Рішення № 119240496, 23.05.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2024 року справа №320/26180/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина Республіки Індія ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернувся громадянин Республіки Індія ОСОБА_2 з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (ЦМУ ДМС, управління Державної міграційної служби).

Просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 80114300018277/157 від 15.02.2023 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на імміграцію в Україну від 18.02.2022, яку зареєстровано за № 400041077, з урахуванням висновків суду.

Ухвалою від 09.08.2023 (суддя Шевченко А.В.) судом відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання. Зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду усі докази та пояснення з посиланням на конкретні норми права, які слугували підставами прийняття спірного рішення.

Витребуваних доказів від відповідача не надійшло.

Згідно з ухвалою від 16.11.2023 судом відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи, за результатами якого цю справу передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Ухвалою від 08.03.2024 справу прийнято до провадження суддею Скрипкою І.М. у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказав, що через некваліфіковану роботу працівників ЦМУ ДМС отримав відмову у наданні дозволу на імміграцію, у зв`язку з чим не має фізичної можливості супроводжувати свою наречену та свого сина в Україну в момент повернення, не має права у подальшому перебувати з ними, утримувати та піклуватися, оскільки звернутися за повторним дозволом на імміграцію має право тільки через рік, при цьому розгляд відповідної заяви також становить майже рік.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

При цьому, судом двічі, ухвалою судді ОСОБА_3 від 09.08.2023, та ухвалою судді ОСОБА_4 від 01.04.2024, витребовувалися у відповідача усі докази та пояснення, які слугували підставою прийняття оскаржуваного рішення. Однак, такі документи до суду протягом усього часу розгляду справи подані не були.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Індія. Зареєстрований у АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 03.12.2021 перетнув кордон України на законних підставах у пункті пропуску «Платонове».

18.02.2022 ОСОБА_2 звернувся із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» як особа, яка є батьком громадянина України, та надав документи, що засвідчують родинні стосунки.

На підтвердження подання такої заяви надано пам`ятку для іноземця та особи без громадянства, які перебувають у процедурі оформлення дозволу на імміграцію в Україну (а.с.9), з якої вбачається, що заяву на отримання дозволу на імміграцію 18.02.2022 прийнято та зареєстровано за №400041077.

Як видно із висновку ЦМУ ДМС, родинні стосунки та належність сина позивача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до громадянства України підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданим 11.12.2021 Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) та довідкою про реєстрацію особи громадянином України №331/2022 від 08.02.2022 (а.с.22).

Позивач пояснив, що 18.02.2022 також подав пакет документів на продовження терміну перебування в Україні на 6 місяців; для відмітки у паспорті про продовження терміну перебування на території України здав оригінал свого паспорту № НОМЕР_2 . Зазначив, що термін отримання паспорту з відміткою був визначений 25.02.2022.

Також позивач пояснив, що у зв`язку із початком воєнних дій на території України він разом із дитиною та нареченою виїхав за межі України на територію Королівства Нідерланди. Так як не міг перебувати в іноземній країні без документа, що посвідчує особу, 29.03.2022 оформив новий паспорт громадянина Республіки Індія НОМЕР_3 (а.с.10) в посольстві Республіки Індія в Гаазі (Королівство Нідерланди).

У травні 2022 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою, просив в письмовому вигляді надати підтвердження того, що на момент початку воєнних дій на території України: він дійсно подав оригінал свого паспорту до відповідача і не забрав його; він знаходився на території України на законних підставах на підставі візи Y05105993; йому було продовжено термін перебування на території України; він подав повний пакет документів на отримання дозволу на імміграцію в Україну (а.с.11-12).

Крім того, ОСОБА_7 і далі звертався до ЦМУ ДМС із зверненнями стосовно процедури оформлення дозволу на імміграцію.

Так, відповідач у рішеннях про розгляд звернень від 14.10.2022, від 23.12.2022, від 05.01.2023 (а.с.13-15) надав загальні неконкретизовані відповіді, вказавши, що проводиться перевірка за заявою про надання дозволу на імміграцію з метою з`ясування питання наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України «Про імміграцію», за результатами якої буде прийнято відповідне рішення.

15.02.2023 ЦМУ ДМС прийнято рішення №80114300018277 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну Кулбіру Сінгху на підставі пункту 6 частини першої статті 10 Закону країни «Про імміграцію» (а.с.16). За положеннями названої норми дозвіл на імміграцію не надається в інших випадках, передбачених законами України.

Судом досліджено висновок від 15.02.2023 за результатами розгляду заяви громадянина Республіки Індія ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну(а.с.22-24).

Так, у висновку зазначено, що за надісланим запитом отримано відповідь від Відділу міжнародного поліцейського співробітництва Головного управління національної поліції у м. Києві, де вказано, що паспорт № НОМЕР_2 значиться як викрадений/втрачений. А правоохоронними органами Індії надано наступні відомості: «Вищевказаний паспорт вказаний як втрачений. Проте замість втраченого паспорта 29.03.2022 KULBIR SINGH було видано новий серії НОМЕР_3 , дійсний до 28.03.2032».

Також у висновку міститься посилання на абзац 12 пункту 11 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабміну від 26.12.2002 №1983, у відповідності до якого у разі коли протягом строку розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію в документах (інформації, зазначеній у заяві), передбачених абзацами першим, другим, п`ятим - восьмим та десятим цього пункту, змінилися відомості, документи, які підтверджують такі зміни, подаються до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, яким прийнята до розгляду заява, протягом десяти днів з моменту настання змін з метою внесення до матеріалів справи про надання дозволу на імміграцію та врахування під час прийняття рішення. Тут же вказано, що абзацом першим пункту 11 Порядку для отримання дозволу на імміграцію разом із заявою встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка подаються паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, у тому числі рішення про визнання особою без громадянства в Україні (після пред`явлення повертається), та копія його сторінок.

При цьому, оригінал паспорту № НОМЕР_2 , що не спростовано відповідачем, перебував у органів Державної міграційної служби.

03.05.2023 представник позивача повторно звертався до ЦМУ ДМС із заявою про повторний розгляд заяви про надання дозволу на імміграцію з наданням пояснень ситуації, яка склалася, у тому числі стосовно здачі оригіналу паспорту №S4131853 відповідачу 18.02.2022 та оформлення ще одного паспорту через відсутність документа, який посвідчує особу після початку воєнних дій (а.с.25-26).

У листі від 31.05.2023 відповідач повідомив, що процедури скасування територіальним органом ДМС прийнятого рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну, зупинення його дії не передбачено; а не раніше як через рік після прийняття рішення про відмову іноземець може повторно подати заяву про надання дозволу на імміграцію (а.с.27).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого (правові норми наведені у редакції на час виникнення спірних відносин).

За положеннями статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За визначенням у статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (Закон №3773-VI) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

За нормами частини першої №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до частини першої статті 4 Закону №3773-VI іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Умови та порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства регулюється Законом України «Про імміграцію» від 07.06.2001 №2491-III (Закон №2491-ІІІ).

За визначенням у статті 1 названого Закону імміграцією є прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрантом - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозволом на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Відповідно до статті 4 Закону №2491-ІІІ дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів. При цьому, дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

За правилами статті 6 Закону №2491-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції: 1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; 2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні; 3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються; 4) організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання; 5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.

Порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання про надання дозволу на імміграцію, визначені статтею 9 Закону №2491-ІІІ.

Так, згідно зі статтею 9 Закону №2491-ІІІ заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 9 Закону №2491-ІІІ заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.

За змістом статті 10 цього Закону дозвіл на імміграцію не надається:

1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;

2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено;

3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я;

4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;

5) особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, визначає Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 (Порядок №1983).

За положеннями підпункту пункту 2 Порядку №1983 рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи ДМС (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції або є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС), а саме:

висококваліфікованих спеціалістів і робітників, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України;

осіб, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;

осіб, які раніше перебували в громадянстві України;

батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей;

осіб, які безперервно проживали на території України протягом трьох років з дня встановлення їм статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;

осіб, які прослужили у Збройних Силах три і більше років;

осіб без громадянства, які проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання протягом двох років з дня визнання їх особами без громадянства.

У разі коли протягом строку розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію в документах (інформації, зазначеній у заяві), передбачених абзацами першим, другим, п`ятим - восьмим та десятим цього пункту, змінилися відомості, документи, які підтверджують такі зміни, подаються до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, яким прийнята до розгляду заява, протягом десяти днів з моменту настання змін з метою внесення до матеріалів справи про надання дозволу на імміграцію та врахування під час прийняття рішення (абзац 12 пункту 11 Порядку №1983).

Для отримання дозволу на імміграцію разом із заявою встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка подається, у тому числі паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, у тому числі рішення про визнання особою без громадянства в Україні (після пред`явлення повертається), та копія його сторінок (абзац 12 пункту 11 Порядку №1983).

Пунктами 17-19 Порядку №1983 визначено, що міграційна служба перевіряє у місячний термін правильність оформлення документів, що надійшли від зазначених у пунктах 13 і 15 цього Порядку органів, вивчає відповідність наведених підстав, визначених України «Про імміграцію», з`ясовує питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію відповідно до статті 10 Закону України «Про імміграцію», надсилає запит до СБУ та Національного центрального бюро Інтерполу. Запит до Держкомкордону надсилається тільки стосовно тих осіб, клопотання яких надійшли через МЗС.

СБУ, Національне центральне бюро Інтерполу та Держкомкордон проводять у межах своєї компетенції у місячний термін після надходження таких запитів перевірку щодо виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки надсилається інформація міграційної служби.

Термін розгляду може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.

Міграційна служба аналізує у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 17 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймає рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

Рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття.

За результатом аналізу наведених норм та з`ясованих у справі обставин, суд приходить до наступних висновків.

Так, відповідач майже рік розглядав заяву позивача.

При цьому, ОСОБА_7 багаторазово звертався до ЦМУ ДМС з метою з`ясування питання про стан розгляду його заяви про надання дозволу на імміграцію.

Відповідач, здійснюючи розгляд протягом зазначеного вище строку і, враховуючи активну позицію позивача стосовно постійного з`ясування питання про розгляд його заяви, направлення численних звернень, мав змогу усунути розбіжності шляхом звернення до ОСОБА_8 , зважаючи на подання заяви незадовго до початку широкомасштабної збройної агресії російської федерації та перебування паспорта позивача в органах ДМС.

Рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію у цьому випадку є неспівмірним, необ`єктивним та несправедливим, тим більш, що повторно звернутися із відповідною заявою позивач зможе лише через рік після прийняття оскаржуваного рішення, і враховуючи строк розгляду відповідної заяви.

Крім того, названа у висновку обставина не вказана і не зазначена у Законі як така, що тягне за собою відмову у наданні дозволу на імміграцію у випадку, який розглядається.

Також суд звертає увагу, що відповідач відзиву на позовну заяву не подавав, не надав суду і документів, які слугували підставою прийняття оскаржуваного рішення, хоча вони двічі витребовувалися.

До того ж, суд підкреслює, що положеннями пункту 6 частини першої статті 10 Закону України «Про імміграцію», на яку послався відповідач як на підставу прийняття оскаржуваного рішення, передбачено, що дозвіл на імміграцію не надається в інших випадках, передбачених законами України. У той же час, ЦМУ ДМС не навів такого іншого випадку, передбаченого законом, для ненадання дозволу на імміграцію.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У цьому випадку оскаржуване рішення не відповідає перерахованим вимогам.

Із урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

За змістом частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з квитанції від 24.07.2023 позивачем сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1073,60 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов громадянина Республіки Індія ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 80114300018277/157 від 15.02.2023 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Індія ОСОБА_9 .

Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву громадянина Республіки Індія ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну від 18.02.2022, яку зареєстровано за № 400041077, з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь громадянина Республіки Індія ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання в Україні: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ: 42552598; місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А) судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.