Рішення № 119240587, 22.05.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2024 року № 640/18927/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Національної поліції України(далі - відповідач, НПУ), в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо не проведення 01.08.2022 р. повного розрахунку з позивачем при його звільненні, відповідно до вимог чинного законодавства;

2) зобов`язати Національну поліцію України нарахувати та виплатити позивачу недоплачену частину грошового забезпечення за 01.08.2022 р. при звільненні його зі служби в поліції, у розмірі 596,61 грн;

3) зобов`язати Національну поліцію України нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову компенсацію за невикористані 18 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році та 2 доби додаткової відпустки за 2022 рік, виходячи і грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 01.08.2022 р., у розмірі 13 209,99 грн;

4) стягнути з Національної поліції України на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, зокрема за період з 02.08.2022 р. по день ухвалення судовою рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні з Національної поліції України з позивачем не було проведено повного розрахунку при звільненні, зокрема, не було виплачено частину грошового забезпечення за 01.08.2022 р. при звільненні зі служби в поліції, грошову компенсацію за невикористані 18 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році та 2 доби додаткової відпустки за 2022 рік.

Зокрема, позивач вважає, що при обчисленні належних йому розмірів грошового забезпечення за 01.08.2022 р., компенсації за невикористані 18 діб основної оплачуваної відпустки та 2 доби додаткової відпустки, необхідно застосовувати одноденний розмір грошового забезпечення у розмірі 1243,69 грн, який слід обраховувати шляхом ділення місячного доходу позивача за серпень 2022 року (37310,89 грн), зазначений у довідках про доходи від 30.08.2022 р., від 08.09.2022 р. та розрахунковому листі на 30 календарних днів (37310,89 грн /30 днів = 1243,69 грн).

Саме, виходячи із розміру одноденного грошового забезпечення за 01.08.2022 р. (1243,69 грн) позивач обчислює спірні: - 596,61 грн - недоплата за день звільнення, 01.08.2022 р. (1243,69-647,08 = 596,61); - 11888,99 грн - недоплата компенсації за 18 діб невикористаної основної відпустки (1243,69*18=22386,42-10497,43=11888,99); - 1321,00 грн - недоплата компенсації за 2 доби невикористаної додаткової відпустки (1243,69*2=2487,38-1166,38=1321,00).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2022 у справі відкрито провадження.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 справу прийнято до провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечив. Зазначив, що остаточний розрахунок при звільненні по грошовому забезпеченню з позивачем проведено в день звільнення 01.08.2022 р., що підтверджується платіжним дорученням № 2693 від 01.08.2022. Стосовно додаткової винагороди, то вона дійсно була нарахована позивачу вже після звільнення, проте була виплачена 30.09.2022 р. не з вини Національної поліції України, а силу дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), якими є загальновідомі обставини військової агресії російської федерації проти України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), вказаний кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше від наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Виходячи з наведених вимог закону, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, врегульовано Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII).

Згідно зі статтею 60 Закону № 580-VIII, відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Відповідно до частин десятої статті 93 Закону № 580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 р. № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі Порядок № 260).

Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами сьомим та восьмим пункту 8 розділу III Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Таким чином, відповідно до вимог Закону № 580-VIIIта Порядку № 260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Також передбачено вказувати кількість днів длявиплати грошової компенсації за невикористану відпустку в наказі про звільнення, з яким обов`язково має бути ознайомлений під підпис поліцейський та має право на його оскарження в частині або повністю.

Судом встановлено, що Наказом Національної поліції України від 27.07.2022 р. № 1012 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію», з 01 серпня 2022 року, установивши йому щомісячну премію за серпень 2022 року у розмірі 80%, з виплатою компенсації за невикористані 18 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований часу 2022 році та 2 доби додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи розрахункових листів ОСОБА_1 за липень та серпень 2022 року, на підставі наказу Національної поліції України № 1012 о/с від 27.07.2022 р. з позивачем здійснений наступний розрахунок при звільненні.

Зокрема, нараховане грошове забезпечення за один день - 01.08.2022 р. у розмірі 647,08 грн., з яких: 93,55 грн - посадовий оклад (2900/31*1); 51,61 грн - оклад за спеціальним званням (1600/31*1); 29,03 грн - надбавка за стаж служби в поліції (20% від посадового окладу та окладу за спеціальне звання) (900/31*1); 139,35 грн - надбавка за специфічні умови проходження служби (80% від посадового окладу, окладу за спеціальне звання та надбавки за стаж служби в поліції) (4320/31*1); 250,84 грн - премія за серпень 2022 р. (80% від посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за стаж служби в поліції та специфічні умови проходження служби) (7776/31*1); 82,70 грн - індексація.

Також на виконання наказу Національної поліції України № 1012 о/с від 27.07.2022 р. позивачу було нараховано та виплачено компенсацію: 10 497,43 грн - за невикористані 18 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований часу 2022році (93,55 + 51,61 + 29,03 + 139,35 + 250,84)*31/30*18 діб), та 1166,38 грн - за невикористані 2 доби додаткової оплачуваної відпустки за 2022рік (93,55 + 51,61 + 29,03 + 139,35 + 250,84)*31/30*2 доби).

Аналізуючи наявні у справі докази, враховуючи наведені приписи статті 116 КЗпП України та пункту 8 розділу III Порядку № 260, суд приходить до висновку, що статочний розрахунок при звільненні по грошовому забезпеченню в повному обсязі здійснено Національною поліцією України в день звільнення - 01.08.2022 р., що підтверджується платіжним дорученням від 01.08.2022 р. № 2693 та відміткою про те, що воно одержано банком 01.08.2022 р. об 11:46:03.

Тобто у розумінні статті 116 КЗпП щодо належних категорій виплат (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) всі належні позивачу суми грошового забезпечення, основних та додаткових його видів, компенсаційних виплат тощо здійснено Національною поліцією України у строк, встановлений статтею 116 КЗпП.

Відповідну виплату та зарахування на картковий рахунок позивача банком проведено 02.08.2022, що підтверджується цим же платіжним дорученням.

Таким чином, Національною поліцією України вжито всіх можливих заходів, що від неї залежали, що стосуються здійснення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні в день його звільнення - 01.08.2022, тобто у строк встановлений статтею 116 КЗпП.

Стосовно виплати позивачу додаткової винагороди лише 30.09.2022 р., тобто через 60 календарних днів після дати звільнення, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.

Оскільки, відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про національну безпеку України" Національна поліція України входить до складу сектору безпеки і оборони України, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 (далі - Постанова № 168) для окремих категорій осіб, у тому числі поліцейських, передбачена додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Одночасно Міністерству фінансів доручено опрацювання питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови, що свідчить про те, що бюджетні асигнування для здійснення виплати цієї категорії є цільовими, та у затверджених кошторисах бюджетної установи на 2002 рік такі асигнування передбачені не були.

При цьому згідно абзацу другого пункту 1 Постанови № 168 виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), у спірних правовідносинах наказом Національної поліції України.

У подальшому до пункту 1 вказаної Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 р. №217 (яка застосовується з 24.02.2022 р.), від 22.03.2022 р. № 330 (яка застосовується з 24.02.2022 р.), від 01.04.2022 р. № 400 (яка застосовується з 24.02.2022 р.), від 01.07.2022 р. № 754 (яка застосовується з 01.06.2022 р.), від 07.07.2022 р. № 793 (яка застосовується з 24.02.2022 р.), від 27.09.2022 р. № 1066, від 08.10.2022 р. № 1146 (яка застосовується з 01.09.2022 р.).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 р. № 793, яка набрала чинності з 19.07.2022 р., до Постанови № 168 додано пункт 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

В свою чергу Міністерством внутрішніх справ України такий порядок та умови виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану були затверджені наказом МВС від 28.11.2022 р. № 775.

Тобто у спірний період з 01.08.2022 р. (день звільнення позивача) по 30.09.2022 р. (день фактичного розрахунку) такого порядку МВС ще не існувало.

Національною поліцією України, з метою забезпечення соціального захисту поліцейських, 23.08.2022 р. були розроблені Методичні рекомендацій щодо порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським, на період дії воєнного стану за період з 24.06.2022 р. по 18.07.2022 р. (далі - Методичні рекомендації), які у подальшому дорученням Голови Національної поліції України від 22.09.2022 р. № 6670/01/29-2022 були поширені і на період з 19.07.2022 р. по 23.07.2022 р., а також з 24.07.2022 р. по 22.08.2022 р.

Згідно пунктів 6, 7, 12 Методичних рекомендацій, для оформленні наказу про встановлення додаткової винагороди складаються списки поліцейських з обрахованим та визначеним розміром винагороди за встановленою формою. Видання наказу про виплату додаткової винагороди здійснюється протягом поточного місяця за попередній. Перелік районів ведення бойових дій затверджується наказом Головнокомандувача збройних сил України.

Накази Головнокомандувач Збройних сил України наказів "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" від 01.07.2022 № 184 (за період з 01.06.2022 по 30.06.2022) отримано НПУ - 04.07.2022, від 01.08.2022 № 212 (за період з 01.07.2022 по 31.07.2022) отримано НПУ - 03.08.2022, від 01.09.2022 №237 (за період з 01.08.2022 по 10.08.2022, з 11.08.2022 по 31.08.2022) отримано НПУ- 02.09.2022 р.

За інформацією Управління дотримання прав людини, в якому проходив службу позивач, від 07.12.2022 р. № 2949/37/5/02-2022, відповідно до Методичних рекомендацій список поліцейських Управління дотримання прав людини, яким нараховано додаткову винагороду, що передбачена Постановою № 168 за період з 24.06.2022 по 18.07.2022 до Департаменту кадрового забезпечення НПУ передано 24 серпня 2022 року для подальшого оформлення наказу про встановлення додаткової винагороди поліцейським, а за період з 19.07.2022 по 22.08.2022, відповідно до доручення керівництва НПУ від 22.09.2022 № 6670/01/29-2022 - 23 вересня 2022 року.

У подальшому, на підставі поданих списків структурними підрозділами апарату, Національної поліцією України видано накази від 25.08.2022 № 607 та від 26.09.2022 №681 про виплату додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168.

Отже відповідно до встановленого Методичними рекомендаціями від 23.08.2022 проміжного порядку виплати додаткової винагороди, з урахуванням змін, внесених до Постанови № 168, постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793, яка набрала чинності з 19.07.2022, позивачу вже після звільнення зі служби в поліцію було нараховано додаткову винагороду:

-у розмірі 25000,00 грн за період з 24.06.2022 р. по 18.07.2022 р. на підставі наказу НПУ від 25.08.2022 р. № 607,яка перерахована на картковий рахунок позивача 30.08.2022 р. платіжним дорученням № 3077 від 29.08.2022 р.;

-у розмірі 14000,00 грн за період з 19.07.2022 р. по 01.08.2022 р. на підставі наказу НПУ від 26.09.2022 р. № 681, перераховано на картковий рахунок позивача 30.09.2022 платіжним дорученням № 3517 від 28.09.2022 р.

Отже, фактично додаткову винагороду поліцейського у період дії воєнного стану, передбачену Постановою № 168, виплачено позивачу - 30.09.2022 р.

Проте, на переконання суду, така затримка у виплаті такої винагороди позивачу (з 02.08.2022 по 30.09.2022), сталася не з вини Національної поліції України, а в силу дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), якими є загальновідомі обставини військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, що об`єктивно унеможливило виконання зобов`язань щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у період дії воєнного стану в день його звільнення у зв`язку з відсутністю порядку для здійснення такої виплати до 23.08.2022 р.

Позивач в позовній заяві в обґрунтування позову в цій частині посилається на положення статті 117 КЗпП. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

В даному випадку, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що затримка виплати позивачу додаткової винагороди у період дії воєнного стану (30.09.2022 р. фактично через 60 календарних днів після дати звільнення) сталася не з вини Національної поліції України, як роботодавця, а в силу дії форс-мажорних обставин непереборної сили - військової агресії російської федерації проти України.

Отже позовні вимоги в цій частині, на переконання суду, є необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Щодо наведених позивачем розрахунків розміру одноденного грошового забезпечення, суд вказує наступне.

В позовній заяві в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує:

- 596,61 грн - недоплата за день звільнення, 01.08.2022 (1243,69-647.08 = 596,61);

- 11888,99 грн - недоплата компенсації за 18 діб невикористаної основної відпустки (1243,69* 18=22386,42-10497,43=11888,99);

- 1321,00 грн - недоплата компенсації за 2 доби невикористаної додаткової відпустки (1243,69*2=2487.38-1166.38=1321,00).

Тобто, позивач згідно власних розрахунків прийшов висновку, що розміру одноденного його грошового забезпечення за 01.08.2022 р. становить 1243,69 грн.

Проте, на думку суду, такий розрахунок є помилковим, оскільки дохід позивача в серпні 2022 року 37310,89 грн, зазначений у довідках про доходи від 30.08.2022 р., від 08.09.2022 р. та розрахунковому листі, не є тотожним розміру його грошового забезпечення в серпні 2022 року.

Згідно розрахункового листа за серпень 2022 року, дохід позивача у розмірі - 37310,89 грн складається з:

-грошового забезпечення за 01.08.2022 р. у розмірі - 647,08 грн (з яких: 93,55 грн - посадовий оклад, 51,61 грн - оклад за спеціальне звання, 29,03 грн - надбавка за стаж служби в поліції (20% від посадового окладу та окладу за спеціальне звання), 139,35 грн - надбавка за специфічні умови проходження служби (80% від посадового окладу, окладу за спеціальне звання та надбавки за стаж служби в поліції), 250,84 грн - премія за серпень 2022 р. (80% від посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за стаж служби в поліції та специфічні умови проходження служби) та 82,70 грн - індексація;

-додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, у розмірі 25000,00 грн (7000,00 грн та 18000,00 грн) за період з 24.06.2022 р. по 18.07.2022 р.;

-компенсація за 18 діб невикористаної основної відпустки 10497,43 грн (згідно наказу про звільнення);

-компенсація за 2 доби невикористаної додаткової відпустки 1166,38 грн (згідно наказу про звільнення).

Про виплату позивачеві компенсацій за невикористанні основну та додаткову відпустки та додаткову винагороду, встановлену Постановою № 168, у розмірі 25000,00 грн позивач сам вказує у своєму позові, проте чомусь безпідставно ототожнює свій дохід, тобто загальну суму коштів, фактично отриманих ним за календарний період - серпень 2022 року з розміром свого грошового забезпечення за серпень місяць 2022 року.

Так, дійсно, в цілому розмір доходу позивача, фактично отриманий ним за серпень 2022 року становить 3 7310,89 грн, що зовсім не свідчить про те, що його грошове забезпечення за серпень 2022 року також становить 3 7310,89 грн.

Грошове забезпечення позивача за серпень 2022 року, виходячи із встановлених показників основних та додаткових видів грошового забезпечення (2900,00 гри - посадовий оклад, 1600,00 грн - оклад за спеціальним званням, 900,00 грн - 20 % надбавка за стаж служби в поліції, 4320,00 грн - 80 % надбавка за специфічні умови проходження служби, 7776,00 грн - премія 80 % від посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за стаж служби в поліції та специфічні умови проходження служби), за умови відпрацювання повного місяця, становило б - 17496,00 грн, а не 37310,89 грн, які для своїх розрахунків щодо спірних сум використовує позивач.

Аналізуючи наведене вище суд приходить до висновку, що помилковість обчислення позивачем одноденного грошового забезпечення за серпень 2022 року у розмірі 1243,69 грн призвела до помилковості обчислення належних йому сум при звільненні, та як наслідок, до заявлення в цій частини безпідставних позовних вимог.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд вказує наступне.

Як вже було зазначено судом вище, стаття 117 КЗпП передбачає відповідальність роботодавця у разі невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП.

Водночас, суд прийшов до висновку, що в даному випадкузатримка виплати позивачу додаткової винагороди у період дії воєнного стану (30.09.2022 р. фактично через 60 календарних днів після дати звільнення) сталася не з вини Національної поліції України, як роботодавця, а в силу дії форс-мажорних обставин непереборної сили - військової агресії російської федерації проти України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 761/9584/15-ц зазначено, що для застосування статті 117 КЗпП України та покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні необхідно встановити вину підприємства.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18 (провадження № 61-48088сво18) вказано, що: "зважаючи на вимоги позивача - виплата заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 117 КЗпП підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: 1) порушення власником строку розрахунку при звільненні та 2) вина власника.

Також за висновком Верховного Суду України у постанові від 15.09.2015 у справі № 21-1765а15 зазначено, що у разі несвоєчасної виплати з вини роботодавця заробітної плати при звільненні працівника настає відповідальність відповідно до статті 117 КЗпП, а саме обов`язок виплатити звільненому працівникові середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Стаття 117 КЗпП, що визначає міру відповідальності роботодавця за несвоєчасну виплату заробітної плати при звільненні, підлягає застосуванню виключно за наявності вини останнього.

Крім того, положеннями частини третьою статі 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено звільнення роботодавця від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо останній доведе, що порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Розглядаючи дану справу суд дійшов висновку, що Національною поліцією України у даному випадку повністю виконано свій обов`язок щодо здійснення розрахунку з позивачем по грошовому забезпеченню та компенсаційним виплатам у строк, встановлений статтею 116 КЗпП, тобто у день звільнення.

Затримка, що сталась, відбулась не звини Національної поліції України, а через внесення Урядом змін до Постанови № 168 щодо здійснення додаткової винагороди у порядку затвердженому міністерствами, залежність здійснення нарахування винагороди від наказів Головнокомандувача, здійснено виплату додаткової винагороди.

З зазначених вище обставин вбачається, що дії та рішення Національної поліції України на підставі чинних норм спеціального Закону та Постанови № 168, з урахуванням внесених до неї змін, не можуть розглядатися як винні дії (вина) Національної поліції України при здійсненні розрахунку при звільненні позивача, що виключає покладення відповідальності на відповідача.

Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 р. до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Торгово-промислова палата України також ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зазначивши на офіційному сайті, що не обов`язково звертатись до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП. Для посвідчення форс-мажору пропонується роздрукувати загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин та посилатись на нього.

Таким чином затримка у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди позивачу за періоди з 24.06.2022 р. по 18.07.2022 р. та з 19.07.2022 р. по 01.08.2022 р. сталася в силу форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), якими є загальновідомі обставини військової агресії РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану, та об`єктивно унеможливило виконання зобов`язань щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у період дії воєнного стану в день його звільнення,а отже сталася не з вини Національної поліції України, що виключає наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності, встановленої положеннями статті 117 КЗпП.

Своєчасність здійснення розрахунку по грошовому забезпеченню та компенсаційним виплатам за невикористані у році звільнення відпустки, проведення їх у повному розмірі в день звільнення, тобто у строк, встановлений статтею 116 КЗпП, додатково підтверджує відсутність вини у затримці у виплаті саме додаткової винагороди.

З урахуванням наведеного суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом не встановлено порушень вимог чинного законодавства суб`єктом владних повноважень.

За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.