Єдиний державний реєстр судових рішень
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/12928/23
категорія 112030300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Богунського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить:
- визнати протиправним рішення Управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради про встановлення статусу «Члена сім`ї загиблого (померлого) Захисників і Захисниць України» та видачі відповідного посвідчення у зв`язку з загибеллю ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради встановити статус «Члена сім`ї загиблого (померлого) Захисників і Захисниць України» та видати відповідне посвідчення ОСОБА_1 .
В обгрунтування позову вказано, що у січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради з заявою щодо встановлення статусу «Члена сім`ї загиблого (померлого) Захисників і Захисниць України» та видачі відповідного посвідчення у зв`язку з загибеллю ОСОБА_2 під час захисту Батьківщини від воєнної агресії Російської Федерації. На підтвердження сімейних стосунків з загиблим було надано копію рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12.10.2022, справа № 295/9726/22, про встановлення факту сімейних відносин. 08.02.2023 управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради повідомило, що для встановлення статусу «Члена сім`ї загиблого» (померлого Захисників і Захисниць України необхідно додати до заяви про становлення статусу «Члена сім`ї загиблого» та видачу посвідчення свідоцтво про шлюб. Поряд з цим, позивач вказує, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з загиблим ОСОБА_2 з 22.01.1997. 02.04.2015 шлюб нею та чоловіком розірвано рішенням Богунського районного суду м. Житомира. Проте, після розірвав; шлюбу вони продовжували жити разом з чоловіком однією сім`єю, підтримувати подружні відносини, адже розірвання шлюбу носило суто формальний характер і в подальшому не вплинуло на їх стосунки, що підтверджено рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12.10.2022, справа № 295/9726/22.
Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем було подано відзив на позовну заяву за змістом якого просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву вказано, що відповідно до статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до пункту 2 статті 27 Сімейного кодексу України Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України (постанова КМУ від 10.11.2010 № 1025). Для встановлення ОСОБА_1 статусу «Члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України» необхідно до поданого пакету документів надати до управління свідоцтво про шлюб з гр. ОСОБА_2 . Також вказано, що ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , але 02.04.2015 року шлюб між ними було розірвано. А тому, ОСОБА_1 було відмовлено у встановленні статусу «Члена сім`ї загиблого (померлого)» Захисника України та видачі відповідного посвідчення.
Дослідивши подані сторонами письмові докази суд встановив наступні обставини.
22.01.1997 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ( прізвище після укладення шлюбу ОСОБА_4 ).
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 02.04.2015 року по справі №295/1681/15-ц, шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 22.02.1997 Житомирським міськвідділом реєстрації актів громадянського стану, актовий запис №276, розірвано.
17.05.2002 старший такелажник гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , старший сержант ОСОБА_2 , 1974 року народження призваний 20.04.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув в АДРЕСА_1 внаслідок ракетного удару з боку країни агресора - РФ. Загибель пов`язана з захистом Батьківщини.
Рішенням Богунського районного суду від 12.10.2022 у справі №295/9753/22 Встановлено факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживали разом однією сім`єю, як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період з 02.04.2015 по 17.05.2022 .
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради з заявою щодо встановлення статусу «Члена сім`ї загиблого (померлого) Захисників і Захисниць України» та видачі відповідного посвідчення у зв`язку з загибеллю ОСОБА_2 під час захисту Батьківщини від воєнної агресії Російської Федерації. На підтвердження сімейних стосунків з загиблим було надано копію рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12.10.2022 у справі № 295/9726/22, про встановлення факту сімейних відносин.
08.02.2023 управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради повідомило ОСОБА_1 , що для встановлення статусу «Члена сім`ї загиблого» (померлого Захисників і Захисниць України необхідно додати до заяви про становлення статусу «Члена сім`ї загиблого» та видачу посвідчення свідоцтво про шлюб.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно із частиною шостою статті 18 Закону № 2011-XII вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" (далі - Постанова № 379) визначено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
Наказом Міністерства Оборони України №937 від 31 грудня 2014 року затверджено Інструкцію з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, згідно з п. 4.16 якої членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (у тому числі членам сімей військовослужбовців строкової служби), видається посвідчення члена сім`ї (батька, матері, дружини, чоловіка або дитини) військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, у порядку, установленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року № 379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".
Аналізуючи вищезазначені норми чинного законодавства, суд зазначає, що до членів сім`ї, які мають право користування пільгами членів сім`ї військовослужбовців, які загинули під час виконання військового обов`язку відносяться батько, матір, дружина, чоловік або дитина.
При цьому, відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Частиною четвертою статті 3 Сімейного кодексу України передбачає, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з приписами частин 1, 2 статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї, але не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім`ї, а її учасники визнаватися членами сім`ї, яким з огляду на об`єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов`язки.
Такі відносини подібні до шлюбних, однак, попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними, і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім`ї, що не є рівнозначним поняттям чоловік та дружина, тобто - подружжя, позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб`єкта правовідносин між собою.
Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XІІ від 22.10.1993 (далі - Закон №3551-XІІ) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно з нормами статті 2 зазначеного Закону законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Нормами статті 4 Закону № 3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Пунктом 19 частини 1 статті 6 Закону № 3551-XII передбачено, що учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 3551-XII до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать, зокрема, сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.
До членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.
Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Порядку 740 підставами для надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, є для осіб, зазначених в абзаці п`ятому (крім членів сімей осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади) пункту 2 цього Порядку: свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи; документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, і загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України; постанова штатної військово-лікарської комісії відповідного військового формування.
За змістом пункту 5 Порядку №540 для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, членам сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, необхідно подати структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради (далі - орган соціального захисту населення) заяву і документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку.
Відповідно до пункту 6 Порядку №540 рішення про встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, приймається органами соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів. Відсутність документів, визначених пунктом 4 цього Порядку, та їх недостовірність є підставою для відмови в наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.
Пунктом 7 Порядку №540 передбачено, що посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України" видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302.
Пунктом 2 цього Положення №302 передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Згідно з пунктом 4 Положення №302 членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого", а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України".
У постанові від 19.03.2021 у справі № 1840/2940/18 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність відмови у встановленні статусу "Член сім`ї загиблого (померлого)" та видачі "Посвідчення члена сім`ї загиблого", так як позивач, хоч і проживала спільно із загиблим військовослужбовцем, однак у зареєстрованому шлюбі з ним на час його загибелі не перебувала, статусу члена його сім`ї не мала.
Посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на рішення у справі №295/9726/22 є безпідставними і висновки суду не спростовує, оскільки встановлення цим рішенням факту спільного проживання позивача та загиблого військовослужбовця може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов`язків, однак не створює підстав для набуття позивачем статусу члена його сім`ї для одержання гарантій, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Аналізуючи вищезазначені норми чинного законодавства суд зазначає, що до членів сім`ї, які мають право користування пільгами членів сім`ї військовослужбовців, які загинули під час виконання військового обов`язку, закон відносить батька, матір, дружину, чоловіка або дитину.
Відповідно до частини 1 статті 1 Сімейного кодексу України (надалі також - СК України) Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.
Згідно частини 1 статті 2 СК України Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
Відповідно до частини 2 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Частиною 4 статті 3 СК України передбачено, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з приписами частини 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
Відповідно до частини 1 статті 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.
Згідно частини 1 статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
Також, житлове законодавство широко використовує поняття "член сім`ї".
Так, частиною 2 статті 64 Житлового кодексу України визначено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї, але не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім`ї, а її учасники визнаватися членами сім`ї, яким з огляду на об`єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов`язки.
Такі відносини подібні до шлюбних, однак, попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними, і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім`ї, що не є рівнозначним поняттям "чоловік" та "дружина", тобто - "подружжя", позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб`єкта правовідносин між собою.
Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чітко й однозначно визначено, що до членів сімей загиблих військовослужбовців належать один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні, до яких жінка чи чоловік, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не належать.
Отже, встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Таким чином, встановлення рішенням факту спільного проживання позивача та загиблого військовослужбовця може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов`язків, однак не створює підстав для набуття позивачем статусу члена його сім`ї для одержання гарантій, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Також Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі №205/5929/17 (2-а/205/214/17) висловив позицію, відповідно до якої Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не містить відсилки на застосування до правовідносин, пов`язаних із наданням групі осіб відповідних пільг і компенсацій у разі загибелі військовослужбовця, положень Сімейного кодексу України, і суд не вбачає підстав для відступу від таких висновків.
Отже, встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Висновки суду у цій справі відповідають правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 06.07.2022 у справі № 809/1346/17.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд вважає, що відповідач діяв у межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України у сфері гарантій соціального захисту ветеранів війни, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Богунського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради (вул. Перемоги, 55,Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 42103456)про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
Судове рішення № 119240058, Житомирський окружний адміністративний суд було прийнято 23.05.2024. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 240/12928/23. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: