Єдиний державний реєстр судових рішень
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/8258/24
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №67481455 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/13140/20, що полягає у не вчиненні та не прийнятті з 06 лютого 2024 року всіх передбачених законодавством дій та рішень, спрямованих на забезпечення примусового виконання виконавчого документа;
- зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №67481455 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/13140/20, вжити всіх передбачених законодавством заходів забезпечення його примусового виконання.
Ухвалою суду від 30 квітня 2024 року постановлено позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду позовної заяви та її копії із зазначенням номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти, відомостей про наявність або відсутність у нього електронного кабінету.
До суду 22.04.2024 надійшла уточнена позовна заява, у прохальній частині якої просить:
- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерсгва юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №67481455 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/13140/20, що полягає у не вчинені та не прийнятті, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» виконавчих дій та рішень, спрямованих на забезпечення повного та фактичного виконання виконавчого документа в частині забезпечення здійснення нарахування та виплати додаткової пенсії із застосуванням положень .2 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», а не ч.1 ст.8 вказаного Закону.
- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №67481455 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/13140/20, вчинити виконавчі дії та прийняти рішення, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на забезпечення повного та фактичного виконання виконавчого документа, в саме в частині забезпечення здійснення нарахування та виплати додаткової пенсії із застосуванням положень ч.1 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік».
В обґрунтування позову вказує, що виконавчому провадженні виконавцем на адресу боржника направлено вимогу від 08.01.2024 якою від боржника вимагалось виконати рішення суду, здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХП "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам рік (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік. Незважаючи на те, що зобов`язальна частина вимоги не містила конкретних вимог щодо розмірів мінімальної заробітної плати, які слід застосувати, в тому числі при виконанні вказаного судового рішення боржником на її виконання здійснено перерахунок пенсії в ході якого додаткову пенсію, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбачену статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у порушення положень вказаного Закону №796-ХІІ, законодавства регулюючого оплату праці, статей 8, 19, 22, 24 Конституції України визначено у розмірах встановлених положеннями ч.2 ст.8 Закону № 3460-ІХ, а не положень частини першої даної статті. З огляду на ці обставини, у зверненнях до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.02.2024 та від 06.04.2024 просилось вжити вичерпних заходів реагування, спрямованих на усунення вказаних порушень, в тому числі в діях боржника та недопущення їх в майбутньому. У відповідь Управлінням забезпечення примусового виконанні рішень у Житомирській області листом від 21.03.2024 повідомлено, що після надання боржником інформації про стан виконання судового рішення, виконавцем буде прийнято рішення відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», тим самим відмовившись вчинити виконавчі дії на вказані у зверненнях порушення. Зазначає, що у поданій, в порядку відомчого контролю керівнику органу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавцем скарзі від 01.04.2024 в тому числі вказувалось, що у порушення законодавству про оплату правці, статей 8, 19, 22, 24 Конституції України боржником проведено перерахунок підвищення до пенсії у розмірах що не дорівнюють розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої ч. 1 ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Виконавцем у вказаному виконавчому провадженні жодних дій, в тому числі перевірочних, спрямованих на забезпечення повного та фактичного виконання судового рішення не вчиняється, передбачених законодавством рішень не приймається. Просилось вжити заходів щодо усунення виявлених порушень законодавства, перевірити стан виконання боржником судового рішення, вжити всіх передбачених законодавством заходів забезпечення примусового виконання судового рішення та інших передбачених законодавством заходів забезпечення примусового виконання судового рішення. Позивач у позові також зазначає, що Головне управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області у відповідь на її звернення від 22.02.2024 повідомило, що розмір підвищення, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленого до пенсії на виконання рішення суду, з 01.01.2024 перераховано відповідно до вимоги державного виконавця, а саме з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати 1600грн, що застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду та на даний час розмір такого підвищення становить 3200,00 грн (1600,00 грн х 2). Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що оскільки з 08 січня 2024 року виконавець у виконавчому провадженні від вчинення виконавчих дій та прийняття відповідних рішень ухиляється, неможливості чи недоцільності їх вчинення належними та допустимими. Просить позов задовольнити.
Суддя своєю ухвалою від 13.05.2024 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження з викликом сторін у судове засідання на 22.05.2024. Встановила відповідачу строк для подання відзиву на позов у термін до 20 травня 2024 року. Зобов`язала Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) надати до суду у термін до 20 травня 2024 року, належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №67481455.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 21.05.2024 Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, щоу виконавчому листі, виданому на виконання рішення суду у справі №240/13140/20, чітко вказано порядок його виконання та спосіб, а саме: зобов`язання боржника здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії з 17.07.2018, а також встановлено її розмір, що має дорівнювати двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Тому розмір щомісячного підвищення до пенсії, на який має право стягувач, становить дві мінімальні заробітні плати, встановлені законом про Державний бюджет України на відповідний рік, відповідним роком є календарний рік, у якому здійснюється нарахування та виплата коштів тобто ця величина повинна відповідати таким показникам заробітної плати, що встановлені Законом України Про Державний бюджет України на кожен відповідний рік та є змінною величиною. Тому в зв`язку зі зміною мінімальної заробітної плати у січні 2024 року згідно Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», встановлення суми заборгованості станом на 08.01.2024 та з`ясування того, чи надходили до ТУ ПФУ в Житомирській області після отримання відповіді на попередні вимоги кошти на виплату заборгованості у вказаній справі 08.01.2024 державним виконавцем винесено вимогу якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській повідомити про виконання рішення суду. Згідно відповіді Боржника з 01.01.2024 при перерахунку пенсії відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» застосовано розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду - 1600 грн. Визначення нового розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2024, зобов`язувало відповідача звернутись до боржника з вимогою щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду. В результаті перерахунку на виконання Рішення №240/13140/20 розмір підвищення як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_1 з 01.01.2024 становить 3200 грн. Просить відмовити у задоволенні позову.
До відзиву додано копії матеріалів ВП №67481455.
У судове засідання 22.05.2024 позивач не прибула. Копію ухвали суду від 13.05.2024 та судову повістку отримала 18.05.2024, що підтверджується відстеженням поштових пересилань Укрпошти.
Представник відповідача до суду не прибув. У відзиві просить позовну заяву розглядати без участі представника.
Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд подальший розгляд справи здійснює в письмовому провадженні, в строки, передбачені ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення
Встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі №240/13140/20 ухвалено: "Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік)."
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою від 11.10.2021 про примусове виконання рішення суду у справі №240/13140/20.
Постановою від 17.11.2021 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень відкрито виконавче провадження ВП 67481455 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 27.09.2021 у справі №240/13140/20.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що в межах виконавчого провадження №67481455 державним виконавцем:
- 16.03.2023 сформовано та направлено боржнику вимогу №38338 (а.с. 76);
- 19.06.2023 винесено постанову про накладення штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду (а.с. 79);
- подано до суду заяву про зміну способу виконання рішення суду (вих. №5.1/59039 від 19.06.2023);
- 30.06.2023 винесено постанову про накладення штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду (а.с. 81 на звороті);
- 08.01.2024 сформовано та направлено боржнику вимогу №2026 (а.с. 84), якою вимагається: в 10-денний строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду, здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік) з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік.
У відповідь на вимогу №2026, боржник листом від 22.01.2024 повідомив, що із 01.01.20245 при перерахунку пенсії відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік" застосовано розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду - 1600 грн.
Звертаючись до суду позивач вважає протиправною бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні №67481455 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/13140/20, що полягає у не вчинені та не прийнятті, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» виконавчих дій та рішень, спрямованих на забезпечення повного та фактичного виконання виконавчого документа в частині забезпечення здійснення нарахування та виплати додаткової пенсії із застосуванням положень ч.2 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», а не ч.1 ст.8 вказаного Закону.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404)
За визначенням наведеним у статті 1 Закону № 1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч.1 ст. 3 Закону №1404 ).
Статтею 5 Закону №1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404 закріплено, що державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до норм п. 1 ч. 3 ст. 18 Закону №1404, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404) та п. 1 та п.16 ч.3 ст.18 Закону №1404 встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною 5 та 6 статті 26 Закону №1404 визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Відповідно до частини першої статті 75 цього ж Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс ("Піалопулос та інші проти Греції", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції").
Із аналізу вказаних вище правових норм висновується, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).
Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк, тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку з урахуванням того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф.
Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404.
Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Дані висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №360/3573/20.
Поряд з цим Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин-наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.
Як вже було встановлено судом, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі №240/13140/20 ухвалено: "Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Сторонами визнається та належними доказами підтверджується, що із 01.01.2024 при розрахунку підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який є боржником у ВП №67481455 застосовано розрахункову величину, яка визначена ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", а саме "Визначити розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень."
Суд зауважує, що у Рішенні від 27.11.2008 по справі №1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов`язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) "Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень" в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Таким чином, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
Тобто надаючи оцінку діям/бездіяльності державного виконавця, вчиненим у межах виконавчого провадження, слід з`ясувати чи їх сукупність була спрямована на примусове виконання рішень і проводилася на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом №1404, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону №1404, а також достатність прийнятих рішень, які відповідно до цього Закону №1404 підлягали примусовому виконанню.
Суд звертає увагу, що за рішення суду у справі №240/13140/20 відповідач має обов`язок перераховувати та виплачувати ОСОБА_1 доплату до пенсії у порядку статті 39 Закону №796-ХІІ з урахуванням таких змін.
Враховуючи, що дане підвищення до пенсії носить не разовий, а постійний характер, саме тому у резолютивній частині рішення не встановлено кінцевої дати проведення такого нарахування й виплати та застосовано вираз "що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік)", а не зазначено конкретного Закону.
Як свідчать матеріали справи та як зазначалось раніше, з метою перевірки виконання рішення суду у справі №240/13140/20 державний виконавець накладав штраф на боржника та виносив вимоги, зокрема від 08.01.2024 якою зобов`язував Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в певний строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду, здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам рік (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік та письмово надати державному виконавцю пояснення про причини не виконання боржником рішення.
Підставою для такої вимоги стало визначення статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" нового розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2024.
Також, як встановлено судом, для належного виконання рішення суду, державний виконавець звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою від про зміну способу виконання рішення по справі.
Суд також враховує, що невиконання рішення суду в частині невиплати заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, не є спірним в межах даного позовного провадження, з урахуванням уточненого позову .
Разом з тим, в межах спірних правовідносин суд не надає правову оцінку діям/бездіяльності боржника щодо виконання/невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, в частині визначення із 01.01.2024 розміру доплати, встановленої судовим рішенням у справі №240/13140/20, а лише повноті дій державного виконавця, вчинених в межах виконавчого провадження №67481455.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не допущено бездіяльності у межах виконавчого провадження ВП №67481455 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/13140/20, оскільки ним вжито всі передбачені законодавством заходи забезпечення його примусового виконання.
Зазначеної позиції підтримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 28.03.2024 у справі №240/33850/23, від 19.03.2024 у справі №240/33098/23, від 28.03.2024 у справі №240/33850/23.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням встановлених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (майдан Соборний, 1,м. Житомир, 10014, ЄДРПОУ: 43315602) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Лавренчук
Судове рішення № 119239898, Житомирський окружний адміністративний суд було прийнято 22.05.2024. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 240/8258/24. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: