021 року по 14 серпня 2021 року 1,95% від суми кредиту, процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за кредитом у розмірі 0,001% річних та прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 56,00% річних (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 4 кредитного договору, а саме графіку платежів/розрахунку загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором, дата платежу з 14.08.2019 по 14.08.2021, кількість днів у розрахунковому періоді 731, сума платежу за розрахунковий період становить 102505,25 грн, погашення суми кредиту 55800,00 грн, сума за розрахунково касове обслуговування 46407,60 грн, інші послуги банку 10800,00 грн, реальна річна процентна ставка 150,79%, загальна вартість кредиту 102505,25 грн.

Згідно паспорту споживчого кредиту сума кредиту становить 55800,00 грн, строк кредитування 24 місяці, мета отримання кредиту на споживчі потреби, процентна ставка 0,001% річних, щомісячна комісія за обслуговування кредиту становить: з 1 по 6 місяць 2790,00 грн, з 7 по 12 місяць 2232,00 грн, з 13 по 18 місяць 1674,00 грн, з 19 по 24 місяць 1088,10 грн, плата за програмою страхування 10800,00 грн, загальні витрати за кредитом 57505,25 грн, реальна річна процентна ставка складає 150,76%.

Як убачається із рішення щодо надання кредиту від 14.08.2019, ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 55800,00 грн, строк кредитування 24 місяці, цільове призначення споживчі цілі, процентна ставка 0,001%, комісія з 1 по 6 місяць 5 %, з 7 по 12 місяць 4%, з 13 по 18 місяць 3%, з 19 по 24 місяць 1,95%.

Також відповідно до виписок по особовому рахунку за період з 14.08.2019 по 11.07.2023, позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 55800,00 грн

12.07.2023 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №12/07/23, у відповідності до умов якого фактор передає грошові кошти у розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників.

Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за договором фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами (п. 1.2 договору факторингу).

29.01.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу № 29/01/24-01, у відповідності до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Клієнт зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позики фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію, передбачену чинним законодавством про фактора у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогам чинного законодавства (п.1.3 договору факторингу).

Згідно реєстру боржників до договору факторингу № 29/01/24-01 від 29.01.2024 заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 22039000141647 від 14.08.2019 становить 55572,66 грн, з яких 34723,89 грн прострочена заборгованість по тілу кредиту, 1 грн прострочена заборгованість за відсотками, 20847,77 грн прострочена заборгованість за комісіями.

Отже, зобов`язання за кредитним договором № 22039000141647 від 14.08.2019 було повністю виконано первісним кредитором ТОВ «Банк Кредит Дніпро», зокрема, відповідачці було надано кредитні кошти на умовах, передбачених договором.

У свою чергу, відповідачка не виконала умови взятих на себе зобов`язань, не погасила кредит та не сплатила проценти за користування кредитом, у зв`язку із чим заборгованість відповідачки не погашена та становить 34723,89 грн прострочена заборгованість по тілу кредиту, 0,99 грн прострочена заборгованість за відсотками, 20847,77 грн прострочена заборгованість за комісіями.

Визначаючись щодо встановлених обставин та заявлених позовних вимог, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установленихст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2ст. 509 ЦК України).

Згідно ст.526 ЦКУкраїни зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей626,628ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627ЦК Українивстановлено, що відповідно достатті 6цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно дост. 629ЦКУкраїни договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Також відповідно до ч. 1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зіст. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно достатті 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 1ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч. 2ст. 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Статтею 1080 ЦК Українипрезюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Стаття 1082 ЦК Українизобов`язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому, аналіз змістуст. 1082 ЦК Українидозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому, невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Відповідно до частини першоїстатті 1054ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст.1049 ЦКУкраїни позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст.612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611ЦК Українивизначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.536 ЦК Україниза користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.12,76-81ЦПК Україникожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зістаттями 13та 89ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи невиконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного погашення кредитної заборгованості та процентів за кредитом в строки, передбачені умовами кредитного договору, та з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки на його користь заборгованості, а саме тіла кредиту в сумі 34723,89 грн та суми заборгованості за відсотками у розмірі 0,99 грн, що в загальному розмірі становить 34724,88 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд погоджується із розрахунком заборгованості за кредитним договором № 22039000141647 від 14.08.2019 в частині тіла кредиту та процентів за користування кредитом, який долучено позивачем до позову, оскільки даний розрахунок здійснений в межах строку кредитування.

Натомість, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки комісії за розрахункове обслуговування в сумі 20847,77 грн суд зазначає наступне.

За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 2, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Так, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультра активну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Однак, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні за змістом спірних правовідносин правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) та у постанові ОП КЦС ВС від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.

Судом установлено, що згідно до п. 1.2 кредитного договору № 22039000141647 від 14.08.2019 та паспорту споживчого кредиту, які підписані сторонами, метою отримання кредиту в сумі 55800,00 грн. є споживчі потреби.

Також у п. 1.2 кредитного договору № 22039000141647 від 14.08.2019 та у паспорті споживчого кредиту (розділ «Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача») передбачено сплату відповідачем комісії за обслуговування кредиту щомісячно у розмірі: з 1 по 6 місяць 2790,00 грн, з 7 по 12 місяць 2232,00 грн, з 13 по 18 місяць 1674,00 грн, з 19 по 24 місяць 1088,10 грн.

Тобто банком фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Однак, розмір комісії за управління кредитом, який визначено в кредитному договорі №22039000141647 від 14.08.2019 та у паспорті споживчого кредиту, встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Поряд з цим, у позовній заяві та розрахунку суми несплачених комісій за користування кредитними коштами, нарахованих відповідно до кредитного договору № 22039000141647 від 14.08.2019, загальна сума несплачених комісій становить 20847,77 грн.

Таким чином, вказані умови кредитного договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд доходить висновку, що положення кредитного договору № 22039000141647 від 14.08.2019, укладеного між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_2 , щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за управління кредитом щомісячно в терміни та у розмірах, визначених п. 1.2 кредитного договору та графіком платежів до кредитного договору, а саме: у розмірі з 1 по 6 місяць 2790,00 грн, з 7 по 12 місяць 2232,00 грн, з 13 по 18 місяць 1674,00 грн, з 19 по 24 місяць 1088,10 грн. кожного місяця, є нікчемними, тобто недійсними в силу закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, оскільки положення п. 1.2 кредитного договору №22039000141647 від 14.08.2019, в частині обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредитом у розмірі: з 1 по 6 місяць 2790,00 грн, з 7 по 12 місяць 2232,00 грн, з 13 по 18 місяць 1674,00 грн, з 19 по 24 місяць 1088,10 грн є нікчемними, суд доходить висновку, що в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії за розрахунково-касове обслуговування (комісії за обслуговування кредиту) в сумі 20847,77 грн слід відмовити.

Враховуючи зазначене, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 22039000141647 від 14.08.2019 в загальній сумі34724,88 грн, з яких34723,89 грн заборгованість за тілом кредиту,0,99 грн проценти за користування кредитом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частин 1, 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина першастатті 141 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.

Отже, з урахуванням положеньстатті 141 ЦПК Українита частковим задоволенням позовних вимог, з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Ейс» слід стягнути витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить1514 грн.

Щодо витрат на правову допомогу.

Відповідно до положеньст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5ст. 139 ЦПК України).

Згідно з ч. 3ст. 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Пунктом 9 ч. 1ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 згаданого Закону).

Уст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"визначено види адвокатської діяльності, які відповідають вказаному вище.

За змістом частини 1статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Положеннями ч. 1ст. 1 цього Законупередбачено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, в свою чергу, врегульованоГлавою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема,статтею 903 ЦК Українивизначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК Українивизначає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Стаття 632 ЦК Українирегулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зіст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, щоЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

На підтвердження понесених витрат позивачем було надано договір надання правничої допомоги №16/02/24 від 16.02.2024, додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги №16/02/24 від 16.02.2024 та розміру вартості послуг витрати на професійну правничу допомогу складають у загальному розмірі 4500,00 грн.

На підставі зазначеного, представник позивача адвокат Поляков О.В. просить суд відшкодувати позивачу у рамках даної цивільної справи 4500,00 гривень понесених позивачем витрат за надання професійної правничої допомоги.

Суд, зважаючи на предмет позовних вимог та категорію справи, яка є малозначною за ціною позову, розгляд справи за відсутності сторін та їх представників на підставі наявних матеріалів з урахуванням усталеної практики Верховного Суду щодо спірних правовідносин, а також враховуючи обсяг виконаної роботи адвокатом, доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі2812,50 грн(пропорційнодо розмірузадоволених позовнихвимог,а саме62,5%від сумизаявлених позовнихвимог),який будедостатнім,співмірним ісправедливим уданому випадку.

Керуючись ст. 11, 203, 207, 215, 512-517, 610 - 612, 625-629, 639, 1048-1050, 1077-1080, 1082 ЦК України, ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 64, 273, 279, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №22039000141647 від 14.08.2019 року у розмірі34724,88 грн.(тридцять чотири тисячі сімсот двадцять чотири гривні 88 копійок), з яких34723,89 грн.(тридцять чотири тисячі сімсот двадцять три гривні 89 копійок) заборгованість за тілом кредиту0,99 грн.(дев`яносто дев`ять копійок) проценти за користування кредитом.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати по відшкодуванню судового збору в сумі1514 грн.(одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі2812,50 грн.(дві тисячі вісімсот дванадцять гривень 50 копійок).

Копію рішення направити сторонам у справі згідно ч. 5ст. 272 ЦПК України.

Рішення суду оформлено та виготовлено23 травня 2024 року.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (вул. Хмельницьке шосе, буд. 19, оф. 2005, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 42986956).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя :